|
Актуальність теми дослідження. З огляду на стабільний розвиток демократичних процесів, помітне налагодження соціально-політичної та економічної ситуації в країні іс-нуючий стан інформаційного забезпечення державного управління як одного з елементів системи забезпечення інформаційної безпеки держави потребує значного покращення.
Входження України до євроатлантичних структур, прагнення вступу до Всесвітньої торговельної організації, а також намагання створити регіональну систему безпеки, яка стала б основою загальноєвропейської системи безпеки, потребують дієздатної системи ор-ганів виконавчої влади. Причому дана система повинна відповідати вимогам сьогодення, тобто при її моделюванні має застосовуватись сучасна методологія дослідження динаміч-них об єктів. Серед цілої гами цих елементів чільне місце посідають питання правового та організаційного забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади. Таким чи-ном, інформаційне забезпечення органів виконавчої влади є одним із складових елементів загальної системи забезпечення державного управління, а з урахуванням того, що Україн-ська держава потребує застосування саме вказаної системи заходів, розроблення теоретич-них і практичних питань адміністративно-правового регулювання, набуває неабиякого зна-чення.
Передусім потребують уваги теоретичні питання інформаційного забезпечення як та-кого, що є життєво необхідним для сильної держави та її сталого розвитку. Слід зазначити, що на сьогодні становлення ефективної державної влади є пріоритетним напрямом в зага-льній стратегії розвитку України, водночас інформаційне забезпечення органів виконавчої влади є його основою і має розглядатися як один з основних. Більш того, аналіз спеціальної літератури, а також масивів практичної інформації дає змогу говорити про відсутність єди-ної концепції підходу до інформаційного забезпечення системи органів виконавчої влади. Відсутність чітко розробленої парадигми національної безпеки значно ускладнює прийнят-тя доктрини інформаційної безпеки України, яка має базуватись на Конституції України та Законі України від 19 червня 2003 р. „Про основи національної безпеки України”. Це при-зводить до прийняття хибних управлінських рішень або неможливості реалізації вже прийнятих, несформованості іміджу України як впливової держави на європейському просторі, не завжди вірному інформаційному супроводу тих чи інших вагомих подій.
Частими залишаються випадки неефективного використання сил і засобів органів ви-конавчої влади в процесі забезпечення їх інформаційної безпеки. Все це потребує запрова-дження змін у структурі центральних органів виконавчої влади відповідно до пріоритетних напрямів та першочергових завдань діяльності Кабінету Міністрів України з чітким визна-ченням та недопущенням дублювання їх функцій.
Досі відсутня цілісна система поглядів на захист інформаційного суверенітету держа-ви, що відповідними чином позначається на рівні реалізації конституційних прав і свобод громадян, суспільства і держави в інформаційні сфері.
Невирішеною сьогодні залишається проблема забезпечення органів виконавчої влади своєчасною достовірною інформацією, яка є необхідною для прийняття рішень в сфері державного управління. Акцентуємо увагу на тій обставині, що у ст. 17 Конституції Украї-ни прямо зазначено: „забезпечення інформаційної безпеки — одна з найважливіших функ-цій держави, справа всього народу”.
При проведенні дослідження використовувалися теоретичні та практичні доробки та-ких вчених, як: В.Б. Авер янов, І.В. Арістова, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Д.А. Бекерська, К.І. Бєляков, А.І. Берлач, Ю.П. Битяк, М.С. Вертузаєв, Л.К. Воронова, В.Д. Павловський, В.М. Паращук, В.К. Гіжевський, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, М.В. Гуцалюк, О.М. Джужа, Є.В. Додін, О.Г. Додонов, М.М. Дорогих, В.Ф. Захаров, І.І. Зіма, Ю.В. Іщенко, Р.А. Калюжний, Л.В. Коваль, І.П. Козаченко, В.К. Колпаков, Я.Ю. Кондратьєв, О.П. Корєнєв, М.В. Корнієнко, В.А. Лаптій, В.Г. Лихолоб, В.А. Ліпкан, О.В. Негодченко, Н.Р. Нижник, М.І. Ніколаєв, В.І. Олефір, О.І. Остапенко, В.П. Пєтков, В.М. Плішкін, В.Є. Постульга, Г.Г. Почепцов, О.П. Рябченко, О.В. Соснін, Ю.А. Тихомиров, М.М. Тищенко, Г.А. Туманов, А.Д. Урсул, В.О. Фомін, М.П. Хрипков, В.С. Цимбалюк, В.І. Шакун, В.О. Шамрай, М.Я. Швець, Ю.С. Шемшученко, В.К. Шкарупа та ін.
Зважаючи на сучасний стан розробленості теми, актуалізується потреба виконання дослідження для визначення особливостей адміністративно-правового забезпечення інфор-маційної безпеки органів виконавчої влади.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження пов язана з Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001–2005 pp., затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. за № 1376/2000. Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних до-сліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2001–2009 pp. (наказ МВС України № 755-04), планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт На-ціональної академії внутрішніх справ України за 2002–2004 рр. Робота спрямована безпо-середньо на подальшу реалізацію положень Концепції адміністративної реформи в Україні.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у всебічному вивченні стану адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади, розробці пропозицій щодо формування ефективної системи забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади всіх рівнів і виробленні на основі цього пропозицій, спрямованих на удосконалення адміністративного законодавства України у даній сфері.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішень завдань спрямованих на:
— дослідження змісту понять „інформація”, „інформаційна безпека” та „інформа-ційне суспільство” відповідно до сучасної адміністративно-правової парадигми;
— дослідження поняття „правова інформація” та його структури;
— розкриття сутності та змісту понять „інформаційний простір України” та „інфор-маційно-правовий простір України”;
— дослідження об єктів інформаційного забезпечення функціонування органів вико-навчої влади;
— визначення завдань та повноважень Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення інформаційної безпеки;
— здійснення класифікації інформації, що обертається в системі органів виконавчої влади;
— окреслення загроз інформаційній безпеці органів виконавчої влади;
— визначення структури та компетенції органів виконавчої влади у сфері забезпе-чення їх внутрішньої інформаційної безпеки;
— визначення особливостей реалізації адміністративно-правових та організаційних форм і методів у сфері забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади;
— окреслення теоретичних та практичних напрямів удосконалення адміністративно-правового та організаційного забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої вла-ди.
