|
Актуальнiсть теми дослiдження. В перiод реформування нашого суспiльства, зокрема, здiйснення правової реформи i формування правової держави пiдвищену актуальнiсть мають проблеми, пов язанi з державнiстю i демократiєю, правом, законом та законнiстю, гласнiстю i соцiальною справедливiстю. Тiсно пов язанi з ними проблеми переконання та примусу як основних методiв державного регулювання громадських вiдносин. Всi цi проблеми широко дискутуються громадськiстю України. Iз чисто теоретичних вони давно вже переросли в стан повсякденних, таких, що мають безпосереднє вiдношення до широких верств населення. Цей iнтерес пояснюється дуже важливим значенням права i законностi в умовах формування правової держави.
Велике значення в забезпеченнi правопорядку має механiзм адмiнiстративного примусу: через засоби адмiнiстративного примусу досягається мета попередження i припинення правопорушень, притягнення правопорушникiв до вiдповiдальностi i вирiшуються завдання загальної та iндивiдуальної профiлактики. Департамент адміністративної служби міліції та його основний підрозділ міліція громадської безпеки вирiшуює цi завдання разом з iншими iнституцiями, але застосування заходiв адмiнiстративного примусу посiдає в її дiяльностi дуже значне мiсце. Правильне й рацiональне застосування методiв переконання та примусу є гарантом забезпечення громадського порядку, гармонiчної реалiзацiї громадянами їх прав i свобод.
Провiдним, головним методом державного управлiння i боротьби з правопорушеннями, включаючи адмiнiстративнi проступки, є метод переконання. Але в тих випадках, коли вичерпанi можливостi основного методу, до осiб застосовуються заходи примусу, в тому числi й адмiнiстративного. Органи внутрiшнiх справ мають значнi повноваження на застосування заходiв адмiнiстративного примусу з метою забезпечення громадського порядку та боротьби з правопорушеннями. Заходи адмiнiстративного примусу - це вiдчутнi заходи дiяння стосовно прав та свобод громадян. Ось чому кожний крок працiвника органiв внутрiшнiх справ при застосуваннi заходiв адмiнiстративного примусу має спиратися на закон, вiдповiдати законовi. Бiльше того, в перiод побудови правової держави, коли значно виникає потреба в суворому дотриманнi законностi в стосунках з громадянами, правильне застосування засобiв адмiнiстративного примусу вiдiграє велику роль в реалiзацiї прав i свобод громадян, у змiцненнi дисциплiни, органiзованостi та порядку в усiх сферах нашого життя. Швидка зміна характеру громадських відносин в українському суспільстві, непослідовність і недостатня ефективність реалізації положень Концепції адміністративної реформи, певні труднощі розв язання питань удосконалення національної правової системи, зокрема щодо правового статусу, функцій, завдань і стуктури огранів виконавчої влади, зумовлює необхідність здійснення подальших наукових досліджень. Здійснювані державою та її органами великомасштабні комплексні заходи з протидії правопорушенням є ще недостатніми для ефективного впливу на змісцнення правопорядку в суспільстві. Закони, які приймаються, поки що не забезпечують вирішення сьогоденних потреб регулювання та охорони суспільних відносин, забезпечення надійної громадської безпеки та громадського порядка.
У суспільстві реалізація приписів нормативно-правових актів, виконання управлінських рішень безпосередньо здійснюються на місцевому рівні. Саме тому, на погляд автора, одним з перспективних шляхів поліпшення діяльності системи органів внутрішніх справ є оновлення статусу підрозділів департаменту адміністративної служби міліції, більш чітке визначення їх компетенції, форм і методів взаємодії з іншими правоохоронними органами та громадськістю.
Питання правового регулювання організації та діяльності міліції громадської безпеки як основного підрозділа адміністративної служби міліції постійно досліджувалися вченими України, та інших країн. Зокрема дисертантом вивчено й використано праці:
В.Б.Авер янова, Г.Т.Агеєнкової, О.Ф.Андрійко, О.I.Ахмедова, Д.М.Бахраха, О.М.Бандурки, В.М.Бездєнєжних, Ю.П.Битяка, А.С.Васильева, І.П.Голосніченко, С.Т.Гончарука, Р.I.Денисова, Є.В.Додіна, М.I.Єропкiна, В.Л.Зеленько, Р.А.Забарного, Ю.П.Калюжного, Д.П.Калаянова, В.Р.Кiсiна, А.Т.Комзюка, О.П. Клюшниченко, В.В.Копєйчикова, А.П.Коренєва, С.I.Котюргiна, В.В.Лазарєва, М.Я.Масленникова, В.Ф.Опришко, Л.Л.Попова, Л.М.Розiна, Ю.С.Рябова, П.П.Сергуна, А.О.Селіванова, В.Д.Сущенка, В.М.Самсонова, Г.А.Туманова, Ю.О.Тихомирова, Г.Й.Ткача, М.М.Тищенко, О.С.Фролова, Б.Б.Шаповалова, А.П.Шергiна, В.К.Шкарупи, О.Н. Ярмиша та iнших.
