|
Актуальність теми дослідження визначається тим, що за умов трансформаційних змін у суспільстві за допомогою відповідних правових та організаційних чинників важливо насамперед забезпечити оптимальний баланс між державним впливом на економічні процеси і ринковою саморегуляцією.
Однак, із самого початку реформ, не було вироблено єдиного науково обґрунтованого підходу до шляхів розв язання зазначеної проблеми. З одного боку, будь-яке “послаблення” державного регулювання можна розглядати як шлях до анархії стихійних ринкових сил, з іншого – перехід до ринку з одночасним скороченням регулюючої ролі держави – трактується як єдиний засіб виходу з кризи.
Ці полярно протилежні підходи знаходять своє відображення в організаційно-правовому регулюванні підприємницької діяльності, яке значною мірою продовжує здійснюватися багатьма органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування безсистемно і шляхом підзаконної (відомчої) нормотворчості. Це призводить до “розпорошення” регулюючої ролі держави і не сприяє системній розробці та впровадженню у сферу підприємницької діяльності механізмів ринкової саморегуляції.
Потреба у поглибленні комплексних, системних досліджень проблем, котрі виникають при здійсненні органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування діяльності щодо регулювання підприємництва, очевидна. Особливо такі дослідження можуть бути результативними на межі трьох галузей наукових знань – теорії управління, права та економіки, оскільки процеси розбудови демократичної, соціальної, правової держави безпосередньо обумовлені успіхом економічних реформ в Україні і подальшим розвитком підприємницької діяльності. Ці чинники і зумовили вибір даної теми дисертаційного дослідження.
Найбільш важливими в науковому розумінні для автора під час роботи над дисертацією були теоретичні розробки провідних вітчизняних фахівців у галузі теорії управління, адміністративного права, фінансового права та наукових проблем підприємницької діяльності: В.Б.Авер янова, А.І.Берлача, Ю.П.Битяка, З.С.Варналія, А.С.Васильєва, Л.К.Воронової, В.М.Гайворонського, В.М.Гаращука, Л.М.Долі, Г.Л.Знаменського, А.Т.Комзюка, Є.Б.Кубка, О.А.Кузьменко, М.П.Кучерявенка, В.К.Мамутова, М.І.Мельника, В.П.Нагребельного, Н.Р.Нижник, О.П.Орлюк, П.С.Пацурківського, В.М.Поповича, О.П.Рябченко, Л.А.Савченко, Н.О.Саніахметової, В.М.Селіванова, В.П.Тимощука, М.М.Тищенка, В.В.Цвєткова та ін.
Дисертантом використано також праці іноземних дослідників – юристів та економістів: І.М.Кірцнера, Ф.Котлера, Н.Г.Менк ю, Ж.Сапіра та ін.
На формулювання результатів дослідження мали істотний вплив наукові розробки російських правників, управлінців і економістів, зокрема: М.В.Романовського, М.О.Сажиної, Ю.О.Тихомирова, Ф.І.Шамхалова та ін.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 26 розділу X “Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 роки” додатка 3 до наказу МВС України від 30 червня 2002 року №635 “Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів у практичну діяльність органів внутрішніх справ України”). Важливого значення набуває зв язок дослідження з концепцією розвитку законодавства України на 1997-2005 роки, розробленої авторським колективом Інституту законодавства Верховної Ради України, та з темою науково-дослідних робіт відділу державно-правових проблем управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України “Проблеми удосконалення державного управління на етапі адміністративної реформи в Україні” (номер державної реєстрації 0198U001940). Тема дисертації передбачена планом науково-дослідницьких робіт факультету права та підприємництва Київського юридичного інституту МВС України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування та розробка системного і комплексного підходу до організаційно-правових засад регулювання підприємництва в Україні.
Відповідно до поставленої мети здійснено спробу вирішити такі наукові завдання:
- дослідити теоретичні засади організаційно-правового регулювання підприємницької діяльності в Україні;
- визначити поняття, зміст та спрямування основних засобів організаційно-правового регулювання підприємницької діяльності за умов перехідної економіки;
- провести системний аналіз чинного законодавства України про підприємництво та практики його застосування і на цій основі визначити ефективність правового регулювання підприємницької діяльності та перспективи його розвитку;
- дослідити правове регулювання оподаткування як головного організаційно-правового засобу впливу на підприємницьку діяльність;
- проаналізувати правове забезпечення дозвільно-реєстраційних процедур у сфері підприємництва;
- окреслити перспективи розвитку та вдосконалення організаційно-правових засобів впливу органів державної влади та органів місцевого самоврядування на діяльність суб єктів підприємництва.
