|
Актуальність теми дослідження. Успіх подальшої розбудови правової держави неможливий без суттєвого поліпшення діяльності правоохоронних органів, зокрема слідчих підрозділів, на які покладено завдання охорони прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке й повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Одним із шляхів удосконалення діяльності органів досудового слідства щодо протидії злочинності є розширення можливості застосування компромісу при розслідуванні злочинів.
Необхідність застосування компромісу на досудовому слідстві обумовлена тим, що відмова від застосування системи взаємних поступок може призвести до виникнення під час розслідування злочинів безвихідних ситуацій. Водночас укладання компромісу сприятиме уникненню розвитку конфліктних ситуацій, дозволить вирішувати низку тактичних завдань, спрямованих на подолання конфліктів та дотримання етичних норм спілкування.
Теоретичним підґрунтям дослідження стали праці провідних науковців: Ю.П. Аленіна, О.Я. Баєва, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, Т.В. Варфоломеєвої, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, А.Я. Дубинського, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, Н.І. Клименко, І.П. Козаченка, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Міхеєнка, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, В.В. Тищенка, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила та інших.
Дослідження окремих аспектів укладання компромісу на досудовому слідстві проводилися Х.Д. Алікперовим, В.М. Верещак, Ю.П. Гармаєвим, К.Б. Калиновським, О.А. Парфилом, С.К. Побережним, В.М. Тертишником, С.М. Туркотою, Г.О. Усатим, В.Я. Чорним та іншими. При цьому увага приділялася питанням укладання кримінально-правового компромісу, пов язаного із закриттям кримінальних справ за нереабілітуючими обставинами та вдосконаленню норм, які регулюють порядок укладання такого компромісу. Розглядалися також питання укладання кримінально-процесуального компромісу, пов язаного із закриттям кримінальних справ, або винесенням рішення про відмову в її порушенні.
Водночас залишилися недослідженими принципові питання зазначеної проблеми: поняття, сутність, історичні етапи застосування компромісу на досудовому слідстві; його місце і роль у системі засобів розслідування злочинів; не розроблена класифікація видів компромісу на досудовому слідстві; не дослідженні та не систематизовані криміналістичні прийоми його укладання.
Сукупність наведених питань потребує подальшої наукової розробки, що дозволяє вважати тему дисертаційного дослідження актуальною, такою, що відповідає запитам сучасної слідчої практики.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження ґрунтується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000, Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затвердженої Указом Президента України № 367/98 від 24 квітня 1998 року і відповідає головним напрямкам наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України на 2001-2005 роки. Тема дисертації затверджена Вченою радою Запорізького юридичного інституту МВС України, протокол № 1 від 30 січня 2002 року.
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна розробка теоретичних положень сутності компромісу на досудовому слідстві та обґрунтування його практичного значення й формулювання на цій основі пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення кримінально-процесуального законодавства і криміналістичних прийомів для його укладання. Для досягнення мети автором поставлені такі основні завдання:
- визначити місце компромісу на досудовому слідстві для вирішення завдань кримінального судочинства;
- дослідити історію розвитку компромісу на досудовому слідстві;
- визначити поняття компромісу на досудовому слідстві;
- встановити відповідність компромісу завданням і принципам кримінального процесу та потребам слідчої практики;
- розробити класифікацію можливих компромісів на досудовому слідстві;
- визначити умови, за наявності яких стає можливим укладання компромісу на досудовому слідстві;
- встановити критерії укладання компромісу на досудовому слідстві;
- розробити і класифікувати криміналістичні прийоми укладання компромісу на досудовому слідстві.
Об єктом дослідження є кримінально-процесуальні відносини органів досудового слідства під час застосування компромісу при розслідуванні злочинів.
Предметом дослідження є види, зміст, умови і межі компромісу на досудовому слідстві, а також криміналістичні прийоми його укладання.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає система методів, призначених для отримання об єктивних і достовірних результатів.
Методами дослідження, що використовувалися при підготовці дисертації, є: метод системного аналізу, який використовувався, зокрема, у процесі вивчення законодавчих норм, що регулюють укладання компромісу на досудовому слідстві; історико-правовий метод, використання якого дало можливість показати розвиток регулювання укладання компромісу на досудовому слідстві на різних етапах розвитку суспільства і держави; статистичний метод забезпечив обґрунтування теоретичних положень роботи статистичною інформацією; соціологічний метод застосовувався при вивченні архівних кримінальних справ, проведенні анкетування серед працівників правоохоронних органів та обробці отриманих даних.
Нормативну базу дисертації становлять положення Конституції України, національного і зарубіжного законодавства, що регулюють укладання компромісу на досудовому слідстві.
