|
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що на сьогодні в Україні не існує ефективного механізму цивільно-правового захисту патентних прав. Міжнародна інтеграція національних патентних систем ставить перед усією міжнародною юридичною спільнотою завдання забезпечити охорону прав патентовласників у межах створюваного єдиного патентного простору, в тому числі шляхом розробки універсального та ефективного механізму цивільного-правового захисту патентних прав. Проте, ця проблема ускладнюється тим, що як в національному, так і міжнародному законодавстві відсутні чіткі критерії для визначення змісту самих суб єктивних прав винахідника, що мають бути забезпечені патентом і, відповідно, визначення порушення патентних прав. Відправною точкою у розв язанні цієї проблеми є визначення та тлумачення формули винаходу. Аналіз судової практики дозволяє стверджувати, що на сьогодні відсутні загальні прийоми, які мають бути застосовані судами при тлумаченні формули винаходу при розгляді відповідних справ. Ця проблема загострюється тим, що тлумачення формули винаходу (цивільно-правові відносини), що визначає межі та обсяг охорони прав патентовласника, є компетенцією судів. Встановлення ж “змісту” формули (адміністративно-правові відносини) – це компетенція патентного відомства (Державного департаменту з інтелектуальної власності при Кабінеті Міністрів України).
При виникненні спору про порушення виключного права патентовласника і вирішенні питання, чи є склад цивільного-правового порушення, інакше, чи є в наявності всі обов язкові умови цивільно-правової відповідальності, слід визначити обсяг прав “із патенту”, використовуючи у разі необхідності опис винаходу. І знову постає потреба в чіткому юридичному алгоритмі тлумачення формули винаходу. Оновлення законодавства України в області інтелектуальної власності ці проблеми не вирішило. Окремі аспекти захисту прав патентовласника на основі формули винаходу досліджували такі вчені, як Гаврилов Є.П., Дементьєв В.М., Єфімов Е.Н., Жуков В.І., Зенін І.А., Капиця Ю.М., Маміофі І.Є., Мухамедшина І.С., Підшибіхіна Л.І., Расохін В.П., Свядосць Ю.І., Мірошник Є.Н. та деякі інші. Проте слід зауважити, що їхні наукові розробки здебільшого здійснювалися на основі законодавства СРСР. Дане дослідження одним із перших базується на аналізі сучасного національного та міжнародного законодавства у світлі нових економічних і соціальних перетворень, що відбулися в нашій державі та у світі.
Таким чином, необхідність нового осмислення проблеми захисту патентного права на основі формули винаходу і практичного розв язання її з урахуванням міжнародного досвіду і оновлених правових актів визначила й обумовила вибір теми дисертаційного дослідження та її актуальність.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до пункту 1.7 Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень у період 2002–2005 р.р., затверджених Наказом МВС України № 635 від 30.06.2002 р. і п. 1.4. Основних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001–2005 р.р. Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є одержання на основі комплексного дослідження патентного права науково обґрунтованих і достовірних результатів та рекомендацій стосовно форм, способів та порядку захисту патентного права на підставі формули винаходу із наступною можливістю їх використання в правозастосовчій та нормотворчій практиці.
Для досягнення зазначеної мети в досліджені ставляться та вирішуються такі завданняя:
– сформулювати сучасне поняття формули винаходу з урахуванням існуючих міжнародних систем її побудови;
– визначити зміст та обсяг охорони прав винахідника на основі формули винаходу;
– дати поняття порушення прав патентовласника та визначити його склад;
– розглянути існуючий механізм захисту прав патентовласника в Україні з погляду на його відповідність світовій практиці і вироблення конкретних рекомендацій з розвитку та удосконалення вітчизняного законодавства;
– визначити межі правомірного судового розсуду меж дії патентів в Україні при розгляді судами справ, пов язаних із встановленням факту використання винаходу.
Об єктом дослідження є відносини, що виникають при неправомірному використанні запатентованого винаходу.
Предметом дослідження є механізм цивільно-правового захисту прав патентовласника на основі формули винаходу.