Разом с тим, треба зазначити, проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності адміністративної служби міліції щодо припинення правопорушень у вітчизняній науці комплексно не досліджувались. А відсутність відповідної монографічної літератури свідчить про складність цих питань, так і про недостатню увагу до них з боку вчених. Беззаперечна наукова значимість теоретичного розроблення проблематики в цій сфері та її актуальність зумовлюють потребу в проведенні поглибленого дослідження цілісного механізму адміністративно-правового регулювання діяльності міліції громадської безпеки як основного підрозділу адміністративної служби міліції. Актуальність дисертаційної роботи зумовлюється також і такими обставинами, що в цей час здійснюються заходи з реформування окремих систем управління, модернізації державної служби та пошуку оптимальної структури органів внутрішніх справ України. Крім того забезпечення законностi заходiв адмiнiстративного примусу органами внутрiшнiх справ несумiсне з проявами з їхнього боку суб єктивiзму, свавiлля, будь-якого утиску процесуальних гарантiй громадян. Конкретнi органи чи посадовi особи, застосовуючи закони про адмiнiстративний примус, передусiм мусять самi їх добре знати, бути професiйно грамотними i боротись за законнiсть i культуру стосовно громадян. Це дослiдження також присвячене саме проблемам обгрунтованостi застосування заходiв адмiнiстративного припинення підрозділами департаменту адміністративної служби міліції. У ньому йдеться про поняття та призначення заходів припинення в адмiнiстративно-примусовiй дiяльностi цих органiв. Автор розкриває коло обставин що пiдлягають встановленню при застосуваннi заходiв адмiнiстративного припинення. Незважаючи на вiдносну простоту, дiя проти адмiнiстративних правопорушень в усiх випадках повинна бути цiлеспрямованою, тобто спрямованою на виявлення фактичних обставин здiйсненого поступку. В умовах здiйснюваних в суспiльствi реформ потрiбен новий погляд на стан i перспективи адмiнiстративно-примусової дiяльностi міліції та обгрунтованiсть застосування примусових заходів. Сформульованi на основi наукового аналiзу рiзними вченими висновки i пропозицiї, часто прямо протилежнi одне одному, далеко не завжди сумiснi з адекватним розумiнням соцiальної ролi мiлiцiї. Викладенi обставини свiдчать про актуальнiсть розробки теоретичних передумов полiпшення дiяльностi підрозділів міліції громадської безпеки департаменту адміністративної служби мiлiцiї по застосуванню заходів адмiнiстративного примусу, що вплинуло на вибiр теми i направлення дослiджень.
Дисертацію виконано з урахуванням сучасних розробок суспільних наук. ЇЇ нормативною базою стали чинні в Україні основоположні конституційні й адміністративно-правові акти. При підготовці дисертації автором використано публікації з питань методики управління органами внутрішніх справ. Оскільки дослідження має комплексний характер, поряд із юридичною вивчалася політична та соціологічна література, публікації в пресі, статистичні матеріали й результати конкретних соціологічних досліджень.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження перебуває в безпосередньому зв язку з державними планами й програмами науково-дослідної роботи та відповідає планам наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 років,” затверджені наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635), Донецького юридичного інституту МВС України (“Основні напрями наукових досліджень Донецького юридичного інституту МВС України на 1998-2003 роки”). Актуальність цього напряму досліджень обгрунтовано в Концепції адміністративної реформи в Україні (затвердженій указом Президента України від 22 липня 1998 р.№ 810), у Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період до 2005 року (схваленій рішенням колегії МВС України від 18 грудня 2000 р.№ 9 км/1) тощо. Робота є складовою частиною наукового дослідження кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності академії ДПС України “Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування” (реєстраційний номер 0105 V 000657).
