|
Актуальність теми дослідження. Справедливість є однією з найважливіших філософсько-правових категорій, смислове значення якої тісно взаємопов язане із демократією, рівністю, свободою, відповідальністю та системою правових норм і державним устроєм. Зміст означеної категорії певною мірою безпосередньо і опосередковано віддзеркалює правовідносини у державі, суспільно-політичні, соціально-економічні і соціокультурні умови життєдіяльності суспільства, тенденції його розвитку. В сучасному українському державотворенні процес інституціалізації справедливості, свободи і відповідальності знаходиться в стадії становлення. Європейська форма демократії – це продукт цілеспрямованої діяльності, що базувалася на філософсько-правовому принципі справедливості. У цій площині сучасна демократія може проявлятися як реалізація філософії справедливості. Видається, що справедливість має сама власну логічну структуру, яка проникає в кожне право, незалежно від його наближеності до ідеї абсолютної справедливості. Звичайно, це не означає, що таке прагнення до справедливості в українському державотворенні завжди і без перешкод реалізується. Нечітка політична структурованість суспільства, нерозвиненість приватних інтересів, недосконала правова база підприємницької діяльності, дифузність і розпливчастість правосвідомості громадян, зокрема, розуміння справедливості, свободи і відповідальності не дозволяють їх відстоювати через правові механізми та владні структури.
Зміни, що відбулися в державно-правовій системі України, зробили актуальним питання про удосконалення демократії з позиції ідеї справедливості. Українські політики, майже без винятку, демонструють державотворчу ідеологію, захищають демократію, свободу, інтереси народу, соціальну справедливість і демонструють на словах свою відданість народу та відповідальність перед ним. Але, як свідчать факти, все це, на жаль, часто закінчується лише в публічних висловлюваннях. Насправді майже всі провідні політичні сили, їх лідери, коли опиняються при владі, відверто ігнорують інтереси народу, соціальну свободу і справедливість, і дбають перед усім про своє збагачення, залишаючись безкарними. Слід зазначити, що згідно соціологічних досліджень Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Розумкова 79% опитаних виборців оцінювали владу, керовану Л.Кучмою, як авторитарну і недемократичну, 67% вказували, що влада не професійна, 88% назвали владу корумпованою, 83% визнали її залежність від олігархів і 88% визнали владу байдужою до інтересів народу. За даними працівників Інституту соціології Національної академії наук України, ще в 90-х роках ХХ ст. тільки офіційні доходи 10 відсотків найбагатших українців перевищують дохід 10 відсотків найбідніших більше, як у 12 разів. Це і є, природно, не тільки постійним джерелом напруженості, конфліктності, але навіть і ворожості в суспільстві. Зниження рівня прибутків більшості громадян, безробіття, втрата соціальних пільг, які надавалися раніше державою, стали знаковими для сучасного державотворення. Указані вище явища надають проблемі справедливості в державотворенні особливої актуальності. Демократичний характер влади і права мусять базуватися на філософсько-правовому принципі справедливості. У філософії права часто зустрічаємо думку, що справедливість є мірою демократії.
Для сучасного українського суспільства філософсько-правова концепція справедливості, має стати однією із засад демократії та громадянського суспільства, становлення соціально орієнтованих держави і права в Україні. Справа ще й у тому, що сучасна ситуація реформування державно-правового устрою (зокрема, політично-правова реформа) породжує низку життєво важливих проблем, які наполегливо вимагають свого розв язання у концептуальному дискурсі справедливості. Актуальність даної дисертації пов язується і з тим, що в загальному комплексі філософської проблематики категорія “справедливість” виявляє здатність бути аксіологією демократичності держави і рівня розвитку громадянської культури. Актуальність цього дослідження також зумовлена недостатнім вивченням існуючого суспільно-політичного устрою в Україні філософією права. Останнім часом вийшли наукові праці за авторством В.Бабкіна, О.Бандури, В. Бачиніна, С.Бистрицького, І.Бузановського О.Гвоздіка, О.Данільяна, О.Дергачова, К.Жоля, В.Журавського, О.Зайця, В.Зайчука, М.Козюбри, Л.Кравченка, А.Козловського, О.Копиленка, М.Костицького, В.Кузнєцова, В.Ляшенко, С.Макимова, О.Манохи, О.Мироненка, М.Панова, Л.Петрової, Ю.Римаренка, О.Скрипнюка С.Сливки, В.Сокуренка, Б.Чміля, В.Шкоди та ін., які сприяють осмисленню демократизаційних процесів в Україні і мають важливе значення для подальшого їх дослідження. Стали доступними, завдяки перекладу, не тільки праці класиків, але й роботи Г.Йонаса, Ф.Гаєка, Г.Л.А.Гарта, О.Гіоффе, Р.Дворкіна, Т.Оноре, П.Рікера, Дж.Ролза, Р.Токарчика, Л.Фуллера, Р.Циппєліуса та інші, присвячені питанням справедливості. Актуальність досліджуваної проблеми значною мірою зумовлена, крім того, ще одною, суто практичною потребою, яка визначається наполегливими пошуками концептуальних філософсько-правових ідей, цінностей, які б набули визначального значення у гармонізації суспільно-політичного й соціально-економічного життя.
Зв язок теми з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження угоджується з загальнодержавною програмою “Концепція сталого розвитку України” і “Комплексною програмою вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999 - 2005 рр”. Основні питання дисертації спрямовані на вдосконалення курсу філософії права, що викладається в НАВСУ та Івано-Франківському інституті будівництва, економіки і права.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертації є наукове дослідження філософсько-правової категорії справедливості як засади українського державотворення.
