|
Актуальність теми дослідження. У період розбудови незалежної Української держави зростає значення досліджень історії національної державності та права. Особливо це стосується тих проблем, висвітлення яких сприятиме процесу державотворення в Україні. На даному етапі утвердження нашої держави проводиться реформування органів місцевого самоврядування, а тому актуальним є звернення до досвіду функціонування таких органів у різні історичні періоди з метою поглиблення і розширення історико-правових знань про становище західноукраїнського суспільства в другій половині ХІХ ст. – на початку ХХ ст.
Важливе місце в такій історико-правовій проблематиці займає питання, пов язане з діяльністю Галицького крайового сейму (1861-1918 рр.) у складі Австро-Угорської монархії. У досліджуваний період “коронний край” – Галичина входила до складу Австрії, а згодом Австро-Угорщини, державний апарат якої функціонував і на цих західноукраїнських землях. При цьому, австрійська влада використовувала принцип самоврядування, який полягав у розмежуванні завдань і функцій урядового управління та місцевого самоврядування. Насправді ж державні органи контролювали діяльність органів самоврядування, які не були наділені будь-якою реальною владою. Закріплюючи демократичні принципи щодо національних меншин та їх самовираження через органи місцевого самоврядування, австрійський уряд проводив політику, яка супроводжувалася обмеженням, а іноді грубим порушенням соціально-економічних та політичних прав українців. Висвітленням національних взаємовідносин в Австро-Угорщині, політики австрійського уряду щодо Галичини, розкриття суспільно-політичного та національного життя галицьких українців у період ХІХ ст. – початку ХХ ст., вивчення діяльності Галицького крайового сейму викликає зацікавленість істориків та правознавців. Варто відзначити праці таких вітчизняних і зарубіжних вчених як Б. Бабія, К. Гжибовського, А. Дзядзя, С. Гродзіського, В. Калиновича, В. Кульчицького, М. Кугутяка, М. Мудрого, О. Сухого, А. Рогожина, В Сокуренка, К Софроненка, Б. Тищика, А. Ткача, І. Чорновола та інші. Однак значна частина питань, пов язаних з організацією і діяльністю Галицького крайового сейму у 1861-1918 рр., залишається малодослідженою в юридичній літературі нашого часу.
Усе це обумовлює актуальність теми, за якою виконана кандидатська дисертація. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності з планом науково-дослідних робіт кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка у контексті наукової теми “Актуальні проблеми історії держави і права України, політичних і правових вчень та зарубіжної історії”, затвердженої наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № Н-239 від 16.04.2003 р. Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у поглибленні історико-правових знань стосовно організації і діяльності Галицького крайового сейму (1861-1918 рр.) та його ролі у державно-політичній системі Австро-Угорщини.
Формулювання цієї мети дало можливість визначити такі завдання дослідження:
- охарактеризувати соціально-економічне та політичне становище Галичини у складі Австрії та Австро-Угорщини;
- розкрити причини утворення у 1861 році Галицького крайового сейму та визначити його місце в системі державного апарату Австро-Угорщини;
- проаналізувати зміст виборчих законів, які стали основою формування і діяльності Галицького сейму, та практику їх застосування;
- з ясувати національний склад та структуру крайового сейму на підставі офіційних статистичних матеріалів та стенографічних протоколів засідань сейму;
- уточнити компетенцію та порядок роботи крайового сейму у вказаний період;
- показати основні напрямки діяльності Галицького крайового сейму як органу самоврядування.
Об єктом дослідження є процеси формування та функціонування органу крайового самоврядування у складі Австро-Угорщини у 1861-1918 рр. Предметом дослідження є історико-правові закономірності та особливості організації і діяльності Галицького крайового сейму (1861-1918 рр.) та з ясування його ролі у державно-політичній системі Австро-Угорщини.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи. При систематизації джерельної бази та фактологічного матеріалу, встановлені повноти інформації використовувалися принцип об єктивності та діалектичний метод пізнання, який дозволив охарактеризувати діяльність крайового сейму у зазначений період у розвитку; соціально-детерміністичний метод, який дозволив виявити соціально-економічні, політичні факти, що сприяли створенню органу самоврядування. Використовуються у роботі також спеціально-юридичні методи, зокрема, історико-правовий, який дав можливість з ясувати закономірності становлення та функціонування Галицького крайового сейму у період 1861-1918 рр.; порівняльно-правовий – дозволив виявити подібність та відмінність повноважень Галицького крайового сейму та Австрійського парламенту; методи тлумачення правових приписів – для з ясування змісту правових норм, що містились у нормативно-правових актах і визначали правові основи організації та діяльність Галицького крайового сейму та інші методи.