Метою дисертаційного дослідження є вдосконалення правового регулювання організації та діяльності підрозділів департаменту адміністративної служби міліції по припиненню правопорушень з метою забезпечення охорони громадського порядку й громадської безпеки шляхом внесення конкретних пропозицій і надання рекомендацій. Для досягнення цієї мети дисертантом вирішувалися такі завдання:
1) визначити місце адміністративної служби міліції в системі державної влади та місцевого самоврядування;
2) дати оцінку соціальної ролі адміністративної служби міліції в Україні та проаналізувати правові норми, які закріплюють її адміністративно-правовий статус, завдання і функції;
3) здійснити аналіз обов язків і прав адміністративної служби міліції з точки зору їх збалансованості й забезпечення конституційних принципів верховенства права та законності, захисту прав людини й громадянина при застосуванні примусових заходів припинення правопорушень;
4) розглянути механізм адміністративно-правового регулювання діяльності адміністративної служби міліції ;
5) розкрити співвідношення поняття заходів адміністративного припинення щодо захисту громадського правопорядку, особистої та громадської безпеки як об єктів правоохоронної діяльності адміністративної служби міліції;
6) визначити роль та місце заходів адміністративного припинення в адміністративно - примусовій діяльності міліції;
7) визначити роль адміністративно-правового статусу працівника адміністративної служби міліції у формуванні іміджу та авторитету органів внтрішніх справ України;
8) розробити рекомендації щодо вдосконалення правової бази організації та діяльності адміністративної служби міліції по застосуванню заходів адміністративного припинення, реорганізації її структури й управління з урахуванням розвитку місцевого самоврядування в Україні. Об єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері організації та діяльності підрозділів департаменту адміністративної служби міліції по припиненню правопорушень.
Предмет дослідження становить сукупність нормативно-правових актів, інших складових механізму адміністративно-правового регулювання, які визначають організаційно-правові засади діяльності підрозділів адміністративної служби міліції по застосуванню заходів адміністративного припинення. Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні загальнонаукові методи та прийоми пізнання, наукові концепції державного управління, адміністративного права та процесу, соціології тощо.У роботі використано діалектичний, структурно-функціональний, системно-структурний, порівняльно-правовий, історичний та інші методи наукового пізнання, які дозволили врахувати всі взаємопов язані питання, об єктивно оцінити ефективність правоохоронної діяльності адміністративної служби міліції та реалізувати можливості порівняльно-правового, конкретно-соціологічного, історичного та логічного аналізів.
Діалектичний метод використано під час дослідження змісту складових механізму адміністративно - правового регулювання діяльності адміністративної служби міліції (Розд.І підр.1.2). На підставі системно-структурного методу визначено місце адміністративної служби міліції в системі органів внутрішніх справ (Розд.І підр.1.1), а за допомогою структурно-функціонального методу з ясовано компетенцію та особливості адміністративно-правового статусу її підрозділів (Розд.І підр.1.1). Порівняльно-правовий метод дав можливість проаналізувати організацію діяльності адміністративної служби міліції (Розд.ІІ підр.2.1), а історичний метод- уточнити особливості її функціонування в інших країнах (Розд.І підр.1.3). Соціологічні методи (спостереження, анкетування, інтерв ювання тощо) застосовано при збиранні й аналізі інформації, виробленні пропозицій щодо вдосконалення правової бази організації та діяльності адміністративної служби міліції по застосуванню заходів адміністративного припинення, реорганізації її структури й управління (Розд.ІІ підр.2.2, 2.3.).
Емпіричну базу дослідження склали опитування 1120 практичних працівників адміністративної служби міліції, у тому числі анкетуванням (435) та інтерв юванням (685) щодо проблемних питань удосконалення правового регулювання застосування заходів адміністративного припинення її підрозділами. Крім того, дисертантом використовувалися інформаційні, статистичні й аналітичні матеріали МВС України щодо адміністративної діяльності підрозділів департаменту адміністративної служби міліції. Дослідження здійснювалися на основі Конституції, законів України, Указів Президента України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та інших нормативно-правових актів. Висновки, які містяться у роботі достовірні, теоретично обґрунтовані.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на рівні наукового розроблення комплексно вивчається проблема адміністративно-правового статусу адміністративної служби міліції. На підставі проведенного дослідження дисертантом сформульовано ряд понять, положень, пропозицій і висновків, які стосуються теоретичних, правових та організаційних питань удосконалення правового регулювання діяльності міліції громадської безпеки департаменту адміністративної служби міліції як цілісної системи підрозділів у структурі органів внутрішніх справ з урахуванням специфіки реалізації повноважень місцевого самоврядування щодо зміцнення правопорядку. Новизна проявляється також у самому пiдходi до дослiджуваної проблеми, в розв язаннi ряду конкретних питань, пов язаних з вирiшенням завдань, встановлених законом, по всебiчному, повному i об єктивному з ясуванню обставин кожної справи в адмiнiстративно-примусовiй дiяльностi, а також у висновках i рекомендацiях, що мiстяться у дисертацiї. До основних із них можна віднести насамперед такі:
уперше:
- визначено місце, роль та особливості заходів припинення в адміністративно-примусовій діяльності адміністративної служби міліції ;
визначено поняття адміністративно-примусової діяльності адміністративної служби міліції та розкрито її зміст; сформульовані пропозиції щодо вдосконалення нормативного регулювання діяльності адміністративної служби міліції по припиненню правопорушень; удосконалено:
- адміністративно-правовий статус працівника адміністративної служби міліції як головного чинника у формуванні позитивного іміджу та підвищення авторитету міліції;
- визначення ступеня значущості діяльності органів внутрішніх справ при застосуванні мір адміністративного припинення ;
набули подальшого розвитку:
- система пріоритетних напрямів діяльності адміністративної служби міліції з урахуванням сучасних проблем громадського порядку та громадської безпеки, реалізації положень програмних засобів щодо встановлення дійсно партнерських відносин міліції з населенням та активізації участі громадян в охороні громадського порядку; визначення теоретичних засад адміністративної служби міліції як суб єкта забезпечення охорони прав і свобод громадян, надання консультативних та управлінських послуг населенню; правове регулювання процесу припинення правопорушень і зміцнення законності в адміністративно-примусовій діяльності адміністративної служби міліції;
- визначення меж застосування співробітниками адміністративної служби міліції спеціальних заходів адміністративного примусу для припинення протиправних дій з метою забезпечення громадського порядку та боротьби з правопорушеннями. Практичне значення одержаних результатів зумовлюється актуальністю і новизною комплексу пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства, реалізація яких сприятиме створенню в Україні принципово нової правоохоронної системи, що відповідатиме вимогам правової, демократичної, соціальної держави, посиленню охорони прав і свобод громадян, підвищенню ефективності місцевого самоврядування та діяльності міліції по припиненню правопорушень. Значну частину матеріалів дослідження присвячено питанням правозастосовчої діяльності, а окремі пропозиції в теперішній час вже застосовуються в практичній діяльності міліції (акт впровадження в практичну діяльність УМВС України в Донецькій області від 24 грудня 2003 р.)
Теоретичні положення дослідження можливо використовувати в нормотворчій і науково - дослідній роботі, для обгрунтування організаційно - структурних перетворень у системі органів внутрішніх справ. Матеріали вже застосовуються у навчальному процесі, а саме при підготовці лекційних курсів, навчальних посібників, програм і методичних розробок для навчання студентів, курсантів і слухачів, підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів, в Донецькому юридичному інституті МВС України (акт впровадження в навчальний процес ДЮІ МВС України від 17 грудня 2003р.), та Донецькому інституті управління (акт впровадження в навчальний процес ДІУ від 10 вересня 2004р.). Прикладне значення роботи полягає і в тому, що окремі її положення можливо використовувати в подальшій діяльності для удосконалення адміністративно-правового статусу підрозділів департаменту адміністративної служби міліції. Викладені в дисертації висновки та рекомендації враховано в пропозиціях МВС України стосовно проведення експерименту в кількох областях України та підготовки проекту Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо місцевої міліції” та інших законодавчих і підзаконних актів.
Апробація результатів дослідження та розгляд підсумків дослідження проблеми в цілому, його окремих питань, а також отримані узагальнення і висновки доповідалися на міжнародній, двох всеукраїнських, двох міжвузівських науково-практичних конференціях: “Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми” (м.Донецьк, квітень 2002 року), всеукраїнська науково – практична конференція “ Актуальні проблеми профілактики злочинності та правопорушень серед неповнолітніх”(м. Львів, листопад 2002 р.), всеукраїнської науково-практичній конференції “Участь громадськості в охороні громадського порядку” (м.Одеса, 28-29 листопада 2003 року), международной научно-практической конференции «Актуальные проблемы юридической науки и практики» (м.Орел, лютий 2004 року), міжвузівської науково-практичній конференції “Проблеми забезпечення особистої безпеки працівників ОВС та представників громадських формувань під час охорони громадського порядку” (м.Донецьк, 26 березеня 2004 року), та в інших виданнях та збірниках наукових статей. Результати дослідження були обговорені на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Національної академії ДПС України, ДЮІ МВС України. Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертації. Знайшли відображення в десяти публікаціях: п ять статей у фахових наукових виданнях, у тезах доповідей, опублікованих у збірниках наукових праць за результатами конференцій, та у інших виданнях наукових статей.
|