Об єктом дослідження є організаційні та правові відносини за участі суб єктів підприємництва, в яких органи державної влади та місцевого самоврядування не наділені господарською компетенцією; податкові відносини за участі суб єктів підприємницької діяльності.
Предметом дослідження є законодавство у сфері підприємництва, спрямоване на регулювання адміністративних, податкових та інших відносин управління; діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування стосовно організаційно-правового регулювання підприємництва, яка базується на чинному законодавстві.
Методи дослідження обрані з урахуванням специфіки об єкту та предмету дослідження. Основним загальнонауковим методом є системний підхід, який дозволив визначити коло досліджуваних проблем, а також виробити пропозиції щодо їх розв язання. Для аналізу теоретичних засад організаційно-правового впливу на підприємницьку діяльність використано методи аналізу і синтезу (розділ 1). Логічний, системно-структурний, а також методи класифікації використовувались для загальної характеристики законодавства в сфері підприємництва та визначення основних тенденцій його розвитку (підрозділ 1.3). Дослідження основних напрямів і шляхів розвитку державного регулювання підприємницької діяльності здійснене на основі системного підходу та методів порівняння, аналізу і синтезу (підрозділи 2.1, 2.2). Метод порівняльного аналізу використовується щодо дослідження правового регулювання оподаткування як одного з основних організаційно-правових засобів впливу на підприємницьку діяльність (підрозділ 2.1). Аналіз розвитку адміністративно-правових відносин органів державної влади та органів місцевого самоврядування із суб єктами підприємницької діяльності здійснювався на основі системно-структурного та функціонального методів (розділ 3).
Наукова новизна роботи. Дисертація є одним із перших в Україні монографічним дослідженням, яке присвячене вдосконаленню механізму організаційно-правового регулювання підприємництва. Наукову новизну дослідження характеризує ряд положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем:
1) розвинуто теоретичні засади організаційно-правового регулювання підприємницької діяльності. Організаційно-правовий вплив на підприємницьку діяльність має бути спрямованим не тільки на додержання публічних інтересів, а й на створення сприятливих умов для розвитку приватної ініціативи шляхом інституціонального розвитку ринкових механізмів та подолання можливого негативного впливу у процесі формування нової системи господарювання. Критеріями доцільності та ефективності державного регулювання підприємництва слід вважати економічне зростання, появу нових робочих місць, поліпшення добробуту людей, правопорядок у сфері господарювання;
2) визначено, що під організаційно-правовим впливом на підприємницьку діяльність слід розуміти діяльність органів державної влади, спеціалізованих установ та організацій, некомерційних самоврядних організацій, органів місцевого самоврядування, посадових осіб вказаних органів, наділених певною компетенцією стосовно суб єктів підприємництва (включаючи застосування санкцій), яка базуються на чинному законодавстві;
3) доведено, що законодавство про підприємництво потребує систематизації у формі інкорпорації та кодифікації з визначенням першочергових та перспективних законів та інших нормативно-правових актів. Найбільш важливим завданням є систематизація законодавства про оподаткування, а також законодавства, що регламентує дозвільно-реєстраційні дії щодо підприємницької діяльності;
4) обґрунтовано висновок, що регулюючий і стимулюючий принципи оподаткування досі не втілені у життя в належній мірі. Докорінної реформи потребує система оподаткування та її правове регулювання. Податковий кодекс України може стати тим системоутворюючим нормативно-правовим актом, котрий сприятиме вирішенню наявних проблем в оподаткуванні як головному напрямі регулювання підприємництва. Однак, прийняття цього документу в існуючій редакції лише законсервує недоліки і суперечності у цій сфері. З метою розвитку малого та середнього підприємництва запропоновано прийняття Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб єктів малого підприємництва”, який встановлює механізм спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності вказаних суб єктів господарювання;
5) окреслено перспективи вдосконалення регулюючої ролі держави у сфері оподаткування шляхом трансформації адміністрування податків і обов язкових платежів (система організаційно-правових заходів із стягнення уповноваженими державними органами податків, зборів та обов язкових платежів, що базується на чинному законодавстві) у напрямку спрощення, достатності, доцільності та мінімізації витрат на здійснення;
