|
Актуальність теми. Однією з найважливіших тенденцій розвитку суспільства в контексті сучасної цивілізації є суттєве збільшення тих векторів діяльності державної влади, які спрямовані на реалізацію прав людини та антропоцентричний вимір у правозастосуванні. У процесі проведення адміністративної реформи в Україні передбачено розширення і модифікацію діапазону застосування заходів відповідальності щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки).
Інститут адміністративної відповідальності, що передбачає застосування державного примусу щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки), започатко-вує положення про те, що міри відповідальності у правовій сфері є не раз назавжди визна-ченими, вони можуть трансформуватися шляхом певних видозмін.
Трансформація адміністративної відповідальності покликана забезпечувати дієвий ефективний шлях реалізації принципу справедливості, який зобов язує орган (посадову особу) адміністративної юрисдикції дотримуватися гуманного та індивідуального підходу при застосуванні заходів державного примусу щодо осіб, які вчинили протиправні діяння, що мають ознаки адміністративного правопорушення (проступку).
На сьогодні потребують вивчення, розгляду й обґрунтування положення, які врегу-льовані нормами права і стосуються безпосередньо питань, пов язаних із нормативно-правовими засадами, підставами, формами та процедурою трансформації адміністративної відповідальності в інші види юридичної або ж громадсько-моральної відповідальності, а також у незастосуванні мір будь якої відповідальності взагалі, тобто у безвідповідальність.
Окремі аспекти означеної проблеми досліджувалися у дисертаціях та у фаховій літературі, зокрема в роботах таких вітчизняних та зарубіжних фахівців, як Авер янов В.Б., Алексєєв С.С., Бахрах Д.М., Братусь С.М., Васильєв А.С., Голосніченко І.П., Гончарук С.Т., Додін Є.В., Ківалов С.В., Коваль Л.В., Коваль М.В., Колпаков В.К., Копєйчиков В.В., Комзюк А.Т., Коренєв А.П., Курило В.І., Маслєнніков М.Я., Опришко В.Ф., Остапенко О.І., Пєтков В.П., Савченко Л.А., Тихомиров Ю.О., Тищенко М.М., Шамрай В.О., Шкарупа В.К., Юсупов В.О. та ін.
Разом з тим, в українській правничій науці ще відсутнє монографічне дослідження, яке б систематизувало існуючі погляди на проблемні питання, пов язані з нормативно-правовим регулюванням та процедурою трансформування адміністративної відповідальності в інші види відповідальності, а також у безвідповідальність взагалі. Дана проблема вимагає пошуку можливих шляхів її вирішення, що дисертант і намагається зробити.
Зазначеним обумовлюється актуальність теми дисертаційного дослідження, його те-оретичне, прикладне і практичне значення. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження базується на основних положеннях:- Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 роки, схваленої рішенням колегії МВС України від 18 грудня 2000 року № 9 км/1”; - Тематики приорітетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 роки, затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635; - Основних напрямків наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на період 2000-2004 роки, які розроблені згідно Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України № 810/98 від 22 липня 1998 року та Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2000-2004 роки, Концепції розвитку органів внутрішніх справ у ХХ1 столітті і Програми Міністерства внутрішніх справ України “Народ і міліція - партнери”. Тема дисертаційного дослідження передбачена планом наукових досліджень кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України на 2003 рік.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження й обґрун-тування положень, які врегульовані нормами права і стосуються безпосередньо питань, пов язаних із нормативно-правовими засадами, підставами, формами та процедурою здій-снення трансформації адміністративної відповідальності в інші види юридичної або ж у громадсько-моральну відповідальність, а також у безвідповідальність взагалі.
Для досягнення зазначеної мети ставилися такі завдання:
- висвітлити основні концептуальні підходи до розуміння окремих ознак адміні-стративної відповідальності, що забезпечують реалізацію можливостей її трансформації;
- провести історико-теоретичний аналіз трансформації юридичної відповідаль-ності;
- розкрити зміст відповідальності особи за вчинені правопорушення в контексті її трансформування;
- виокремити і систематизувати основні принципи адміністративної деліктології з позицій проблеми, що вивчається, з урахуванням її міждисциплінарності;
- розглянути питання реалізації принципів гуманізації та індивідуалізації відпо-відальності при застосуванні заходів державного примусу;
- дослідити проблему застосування альтернатив адміністративної відповідально-сті як реалізації принципів гуманізації та індивідуалізації, вивчити інші шляхи трансфор-мації адміністративної відповідальності;
- обґрунтувати нормативно-процесуальні засади трансформації адміністративної відповідальності;
- дослідити організаційно-управлінські основи трансформації адміністративної відповідальності.
