|
Актуальність теми. Головними пріоритетами ґенези сучасної української державності визначаються людський розвиток і гідність, духовність і свобода, рівність і солідарність, громадянське суспільство та демократія, єдність і правова держава, міжнаціональна і міжконфесійна злагода, взаємна повага і толерантність, справедливість і добро.
Проте реалізація більшості визначених позицій в умовах формування правової держави вважається неможливою без послідовного втілення в життя принципу невідворотності юридичної відповідальності, і, безумовно, кримінальної відповідальності. Тема невідворотності кримінальної відповідальності була і залишається однією з актуальних, дискусійних і складних у кримінально-правовій доктрині. Відомо, що про невідворотність покарання як ефективний засіб попередження злочинів писали: Ч. Беккаріа, К. Гельвецій, П. Гольбах, Д. Дідро, Ш. Монтеск є, В. Ленін, Ж. Марат, Ж.–Ж. Руссо, М. Фуко, Н. Крісті. З розвитком і вдосконаленням засобів кримінально-правового впливу на зміну принципові невідворотності покарання поступово прийшов принцип невідворотності відповідальності, існування якого довгий час ніким не ставилося під сумнів. Ідея про невідворотність кримінальної відповідальності була і залишається принципом класичної школи кримінального права. Згодом ця ідея стала предметом дослідження багатьох вчених, серед яких: А. Долгова, С. Келіна, А. Кондусов, В. Кудрявцев, В. Курляндський, М. Суворов, Я. Мотовіловкер та ін. З початком реформ у сфері кримінальної юстиції в юридичній літературі з явилися критичні висловлювання на адресу існування принципу невідворотності кримінальної відповідальності у сучасних кримінальних правовідносинах. Так, О. Литвак, Л. Головко, деякі російські вчені, посилаючись на латентність злочинності, переконані в тому, що від цього принципу необхідно відмовитися. Проте відмова від принципу невідворотності кримінальної відповідальності може привести до переосмислення багатьох інститутів кримінального права, що є недоречним. На сучасному етапі розвитку науки кримінального права відсутні фундаментальні роботи, які було б присвячено невідворотності кримінальної відповідальності, хоча побічно ця проблема піднімається у багатьох роботах. Так, Г. Бейзмор і М. Умбрайт підняли одну із складових названої проблеми – питання реалізації ідеї “віддання по заслугах” стосовно неповнолітніх, А. Кібальник, П. Малько поставили на обговорення питання про можливість розгляду наявності імунітету як нереабілітуючої підстави звільнення від кримінальної відповідальності, В. Туляков і А. Халіков торкнулися питання про шкідливий вплив безкарності злочинів на потерпілого.
Обговоренням доцільності існування принципу невідворотності кримінальної відповідальності актуальність цієї теми не вичерпується. Сформульовані раніше Т. Добровольскою, С. Келіною, В. Кудрявцевим, С. Кожевніковим, А. Кузнєцовим, П. Фефеловим, В. Філімоновим визначення та сутнісні характеристики принципу невідворотності кримінальної відповідальності мають потребу в уточненні і доповненні з урахуванням основних положень розвитку сучасної кримінальної політики. Заснована на дослідженнях таких вчених як П. Андрушко, З. Астеміров, Л. Багрій-Шахматов, М. Бажанов, Ю. Баулін, В. Бож єв, Я. Брайнін, В. Грищук, В. Єлеонський, М. Загородников, І. Звечаровський, О. Костенко, Н. Лейкіна, М. Мацнєв, М. Мельник, В. Мерукулова, А. Музика, В. Навроцький, І. Ной, М. Огурцов, П. Осипов, А. Піонтковський, В. Прохоров, Б. Разгільдієв, І. Ретюнських, А. Санталов, А. Сахаров, В. Смирнов, М. Строгович, М. Стручков, В. Тацій, А. Тарбагаєв, В. Тархов, Є. Фролов, І. Чугуніков, М. Шаргородський, М. Шульгін та ін., проблема реалізації кримінальної відповідальності потребує ретельного вивчення та додаткової аргументації. У зв язку з тим, що карні заходи кримінально-правового впливу перестали бути єдиним засобом попередження злочинності, а з цією метою все частіше використовуються заходи заохочення та компенсації, змінилося не тільки поняття принципу невідворотності кримінальної відповідальності, але змінився і його зміст, суть якого зводиться до з ясування таких питань: суб єктивних засад названого принципу; загальної характеристики реалізації принципу невідворотності кримінальної відповідальності; взаємозв язку між його реалізацією і захистом прав потерпілого.
