|
Актуальність теми визначається необхідністю комплексного наукового вивчення й теоретичного обґрунтування проблем організації й діяльності нового для України державного інституту – Вищої ради юстиції.
Гарантування громадянам права на розгляд їх справ компетентним, незалежним і неупередженим судом потребує створення органу, який взяв би на себе відповідальність за формування високопрофесійного суддівського корпусу. Виникнення Вищої ради юстиції в Україні стало кроком вперед на шляху реалізації демократичного порядку формування останнього. Упровадження такого незалежного органу в державно-правову систему України вимагає ретельної розробки його завдань, місця серед органів законодавчої, виконавчої й судової гілок влади і порядку взаємодії з органами публичної влади. Оскільки він є рецепійованим із зарубіжного досвіду, необхідно враховувати історичний досвід і сучасну практику діяльності аналогічних органів в інших розвинених країнах. Вищі ради магістратури, Вищі судові ради та інші зарубіжні аналоги Вищої ради юстиції України вже тривалий час виступають гарантом незалежності суддів та органів, що формують суддівський корпус у Франції, Італії, Іспанії, Португалії. На шлях створення й використання подібного інституту стали також країни, що розвиваються: Молдова, Польща, Болгарія, Румунія та інші, де такий орган забезпечує реалізацію міжнародних принципів, щодо незалежності суддів, їх відбору, професійної підготовки, статусу тощо.
У тож же час правове становище Вищої ради юстиції в Україні ще й дотепер не зазнало наукового вивчення й розробки. Комплексного дослідження її правового статусу не провадилося, немає фундаментальних розробок природи цього важливого органу, визначення його місця в системі державних органів, чіткого окреслення структури й порядку формування, повноважень і статусу його членів. Суперечливість і неповнота законодавства, яке регулює правовий статус цього інституту, гальмують процес реформування органів судової влади, не забезпечують відкритості процесу формування суддівського корпусу.
Усі перелічені вище положення, відсутність цілісних, системних монографічних розробок з питань статусу Вищої ради юстиції й визначають актуальність теми цієї наукової праці. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є елементом цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації й діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” (державна реєстрація № 0186.0.099031).
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної работи є: а) науковий аналіз статусу Вищої ради юстиції, виокремлення й вивчення її структурних елементів; б) визначення й обґрунтування місця цього інституту в системі державної влади, оптимального обсягу його повноважень; в) сформування теоретично обґрунтованих висновків щодо поняття Вищої ради юстиції, її функцій, завдань, принципів, форм й методів діяльності; г) опрацювання пропозицій по вдосконаленню структури цього органу, порядку формування й оптимізації його повноважень і функціонування, розробка рекомендацій щодо змін й доповнень Закону України “Про Вищу раду юстиції” та інших законодавчих актів, що стосуються порушеної проблеми.
Поставлена мета обумовила вирішення наступних завдань:
– вивчити відповідне законодавство й досвід роботи аналогів інституту Вищої ради юстиції України в інших країнах, їх компетенцію, особливості формування й систему повноважень і виокремити позитивні елементи щодо функціонування подібних органів з метою запровадження у вітчизняну практику;
– проаналізувати законодавство України з метою виявити існуючи недоліки стосовно правового забезпечення функціонування Вищої ради юстиції і внести пропозиції по їх усуненню;
– визначити структуру правового статусу Вищої ради юстиції, розглянути її елементи;
– дослідити місце даного інституту у процесі формування суддівського корпусу, здійснення дисциплінарного провадження, окреслити коло його повноважень, назвати основні недоліки в його діяльності, надати пропозиції по розробці процедури використання потенціалу такого органу в повному обсязі;
– розробити модель оптимальної взаємодії Вищої ради юстиції з іншими органами державної влади у процесі здійснення її діяльності, охарактеризувати її реальне становище в системі останніх;
– проаналізувати порядок формування зазначеного державного інституту, запропонувати найбільш оптимальну модель його складу, вимоги до членів, до обсягу їх прав та обов язків;
– дослідити правову природу актів Вищої ради юстиції, порядок їх прийняття, процедуру й можливість оскарження. Об єктом дослідження є відносини, що виникають у зв`язку з формуванням суддівського корпусу, розглядом Вищою радою юстиції питань про притягнення суддів і прокурорів до дисциплінарної відповідальності.