Об єктом дисертаційного дослідження є сукупність суспільних відносин, що вини-кають у процесі застосування заходів адміністративної відповідальності як різновиду ад-міністративного примусу та можливості її трансформування в інші види відповідальності, у незастосування відповідальності взагалі.
Предметом дисертаційного дослідження є адміністративно-правові норми та управ-лінські рішення, що регулюють ситуації, пов язані з трансформуванням адміністративної відповідальності, та за допомогою яких здійснюється сам процес трансформації адмініст-ративної відповідальності.
Методи дослідження, обрані автором, сформували методологічне підґрунтя дисерта-ційної роботи, яке складається із сукупності загальнонаукового діалектичного та окремих наукових методів структурно-системного, порівняльного, логічного аналізу та інших. При цьому автор виходив із того, що трансформація адміністративної відповідальності розгля-далася в діалектичному взаємозв язку та ієрархії відповідних компонентів.
Що стосується окремих методів дослідження, то структурно-системний метод вико-ристовувався, головним чином, як інструмент з ясування характеру і сутності адміністра-тивно-правових засобів, а також виявлення системи засобів державного примусу, їхнього взаємозв язку та ієрархії: при дослідженні даної категорії необхідним є застосування сис-темно-структурного підходу, вивчення системи засобів як у цілому, так і окремих частин. Системний підхід у даному випадку є одним із інструментів дослідження об єкта як скла-дного явища, що містить елементи, взаємозв язок між якими забезпечує їхню цілісність.
Метод порівняльного аналізу було використано при встановленні особливостей на-ціональних адміністративно-правових засобів порівняно з іншими правовими системами і, відповідно, впливу цього фактора на особливості засобів державного примусу. Метод ло-гічного (догматичного) аналізу дозволив з ясувати сутність норм права, що встановлюють засоби державного примусу та регулюють застосування останніх. Додатково з метою ар-гументації вибору термінів використовувався метод логіко-семантичного аналізу.
Метод статистичного аналізу дозволив прослідкувати в динаміці певні аспекти трансформації адміністративної відповідальності.
Емпіричною базою дослідження стали матеріали правозастосовчої практики ряду органів адміністративної юрисдикції щодо даної категорії справ за останні роки.
Основні положення та висновки роботи ґрунтуються на аналізі нормативних актів, юридичної практики, наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених.
Наукова новизна дослідження визначається тим, що за характером і змістом розгля-нутих питань воно є одним із перших у вітчизняній теорії комплексним монографічним дослідження, що присвячене аналізу застосування засобів адміністративного примусу в законодавстві України як державного явища, в його проявах, пов язаних з трансформацією адміністративної відповідальністі щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушен-ня (проступки).
У дисертації обгрунтовується ряд положень, які мають наукову новизну, зокрема, уперше:
- в теорії національного права обґрунтовано поняття та сутність такого явища як трансформація мір юридичної відповідальності при застосуванні до конкретної особи заходів примусу, в тому числі і державного, за вчинене нею адміністративне правопорушення (проступок);
- введене до вживання в інституті відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення як “трансформація адміністративної відповідальності” та обґрунтовано необхідность його використання при вирішенні питань, пов язаних із застосуванням до конкретної особи заходів адміністративного примусу, в тому числі й державного, за вчинене нею адміністративне правопорушення (проступок);
- запропоновано для використання в теорії адміністративного права такого явища, як „трансформація адміністративної відповідальності” в інші види юридичної відповідальності, в міри громадсько-моральної відповідальності та у незастосування відповідальності взагалі, тобто у безвідповідальність щодо окремих правопорушників та їхніх діянь; - здійснено історико-теоретичний аналіз підґрунтя використання такого явища, як трансформація юридичної відповідальності взагалі й адміністративної зокрема;
- набула подальшого розвитку теза, що використання такого явища, як трансформація, в законодавстві про адміністративну відповідальність за вчинені адміністративні правопорушення забезпечує: по-перше, реалізацію принципу справедливості при застосуванні заходів адміністративного примусу щодо осіб, які їх вчинили; по-друге, – дозволяє застосувати більш диференційований та індивідуалізований підхід до застосування заходів впливу на осіб, які вчинили такі протиправні діяння;
– удосконалено окремі аспекти вчення про шляхи трансформування адміністративної відповідальності в інші види юридичної відповідальності, а також у громадсько-моральну відповідальність за вчинені особою діяння, що мають ознаки адміністративного правопорушення;
– обґрунтовані нормативно-процесуальні засади трансформації адміністративної відповідальності, які пов язані з регламентацією в правових приписах підстав, порядку, умов, способів та шляхів видозмінення мір відповідальності при їх застосуванні до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки);
– набули подальшого розвитку дослідження організаційно-управлінських основ трансформації адміністративної відповідальності, які пов язані з використанням не правових, а організаційних дій, що забезпечують застосування трансформування мір відповідальності;
– сформульовано пропозиції щодо доцільності зміни окремих положень редакції статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення „Строки накладення адміністративного стягнення” та ст. 328 „Строки накладення стягнень у справах про порушення митних правил” Митного кодексу України, передбачивши, що адміністративне стягнення може бути накладене в строк не два місяці, а один рік з дня вчинення правопорушення, а при триваючому – один рік з дня його виявлення.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані у процесі дисертаційного до-слідження результати мають теоретичне і практичне значення. Досліджені положення та сформульовані висновки щодо трансформації адміністративної відповідальності можуть бути використані як науковцями, які працюють у галузі адміністративного права, так і практичними працівниками адміністративно-юрисдикційних органів держави.