Таким чином необхідність зведення існуючих ідей воєдино, їх узгодження, а також приведення зроблених раніше теоретичних розробок у відповідність до принципів кримінальної політики, і сучасних соціально-правових уявлень щодо цієї проблематики обумовлюють актуальність дослідження обраної теми.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження спрямоване на реалізацію положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001–2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000 та Концепції забезпечення захисту законних прав і інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, затвердженої Указом Президента України від 28 грудня 2004 року № 1560/2004 р. Робота виконана відповідно до планів наукових досліджень, що здійснюються Одеською національною юридичною академією у відповідності до теми “Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U5001195) і є складовою частиною наукових досліджень кафедри кримінального права Одеської національної юридичної академії на 2001–2005 роки “Забезпечення соціальної справедливості нормами кримінального права”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення принципу невідворотності кримінальної відповідальності з урахуванням тенденцій сучасної кримінальної політики, теоретичних розробок науки кримінального права і потреб практики, а також формулювання рекомендацій щодо підвищення ефективності принципу невідворотності кримінальної відповідальності.
Для досягнення мети дослідження визначені такі задачі:
з ясування генези становлення ідеї про невідворотність кримінальної відповідальності з метою виявлення причин існування сформованого на її підставі принципу; аналіз логіко-філософської та правової природи невідворотності кримінальної відповідальності з використанням гносеологічної та герменевтичної бази; вирішення питання про роль принципу невідворотності кримінальної відповідальності в процесі попередження злочинів; з ясування термінологічного визначення ідеї про невідворотність кримінальної відповідальності; визначення принципу невідворотності кримінальної відповідальності в системі принципів кримінального права; вивчення основних засад невідворотності кримінальної відповідальності;
виділення проблем і розробка практичних рекомендацій щодо їх вирішення у сфері реалізації принципу невідворотності кримінальної відповідальності.
Об єкт дослідження становлять поняття та зміст сучасних принципів кримінального права в період державних реформ і змін у кримінальній політиці.
Предметом дослідження є правова природа та зміст принципу невідворотності кримінальної відповідальності.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність прийомів та методів наукового пізнання. За допомогою історико-правового методу стало можливим простежити генезу правового оформлення ідеї про невідворотність відповідальності. Формально-логічні методи використовувалися при формулюванні ключових понять і визначенні термінологічного означення ідеї про невідворотність кримінальної відповідальності (підрозділ 1.1.). Метод порівняльного аналізу дозволив зрозуміти природу одного явища шляхом співставлення його з іншими явищами (підрозділи 1.2., 1.3). За допомогою системно-структурного методу було здійснено класифікацію принципів і презумпцій, визначено місце принципу невідворотності кримінальної відповідальності в системі принципів кримінального права (розділ 2). Конкретно-соціологічні методи анкетування і вивчення документів та матеріалів, статистичні і математичні методи використовувалися в процесі збору, аналізу й узагальнення емпіричної інформації, необхідної для формулювання наукових висновків (розділи 1, 2, 3).
У дослідженні було вивчено й проаналізовано зведені дані судової статистики та узагальнень Верховного Суду України за 1999 – 2003 роки, проаналізовано дані анкетування 513 осіб м. Одеси, яке проводилося кафедрою кримінального права Одеської національної юридичної академії за методикою Всесвітнього суспільства віктимології.