Об єктом дослідження виступає інформаційна безпека органів виконавчої влади.
Предметом дослідження є закономірності адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі застосовува-вся загальнонауковий діалектичний метод пізнання соціальних явищ у сферах дії держави та права. Цей метод сприяв об єктивній оцінці стану інформаційного забезпечення органів виконавчої влади. Формально-юридичний метод використовувався при дослідженні змісту та структури адміністративно-правових норм, що регулюють відносини інформаційного забезпечення функціонування органів виконавчої влади. Логіко-семантичний метод сприяв поглибленню понятійного апарату. Догматико-юридичний метод аналізу норм чинного за-конодавства дозволив виявити в ньому прогалини та недоліки, сформулювати пропозиції щодо удосконалення правових норм у сфері забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, Закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та інші підзаконні нор-мативні акти.
Наукова новизна одержаних результатів визначається як самою постановкою пробле-ми, так і підходом до її дослідження. У дисертації запропоновано новий підхід до розв язання проблеми адміністративно-правового та організаційного забезпечення внутрішньої інформаційної безпеки органів виконавчої влади. Новизна дослідження пов язана не лише з обранням і комплексною розробкою проблеми, а головним чином – із обґрунтуванням но-вих положень, що можуть вплинути на розвиток теорії і практики адміністративного права.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку концептуальних поло-жень, що мають важливе теоретичне та практичне значення, зокрема:
уперше:
— сформульовано авторське визначення поняття „внутрішня інформаційна безпека органів виконавчої влади”;
— здійснено якісну характеристику загроз інформаційній безпеці органів виконавчої влади шляхом детального дослідження понять „інформаційна боротьба”, „інформаційне протиборство”, що дало змогу виокремити атрибутивні ознаки та встановити кореляційні зв язки між існуючими поняттями;
— запропоновано авторську класифікацію загроз інформаційній сфері органів вико-навчої влади;
дістали подальшого розвитку:
— пропозиції щодо необхідності створення підсистеми органів виконавчої влади управління національною інформаційною сферою;
— обґрунтування положень, спрямованих на реалізацію завдань Концепції адмініст-ративної реформи в Україні. З цією метою пропонується виділити Державний департамент з питань зв язку та інформатизації зі складу Міністерства транспорту та зв язку, створивши на його базі Міністерство інформації України;
— пропозиції щодо необхідності ліквідації різновиду центральних органів виконав-чої влади – центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Для підтверджен-ня приналежності до виконавчої гілки влади пропонується змінити їх назву на „спеціальні органи виконавчої влади”;
— пропозиції щодо необхідності прийняття доктрини інформаційної безпеки Украї-ни, яка повинна стати основним системоутворюючим фактором у процесах становлення системи інформаційної безпеки органів виконавчої влади;
уточнено:
— особливості реалізації адміністративно-правових та організаційних форм і методів у сфері забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади;
— коло існуючих проблем, які виникають в сфері забезпечення внутрішньої інфор-маційної безпеки органів виконавчої влади та визначено напрями їх розв язання;
— місце та роль Національної академії внутрішніх справ України у підготовці та пе-репідготовці фахівців з інформаційної безпеки.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослі-дження полягає у виробленні дисертантом науково обґрунтованих пропозицій щодо необ-хідності прийняття доктрини інформаційної безпеки України та внесення змін і доповнень до указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України, що визначають компетенцію органів виконавчої влади в інформаційній сфері.
Окремі положення дисертації можуть бути використані при:
— впровадженні в життя Концепції адміністративної реформи України та проекту Концепції реформи адміністративного права України, що стосується інформаційного за-безпечення функціонування органів виконавчої влади;
— при вивченні курсу „Адміністративне право України” та спецкурсів в навчально-му процесі юридичних навчальних закладів;
— при підготовці підручників і навчальних посібників для магістрів, студентів, слу-хачів і курсантів вищих навчальних закладів України юридичної спеціалізації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались і були схвалені на спільних засіданнях кафедри адміністративної діяльності та кафедри ад-міністративного права Національної академії внутрішніх справ України. Результати дисер-таційного дослідження доповідалися на:
— міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми управління” (м. Київ, Національний технічний університет України „Київський політехнічний інсти-тут”, 27-28 листопада 2003 р.);
— міжнародній науково-практичній конференції „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних проце-сів” (м. Київ, Національна академія управління, 28-29 квітня 2004 р.);
— науково-практичній конференції „Забезпечення прав людини та громадянина в умовах реформування політичної та правової системи України: тези доповідей науково-практичної конференції” (м. Київ, Національна академія внутрішніх справ України, 12-13 травня 2004 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження дістали відображення у глосарії, п яти наукових статтях, три з яких опубліковані у фахових виданнях, затвердже-них ВАК України.
| 