Хронологічні рамки дослідження включають період з 1861 року, коли після першого поділу Польщі у 1772 році Галичину захопила Австрія і у лютому 1861 року австрійський імператор Франц-Йосиф І для посилення свого панування в краї створив тут крайовий сейм, до 1918 року – розпаду Австро- Угорської імперії, що поклало кінець існуванню Галицького крайового сейму, хоча фактично свою діяльність він припинив ще у 1914 році у зв язку з початком Першої світової війни.
Територіальні рамки дослідження охоплюють територію, що входила до складу Австро-Угорщини під назвою “коронного краю” – Галичини, межі якої проходили на півночі і сході з Росією (Царством Польським, Волинською, Подільською і Бессарабською губерніями), на півдні – з Буковиною і Закарпаттям, на південному заході – з Сілезією. В адміністративному відношенні цей край поділявся на 81 повіт, з яких 30 становили Західну Галичину, населену переважно польським населенням і 51 повіт – Східну Галичину, населену в основному українцями.
Джерельну базу дослідження склали нормативно-правові акти досліджуваного періоду, офіційні статистичні матеріали, стенографічні протоколи засідань Галицького крайового сейму, архівні документи та матеріали Державного архіву Львівської області та Центрального державного історичного архіву у Львові, тогочасна періодична преса, а також праці вітчизняних та зарубіжних авторів з досліджуваної проблеми.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним з перших у сучасній історико-правовій науці комплексних досліджень особливостей організації і діяльності крайового сейму в Галичині у 1861-1918 рр. Наукова новизна конкретизується в таких основних положеннях, що виносяться на захист:
- розкрито сутність колоніальної політики Австро-Угорщини в Галичині у період з 1861 до 1918 року, що виявлялося у гальмуванні її економічного розвитку та яскраво вираженому антиукраїнському соціальному і національному спрямуванні;
- уточнено, що факт утворення у 1861 р. Галицького крайового сейму як органу крайового самоврядування був формою політичного маскування, оскільки цей орган фактично входив у систему державного апарату Австро- Угорщини і реально зміцнював владу австрійського імператора;
- виявлено, що виборчі закони до Галицького крайового сейму, відображаючи інтереси заможних верств, закріплювали недемократичні принципи, що підтверджувалося практикою їх застосування;
- з ясовано, що згідно з існуючими нормативно-правовими актами до складу Галицького крайового сейму не завжди потрапляли українці. Квота, визначена цими актами не дозволяла їм вирішувати національні питання, оскільки депутати сейму були в основному особи польської національності. Фактично у Галичині у цей період активно і цілеспрямовано проводилася політика полонізації;
- встановлено, що згідно з “Крайовим статутом і сеймовою виборчою ординацією для королівства Галичини і Володимерії з Великим князівством Краківським” та ін. нормативно-правовими актами Галицький крайовий сейм у 1861-1918 рр. формально здійснював такі функції: законодавчу, управлінську та контрольну. Проте фактично його діяльність зводилася до вирішення дрібних господарських справ;
- виявлено, що функції досліджуваного органу місцевого самоврядування, які визначалися нормативно-правовими актами, реально не здійснювалися; крім того, щодо населення краю цю діяльність можна розцінювати як відверто антинародну.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:
- висновки та теоретичні положення певною мірою поглиблять знання у вітчизняній історико-правовій науці, присвяченій дослідженню державно-правового розвитку України, зокрема, органів самоврядування;
- матеріали дисертації можуть бути використані у навчальному процесі юридичних та інших гуманітарних навчальних закладів, зокрема, у процесі викладання курсів “Історія держави і права України”, “Історія держави і права зарубіжних країн”, а також при підготовці підручників та навчальних посібників; висновки і положення дисертації можуть бути корисними в подальших дослідженнях інституту органів місцевого самоврядування і для науки історії держави і права в цілому.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій висвітлені методологічні підходи, ідеї, концепції, що належать особисто автору. У дослідженні містяться ті положення, висновки і пропозиції, які сформулювала особисто здобувач наукового ступеня. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використані лише ті ідеї, які є результатом особистих досліджень здобувача.
Серед фахових статей, опублікованих за темою дисертації, одна написана у співавторстві з В.С. Кульчицьким. Особистий внесок здобувача у цій статті полягає у здійсненні аналізу запропонованих сеймом нормативних актів, поданих імператору на затвердження.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка. Разом з тим, окремі положення дисертації висвітлювались на VIIІ регіональній науково- практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м.Львів, 13-14 лютого 2002р.); на І Всеукраїнській науковій конференції студентів і аспірантів “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права, держави і політології” (м.Львів, 11-12 грудня 2002р.); на ІХ регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м.Львів, 13-14 лютого 2003р.) та Х регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м.Львів, 5-6 лютого 2004р.). Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано п ять статей у наукових виданнях, зареєстрованих ВАК України як фахові, а також у чотирьох випусках матеріалів наукових конференцій. Структура роботи. Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, який налічує 217 найменувань, та додатків. Обсяг основного тексту дисертації становить 167 сторінок.
| 