Емпіричну базу дослідження склали опубліковані статистичні звіти МВС України за 2000-2004 рр.; результати опитування 194 оперативних уповноважених карного розшуку, 202 слідчих ОВС України, 102 співробітників прокуратури (помічники прокурора, слідчі прокуратури), 50 суддів, 76 адвокатів. Було вивчено й узагальнено 153 кримінальні справи, закриті слідчими ОВС у Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській, Одеській і Луганській областей на підставах і у порядку, передбаченому п. 1, 2 ст. 6 та ст. 7-2 КПК України у 1999-2004 рр., а також 178 кримінальні справи, розглянуті судами Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської, Одеської і Луганської областей за 1999-2004 рр.
Інформація, подана у дослідженні, є достовірною, оскільки, по-перше, емпірична база формувалася та аналізувалася тривалий час, по-друге, заснована на вивченні великої кількості джерел. Це дозволило простежити за досліджуваними процесами, забезпечити репрезентативність одержаних результатів та сформулювати на їх основі висновки і рекомендації.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації розглянуті історичні етапи застосування компромісу на досудовому слідстві, узагальнені законодавчі норми, що передбачають компроміс на досудовому слідстві, визначені умови і межі досягнення компромісу, а також розроблені криміналістичні прийоми укладання компромісу на досудовому слідстві. Уперше на монографічному рівні проведено дослідження криміналістичного аспекту укладання компромісу на досудовому слідстві. При цьому особливо значущими видаються такі положення роботи:
вперше:
- сформульовано визначення компромісу на досудовому слідстві;
- визначено (уточнено) місце і роль компромісу на досудовому слідстві через обґрунтування його відповідності завданням і принципам кримінального судочинства;
- наведено класифікацію можливих для укладання на досудовому слідстві компромісів;
- систематизовано умови укладання компромісу на досудовому слідстві й визначено основні критерії, що встановлюють межі прийняття компромісного рішення;
- сформульовано поняття криміналістичних прийомів укладання компромісу на досудовому слідстві;
- класифіковано криміналістичні прийоми укладання компромісу на досудовому слідстві та розроблено тактичні рекомендації щодо їх застосування;
набуло подальшого розвитку:
- основні історичні періоди укладання компромісу на досудовому слідстві.
- місце компромісу для вирішення завдань кримінального судочинства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наведені в дисертації теоретичні положення, узагальнення, висновки і рекомендації можуть бути реалізовані: у правотворчій діяльності – для подальшого вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України та відомчих нормативних актів правоохоронних органів; у науково-дослідній сфері – як підґрунтя для подальшого дослідження питань застосування компромісу на досудовому слідстві; у навчальному процесі – при вивченні дисциплін кримінального процесу, криміналістики, юридичної психології у вищих юридичних навчальних закладах, а також для підготовки відповідних навчально-методичних посібників і підручників.
Матеріали дисертації використовуються при викладанні дисциплін “Кримінальний процес України”, “Криміналістика”, “Організація розкриття та розслідування злочинів”, “Юридична психологія”, “Криміналістична профілактика злочинів” у Запорізькому юридичному інституті МВС України (акт впровадження у навчальний процес ЗЮІ МВС України від 21.10.2004 р.), а також у професійній підготовці та підвищенні кваліфікації слідчих МВС України (акт впровадження від 03.03.2005 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднювались у виступах дисертанта на засіданнях кафедри криміналістики Запорізького юридичного інституту і кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ України. Крім того, результати дисертаційної роботи доповідалися на 7 міжнародних науково-практичних і Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 3-5 липня 2002 р.); “Пріоритетні напрямки діяльності ОВС у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 25-26 жовтня 2002 р.); “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (м. Запоріжжя, 14-15 травня 2002 р.); “Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників ОВС та забезпечення прав і свобод людини” (м. Запоріжжя, 11-12 грудня 2003 р.); “Актуальні проблеми кримінального судочинства України” (м. Донецьк, 21 листопада 2003 р.); “Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (м. Запоріжжя, 28-29 травня 2004 р.); “Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства” (м. Запоріжжя, 20-21 травня 2005 р.).
Публікації. Основні результати проведеного дослідження опубліковані у чотирьох наукових статтях у фахових виданнях та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою, предметом і завданням дослідження, відповідає логіці наукового пошуку і складається зі вступу, двох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 218 сторінок, з них основний текст дисертації – 168 сторінок. Список літературних джерел - 20 сторінок (219 найменувань); додатки – 30 сторінок (узагальнені результати опитування та вивчення архівних кримінальних справ, три схеми).
| 
