|
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Конституція України, поряд із принципом верховенства права, відповідальності держави, визнання людини найвищою соціальною цінністю та іншими демократичними принципами, проголошує принцип гарантування місцевого самоврядування. На забезпечення реалізації даного конституційного принципу, створення дієвої системи місцевого самоврядування, яка б відповідала міжнародним стандартам (мається на увазі, насамперед, Європейська хартія місцевого самоврядування) і яка б стала невід ємною частиною політико-правового життя українського суспільства, спрямована адміністративно-територіальна реформа, що на сьогоднішній день відбувається в Україні.
Успішне проведення реформи місцевого самоврядування в Україні неможливе без вивчення багатого досвіду (і позитивного, і негативного) комунальних (муніципальних) реформ зарубіжних країн. За даних умов особливої актуальності набуває дослідження конституційно-правових основ територіального устрою і територіального самоврядування, а також історичного досвіду муніципальної реформи Республіки Польща - країни, що мала багато спільного з Україною як у далекому минулому, так і в епоху існування соціалістичного табору.
На сучасному етапі розвитку Україна та Польща також мають низку спільних рис: геополітичне становище, чисельність населення, конституційно-правові характеристики. Щодо останніх Польща і Україна є майже аналогічними за формою правління, державним устроєм і політичним режимом, проте Польща випереджає Україну за рівнем соціально-економічного розвитку і темпами здійснення демократичних перетворень. Про успішність останніх свідчить не лише внутрішня політична стабільність, ріст добробуту населення, але й посилення позицій Польщі на міжнародній арені: Республіка Польща однією з перших східноєвропейських країн була прийнята до Ради Європи та Євросоюзу. Про важливість взаємин між Польщею і Україною говорить і той факт, що 2004 р. проголошено роком Польщі в Україні. За цей період український народ мав можливість не тільки познайомитись із культурним надбанням держави-сусіда, але й встановити стратегічне партнерство в галузі економічних і політичних перетворень (прикладом може бути проведення в Ялті сьомого економічного форуму тощо).
За умов, коли зовнішня політика України спрямована на євроінтеграцію, існує нагальна потреба вивчення досвіду Польщі щодо проведення демократичних реформ, в тому числі в сфері оптимізації адміністративно-територіального устрою і розбудови системи місцевого самоврядування з метою конструктивного використання цього досвіду в ході проведення муніципальної реформи в Україні. Аналізу цих питань і присвячена пропонована робота.
Проблемам адміністративно-територіального устрою у вітчизняній літературі було присвячено чимало робіт державознавців. Однак здебільшого вони стосувалися окремих аспектів територіальної організації розвинених капіталістичних держав, а республікам, які раніше знаходились у сфері радянського впливу, приділялось набагато менше уваги. Теоретичними питаннями адміністративно-територіальної організації займалися С.А. Авак ян, Г.В. Барабашев, І.П. Ільїнський, Є.І. Кореневська, А.П. Лужин, В.А. Нємцев, С.В. Каргін, Р.С. Павловський, В.А. Ржевський, С.І. Русинова, К.Ф. Шеремет, Трайнін, М.А. Шафір. Адміністративно-територіальний устрій країн Центральної та Південно-східної Європи і, зокрема, Польщі розглядалися також у навчальних посібниках професорів М.В. Баглая, Л.Д. Воєводіна, A.З. Георгіци, Д.Л. Златопольського, І.П. Ільїнського, А.Х. Махненка, Б.А. Страшуна, В.І. Ястребова. В іноземній, насамперед у польській конституційно-правовій та адміністративно-правовій науці як теоретичні, так і практичні аспекти адміністративно-територіального поділу і самоврядування розроблялися Б. Завадською, М. Эльжановським, М. Куденою, З. Леонським, З. Лентовським, З. Рончкою, З. Моравським, А. Пекарою, Е. Старомчаком, Е. Служевським, а також представниками економічної і соціологічної дисциплін – А. Куклинським, Е. Регульським, А. Пискозубом, Б. Яловецьким та іншими вченими.
Однак комплексне вивчення проблеми еволюції адміністративно-територіальної організації конкретної східноєвропейської країни, у тому числі й Польщі, ніколи не висувалося як самостійний предмет дослідження. У комплексі не розглядалися названі питання й в окремих роботах польських учених. Зв язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності до п. 1.1 тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 роки, затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р. та п. 1.3 головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у встановленні етапів еволюції та визначенні сучасного стану теоретичних положень і принципів, закріплених у законодавстві щодо територіальної організації і місцевого самоврядування, історичної практики його застосування, оцінці ефективності організації роботи місцевих органів влади і самоврядування у соціалістичний і постсоціалістичний періоди, а також критичному огляді наукових поглядів за даною темою, висловлених у новітній польській літературі.
