|
Актуальність теми. Геополітичні зміни у світі, поява нових загроз світовій безпеці докорінно змінюють підходи світового суспільства та окремих держав до формування національних, регіональних та світової систем безпеки. На сучасному етапі розвитку суспільства миротворчі операції відіграють роль інструмента врегулювання конфліктів для підтримки стабільності у світі. Україна все більше надає підрозділи Збройних сил для участі в таких операціях. Розширюється географія застосування підрозділів, з являються нові форми участі, методи проведення миротворчих операцій. На фоні тенденції зростання частки миротворчих завдань в діяльності Збройних сил України (ЗСУ) правове забезпечення цих операцій залишається практично без змін.
Актуальність теми дослідження визначається нагальними потребами удосконалення правового супроводження проведення миротворчих операцій.
Безпосереднє проведення досліджень у зазначеному напрямі зумовлене потребою визначення правового статусу військовослужбовців та іншого персоналу у миротворчих операціях, як під час виконання завдань, так і після повернення, що є головним чинником при вирішенні питань соціальної захищеності учасників миротворчих операцій.
Необхідно удосконалити систему підтримки законності в міжнародних миротворчих контингентах, що обумовлено відсутністю стандартних важелів впливу держави на них (внутрішньовідомчий контроль, прокурорський нагляд, цивільний контроль, таке інш.).
Потребує удосконалення система правового забезпечення підготовки та застосування миротворчих контингентів та визначення пріоритетних напрямів комплектування миротворчих підрозділів.
Також актуальність теми визначена відсутністю в Україні цілісної Концепції застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях, відсутністю єдності в класифікації щодо форм участі збройних сил у миротворчих операціях, критеріїв застосування, характеристик можливих наслідків застосування, принципів побудови ефективного механізму правового забезпечення участі Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях.
В Україні не визначено рівень впливу міжнародних миротворчих операцій на боєздатність збройних сил та на виконання їх основного завдання - захист територіальної цілісності держави від зовнішніх загроз. В результаті цього існують прогалини у порядку формування рішень на застосування підрозділів збройних сил за межами держави.
Дослідження стану та розвитку Збройних сил України, що забезпечують національну безпеку в сучасних умовах, зберігають виключну актуальність та потребують масштабної поглибленої розробки, особливо в частині застосування ЗС поза межами держави, що вказує на значимість миротворчої діяльності, оскільки вона розглядається, з одного боку, як засіб зміцнення її національної безпеки через створення стабільного зовнішньополітичного середовища, а з іншого – як внесок у зміцнення загальноєвропейської безпеки і побудову нової стабільної і безпечної Європи.
Завдяки миротворчій діяльності Україна стверджує себе як повноправний суб єкт міжнародних відносин, підвищує свій міжнародний авторитет та демонструє миролюбну політику.
Також миротворча діяльність Збройних сил України впливає на їх розвиток та реформування.
Науковій розробці даної проблеми характерне те, що організаційно-правові основи застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародній миротворчій діяльності не були предметом дисертаційного дослідження. Це пояснюється тим, що участь у міжнародній миротворчій діяльності має відносно нову форму діяльності для Збройних сил України. Керівництво Міністерства оборони України (МОУ) намагалось вивчати цю проблему шляхом внутрішньовідомчих напрацювань через закритість деяких матеріалів. Масштабні наукові розробки, результатом яких могли б стати уявлення про організаційно-правові аспекти застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях, та ґрунтовні наукові дослідження такого явища, як миротворча діяльність, практично не проводились. Науково-дослідний матеріал обмежений специфікою теми.
Наукові дослідження з питань розробки загальних проблем участі Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях містяться в роботах авторів В.Ю. Богдановича, О.М. Гончаренка, В.О. Гречанінова, Н.Р. Єзерського, О.М. Затинайко, А.М. Іваненка, В.М. Кириленка, Є.І. Клочка, М.А. Кобзаря, В.К. Кривожихи, В.Г. Лимаренка, К.Ю. Мельника, О.М. Мельника, В.І. Мунтіяна, І. С. Руснака, Г.П. Ситника, А.І. Скоромного, М.П. Требі, В.В. Троцька, В.П. Шкідченка, О.Г. Шекери, М.І. Шпури та інших вчених.
Проблемам розробки концептуальних основ щодо участі Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях присвячені роботи авторів І.Н. Арцибасова, В.О. Горбуліна, О.Г. Данильяна, О.П. Дзьобань, С.А. Єгорова, В.А. Карташкіна, Ю.М. Колосова, І.І. Котлярова, Г.М. Мелкова, О.О. Мережка, А.П. Мовчана, М.І. Неліп, М.І. Панова, Б.Р. Тузмухамедова, В.М. Чхиквадзе, В.О. Шамрая та інших вчених.
Важливість даної проблеми вимагає науково-теоретичного осмислення концептуальних та організаційно-правових засад цієї діяльності, потребує комплексної оцінки та вивчення, що і зумовило вибір теми дисертаційної роботи та основних напрямів дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі управління підрозділами податкової міліції Національної академії державної податкової служби України, в межах науково-дослідної роботи „Основи організації, загальні принципи, форми і напрямки розвитку миротворчої діяльності України (за участю Сухопутних військ Збройних сил України)” шифр „МИРОТВОРЕЦЬ-СВ” (номер державної реєстрації № 01020006428), провідна установа Національний науково-дослідний центр оборонних технологій та військової безпеки.
Мета та завдання дослідження. Головна мета дослідження – наукове визначення організаційно-правових аспектів застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародній миротворчій діяльності, розкриття правових основ, визначення місця та ролі миротворчої діяльності в системі національної безпеки, принципів застосування, комплектування підрозділів Збройних сил України, і на цій основі розробка рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення організаційно-правових елементів миротворчої діяльності України.
