|
Актуальність теми. До найважливіших функцій держави Конституція України віднесла забезпечення прав і свобод людини, соціальний, правовий та економічний захист громадян. Саме права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість державної діяльності, а їх утвердження та забезпечення є головним обов`язком держави.
Реалізація конституційних положень значною мірою залежить від організації державного управління, діяльності відповідних державних органів та їх посадових осіб.
З метою забезпечення реформування системи державного управління, створення умов для побудови демократичної, соціальної, правової держави, утвердження і забезпечення прав людини і громадянина розроблена і втілюється в життя Концепція адміністративної реформи в Україні [41, ст. 356].
Зміст адміністративної реформи полягає, по-перше, у комплексній перебудові існуючої державно-управлінської системи; по-друге, у розбудові нових інститутів державного управління. Її метою є поетапне створення системи управління, здатної забезпечити становлення України як високорозвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії.
Також на сучасному етапі переходу до ринкової економіки та розвитку вільного підприємництва з`являються нові організаційні форми господарюючих суб`єктів і розширюється поле їх діяльності, що вимагає теоретичного обгрунтування потреби в їх існуванні та законодавчого врегулювання порядку їх функціонування та їх взаємодії з органами державного управління на демократичних, правових засадах.
Крім того у задекларованому Конституцією України громадянському суспільстві набуває вагомого значення діяльність об`єднань громадян, що теж потребує якісно нового впорядкування їх взаємодії з органами державної влади і управління. Відтак, сучасні принципи, засади і умови державного управління, адміністрування і господарювання викликають потребу у переосмисленні правосуб`єктності юридичних осіб, передусім цивільної і адміністративної. Особливо ця проблематика актуалізується у контексті прийняття нових основоположних актів, зокрема Адміністративного кодексу України.
В сучасній незалежній Україні науковцями не здійснені спеціальні дослідження адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб, тому зрозуміла актуальність проведення такого дослідження. Головну увагу вивченню юридичної особи приділяли вчені-цивілісти, як і законодавче визначення поняття і ознак юридичної особи містить Цивільний кодекс України. Цивілістичний зміст ознак юридичної особи досліджували О.В. Венедиктов, С.М. Братусь, В.М. Цирульников, В.В. Вітрянський, Т.В. Кашаніна, О.А. Красавчіков, В.А. Мусін, М.І. Кулагін, Є.А. Суханов, В.П. Грібанов, С.І. Аскназій, Ю.К. Толстой, І.В. Єлісєєв, Д.М. Генкін, Б.Б. Черепахін, О.С. Іоффе, Г.Ф. Шершеневич, Є.Б. Хохлов, В.В. Бородін, А.В. Дозорцев, С. Зінченко, В. Лапач, Б. Газарьян. Цивілісти В.С. Мартем`янов, М.І. Клейн, К.Ю. Тотьєв вивчали поняття, зміст і значення організаційно-правової форми юридичної особи. Є.Г. Гайдар, В.В. Лаптєв, В.А. Рахмілович досліджували значення інституту юридичної особи як суб`єкта господарської діяльності.
