|
Актуальність теми дослідження. Процеси побудови ефективної системи господарювання в Україні безпосередньо пов язані із роздержавленням та демонополізацією національної економіки, визнанням легітимності комунальної та приватної форм власності, появою нових суб єктів господарювання. Поряд із цим, з метою забезпечення національних інтересів, безпеки держави, гарантування прав громадян на достатній життєвий рівень законодавством України визначено ряд об єктів державної і комунальної власності, які не підлягають приватизації. Зокрема, до них віднесено об єкти публічної власності із статусом природних монополій, об єкти, що мають велике соціальне значення та орієнтованість на задоволення громадських потреб тощо.
У сучасних економічних умовах держава та територіальні громади не завжди в змозі підтримувати належний рівень функціонування зазначених об єктів. Основною причиною, що ускладнює виконання покладених на ці органи обов язків щодо ефективного управління об єктами публічної власності є нестача бюджетних коштів. Разом із тим чимало країн із різними політичними та економічними системами накопичили багатий досвід підвищення кількісних та якісних показників діяльності об єктів публічної власності в умовах економічних змін та кризових явищ шляхом залучення до їх фінансування та управління приватних суб єктів господарювання на концесійній основі.
Нещодавно започатковане українське законодавство, спрямоване на правове регулювання концесійної форми управління об єктами публічної власності, не має чіткої структури, містить прогалини та колізії, що значною мірою впливає на можливість розв язання економічних проблем за допомогою концесій. Таким чином, майже цілковита відсутність наукового опрацювання концесійних відносин, необхідність визначення місця концесійних договорів у господарській системі України та відмежування їх від інших видів господарських угод, створення стрункої та ефективної системи правового регулювання концесійних відносин потребують значного вдосконалення нормативної бази, поглибленої науково-дослідної роботи, вивчення вітчизняного та міжнародного досвіду і розробки практичних рекомендацій у цій сфері, що і обумовило обрання теми дисертаційного дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми “Удосконалення господарських відносин в умовах ринкової економіки (економіко-правовий аспект)” (номер державної реєстрації 0186.0.070869).
Мета дослідження. Метою роботи є комплексний правовий аналіз концесійної форми використання державного та комунального майна недержавними суб єктами господарювання, опрацювання теоретичних та практичних аспектів розвитку концепції концесійної діяльності як спеціального режиму господарської діяльності, формулювання теоретичних положень та практичних висновків, спрямованих на розвиток теорії господарського права, вдосконалення господарського законодавства з питань регулювання концесійних відносин та практики його застосування для забезпечення ефективної взаємодії державного, комунального і приватного секторів економіки України.
З урахуванням поставленої мети основними завданнями дисертаційного дослідження було сформульовано:
аналіз історичних та економічних аспектів передумов виникнення концесійних відносин, особливостей та етапів їх розвитку;
визначення на основі аналізу теоретичних поглядів та положень вітчизняного та іноземного законодавства з регулювання концесійних відносин характерних ознак концесії та дати рекомендації щодо уточнення змісту цього поняття;
виявлення видів концесійних відносин, особливостей їх реалізації та проведення їх класифікації;
визначення правової природи концесійних відносин в теорії господарського права, з ясування порядку та підстав встановлення умов спеціального режиму господарювання щодо здійснення концесійної діяльності;
аналіз процесу виникнення концесійних відносин, особливостей правового режиму об єктів концесійної діяльності та правового статусу їх учасників (суб єктів);
проведення юридичної класифікації договірних концесійних відносин та обґрунтування їх господарського характеру, визначення ознак та місця концесійного договору в системі господарських зобов язань;
доктринальне тлумачення чинного законодавства в межах предмета дисертаційного дослідження та внесення пропозицій з його удосконалення.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при застосуванні концесій як правової форми підвищення ефективності функціонування державної та комунальної власності.
Предмет дослідження – господарсько-правове регулювання відносин, що виникають при передачі у концесію приватним суб єктам господарювання об єктів права державної та комунальної власності.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять використані автором загальні методи наукового пізнання, а також методи, що застосовуються в юридичній науці (історико-правовий, порівняльно-правовий, методи системного аналізу та тлумачення правових норм). Використання цих методів допомогло авторці в досягненні поставленої мети і підготовці пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання концесійної діяльності.
Застосування історико-правового методу дозволило дослідити передумови виникнення та подальший розвиток концесійної форми використання об єктів публічної власності, визначити правову природу концесії, перспективи залучення приватних інвесторів до управління об єктами права державної та комунальної власності. Метод системного аналізу застосовувався при розгляді різних аспектів предмета дослідження у нерозривному зв язку із суспільно-політичними, соціальними та економічними процесами, що відбуваються в суспільстві. За допомогою методу тлумачення правових норм проаналізовано нормативну базу дисертаційної роботи і сформульовано рекомендації щодо їх застосування. З використанням порівняльно-правового методу було вивчено правові інститути та норми ряду країн, які мають позитивний досвід управління державною та комунальною власністю на концесійній основі.