Визначена мета передбачала вирішення наступних задач:
- проаналізувати існуючі в науковій літературі погляди на міжнародну миротворчу діяльність;
- вивчити досвід застосування підрозділів збройних сил провідних держав в міжнародних миротворчих операціях та їх правове обґрунтування;
- визначити роль та місце міжнародної миротворчої діяльності України в забезпеченні інтересів національної безпеки;
- сформулювати концептуальні підходи щодо застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях;
- оцінити стан правового забезпечення застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях;
- внести пропозиції щодо правових питань підготовки та застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях;
- розробити рекомендації щодо удосконалення системи соціального та реабілітаційного забезпечення військовослужбовців Збройних сил України, що брали участь у міжнародних миротворчих операціях.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері державного управління по забезпеченню участі Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях.
Предметом дослідження є нормативно-правові приписи, які регулюють організаційно-правові, військові, соціальні та інші аспекти застосування Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність філософських, загальнонаукових та спеціальних методів. Теоретичною основою дослідження є аналіз основної проблематики з позицій системного та структурно-функціонального підходів, які використані для отримання об єктивних уявлень про об єкт дослідження.
При проведенні дисертаційного дослідження використовувався комплекс методів - збір, аналіз та обробка фактологічної та емпіричної інформації, серед яких - загальнонауковий, порівняльно-ретроспективний, системно-теоретичний, структурно-функціональний та конкретно-історичний методи аналізу джерел.
Для отримання теоретичних висновків використані загальнонаукові методи пізнання соціальних процесів і явищ, а також спеціально-наукові методи, що витікають з них: історичний, логічний, порівняльно-правовий, системний, структурно-функціональний, конкретно-соціологічний аналіз, методи прогнозу, екстраполяції та моделювання.
Емпіричну базу дисертаційної роботи склала практика діяльності органів влади і управління України, інших держав у сфері застосування підрозділів збройних сил у міжнародних миротворчих операціях.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше виконано комплексне дослідження організаційно-правових аспектів застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях з урахуванням вимог світової спільноти до них. Це дало змогу обґрунтувати ряд практичних положень, висновків та рекомендацій.
Уперше :
- доведено необхідність створення Концепції миротворчої діяльності України та визначено її структуру;
- обґрунтовані нові форми участі Збройних сил України в міжнародній миротворчій діяльності;
- запропоновано схему адаптації існуючих форм і методів забезпечення законності діяльності збройних сил до умов миротворчих контингентів України;
Сформульовані пропозиції щодо:
- обов язкового залучення до миротворчих контингентів України відділів цивільно-військової співпраці (CIVIC) та представників органів військового правопорядку;
- створення системи реабілітації та соціального захисту миротворців;
пріоритетних напрямів комплектування миротворчих контингентів особовим складом та підвищення якісного складу призовного ресурсу ЗСУ. Розширені та уточнені поняття: „миротворча операція”; „міжнародна миротворча операція”, „правовий статус військовослужбовців міжнародного миротворчого контингенту”.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що робота написана в межах НДР „МИРОТВОРЕЦЬ СВ”, замовником якої є Міністерство оборони України. Висновки та результати, отримані під час дослідження, можуть бути використані при формуванні системи правового забезпечення та супроводження виконання миротворчих операцій підрозділами ЗСУ, а також:
- при удосконаленні нормативно-правової бази, що забезпечує участь Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях. Теоретично обґрунтовані пропозиції з розвитку національного законодавства в цій сфері (Акт реалізації наукових положень дослідження з Верховної Ради України);
- у правозастосуванні – сприятимуть практичній реалізації вимог і положень законодавства, що регламентує порядок застосування підрозділів Збройних сил України в міжнародних миротворчих операціях (Акт реалізації наукових положень дослідження з управління Військової служби правопорядку ЗСУ);
- у навчальному процесі - при написанні лекцій, підручників з міжнародного гуманітарного права, військової юриспруденції та ін.. (Акт реалізації наукових положень в навчальному процесі НАДПСУ);
- для подальшого розвитку знань про миротворчу діяльність з використанням їх при реформуванні та розвитку ЗСУ (Акт реалізації наукових положень дослідження з ННДЦ ОТ і ВБ).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано особисто, всі сформульовані положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійних досліджень. Ідеї та розробки Шамрая В.О., Шапаренка С., Мельника О.М., Кобзаря М.А., у співавторстві з якими були підготовлені статті, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації провадилась автором на Міжнародній науково-практичній конференції „Досвід республіки Польща в державному будівництві”, Київ - 23-24 вересня 2004 р.; V Міжнародній християнсько-військовій конференції „Християнсько-військовий рух та душ пастирська опіка військовослужбовців в Україні”, Київ –12-14 травня 2004 р.. Результати дисертаційного дослідження використані у Звіті по НДР „Миротворець СВ” (акт прийому робочих матеріалів Вх. № 196 від 21.10.04 р., акт прийому звіту Вх. № 37 від 21.05.05 р.) – у Звіті НДР „Миротворець СВ – 2004” дисертанту належить розділ 2, у Звіті НДР „Миротворець СВ – 2005” - розділ 3.
Публікації. За темою дослідження опубліковано 9 наукових праць, із них - 7 статей у фахових наукових виданнях України.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, які містять 11 підрозділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Загальний обсяг роботи - 228 сторінок, із них основного тексту - 170 сторінок, кількість використаних джерел – 265 найменувань, 25 сторінок, додатки – 33 сторінки.
| 