Визнання юридичних осіб учасниками управлінських відносин зумовлено нормами, що регулюють ці відносини, головна особливість яких – наділення юридичних осіб адміністративною правосуб єктністю. Адміністративно-правовий метод регулювання, зміст і суть якого досліджували В.М. Горшеньов, Ю.М. Козлов, Б.М. Лазарєв, В.С. Проніна, визначає специфічне становище суб`єкта адміністративного права. Притому науковці розмежовують поняття суб`єкта права і суб`єкта правовідносин, і зокрема суб`єкта адміністративного права і суб`єкта адміністративних правовідносин. Над цим питанням працювали Г.Ф. Шершеневич, Є.Н. Трубєцкой, А.І. Єлістратов, А.А. Рождєствєнский, Гельдер, Салейль, Д.М. Чечот, Г. Єллінек, Ю.А. Бунєєва, С.Ф. Кечекьян, А.Ю. Якимов, Д.М. Бахрах, Г.І. Петров, В.К. Колпаков, Л.В. Коваль та ін. Такі вчені, як В.Б. Авер`янов, Ю.М. Козлов, І.П. Голосніченко з`ясовували специфіку адміністративно-правових відносин. Усі науковці, зокрема С.С. Алєксєєв, В.С. Нерсесянц, П.М. Рабінович, О.Ф. Скакун, В.В. Копєйчиков, А.М. Колодій, М.С. Кельма, В.О. Котюк, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, Н.М. Конін, К.К. Лєбєдєв, А.В. Міцкевич, Р.О. Халфіна та ін., погоджуються з тим, що визначальною властивістю суб`єктів права і правовідносин є правосуб`єктність. Однак, більшість вчених не дають визначення розглядуваного поняття, а тільки вказують на елементи, з яких складається правосуб єктність. Притому усі названі вище автори погоджуються з тим, що правосуб`єктність включає в себе два елементи: правоздатність і дієздатність. Однак серед науковців, таких як А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, В.К. Колпаков, А. Гатинян, С.С. Алєксєєв, існують різні позиції щодо визначення місця деліктоздатності у змісті правосуб`єктності. Тому ми вважаємо за необхідне з`ясувати зміст, суть, роль і практичне значення адміністративної деліктоздатності юридичних осіб. Питання про те, чи можна вважати юридичну особу суб`єктом адміністративної відповідальності, упродовж багатьох років залишається дискусійним в юридичній науці. Ще у радянський період одні правознавці, зокрема В.А. Власов, П.Т. Василенков, Ю.М. Козлов, А.Є. Лунєв, О.М. Якуба, Г.П.Бондаренко, визнавали суб`єктами адміністративної відповідальності лише фізичних осіб. Інші вчені, зокрема Д.М. Бахрах, В.Л. Наумов, І.А. Галаган, Є.В. Додін, В.І. Новосьолов, Л.Л. Попов, А.П. Шергін, відносили до суб`єктів адміністративної відповідальності як фізичних, так і юридичних осіб. На сучасному етапі, з переходом до ринкової економіки та розвитком підприємництва на основі різних форм власності, більшість науковців та юристів-практиків, зокрема В.А. Колпаков, Л.В. Коваль, Д.М. Лук`янець, Ю.П. Битяк, В.В. Зуй, Д.М. Овсянко, В.С. Четвериков, А.П. Альохін, Є.В. Додін та інші, вважають доцільним визнати юридичних осіб суб єктами адміністративної відповідальності. Мету, функції, ознаки та підстави юридичної відповідальності у цілому та адміністративної відповідальності зокрема досліджували І.С. Самощенко, М.Х. Фарукшин, Л.В. Коваль, В.Ф. Опришко та ін. А мету, функції, ознаки та підстави адміністративної відповідальності юридичних осіб вивчали, зокрема О.Л. Жильцов, Д.М. Лук`янець, В.І. Димченко тощо. Склад адміністративного правопорушення, скоєного юридичною особою, розглядало багато правознавців. Найбільші суперечки науковців (зокрема Д.М. Бахраха, Д.М. Лук`янця, Н.С. Малеїна, Ф.Л. Рабіновича, Л.Л. Попова, Ю.Ю. Колісниченка, А.А. Пушкіна, В.М. Самойленко, І.Н. Петрова, В.П. Антонова, Г.К. Матвєєва) викликає такий елемент складу адміністративного правопорушення, скоєного юридичною особою, як вина. Тому необхідно з`ясувати зв`язок вини з адміністративною правосуб`єктністю юридичної особи.
Деякі науковці, зокрема І.П. Голосніченко, О.Т. Зима, І.А. Куян, обгрунтовують необхідність удосконалення законодавчого регулювання адміністративної відповідальності юридичних осіб. Попри те, що у системі законодавства України існує цілий ряд законодавчих актiв, які передбачають адміністративну відповідальність юридичних oci6, воно містить багато правових колізій і прогалин. Тому на сьогодні передусім необхідно науково обгрунтувати законодавче виділення адміністративної відповідальності юридичних осіб. А відтак, законодавче закріплення та впровадження її на практиці буде можливе внаслідок реалізації адміністративної і судової реформ. Так, Концепція адміністративної реформи в Україні особливого значення надає створенню правової бази для повноцінного запровадження такої форми судового захисту прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади, як адміністративна юстиція. Тому передбачене поетапне формування Вищого адміністративного суду України та апеляційних і місцевих адміністративних судів. Процедури розгляду справ у цих судах мають бути врегульовані окремим Адміністративно-процесуальним кодексом України.