Звідси завдання дослідження:
- визначити особливості еволюції територіального устрою і системи місцевих органів влади ПНР;
- виявити тенденції й особливості переходу до самоврядної моделі організації території та проаналізувати правове закріплення цих перетворень на прикладі Республіки Польща; встановити систему місцевого самоврядування Республіки Польщі на гмінному, повітовому та воєводському рівнях;
- з ясувати систему суб єктів місцевого самоврядування Республіки Польща;
- визначити обсяг компетенції місцевого самоврядування за статутним та галузевим законодавством Республіки Польща;
грунтуючись на положеннях, сформульованих у польському державознавстві, визначити критерії і умови оптимальної організації території, виявити роль територіальних одиниць і територіальних громад у системі адміністративно-територіального поділу; Об єктом дослідження є суспільні відносини у сфері організації території Польщі та їх правове регулювання, що склалося у другій половині ХХ ст., взаємини територіальних органів і їхній безпосередній зв язок із системою місцевого самоврядування.
Предметом дослідження є процес становлення одиниць територіального поділу та органів місцевого самоврядування Польщі, їх структура та організація діяльності. Методи та теоретична основа дослідження. В ході роботи над дисертацією автор спирається на діалектичний метод, а також використовує визнані наукою загальнонаукові та спеціальні юридичні методи. Зокрема, історико-правовий метод було застосовано при дослідженні еволюції територіального устрою та місцевого самоврядування ПНР та РП (розділ 2). Для характеристики згаданих у дослідженні міжнародно-правових та національно-правових документів використовувався метод формального юридичного аналізу (розділи 1-3). При дослідженні Європейської Хартії місцевого самоврядування (розділ 2) застосувався метод системного аналізу (визначення аспектів впливу даного документу на предмет дисертації). Порівняльний метод широко використовувався у процесі аналізу польського законодавства різних часів (розділи 2-3). При дослідженні системи суб єктів місцевого самоврядування використовується структурно-функціональний метод. Теоретичною базою дисертаційної роботи є положення, висновки та наукові підходи, що містяться в працях вітчизняних і закордонних вчених і практиків в області державознавства, соціології, політології, демографії, економічної і соціальної географії тощо.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим у вітчизняній юридичній науці спеціалізованим дослідженням особливостей еволюції і сучасного стану місцевого самоврядування Республіки Польща в органічному зв язку з особливостями її територіального устрою.
На основі проведеного дослідження сформульовано ряд положень, узагальнень, висновків і пропозицій, що є найбільш суттєвими для даної роботи:
- вперше досліджено розвиток форми польської держави з точки зору еволюції територіального устрою та системи місцевих органів влади у період ПНР (1944 – 1990) і РП (1990-2000);
- зроблено висновок про те, що адміністративна реформа в Польщі стала принципово важливим чинником демократизації суспільства та формування демократичних установок у правосвідомості громадян;
- вперше розглянуто польський досвід використання не тільки основного, але й допоміжного рівня територіального устрою;
- встановлено специфіку сучасної системи місцевого самоврядування Республіки Польща на гмінному, повітовому та воєводському рівнях;
- вперше розглянуто систему суб єктів місцевого самоврядування, що склалася в Республіці Польща після новелізації устроєвого законодавства на початок ХХІ ст.;
- правовий статус гміни розглянуто по-новому: як первинного суб єкта місцевого самоврядування Республіки Польща;
- з ясовано компетенцію представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування Республіки Польща на місцевому та регіональному рівнях;
- уточнено теоретичні засади делегування повноважень між різними органами публічної влади на місцевому та регіональному рівнях; сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про місцеве самоврядування на основі позитивного польського досвіду.
Практичне значення роботи полягає у тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані при вдосконаленні національного законодавства, у науково-дослідницькій роботі, поглиблять знання про місцеве самоврядування як одну з підсистем публічної влади в сучасному суспільстві, сприятимуть розбудові демократичної правової держави. Положення дисертації можуть застосовуватись у навчальному процесі при читанні лекційних курсів «Історія держави та права зарубіжних країн, «Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні», “Державне право зарубіжних країн”.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорена на сумісних засіданнях кафедри теорії та історії держави і права та кафедри конституційного і міжнародного права Національного університету внутрішніх справ МВС України (м. Харків); результати проведеного дослідження використовувалися у навчальному процесі під час проведення лекцій та практичних занять з державного права зарубіжних країн та історії держави та права зарубіжних країн. Основні тези дисертації знайшли висвітлення у виступах автора на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 20 червня 2003 р.) та 5 міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування в Україні” (Харків, 23 лютого 2005 р.).
Публікації. Сформульовані в роботі висновки та пропозиції викладені дисертантом у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях та тезах науково-практичної конференції.
Структура та обсяг роботи. У відповідності до мети, завдань, предмету і логіки дослідження дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури (264 назви). Обсяг дисертації складає 180 сторінок.
| 
