|
Актуальність теми дослідження. Складна економічна ситуація, у якій опинилася більшість вітчизняних господарюючих суб єктів, призвела до того, що в умовах переходу до ринкових відносин за останнє десятиріччя рівень зносу основних фондів на підприємствах аграрно-промислового комплексу (далі АПК) досяг критичної межі. Обстеження й інвентаризація виробничого потенціалу окремих товаровиробників сільськогосподарського виробництва у частині будівель і споруд становить 70-85%, сільськогосподарських машин – 80-90%. Постійно зменшується парк тракторів, зернозбиральних та інших комбайнів, автомобілів, іншої сільськогосподарської техніки. Через відсутність у сільськогосподарських товаровиробників коштів на придбання продукції матеріально-технічного призначення зростання обсягів основних фондів відбувається шляхом індексації їх видів практично без додаткового введення нових потужностей. Використання матеріально-технічної бази в АПК без реноваційних заходів у найближчі 2-4 роки призведе до неповоротних процесів, до повного її зруйнування. Понад ніж 75% тракторів, комбайнів, автомобілів та іншої сільськогосподарської техніки відпрацювало свій амортизаційний строк унаслідок чого більше 80% коштів, які виділяються на придбання сільськогосподарської техніки, витрачаються на її ремонт і технічне обслуговування. В умовах гострої потреби в обігових коштах суб єкти АПК не можуть розраховувати на оновлення основних фондів лише за рахунок належних їм фінансових ресурсів. У зв язку з відсутністю відповідного правового регулювання, не завжди можна отримати кредит на придбання сільськогосподарської техніки. Постачання окремих видів техніки, яка придбавається сільськогосподарськими товаровиробниками не покриває і 30% машин що списується.
Аналіз правовідносин з матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК свідчить про те, що диспропорції в оснащенні однієї з найважливіших галузей виробництва технічними засобами пов язані з тим, що постачання машин здійснювалося без урахування змін в економічному механізму і функціонування аграрного виробництва, без огляду на розвиток багатоукладності в сільському господарстві, на розміри й форми виробництва тощо.
Недостатня забезпеченість АПК матеріально-технічними засобами пов язана також з відсутністю належного організаційно-правового забезпечення, надійної правової бази.
Зважаючи на важливість матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК, пошук нових форм цієї діяльності, удосконалення договірних відносин у цій сфері, його правова регламентація в Україні набувають особливо важливого значення. На сьогодні існування певного законодавчого регулювання мало позначилося на розвитку матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК в Україні, що свідчить про необхідність його вдосконалення. У прийнятих Верховною Радою України Господарському та Цивільному кодексах закладені основні засади правового регулювання відносин з матеріально-технічного забезпечення, які потребують подальшого дослідження та розвитку.
Характерно, що до цього часу як у юридичній науковій літературі, так і у вітчизняному законодавстві не знайшли повного правового регламентування й розуміння поняття матеріально-технічного забезпечення АПК, та обгрунтування його правової природи.
Правова література, присвячена проблемам матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК представлена головним чином роботами таких учених - юристів і економістів, як: В.А. Алмаз, В.І. Артіш, Ц.В. Бичкова, М.І. Брагінський, А.І. Берлач, М.М. Вєдєнін, Ю.О. Вовк, Р.В. Гаєвський, Є.В. Кабатова, М.І. Козир, Т.Г. Лобас, О.О. Погрібний, А.Г. Первушин, А.П. Прокопенко, В.К. Попов, Х.А. Рахманкулов, О.М. Радіоненко, В.А. Семеусов, В.І.Семчик, А.М. Статівка та ін.
Проте, як показує аналіз юридичної літератури, проблеми матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК все ж залишаються мало дослідженими.
Вищевикладене свідчить, що проблеми вдосконалення законодавства про матеріально-технічне забезпечення товаровиробників АПК й забезпечення належного розвитку і функціонування цих відносин є актуальними, доцільними й потребують проведення дослідження в обсязі дисертаційної роботи.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до такого наукового напрямку як: “Проблеми удосконалення правового регулювання ринкових відносин” і цільової комплексної програми “Удосконалення господарських відносин в умовах ринкової економіки (економічно-правовий аспект)” (Державна реєстрація № 0186.0.070869).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка нових наукових положень і пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК на підставі комплексного аналізу існуючих наукових положень, законодавства, правозастосовчої практики України та країн ближнього зарубіжжя, зокрема Російської Федерації.
Відповідно до вказаної мети було поставлені й вирішені наступні завдання:
- дослідити історичні витоки й передумови виникнення і розвитку правового регулювання матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників;
- провести дослідження економічної та правової природи матеріально-технічного забезпечення, зробити аналіз існуючих точок зору з цього питання й обгрунтувати його необхідність в ринкових умовах;
- сформулювати ознаки та принципи матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників;
- визначити і класифікувати групи відносин у сфері матеріально-технічного забезпечення, а також чинники впливу на розвиток цих відносин;
- сформулювати визначення матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників;
- охарактеризувати суб єктно-об єктний склад і зміст матеріально-технічного забезпечення аграрних товаровиробників;
- сформулювати поняття договору щодо матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК;
- проаналізувати основні види договорів (поставки, купівлі-продажу, лізингу) по забезпеченню АПК продукцією виробничо-технічного призначення і провести їх чітке розмежування;
- виявити необхідні напрямки удосконалення лізингових відносин як однієї з основних форм матеріально-технічного забезпечення АПК;
- обгрунтувати пропозиції стосовно вдосконалення договірних відносин і відповідного законодавства по забезпеченню товаровиробників АПК матеріально-технічними засобами.