Предметом дослідження виступають юридична природа, функції, компетенція, нормативне регулювання, організація діяльності, структура й повноваження Вищої ради юстиції. Методи дослідження. У межах дисертаійної роботи використовується комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження і пізнання, що застосовуються в сучасній правовій науці. Вони і становлять методологічне підгрунтя дисертації: історично-правовий – у процесі вивчення практики використання зарубіжних аналогів; порівняльно-правовий – при аналізі статусу Вищої ради юстиції, порядку її формування, структури й повноважень порівняно з її аналогами в інших країнах, зіставленні норм вітчизняного законодавства з правовими нормами інших держав; індукції й дедукції – для визначення поняття “Вища рада юстиції як контролюючий державний орган”; системно-структурний – у процесі з`ясування сутності і змісту правового статусу цього органу, його структури, аналізу повноважень; формально-юридичний метод – при тлумаченні правових норм та розробці законодавчих пропозицій; статистичний – у перебігу з`ясування вимог, що ставляться до кандидатів на посаду судді, і результатів дисциплінарної практики Вищої ради юстиції; моделювання – у ході розробки узагальненої моделі органів, які займаються формуванням суддівського корпусу, порядку їх формування і складу. Теоретична основа дисертаційного дослідження базується на роботах і наукових дослідженнях представників загальної теорії держави і права, конституційного, адміністративного права та інших правових галузей. Зокрема, йдеться про праці таких українських і російських учених, як В.Б. Авер`янов, М.Г. Александров, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчук, М.В. Баглай, А.С. Безнасюк, Л.Р. Біла, В.Т. Білоус, В.А. Бігун, Л.Л. Богачова, П.Т. Василенков, Н.В. Вітрук, В.М. Гаращук, А.З. Георгіца, В.В. Голіна, І.П. Голосниченко, І.Н. Гомеров, В.М. Горшеньов, Ю.М. Грошевий, С.Є. Демський, Ф.Ш. Ізмайлова, Ю.М. Кармазін, І.О. Картузова, М.І. Клеандров, В.С. Ковальський, Л.В. Коваль, В.В. Лазарєв, Ю.І. Лейбо, О.А. Лукашева, О.В. Малько, І.Є. Марочкін, М.М. Марченко, М.І. Матузов, Л.М. Москвич, О.В. Петришин, І.Л. Петрухін, В.І. Рохлін, М.В. Руденко, Н.В. Сібільова, О.Ф. Скакун, М.С. Строгович, В.Я. Тацій, Ю.О. Тихомиров, Ю.М. Тодика, М.В. Цвік, В.Є. Чиркін.
Деякі аспекти організації і функціонування Вищої ради юстиції висвітлювалися С.Ф. Василюком, В.В. Долежаном, В.О. Євдокимовим, С.В. Ківаловим, М.І. Мельником, В.Ф. Погорілком, С.В. Подкопаєвим, А.О. Селівановим, В.І. Шишкіним та ін. Емпірично-правова база дисертаційного дослідження складається з узагальнених статистичних даних про результати діяльності Вищої ради юстиції у зв язку з призначенням суддів на посади, здійсненням дисциплінарного провадження щодо суддів та прокурорів, перегляду рішень кваліфікаційних комісій суддів. Правовим підґрунтям слугує Конституція України, законодавчі й підзаконні нормативні акти, що регулюють організацію й функціонування цього інституту, рішення Конституційного Суду України, міжнародні правові акти. Наукова новизна результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що уперше в Україні проведено комплексне дослідження теоретичних засад правового статусу Вищої ради юстиції. З урахуванням національних особливостей правової системи України й міжнародних принципів правосуддя сформульовані завдання, що повинні виконуватися цим органом, визначено його місце в системі державних органів, проаналізовані проблеми організації діяльності й основні напрямки оптимізації роботи. Дисертація містить низку суттєвих висновків, що випливають із процесу дослідження. І з них на захист виносяться наступні:
– уперше в Україні на монографічному рівні досліджено правовий статус Вищої ради юстиції як органу, що є гарантом незалежності суддів, контролює діяльність кваліфікаційних комісій суддів по добору кандидатів на посаду судді, обґрунтованість притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, а також здійснює дисциплінарне провадження у випадках, передбачених законодавством України; – уперше окреслено й розглянуто елементи, з яких складається статус Вищої ради юстиції, визначено й охарактеризовано форми, методи, принципи діяльності й завдання, а також цілі, предмет, об єкт, межі й засоби її діяльності; – уперше структуровано статус членів Вищої ради юстиції, розроблено й досліджено способи обмеження ризику тиску на них, перелік їх прав та обов язків, гарантії їх незалежності; узагальнено права й обов`язки Голови Ради юстиції, його заступника, секретарів секцій;