Науково-теоретичне підґрунтя також склали праці фахівців у галузі загальної теорії держави та права, зокрема: А. Колодія, В. Нерсесянца, П. Рабіновича, О. Скакун та ін.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертації є першим в Україні комплексним дослідженням правової природи та змісту принципу невідворотності кримінальної відповідальності. У процесі розв язання поставлених задач отримано такі найбільш суттєві результати: вперше у вітчизняній науці кримінального права зроблено висновок про те, що принцип невідворотності покарання з урахуванням генези застосування державного примусу є невід ємним елементом кримінально-правової ідеології. Різними були тільки його сприйняття, а також заходи і засоби реалізації, що залежать від політики держави, державного режиму, процесуального механізму кримінального переслідування тощо;
сформульовано термінологічне означення ідеї про невідворотність кримінальної відповідальності, що більшою мірою відповідає її логіко-філософській природі. За своєю сутністю і значенням невідворотність кримінальної відповідальності: є правовою, спростовною, матеріально-правовою і міжгалузевою презумпцією; має матеріально-правове і процесуальне значення, тому є принципом кримінального права і кримінального процесу; знаходиться в основі кримінальної політики і входить до змісту одного із принципів протидії злочинності;
висунуто й обґрунтовано тезу про те, що в кримінальному праві розвиток вчення про позитивну кримінальну відповідальність загалом є результатом його надмірної ідеологізації. Попереджувальне значення позитивної кримінальної відповідальності зводиться до попереджувального значення кримінального закону;
надано додаткових аргументів щодо уточнення поняття кримінальної відповідальності. Кримінальна відповідальність – це виражене в обвинувальному вироку суду і засноване на кримінальному законі засудження, догана особи, що вчинила злочин, а також обумовлене вчиненим злочином погіршення правового статусу особи, що полягає у позбавленні або обмеженні її прав і свобод; сформульовано визначення принципу невідворотності кримінальної відповідальності. Особа, яка вчинила злочин, підлягає кримінальній відповідальності, за винятком випадків, передбачених законом. Якщо особа підлягає кримінальній відповідальності, то вона притягується до неї. Лише у виняткових випадках, передбачених законом, така особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності; вперше висунуто та обґрунтовано тезу про те, що принцип невідворотності кримінальної відповідальності та принцип доцільності відповідальності мають бути ядром системи принципів кримінального права і не тільки не виключають один одного, але й пов язані між собою. Відмовитися ні від принципу невідворотності кримінальної відповідальності, ні від принципу доцільності відповідальності не уявляється можливим, тому що це має негативно позначитися на всій системі принципів кримінального права та кримінальній політиці держави; обґрунтовано висновок про те, що принцип невідворотності кримінальної відповідальності діє стосовно всіх осіб, що вчинили злочин у стані осудності. Наведено додаткові аргументи щодо особливостей дії принципу невідворотності кримінальної відповідальності стосовно окремих суб єктів кримінально-правових відносин (неповнолітніх; осіб, які користуються дипломатичним імунітетом, потерпілих від злочинів та ін.);
надано розгорнутий аналіз проблем реалізації принципу невідворотності кримінальної відповідальності, запропоновано законодавчі й організаційні шляхи їх вирішення. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані:
в галузі науково-дослідної діяльності, при вирішенні проблем, пов язаних з формуванням основних засад попередження злочинності;
у навчальному процесі, при впровадженні положень існуючої кримінально-правової ідеології у правосвідомість фахівців та громадян у цілому;
у правотворчості, при підготовці змін і доповнень до чинного законодавства. У додатку до дисертації надано проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації принципу невідворотності кримінальної відповідальності”;
в правозастосуванні: отримані висновки можуть використовуватися судовими і правоохоронними органами як рекомендації щодо застосування окремих норм кримінального права. Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження було повідомлено на науково-практичних конференціях у 2001-2004 рр.: I Всеукраїнській науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права держави і політології”, присвяченої пам яті професорів: П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копєйчикова (грудень 2002 р., м. Львів); семінарі “Інформаційне забезпечення боротьби з організованою злочинністю”, який відбувся на базі ОНЮА (грудень 2002 р., м. Одеса); регіональному круглому столі “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (лютий 2003 р., м. Хмельницький); Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання” (листопад 2003 р., м. Хмельницький); науково-практичній конференції “Участь громадськості в охороні громадського порядку”, яка відбулася на базі Одеського юридичного інституту національного університету внутрішніх справ (листопад 2003 р., м. Одеса); V (57) звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу Одеської національної юридичної академії (квітень 2002 р., м. Одеса); VI (58) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (квітень 2003 р., м. Одеса); VII (59) звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу Одеської національної юридичної академії (квітень 2004 р., м. Одеса); студентсько-аспірантській науково-практичній конференції “Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 року: виявлення здобутків і прорахунків” (квітень 2004 р., м. Львів ). Публікації. Основні результати дослідження викладені у восьми наукових статтях, п ять із яких опубліковано у збірниках наукових праць, що входять до переліку фахових видань, затверджених ВАК України.
|