Теоретичну основу дослідження склали праці українських і російських вчених радянського та сучасного періоду в галузі теорії права, господарського, цивільного, міжнародного права та економіки: С.С. Алексєєва, О.А. Беляневич, І.Н. Бернштейна, А.Г. Бобкової, М.І. Брагинського, С.Н. Братуся, А.В. Венедиктова, В.М. Гайворонського, О.М. Григорова, О.В. Дзери, І.Є. Замойського, Г.Л. Знаменського, О.С. Іоффе, Н.Ю. Круглової, Б.А. Ландау, В.К. Мамутова, В.С. Мартем янова, І.Б. Новицького, І.А. Селіванової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, С.А. Сосни, М.А. Суботіна, Є.А. Суханова, Л.С. Таля, В.А. Устименка, В.С. Щербини, Ю.М. Юмашева та ін.
Інформаційну базу дослідження склали Конституція України, міжнародні нормативно-правові акти, нормативні акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, акти міністерств та відомств, довідкові і періодичні видання. У процесі дослідження використано законодавство країн Європейського Союзу, Білорусії, Казахстану, Киргизстану, Росії, США, Туркменістану, Узбекистану та інших країн. Забезпечення повноти та всебічності дослідження обумовило використання законодавства СРСР з регулювання концесійних відносин та прикладів використання об єктів державної власності на концесійних умовах.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням правових питань застосування концесійної форми використання об єктів права державної та комунальної власності приватними суб єктами у своїй господарській діяльності. Усі дисертаційні висновки, які виносяться на захист, опрацьовані і сформульовані особисто авторкою і є наслідком критичного аналізу відповідних положень теорії і практики господарського законодавства щодо управління публічною власністю. До найсуттєвіших концептуальних у теоретичному плані і важливих для юридичної практики результатів, що відображають новизну дисертаційної роботи, належать такі:
- розроблено авторське узагальнення і розвинуто існуючі наукові погляди щодо змісту поняття концесії, сформульовано її ознаки та запропоновано наукову класифікацію видів концесії за трьома основними критеріями (формою власності об єкта концесій, сферами господарювання, в яких укладаються концесійні договори, та предметом таких договорів), які визначають їх особливості та внутрішнє наповнення;
- уперше концесійні правовідносини визначено як організаційно-договірні у спеціальному режимі господарювання;
- розвинуто наукові погляди щодо юридичної природи господарських договорів та зроблено висновок про те, що в сучасних умовах господарювання концесійному договору притаманні всі ознаки господарських договорів;
- уперше на дисертаційному рівні визначено співвідношення концесії з іншими господарськими правочинами, в тому числі з суміжними формами використання державного та комунального майна приватними суб єктами господарювання, ознаки, за якими вони відрізняються від концесії, умови та підстави, що обумовлюють доцільність застосування різних способів залучення приватного капіталу до управління об єктами права власності держави та територіальних громад;
- розвинуто існуючі наукові погляди щодо об єктів концесійних відносин та уперше на дисертаційному рівні обґрунтовано можливість застосування концесійної форми управління публічною власністю до об єктів права виключної власності народу України – надр, а також включення до переліку об єктів концесій об єктів природно-заповідного фонду;
- уперше на дисертаційному рівні за результатами порівняльного аналізу концесійного договору та угоди про розподіл продукції зроблено висновок про їх спільну юридичну природу і обґрунтовано положення, що угода про розподіл продукції є різновидом договору концесії;
- набули подальшого розвитку наукові погляди щодо суб єктного складу концесійних відносин та на основі аналізу положень Господарського кодексу України, Закону України „Про концесії” і підзаконних нормативних актів зроблено висновок про необхідність спрощення і прискорення процедури укладення концесійного договору шляхом створення спеціального органу державної виконавчої влади з питань концесій та обґрунтовано зміст його повноважень;
- обґрунтовано необхідність удосконалення законодавства, яке регулює відносини щодо здійснення концесійної діяльності, розроблено пропозиції про внесення змін і доповнень до Закону „Про концесії” та ряду інших нормативних актів України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертаційному дослідженні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані при подальшій розробці та удосконаленні законодавства, яке визначає умови надання концесій в Україні. Дисертаційні положення можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях, включені до курсу лекцій із господарського права, а також використовуватись при проведенні практичних і семінарських занять з цього курсу.
Дисертаційні положення можуть бути використані в практичній діяльності Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства транспорту та зв язку України, інших органів центральної виконавчої влади та територіальних громад, при передачі об єктів публічної власності у концесію. Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження неодноразово обговорювались на засіданнях кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, використовувались у процесі розробки курсу лекцій та навчального посібника з господарського права. Підсумки розробки наукового завдання, окремі його аспекти, одержані теоретичні узагальнення і висновки було оприлюднено на трьох науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених „Актуальні проблеми формування правової держави в Україні” (м. Харків, 27 листопада 2000 р.); науковій конференції молодих вчених „Сучасні проблеми юридичної науки та правозастосовчої діяльності” (м. Харків, 20 – 21 грудня 2001 р.); науковій конференції „Молода наука Харківщини” (м. Харків, 29 – 30 квітня 2004).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження викладено у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у тезах двох доповідей на науково-практичних конференціях, загальний обсяг публікацій – 1,8 а.а., з яких особисто автору належать 1,8 а.а.
Структура і обсяг роботи. Структура дисертації обумовлена її предметом, метою і завданнями дослідження, а також логікою розкриття теми останнього і викладення його результатів. Вона складається зі вступу, двох розділів, які містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (192 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 194 сторінки, у тому числі основний текст – 181 сторінка.
| 