Основні положення та результати дисертаційного дослідження можуть бути використані:
- у законодавчій та нормотворчій діяльності - при підготовці проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів спрямованих на вдосконалення регулювання суспільних відносин, пов язаних із застосуванням мір державного примусу по відношенню до осіб, що вчинили адміністративні правопорушення (проступки). З цією метою дисертант розробив пропозиції щодо заміни редакції статті 38 Кодексу України “Про адміністративні правопорушення” та статті 328 Митного кодексу України стосовно продовження до одного року можливості притягнення до відповідальності осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступку) для впровадження у законодавчу діяльність, направлені до Верховної Ради України; - у науково-дослідній сфері – положення та отримані висновки дисертаційного дослідження можуть бути основою для подальшої розробки проблем застосування арсеналу мір юридичної відповідальності відносно осіб, що вчиняють правопорушення взагалі, і адміністративні зокрема; - у навчальному процесі - значна частина висновків і ряд положень дисертаційної роботи використовуються студентами, курсантами та слухачами при вивченні курсів „Адміністративне право”, „Адміністративна діяльність” та „Адміністративна відповідальність” у Донецькому університеті економіки та права (акт впровадження від 15 березня 2004 року), Національній академії внутрішніх справ України, а також у Національній академії державної податкової служби України (акт впровадження від 21 червня 2004 року);
- у правозастосовчій діяльності – використання отриманих результатів дозволить органам адміністративної юрисдикції та їх посадовим особам, використовуючи явище трансформації, більш предметно і виважено підходити до застосування мір юридичної відповідальності по відношенню до осіб, що вчинили адміністративні правопорушення (проступки). Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науко-вою роботою. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки і висновки, пропози-ції та рекомендації зроблено автором у результаті опрацювання і ґрунтовного аналізу по-над 200 наукових і нормативно-правових джерел, а також юридичної літератури з проблем провадження у справах про адміністративні правопорушення та матеріалів практичної ді-яльності органів адміністративної юрисдикції.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на засіданнях кафедри го-сподарсько-правових дисциплін Донецького університету економіки та права, кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України, а також кафед-ри адміністративного права та адміністративної і кримінально-процесуальної діяльності Національної академії державної податкової служби України.
Результати досліджень були оприлюднені на конференціях: Науково-практичній українсько-польській конференції “Громадянське суспільство і політика органів місцевого самоврядування” яка проходила 4-5 квітня 2002 року у м. Львові за підтримкою Добро-чинного громадського фонду ім. Князя Осмомисла – Наукового товариства ім. Шевченка; Науково-практичній конференції “Правове регулювання економіки періоду трансформа-ції”, яка проходила 23 листопада 2002 р. у м. Донецьк; Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-трудові відносини та соціальна політика у сучасних умовах”, яка проходила у Донецькому Національному університеті 15-18 квітня 2003 р. у м. Донецьк та м. Слов янськ; Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальные проблемы юридической науки и практики”, яка проходила в Орловському юридичному інституті МВС Росії 26 лютого 2004 року; Міжнародній науково-практичній конференції “Рефор-мування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті євро-пейських інтеграційних процесів”, (Національна академія управління при Президентові України, м. Києв, 28-29 квітня 2004 року).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено в шістьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, визначених ВАК України.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження, відповідає логіці наукового пізнання і вимогам ВАК України, складається зі вступу, 3 розділів, розподіле-них на 8 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (214 найменувань), додат-ків. Загальний обсяг дисертації становить 182 сторінки.
| 