Питання галузевої правосуб`єктності досліджували С.С. Алєксєєв, Н.В. Вітрук, К.К. Лєбєдєв та інші вчені. Існування адміністративної правосуб`єктності не викликає в юридичній літературі жодних сумнівів, однак науковці трактують її по-різному, тому вважаємо слушним подати у нашому дослідженні узагальнене визначення адміністративної правосуб єктності. До сьогодні в юридичній науці не виявлені усі ознаки адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб, які б у сукупності дали змогу, з одного боку, чітко відмежувати її від інших видів правосуб`єктності юридичних осіб, а з іншого – охопити усі аспекти участі юридичної особи в управлінських адміністративно-правових відносинах. Щоправда, значний конструктивний внесок у вирішення складного питання про поняття, сутність і елементи характеристики адміністративної правосуб`єктності підприємства зробив А.П. Альохін, однак він не приділив уваги іншим юридичним особам як суб`єктам адміністративного права. Адміністративне право наділяє правосуб єктністю велике коло суб`єктів з різними повноваженнями, структурою і правовими властивостями. Та хоча система суб єктів адміністративного права складніша, ніж системи суб єктів будь-якої іншої галузі права, вона не містить чіткої класифікації. Тому, розглядаючи юридичних осіб як суб`єктів адміністративного права, вважаємо за доцільне класифікувати їх на: державні органи, суб`єкти підприємницької діяльності та об`єднання громадян – з метою з`ясування особливостей реалізації адміністративної правосуб`єктності окремих видів юридичних осіб.
В юридичній літературі утвердилась позиція (зокрема В.В. Копєйчикова, А.М. Колодія, В.С. Нерсесянца, О.Ф. Скакун та ін.), про те, що адміністративна правосуб`єктність державних і громадських організацій виражається у компетенції їх органів. Найбільше поширення і визнання в юридичній науці отримало твердження (зокрема Є.А. Флейшица, Н.Г. Александрова, А.А. Пушкіна та ін.) про те, що державні органи (у т.ч. адміністрація виробничих підприємств і об`єднань) наділені державою правоздатністю і компетенцією. Вважаємо необхідним дослідити і проаналізувати дану наукову позицію.
Разом з тим, в юридичній науці існує позиція (зокрема Д.М. Бахраха, В.М. Кравчука) невизнання державних органів юридичними особами. Ми не погоджуємось з викладеною позицією Д.М. Бахраха і В.М. Кравчука і вважаємо державні органи юридичними особами, що необхідно обгрунтувати у нашому дослідженні.
За сучасних умов розвитку ринкових відносин та вільного підприємництва вважаємо актуальним детально охарактеризувати особливості правосуб`єктності недержавних (приватних) підприємств, що розглядали, зокрема, І.А. Божков, М.М. Конін, А.П. Альохін. Однак, досі в юридичній науці всебічно не з`ясовані ознаки адміністративної правосуб`єктності підприємства, які б у сукупності давали змогу, з одного боку, чітко відмежувати її від інших видів правосуб`єктності підприємства (цивільної, трудової тощо), а з другого – охопити усі аспекти участі підприємства в управлінських адміністративно-правових відносинах. Тому ми у дослідженні приділимо особливу увагу даному питанню.
Вчені М.М. Конін, Д.М. Бахрах, В.М. Кравчук виділяли адміністративну правосуб`єктність трудового колективу, який не є юридичною особою. Тож вважаємо за доцільне з`ясувати співвідношення правосуб`єктності трудового колективу із адміністративною правосуб`єктністю організації-юридичної особи, особливо зважаючи на сучасну активну участь трудових колективів у виробничих, господарських та управлінських відносинах.