6) обґрунтовано, що організаційно-правове регулювання дозвільно-реєстраційних процедур у сфері підприємництва (державна реєстрація суб єктів підприємництва, ліцензування господарської діяльності, обов язкова сертифікація і стандартизація продукції, дозвільні процедури при введенні в експлуатацію виробничих та інших об єктів) характеризується надмірністю заходів контролю; ускладненим та непрозорим порядком проведення державних експертиз і видачі дозвільних документів; недостатністю гарантій захисту прав та законних інтересів суб єктів підприємництва; невідповідністю вимог, що містяться в нормативних документах (стандартах) умовам ринкового господарювання, принципам доцільності та достатності державного регулювання. Дозвільно-реєстраційні процедури є необхідною формою контролю в сфері підприємницької діяльності. Однак межі такого контролю мають бути звужені;
7) з метою вдосконалення дозвільно-реєстраційних процедур, які здійснюються органами виконавчої влади та місцевого самоврядування у сфері підприємницької діяльності, запропоновано прийняття Закону України “Про запровадження заявочного принципу на започаткування безліцензійної діяльності суб єктів підприємництва”. Завданням цього нормативно-правового акту є реформування процедур надання висновків державних експертиз та інших дозвільних документів, необхідних для започаткування та провадження господарської діяльності;
8) запропоновано прийняття Закону України “Про основні засади здійснення контролю за діяльністю суб єктів господарювання в Україні”, оскільки захист прав і законних інтересів суб єктів підприємництва у відносинах із контролюючими органами не забезпечується у належній мірі. Закон дасть змогу ефективно розв язати проблему проведення перевірок цими органами суб єктів підприємництва, визначивши вичерпний перелік компетентних органів, їх повноваження та прозорі процедури здійснення перевірок;
9) з ясовано, що головним недоліком організаційно-правового регулювання підприємництва є наявність адміністративно-бюрократичних перешкод. Вплив інших факторів – до яких, насамперед, відноситься фіскальна спрямованість податкової політики і практики – є не настільки негативним, як безпосередні заборони, приписи, вимоги отримання дозволів, узгоджень, упереджені та часті перевірки суб єктів підприємництва контролюючими органами тощо. Основним шляхом подолання адміністративно-бюрократичних перешкод є впровадження у практику управлінських (адміністративних) послуг – одного з напрямів адміністративної реформи. Зміст діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування має змінитися від переважно контролюючих функцій до переважно інформаційних, консультаційних, роз яснювальних, облікових та аналітичних.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки наукових проблем щодо організаційно-правового регулювання підприємництва;
- у правотворчості – в результаті проведеного дослідження сформульовані пропозиції щодо прийняття низки регуляторних актів та вдосконалення чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність;
- у навчальному процесі – для викладання навчальних дисципліни “Теорія управління”, “Адміністративне право”, “Податкове право”, “Господарське (підприємницьке) право”, підготовці відповідних підручників, навчальних посібників, курсів лекцій.
Апробація і впровадження результатів дисертації. Основні результати дисертації апробовані: на засіданні науково-практичного “круглого столу” “Проблеми систематизації законодавства України про підприємництво” (Право України, 1998, № 8); у матеріалах науково-практичної конференції “Проблеми систематизації законодавства України про підприємництво” (м. Київ, 18 червня 1998 р.); на науково-практичній конференції “Роль юридичних знань та юридичної культури в становленні і розвитку підприємництва в Україні” (м. Київ, 10 грудня 1998 р.); на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Київського юридичного інституту МВС України в 2002, 2003, 2004 роках, а також на засіданнях кафедри адміністративного права та управління ОВС інституту.
Результати дисертаційної роботи використані Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва при розробці проектів нових нормативно-правових актів (акт № 4-4/3382 від 19 червня 2002 р.).
Публікації. Теоретичні положення, висновки і пропозиції дисертаційної роботи відображені у 18 публікаціях, 13 з яких опубліковані у виданнях, включених ВАК України до переліку наукових фахових видань з юридичних наук.
Структура дисертації обумовлена її метою та завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (181 посилання) та додатків. Загальний обсяг дисертації – 220 сторінок, обсяг основного змісту – 173 сторінки.
| 