Об єктом дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини, пов язані з реалізацією матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників АПК, особливості їх формування та правового забезпечення.
Предметом дослідження є приписи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини, пов язані з матеріально-технічним забезпеченням сільськогосподарських товаровиробників АПК, а також відповідне законодавство деяких іноземних країн, практика його застосування.
Методи дослідження. При написанні роботи застосовувалися сучасні методи пізнання: діалектичний, формально-логічний, історичний, порівняльно-правовий, аналітико-синтетичний. При дослідженні правової природи матеріально-технічного забезпечення АПК застосовується діалектичний метод. За допомогою формально-логічного методу визначено поняття матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК, а також договору поставки виробничо-технічної продукції для АПК. Історичний метод був задіяний для дослідження становлення й розвитку правового регулювання відносин з матеріально-технічного забезпечення АПК. За допомогою порівняльно-правового та аналітико-синтетичного методів опрацьовано значну кількість літературних та нормативних джерел, встановлені їх особливості та значення в регулюванні відносин у сфері матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням питань правового регулювання відносин щодо матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК, на підставі якого обгрунтовані нові наукові положення і пропозиції щодо вдосконалення законодавства у даній сфері суспільних відносин. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в національному правовому полі:
- проведено детальне поетапне історичне дослідження відносин з матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК;
- доведено, що в умовах ринкових відносин основним засобом планування повинен виступати договір, а не жорстке адміністративне планування цієї діяльності, яке було притаманне матеріально-технічному забезпеченню сільського господарства в минулому;
- визначені основні ознаки та принципи, властиві матеріально-технічному забезпеченню товаровиробників АПК;
- досліджено суб єктний, спеціалізований склад відносин стосовно матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК;
- обгрунтовано висновок, що в сучасних умовах господарювання застосовується в основному не матеріально-технічне постачання (як це було в минулому), а саме матеріально-технічне забезпечення;
- сформульовані поняття „матеріально-технічні ресурси” та „матеріально-технічне забезпечення товаровиробників АПК”;
- зроблено висновок про необхідність розробки і прийняття на державному рівні програми матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК та Закону України „Про матеріально-технічне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників”;
- запропоновано розробити й затвердити на законодавчому рівні Примірний договір між сільськогосподарським товаровиробником і машинно-технологічною станцією;
- вказано на доцільність створення державної регіональної служби по наданню науково-консультативних та інформаційних послуг аграрним товаровиробникам;
- виявлено загальні та специфічні ознаки договорів поставки й купівлі-продажу продукції виробничо-технічного призначення для АПК і проведено їх розмежування;
- визначено поняття договору поставки продукції виробничо- технічного призначення для АПК;
- додатково з ясовані основні ознаки та юридична природа договору лізингу як форми забезпечення товаровиробників АПК продукцією матеріально-технічного призначення й обгрунтовано необхідність внесення змін та доповнень у Закон України «Про фінансовий лізинг».
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання теоретичних положень і висновків дисертаційної роботи у процесі нормотворчої діяльності з метою розвитку й удосконалення законодавства України про матеріально-технічне забезпечення товаровиробників сільського господарства. Положення дисертації можуть застосовуватись у науково-дослідницькій роботі, можливе їх використання і в навчальному процесі, а також для розробки навчально-методичних матеріалів, призначених для студентів юридичних закладів.
Окремі положення й висновки, сформульовані в дисертації, мають дискусійний характер і можуть послужити підґрунтям для подальших пошуків і наукових досліджень.
Прикладний характер дослідження дозволяє використовувати його безпосередньо у процесі діяльності по матеріально-технічному забезпеченню товаровиробників АПК.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на засіданнях кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Основні положення й висновки, викладені в дисертаційній роботі доповідалися: на Першій обласній конференції молодих науковців “Тобі, Харківщино, - пошук молодих” (м. Харків, 19-20 березня 2002 р.), конференції молодих учених „Проблеми розвитку юридичної науки в новому столітті” (м. Харків, 25-26 грудня 2002 р.).
Публікації. Основні висновки й теоретичні положення дисертаційного дослідження викладено в чотирьох статтях, які опубліковані в наукових фахових виданнях України, та двох тезах виступів на наукових конференціях. Результати поданного на захист дослідження використовувалися дисертанткою в навчальному процесі при проведенні практичних занять з курсу „Аграрне право” зі студентами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Структура і обсяг роботи. Структура роботи обумовлена її предметом і задачами дослідження, а також логікою і послідовністю розкриття теми останнього і викладення його результатів. Вона складається із вступу, двох розділів, які містять у собі сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 190 сторінки, в тому числі, основного тексту 168 сторінки. Загальна кількість використаних джерел – 241 найменуваня.
| 