Як окремі суб`єкти адміністративного права, наділені, відтак, адміністративною правосуб`єктністю, Д.М. Бахрах, зокрема, виділяє структурні підрозділи організацій, підприємств, установ, державних і громадських органів. Ми детальніше з`ясуємо суть і зміст їх адміністративної правосуб`єктності з огляду на сучасне розширення і активне залучення структурних підрозділів до діяльності юридичних осіб.
В рамках адміністративної правосуб`єктності існує спеціальна правосуб`єктність, дослідженням лише окремих видів якої займались Т.Є. Кушнарьова, М.І. Брагінський, Г. Тосунян, А. Вікулін. На підставі чинного законодавства стосовно сфер і напрямів діяльності та правових обмежень і обов`язків юридичних осіб ми виділимо і проаналізуємо широкий перелік видів спеціальної адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб.
Отже, на сьогодні важливість вивчення адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб зумовлена тим, що наукові дослідження з даної тематики не здійснювались зовсім або ж вивчались лише окремі аспекти даної проблеми. Тому за умов впровадження економічної, політичної, правової, а особливо адміністративної і судової реформ в сучасній Україні та з врахуванням новітніх змін законодавства виникла потреба дослідження ряду нових правових положень і аспектів даної проблематики, формулювання нових юридичних понять, розкриття їх суті і змісту, з`ясування їх ролі і практичного значення, уточнення змісту і вироблення правильного розуміння певних юридичних категорій, розв`язання певних правових колізій і спростування існуючих наукових суперечностей, а також заповнення прогалин у законодавчому врегулюванні адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб. Вказані питання і аспекти розглядуваної проблематики свідчать про актуальність теми даного дисертаційного дослідження як з теоретичних позицій, так і з огляду на потребу удосконалення діючого законодавства і ефективізацію практики його застосування.
Більше того, Концепція адміністративної реформи в Україні передбачає для супроводження адміністративної реформи, здійснення її моніторингу, розробки проектів запровадження окремих складових цієї реформи, підготовки законодавчих і нормативно-правових актів та узагальнення міжнародного досвіду залучення наукових і науково-педагогічних кадрів. Наукове забезпечення адміністративної реформи повинно здійснюватись шляхом проведення науково-теоретичних і прикладних досліджень з проблематики державного управління, адміністративного і муніципального права; видання фундаментальних, науково-довідкових, навчально-методичних, учбових та інших праць та матеріалів.
Мета і задачі дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є вироблення поглядів щодо поняття, елементів, видів та особливостей реалізації адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб, та подання на підставі комплексного системного аналізу наукових концепцій і поглядів теоретичних висновків і практичних пропозицій щодо удосконалення законодавства стосовно адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб та його ефективної реалізації.
Для досягнення означеної мети вирішувались наступні завдання:
- на основі аналізу правової природи юридичної особи, зокрема її поняття і ознак та організаційно-правової форми, а також дослідження позицій науковців щодо розмежування понять суб`єкта права і суб`єкта правовідносин та суб`єкта адміністративного права і суб`єкта адміністративних правовідносин, визначити юридичних осіб як суб`єктів адміністративного права;
- з`ясувати поняття адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб, розкрити її суть та зміст; - дослідити елементи правосуб`єктності, визначити співвідношення правоздатності і дієздатності юридичної особи та місце деліктоздатності у змісті правосуб`єктності;
- з`ясувати зміст і суть адміністративної деліктоздатності юридичних осіб та обгрунтувати визнання її самостійним елементом адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб та визначити її практичне значення;
- дослідити відмінність вини юридичної особи від вини фізичної особи та подати власне визначення поняття вини юридичної особи;
- запропонувати перелік видів адміністративних стягнень, застосовуваних до юридичних осіб з врахуванням їх специфіки, на відміну від фізичних осіб;
- дослідити питання строків накладення і застосування адміністративного стягнення щодо юридичної особи;
- проаналізувати тенденції сучасного законодавства щодо встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб;
- виробити конкретні пропозицій з удосконалення діючого законодавства щодо встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб, а також рекомендацій щодо ефективного механізму його практичного застосування;
- виявити особливості реалізації адміністративної правосуб`єктності окремих видів юридичних осіб, а саме державних органів, суб`єктів підприємницької діяльності та об`єднань громадян;
- визначити поняття, суть і зміст та співвідношення правоздатності і компетенції державних органів та органів суб`єктів підприємницької діяльності і об`єднань громадян, встановити обсяг адміністративної правосуб`єктності структурних підрозділів юридичних осіб і трудових колективів юридичних осіб;
- виділити види адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб, визначити їхній зміст, поняття і значення та класифікувати їх за певними критеріями;
- на підставі отриманих результатів обгрунтувати та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавчого врегулювання адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб, а також рекомендації щодо ефективного механізму її практичної реалізації.