Методи дослідження складає сукупність теоретико-методологічних засобів пізнання сучасних уявлень та процесів, обумовлених метою та особливостями досліджуваних явищ. У ході дослідження застосовувалися як загальнонаукові методи (аналіз та синтез, дедукція, узагальнення, перехід від абстрактного до конкретного), так і суто юридичні прийоми та методи як окремо, так і в комплексі та різних сполученнях: 1) формально–юридичний, для аналізу правових норм, які регулюють питання захисту прав патентовласника; 2) порівняльний, для вивчення патентного законодавства України, Німеччини, США, Франції та інших країн, що дозволяє у своїх межах визначити поняття формули винаходу, виділити не тільки спільне, але і відмінне в регулюванні питань цивільно–правового захисту прав патентовласника, виявити прогалини в цивільному законодавстві України, вирішити питання про запозичення кращого досвіду; 3) історико–правовий, для вивчення становлення та розвитку механізму цивільно–правового захисту прав патентовласника на основі формули винаходу; 4) метод формально–догматичного аналізу для тлумачення відповідних цивільно-правових норм та окремих понять та категорій, що стосуються предмета дослідження, а також інші методи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в оригінальній концепції моделі цивільно-правового захисту прав патентовласника на основі формули винаходу, в рамках розробки якої отримані основні результати, які виносяться на захист.
1. Подальший розвиток отримало положення про те, що єдиним критерієм при визначенні обсягу виключного права винахідника на винахід та, відповідно, обсягу охорони прав патентовласника є формула винаходу. Саме за допомогою формули винаходу встановлюється факт використання або невикористання винаходу шляхом зіставлення ознак об єкта, який запроваджується (виробляється, використовується, реалізується) на практиці, із сукупністю ознак, наведених у формулі винаходу.
2. Удосконалено визначення поняття «формула винаходу». Під формулою винаходу пропонується розуміти відображення технічної сутності винаходу (словесне та описове), за допомогою якого фахівці мають можливість одержати в короткій формі інформацію про технічне рішення задачі у певній галузі з указівкою засобів і результату, тобто мети рішення, яка може бути досягнута при використанні винаходу. Формула є сполучною ланкою між винаходом та його об єктом (об єкт винаходу – формула винаходу – винахід) і акумулює сутність об єкта винаходу.
3. Розвинуто позицію про те, що найважливішим критерієм для встановлення факту незаконного використання винаходу є формула винаходу, яка є засобом різнення об єкта винаходу від інших об єктів або свідчить про тотожність порівнюваних об єктів. Для того щоб встановити, чи підпадає спірний об єкт під визначення, відбите у формулі, необхідно перевірити наявність у ньому сукупності всіх ознак, зазначених у формулі, незалежно від того, чи є вони родовими або відмітними (індивідуальними).
4. Удосконалено положення,згідно з порушенням права з патенту є будь-яке комерційне виготовлення, застосування, введення в господарський обіг продукту, що містить запатентований винахід, або застосування способу, який охороняється патентом. Залежно від дій пропонується розрізняти пряме та непряме порушення прав патентовласника.
5. Уперше в Україні запропоновано юридичний алгоритм дій щодо тлумачення формули винаходу при розгляді справ, пов язаних із порушенням прав з патенту: у першу чергу пропонується проаналізувати опис винаходу та додані до нього креслення, потім – з ясовується загальний винахідницький задум.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони поглиблюють наукові та практичні знання про цивільно-правовий захист прав винахідника з патенту на основі формули винаходу. Одержані результати можуть бути використані в нормотворчій практиці для створення найбільш ефективного регулювання захисту прав винахідників з урахуванням перспектив розвитку промислової власності.
Висновки цієї роботи можуть бути також використані при написані наукових праць, навчальних посібників та методичних рекомендацій для удосконалення підготовки юристів, які працюють в сфері інтелектуальної власності.
Окремі положення, сформульовані в роботі, мають дискусійний характер і можуть бути відповідною базою для подальших наукових досліджень у цій галузі.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію підготовлено на кафедрі цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ, де неодноразово проводилося її обговорення. Основні наукові висновки пройшли апробацію за участю автора в таких конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми удосконалення цивільного законодавства України” (пам яті проф. О.А. Пушкіна). – Харків, 21 травня 1999 р.; “Проблеми удосконалення цивільного законодавства України” (пам яті проф. О.А. Пушкіна). - Харків, 21 травня 2001р. Отримані автором результати використовувалися в лекціях, на практичних та семінарських заняттях, проведених у Національному університеті внутрішніх справ.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені в чотирьох наукових статтях у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження і складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури (200 джерел). Повний обсяг дисертації складає ......... сторінок тексту.
| 
