|
Актуальність теми. Демократизація суспільних відносин у процесі державотворення в Україні та прагнення нашої держави до інтегрування в сучасні цивілізаційні процеси у ролі повноправного учасника-партнера вимагає кардинальних змін у взаємовідносинах особи та держави. Здійснення в Україні адміністративної реформи, одним із аспектів якої є вдосконалення механізму застосування заходів державного, в тому числі адміністративного примусу в процесі виконавчо-розпорядчої діяльності органів, наділених адміністративно-юрисдикційними повноваженнями, також пов язана із цими змінами. Такими органами, яким надано право здійснювати адміністративно-юрисдикційну діяльність у сфері оподаткування є органи державної податкової служби України. Їх взаємовідносини з платниками податків мають ґрунтуватися на принципах партнерства, основним методом регулювання цих відносин має бути метод переконання та заохочення, однак це не виключає застосування до недобросовісних платників податків адміністративно-примусових заходів та актуалізує проблему їх дослідження. Адміністративний примус у системі методів державного управління завжди займав чільне місце. Він і сьогодні зберігає своє значення і серед усіх видів державного примусу має найбільшу питому вагу, оскільки йому притаманні висока мобільність і здатність адаптуватися до конкретних умов і потреб держави. Заходи адміністративного примусу використовуються для обслуговування багатьох комплексних галузей права, в тому числі й податкового. Проте деякі вітчизняні вчені-юристи висловлюють пропозиції щодо виокремлення самостійних різновидів державно-правового примусу, залежно від галузі права, яку б він обслуговував. Але більшість правників-адміністративістів вважає недоцільним використання зазначеного критерію для розподілу державно-правового примусу, оскільки аналіз відповідних примусових заходів свідчить, що незважаючи на специфічні властивості, які зумовлюються сферою їх застосування, вони зберігають і загальні ознаки адміністративного примусу.
Загальні проблеми адміністративного примусу досить ґрунтовно розглядалася в адміністративно-правовій літературі та дисертаційних дослідженнях провідних учених-адміністративістів – В.Авер′янова, Д.Бахраха О.Бандурки, Ю.Битяка, І.Голосніченка, Є.Додіна, Л.Коваля, Т.Коломоєць, В.Колпакова, А.Комзюка, М. Кучерявенка, Д.Лук′янця, Р.Мельника, Л.Савченко, В.Шкарупи та інших.
Дослідження ж проблем застосування органами державної податкової служби заходів адміністративного примусу знайшло лише фрагментарне висвітлення у роботах А.Головача, А. Роздайбіди, М.Мацелик, однак комплексного, ґрунтовного дослідження зазначеної проблеми до цього часу не проводилося.
Визначення місця адміністративного примусу в податковому праві, класифікація його засобів та особливості застосування у сфері податкових правовідносин має не лише теоретичне, а також і практичне значення. А це ще раз підкреслює актуальність проблеми дослідження адміністративного примусу в діяльності органів державної податкової служби України.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям досліджень відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07.1998 р. № 810/98. Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідної проблематики кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Національної академії державної податкової служби України – „Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування ” (номер державної реєстрації 0105U000657), де автор роботи є одним із виконавців, тема роботи затверджена Вченою радою академії.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень науки адміністративного та фінансового права, чинного законодавства України, а також узагальнень практики його застосування здійснити аналіз теоретичних засад та правового регулювання питань, пов язаних із місцем адміністративного примусу в податковому праві України, застосуванням його заходів посадовими та службовими особами органів державної податкової служби України, що дозволить чітко планувати та здійснювати діяльність, а також сформулювати на цій основі відповідні пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання та практики примусовозастосовчої роботи органів державної податкової служби України.
Досягти поставленої мети автор дисертаційного дослідження має намір шляхом вирішення таких основних завдань:
– проаналізувати сутнісні ознаки та місце адміністративного примусу в податковому праві України;
– розкрити поняття та зміст компетенції органів державної податкової служби України, а також окреслити обсяг їх повноважень щодо застосування заходів адміністративного примусу;
– дослідити види та специфіку застосування заходів адміністративного примусу в діяльності органів державної податкової служби України;
– визначити особливості юридичної відповідальності за проступки, вчинені у сфері оподаткування, що мають ознаки адміністративного правопорушення;
– дослідити процедуру застосування заходів адміністративного примусу в податковому законодавстві;
проаналізувати порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів державної податкової служби України. Об єктом дослідження є суспільні відносини, що існують у сфері адміністративно-примусової діяльності органів державної податкової служби України.
Предметом дослідження є теоретично-наукові джерела, нормативно-правова база та процедури застосування заходів адміністративного примусу органами державної податкової служби України.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження стала сукупність загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, метод системного аналізу тощо) та спеціальних (документальний, порівняльно-правовий тощо) методів та прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.