Об`єктом дослідження є інститут правосуб`єктності юридичних осіб та теоретичні і правові підстави його застосування у сфері адміністративно-правового регулювання.
Предметом дослідження є правові норми, що закріплюють адміністративну правосуб`єктність юридичних осіб та особливості їх реалізації в адміністративних правовідносинах, у т.ч. адміністративно-деліктних, а також матеріали досліджень вітчизняних і закордонних авторів та їх висновки щодо адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб і їх деліктоздатності.
Методи дослідження становлять загальнофілософські, загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання: діалектичний, системний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий, метод аналізу і метод синтезу, формально-логічний (метод дедукції і метод індукції), методи тлумачення юридичних норм, узагальнення юридичної практики тощо. Широко застосовувались філософські категорії: форма і зміст, загальне і часткове, явище і суть, якість і кількість тощо. Використовувався діалектичний системний підхід до об`єкта дослідження як поняття складного, існуючого у єдності і тісному взаємозв`язку з іншими явищами і взаємозумовленістю ними. Досліджуване явище аналізувалось як з точки зору його співвідношення із зовнішнім середовищем як єдиним цілим, так і його внутрішнього змісту, його складових елементів, їх властивостей і функцій. Емпіричним способом пізнання виступали праці радянських, російських та українських науковців, сучасне законодавство України, а також Російської федерації та європейських держав.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у дисертаційній роботі вперше в українській юридичній науці здійснено комплексне дослідження адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб, обгрунтовано її поняття та встановлено її елементи, класифіковано її види, виявлено особливості реалізації адміністративної правосуб`єктності окремих видів юридичних осіб, а саме державних органів, суб`єктів підприємницької діяльності та об`єднань громадян, а також особливості реалізації адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб в адміністративно-деліктних відносинах.
Елементами наукової новизни характеризуються, зокрема, наступні положення дисертації:
- висновок щодо поняття адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб як здатності бути учасниками адміністративних правовідносин, а саме, брати участь у правовідносинах, що виникають у сфері державного управління, шляхом реалізації суб`єктивних прав і несення обов`язків;
- визначення співвідношення елементів адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб та обгрунтування визнання деліктоздатності її самостійним елементом і з`ясування її практичного значення, у т.ч. встановлення мети, функцій, ознак та підстав адміністративної відповідальності юридичних осіб;
- висновок щодо поняття адміністративного правопорушення юридичної особи як скоєного юридичною особою протиправного, суспільно шкідливого, а в окремих, передбачених законом, випадках суспільно небезпечного діяння, що посягає на державний, громадський порядок, власність, права і свободи фізичних та юридичних осіб, на встановлений законом порядок управління і за яке законодавством передбачено адміністративну відповідальність, що може бути накладена за наявності вини правопорушника, а в окремих випадках і без її врахування;
- висновок щодо відмінності вини юридичної особи від вини фізичної особи та визначення поняття вини юридичної особи як сукупного суб`єктивного ставлення до правопорушення фізичних осіб, які входять до складу юридичної особи-порушника або перебувають з нею в іншому правовому зв`язку і трудова діяльність чи управлінські повноваження яких пов`язані з вчиненням протиправного діяння;
- висновок щодо переліку видів адміністративних стягнень, застосовуваних до юридичних осіб з врахуванням їх специфіки, на відміну від фізичних осіб, а саме: попередження, штраф, конфіскація, безоплатне вилучення незаконно добутих продуктів господарської діяльності, зупинення діяльності юридичної особи (певного виду діяльності), анулювання дозволу (ліцензії), припинення юридичної особи, та здійснено їх класифікацію на основні і додаткові;
- висновок щодо особливостей реалізації адміністративної правосуб`єктності окремих видів юридичних осіб, а саме державних органів, суб`єктів підприємницької діяльності та об`єднань громадян;