Реалізація мети передбачає виконання низки завдань:
1) визначення історичних, соціокультурних і філософських передумов формування ідеї справедливості в європейській традиції;
2) визначення поняття справедливості як категорії у вітчизняній науці філософії права, розкриття її змісту;
3) виявлення та аналіз колізій між демократією і справедливістю в сучасній українській практиці;
4) визначення характеристик анахронічних уявлень про справедливість (зокрема, про патерналізм держави) та визначення шляхів їх подолання;
5) виявлення перспектив розвитку категорії справедливості в майбутньому розвитку української держави.
Об єктом дослідження є справедливість як категорія філософії права.
Предметом дослідження є справедливість як головна засада розбудови української правової держави в період підготовки і проведення конституційної реформи та гострої соціально-політичної кризи, зокрема, під час виборів Президента України (2004 р.).
- Методи дослідження. Методологічна база дисертаційного дослідження базується на загальних і філософських принципах пізнання. Серед них: порівняльний метод – при оцінці розуміння справедливості в Україні та європейських країнах;
- системний метод – при висвітленні питань зв язку і прояву ідеї справедливості в правосвідомості українського народу, окремих його соціальних груп, впливу цієї ідеї на право та державотворення;
- логічний метод – при оцінці наукових концепцій та доктрин і при викладі тексту дисертації (зокрема, такі складові логічного методу, як аналіз і синтез, класифікація і типологізація, конкретизація і узагальнення тощо);
- метод історичного аналізу і синтезу (як різновид логічного) – при аналізі генезису ідей соціальної справедливості.
Ці методи, поєднані з принципами об єктивності, детермінізму, плюралізму та аксіологічного аналізу дали змогу виявити цілісну картину розуміння категорії справедливості в свідомості українських громадян та тих, хто здійснює влади.
Емпіричною базою є дані Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Розумкова, Інституту соціології Національної академії наук України та узагальнення приведені в періодичній пресі, опити депутатів різних рівнів та жителів сіл і міст західного регіону України (більше тисячі осіб).
Інформаційну базу дослідження становили Конституція України; національне і зарубіжне законодавство; спеціальна література з філософії і теорії права, галузевих правових наук, соціології та філософії, політології; матеріали судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:
- вперше в українському правознавстві досліджено вплив сучасного розуміння справедливості на політичні і державотворчі процеси в Україні;
- узагальнено різноманітні соціологічні та інші дослідження і показано, як проходила кристалізація суспільної справедливості в українському суспільстві останні роки та як це зумовлювало потребу політично-правових змін в Україні;
- показано зв язок розвитку розуміння справедливості на рівні суспільної свідомості з оцінкою таких процесів, як приватизація, демократизація, народоправство;
- вперше показано зв язок зростання правової свідомості, розуміння справедливості та трансформації практики законодавчої і судової влади;
- в контексті європейської орієнтації України досліджено вплив інтеграційних та глобалістичних процесів на формування справедливого правового регулювання, зокрема, в сфері земельних відносин;
- показано перспективи розвитку окремих аспектів категорії соціальної справедливості в наступному реформуванні української державно-правової системи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані автором результати і вироблені підходи можуть бути застосовані:
- в діяльності виконавчих і представницьких органів державної влади, зокрема, регіональних, при вирішенні питань приватизації землі і промислових об єктів, при визначенні пріоритетних напрямків розвитку окремих населених пунктів, зон, регіонів, сфер виробництва, обслуговування, туризму;
- виборчими комісіями і органами виконавчої влади при підготовці і проведенні виборів до парламенту та органів місцевого самоврядування у березні 2006 р., а також при підготовці наступних виборів до органів державної влади;
- в подальшій дослідницькій роботі над проблемами українського державотворення, реформування системи виконавчої влади та місцевого самоврядування;
- у навчально-методичному забезпеченні курсу філософії права, теорії держави і права, історії держави і права України, тем, присвячених сучасній українській державі, політично-правовій реформі і змінам української Конституції в 2004 р., поняттю і характеристикам держави і права, природного і позитивного права тощо.
Апробація роботи здійснена на науково-методичних і теоретичних семінарах Івано-Франківського інституту права, економіки і будівництва, в діяльності автора як депутата Івано-Франківської міської та обласної рад, у рішеннях цих рад з питань пріоритетного розвитку територій, приватизації і паювання землі, визначенні позицій цих рад щодо виборів Президента в Україні в жовтні - грудні 2004 р., на конференціях:
- всеукраїнській науково-практичні конференції “Приватна освіта на межі століть: перші підсумки, проблеми перспективи” (4 грудня 2001 р., м.Київ);
- міжнародній науково-практичні конференції “Проблеми гуманітарної підготовки працівників ОВС в умовах європейської інтеграції” (11-12 квітня 2002 р., м.Івано-Франківськ);
- XIV міжнародній науково-практичні конференції “Формування стратегії розвитку регіону на інноваційній основі” (13-14 травня 2004 р., м. Івано-Франківськ).
Головні положення дисертації знайшли втілення при читанні автором курсу філософії права на правничому факультеті Івано-Франківського інституту права, економіки та будівництва.
Публікації. Результати дисертації опубліковано в п яти наукових статтях (три з них – у виданнях, визначених ВАК України як профільні), навчальних посібниках та монографії автора. Структура дисертації зумовлена специфікою об єкту, предмету і методики дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури. Повний обсяг роботи складає 192 сторінок друкованого тексту, в тому числі 17 сторінок списку використаної літератури (243 найменувань).
| 