– виокремлено й аргументовано такі основні функції Вищої ради юстиції, як: кадрова, дисциплінарна, забезпечення незалежності суддів і захищеності прокурорів, представницька, організаційно-управлінська;
– уперше проведено порівняльно- й історико-правове дослідження статусу Вищої ради юстиції в Україні та її зарубіжних аналогів у Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Польщі, Молдові та інших країнах, визначено їх місце в системі державних органів; – внесено пропозиції щодо удосконалення порядку формування Вищої ради юстиції, обґрунтовано необхідність внесення змін до її складу й переліку її формуючих суб`єктів;
– досліджено специфіку участі Вищої ради юстиції у формуванні суддівського корпусу і здійсненні дисциплінарного провадження щодо суддів і прокурорів, а також порядок взаємодії з іншими органами державної влади й суддівського самоврядування з цих питань;
– аргументовано доцільність розширення компетенції Вищої ради юстиції шляхом надання повноважень по внесенню подань про обрання суддів безстроково і про призначення суддів на адміністративні посади, а також незатребуваність повноважень щодо розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів;
– запропоновано відповідні зміни до Законів України “Про Вищу раду юстиції”, “Про судоустрій України”, “Про статус суддів”. Практичне значення результатів дослідження визначається тим, що результати наукових пошуків, сформульовані у висновках і рекомендаціях, можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій роботі вчених, оскільки матеріали дисертації можуть стати підгрунтям для подальшого вивчення діяльності органів судової влади в межах добору, підготовки й формування суддівських кадрів, відповідальності суддів і прокурорів;
– у правотворчій сферіі – у процесі розробки і прийняття нового Закону України “Про Вищу раду юстиції”, внесення змін і доповнень до Законів України “Про судоустрій України”, “Про статус суддів”, “Про прокуратуру”;
– у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів навчальної літератури і лекційних курсів “Організація судових та правоохоронних органів”, “Організація роботи суду”, “Організація судової влади”, “Організація роботи в органах прокуратури”, “Конституційне право”, у проведенні практичних занять;
– у правозастосовчій діяльності – розроблені в межах дослідження висновки і пропозиції спрямовані на забезпечення однакового застосування норм права кваліфікаційними комісіями суддів, органами суддівського самоврядування, Державною судовою адміністрацією й Вищою радою юстиції в межах їх компетенції.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, обговорена і схвалена на її засіданні й рекомендована до захисту. Основні положення, висновки й пропозиції доповідалися автором на II міжнародній конференції “Розвиток демократії та демократична освіта в Україні” (м. Одеса, 24 – 26 трав. 2002 р.) і Міжнародній науково-практичної конференції “Стан судової реформи в Україні: проблеми і перспективи” (м. Харків, 18 – 19 квіт. 2002 р.). Теоретичні результати дослідження використовувалися у навчальному процесі при проведенні семінарських занять з курсів “Організація судових та правоохоронних органів”, “Організація роботи суду”, “Організація роботи в органах прокуратури”. Публікації. Основні положення наукових пошуків відбиті в 6-ти публікаціях: 4-х наукових статтях, 3 з яких опубліковано у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, а також у 2-х тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях. Структура дисертації. Відповідно до мети, предмета й логіки дослідження дисертація складається зі вступу, 3-х розділів, що включають 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (236 найм.). Загальний обсяг тексту дисертації (без списку використаних джерел) становить 180 стор., використаних літературних джерел – 20 стор.
|