- висновок щодо виділення спеціальної і виключної адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб, визначення їх змісту, поняття і значення, а також щодо видів спеціальної адміністративної правосуб`єктності: податкової, реєстраційної, ліцензійної, патентної, митної, статистичної, кадрової, санітарно-епідеміологічної, екологічної, протипожежної та правосуб`єктності у сфері бухгалтерського обліку і фінансової звітності, охорони праці, обігу цінних паперів, стандартизації і сертифікації, метрології, та здійснення їх класифікації на загальні і необов`язкові (факультативні) види, та щодо видів виключної адміністративної правосуб`єктності окремих юридичних осіб: банків, інвестиційних фондів і компаній, благодійних організацій, страхових організацій, товарних бірж тощо;
- пропозиції щодо вдосконалення законодавчого врегулювання адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб і рекомендації щодо ефективного механізму її практичної реалізації, а також пропозиції з удосконалення діючого законодавства щодо встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб і рекомендації щодо ефективного механізму його практичного застосування.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертаційного дослідження визначається такими чинниками:
- викладені у ньому положення і висновки можуть слугувати вихідним матеріалом для подальших досліджень наукових і практичних проблем щодо адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб;
- висунуті пропозиції можуть бути використані для удосконалення законодавства стосовно адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб, зокрема щодо адміністративної відповідальності юридичних осіб, щодо врегулювання специфічних (спеціальних) видів адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб, а також щодо встановлення особливостей реалізації адміністративної правосуб`єктності окремих видів юридичних осіб, а саме державних органів, суб`єктів підприємницької діяльності та об`єднань громадян;
- висновки і розроблені автором рекомендації можуть застосовуватись для ефективізації реалізації на практиці адміністративної правосуб`єктності юридичних осіб, зокрема у діяльності органів державної влади і управління та у судовій практиці, а також у фукціонуванні суб`єктів підприємницької діяльності та об`єднань громадян;
- матеріали і висновки дисертаційного дослідження можуть використовуватись у навчальному процесі при викладанні таких дисциплін, як "Адміністративне право", "Державне будівництво", "Державна і кооперативна служба", "Конституційне право України", "Цивільне право", "Господарське право", "Господарське процесуальне право", "Трудове право" та деяких інших, а також при підготовці і виданні відповідних навчальних посібників, підручників, курсів.
Матеріали дисертації використовувались здобувачем під час проведення лекційних та семінарських занять з адміністративного права, державної і кооперативної служби, конституційного права України у Львівській комерційній академії.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації оприлюднено у доповідях на наукових конференціях: "Становлення і розвиток правової системи України" (Київ, 21 березня 2002 р.; матеріали опубліковані), "Проблеми кодифікації законодавства України" (Київ, 14 травня 2003 р.; матеріали опубліковані), "Стратегія соціально-економічного розвитку України і формування механізмів зростання" (Львів, 15—16 квітня 2003 р.), а також на науково-практичному семінарі "Проблеми організації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах адміністративної реформи" (Львів, 24 жовтня 2003 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано шість наукових праць (у тому числі чотири – у фахових виданнях), з них: чотири — у збірниках наукових праць, дві – у матеріалах конференції.
Структура та обсяг дисертації визначені завданнями та логікою проведеного дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, в яких об`єднано дванадцять підрозділів, загальних висновків, списку використаних джерел (всього найменувань – 197, з них 53 – законодавство, 144 – спеціальна література; обсяг – 16 сторінок). Загальний обсяг дисертації становить 186 сторінок (без списку використаних джерел).
|