Системно-структурний метод було використано як інструмент для з ясування характеру і сутності адміністративно-правового примусу у податковому праві України, виявлення видів його заходів та їх взаємозв язку: при дослідженні інституту адміністративного примусу необхідним є застосування системно-структурного підходу, вивчення системи заходів адміністративного примусу в цілому, так і окремих частин. Системний підхід у цьому випадку є одним із інструментів дослідження об єкта як складного явища, що містить елементи, взаємозв язок між якими забезпечує їх цілісність (підрозділ 1.1, 2.1, 2.2, 2.3). За допомогою логіко-семантичного методу визначено окремі основні категорії та поняття (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1). Порівняльно-правовий метод дозволив виявити переваги та вади правового регулювання та практики застосування тих чи інших видів заходів адміністративного примусу органами державної податкової служби України (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Синтез як прийом наукового пізнання використовувався для узагальнення даних, отриманих у результаті аналізу властивостей та складових елементів застосування заходів адміністративного примусу (підрозділ 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1). Метод статистичного аналізу дозволив відстежити в динаміці застосування заходів юридичної відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування, що мають ознаки адміністративного проступку, їх процесуальне оформлення та особливості процедури оскарження (2.3,3.2). Компаративний, а також метод документального аналізу використовувалися для вироблення рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад і практики застосування заходів адміністративного примусу у сфері оподаткування (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2). Репрезентативність висновків досягнута за рахунок дослідження матеріалів практики застосування заходів адміністративного примусу за останні роки. Так, автором була доліджена правозастосовча діяльність органів державної податкової служби України, рішення у конкретних справах і керівні роз яснення Вищого Господарського суду України; проведено вибіркове опитування слухачів факультету підготовки та перепідготовки працівників податкової міліції Національної академії державної податкової служби України.
Науково-теоретичну базу дослідження склали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі загальної теорії держави і права, теорії управління, адміністративного, фінансового та податкового права. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в дисертації вперше у вітчизняній науці комплексно досліджено питання застосування адміністративного примусу в діяльності органів державної податкової служби України. На основі проведеного дослідження автором сформульовано низку висновків, рекомендацій і пропозицій, які відповідають вимогам наукової новизни, зокрема: дістало подальшого розвитку: – специфікація адміністративного примусу в діяльності органів державної податкової служби. Доведено, що поряд із загальноприйнятими заходами адміністративного примусу органи державної податкової служби застосовують притаманні лише сфері оподаткування заходи, а саме: надсилання податкових повідомлень і податкових вимог, застосування податкової застави та адміністративного арешту активів, для яких передбачена окрема процедура застосування; – класифікація заходів адміністративного примусу в діяльності органів державної податкової служби;
запропоновано:
– авторське визначення органу державної податкової служби України як суб єкта застосування заходів адміністративного примусу, наділеного контрольною та правоохоронною функціями;
сформульовано пропозиції щодо вдосконалення:
– системи заходів адміністративного попередження та встановлено, їх характерну особливість для сфери оподаткування – можливість їх одночасного з іншими заходами адміністративного примусу застосування до платників податків;
– системи заходів адміністративного припинення та визначено, що їх застосування здійснюється як в інтересах суспільства в цілому, так і в інтересах самого платника податків, оскільки дозволяє запобігти діям чи подіям, що можуть погіршити його стан;
уперше:
– систематизовано заходи відповідальності за вчинення податкових правопорушень. До них віднесено адміністративні стягнення, фінансові санкції, штрафні санкції, пеню, адміністративно-господарські санкції;
– запропоновано науково-теоретичну конструкцію понять „справляння”, „стягнення” податків, як співвідношення загального і конкретного, зроблено висновок, що ці поняття є категоріями науки адміністративного права, а саме – адміністративною процедурою;
– визначено особливості процедури оскарження рішень дій та бездіяльності органів державної податкової служби, їх посадових та службових осіб, а саме: можливість виправлення помилки при розгляді первинної скарги органом, що приймав рішення; можливість застосування податкового компромісу, тобто часткового задоволення скарги платника податків під його зобов язання погодитися на виконання залишку податкових зобов язань, нарахованих податковим органом. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в правотворчій діяльності при підготовці та вдосконаленні чинних нормативно-правових актів, з питань застосування заходів адміністративного примусу в діяльності органів державної податкової служби України, шляхом внесення в них змін та доповнень. Деякі результати дослідження можуть бути корисними як для науковців, що працюють у сфері адміністративного, фінансового та податкового права, так і для практичних працівників органів державної податкової служби України. Результати проведеного дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін та курсів „Адміністративне право України”, „Адміністративна діяльність органів ДПС України”, „Адміністративна відповідальність”, „Організація стягнення податкового боргу” для студентів, курсантів та слухачів у Національній академії державної податкової служби України (акт впровадження від 30 червня 2005 року). Окремі його положення використовуються у практичній діяльності органів державної податкової служби України (акт впровадження від 4 липня 2005 року № 09-0016с/1848).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, усі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійно проведених досліджень. Наукові ідеї та розробки, що належать співавтору однієї з опублікованих праць Мацелик М.О., у дисертації не використовувались. Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на п яти науково-практичних конференціях: „Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Дніпропетровськ, 20–21 листопада 2003 року), „Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції” (Дніпропетровськ, 26 березня 2004 року), „Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (м. Ірпінь, 16 квітня 2004 року), “Економічна безпека України: проблеми, шляхи вирішення реалії” (м. Київ, 23 квітня 2005 року), Всеукраїнська наукова конференція „Другі юридичні читання” (м. Київ, 18 травня 2005 року). Публікації автора. Основні положення і висновки дисертації викладені у семи друкованих працях, три з яких опубліковані в фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які об єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації 185 сторінок, з них список використаних джерел 18 сторінок, складається з 170 найменувань.
| 
