|
Актуальність теми. Становлення в Україні ринкових економічних відносин зумовлює необхідність реформування як господарського законодавства в цілому, так і окремих його складових, зокрема законодавства про захист економічної конкуренції, яке в сучасних умовах має бути одним із найголовніших механізмів забезпечення успіху ринкової трансформації в економіці держави та реалізації цілей і завдань сучасної конкурентної політики.
Одним з важливих завдань нашої держави на сучасному етапі є її інтеграція до європейського та світового співтовариства. Успішність реалізації цього завдання зокрема, залежить від того, наскільки перспективне господарське законодавство України відповідатиме сучасним тенденціям розвитку права ЄС, й зокрема, конкурентного права. Згідно з Концепцією Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схваленою Законом України від 21 листопада 2002 р. [1], у загальнодержавній програмі пріоритети мають надаватися законодавчим актам України, наближення яких до відповідних законодавчих актів Європейського Союзу сприятиме правовому забезпеченню заходів щодо формування ринкових відносин, сприятливого інвестиційного клімату, створення сучасної ринкової інфраструктури, захисту прав споживачів, розвитку підприємницької діяльності та конкурентного середовища. Конкурентне середовище формується за допомогою конкуренції, яка є однією з основних ознак ринку, способом ефективного розподілу обмежених ресурсів суспільства, необхідним інструментом ринкового механізму і способом досягнення ринкової рівноваги. Конкуренція необхідна для економічного розвитку суспільства в цілому, оскільки саме вона стимулює суб єктів господарювання враховувати потреби суспільства і споживачів, підвищувати якість продукції, знижувати витрати їхнього виробництва, упроваджувати досягнення науково-технічного прогресу тощо. Тому в ст.42 Конституції України [2] передбачено, що держава забезпечує захист конкуренції в підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
Ці конституційні положення знайшли свій розвиток у Господарському кодексу України [3], де міститься значна кількість норм, що спрямовані на захист і охорону конкуренції, обмеження монополізму, недопущення антиконкурентних угод суб єктів господарювання, та встановлення юридичної відповідальності за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства. Внаслідок поглиблення економічних перетворень і активізації інтеграційних процесів усе актуальнішими стають питання правового забезпечення розвитку конкурентних відносин, удосконалення правового захисту суб єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, антиконкурентних узгоджених дій суб єктів господарювання та антиконкурентних дій органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю. В Основних напрямах конкурентної політики на 2002-2004 роки, схвалених Указом Президента України від 19 листопада 2001 р. № 1097/2001 [4], вказано, що одним із найпоширеніших видів порушень антимонопольного законодавства залишається дискримінація суб єктів господарювання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Чим більше необґрунтовані вигоди для учасників антиконкурентної дії, тим більше збитки, що завдаються іншим суб єктам господарювання, споживачам та суспільству в цілому. Оскільки антиконкурентні дії у сфері економічної конкуренції є поширеними, захист від цих дій, що мають значні негативні наслідки для конкурентного середовища, є одним з найважливіших напрямів захисту конкуренції як функції держави, яку вона здійснює за допомогою різноманітних заходів впливу.
У зв язку з розвитком господарської діяльності та посиленням конкуренції важливість захисту від антиконкурентних дій у сфері економічної конкуренції значно зростає. Законодавство про захист економічної конкуренції, спрямоване на підтримку та охорону конкурентних відносин на ринку, має пріоритетне значення у захисті від антиконкурентних дій. Зараз, коли конкурентне законодавство в Україні сформувалося, важливим є його розвиток і удосконалення в напрямку забезпечення ефективного правового захисту від дій у конкуренції, що порушують встановлені правила конкурентної поведінки. Це й обумовлює актуальність дослідження правового захисту від антиконкурентних дій в економічній конкуренції. Актуальність обраної теми дисертаційного дослідження також обумовлюється відсутністю монографічних досліджень з проблем правового захисту від антиконкурентних дій.
У літературі проблеми правового захисту від антиконкурентних дій в економічній конкуренції є мало дослідженими. Проблеми антиконкурентних узгоджених дій суб єктів господарювання, антиконкурентних дій органів влади і управління та правових засобів захисту від них аналізувались окремими вченими-юристами лише як один із аспектів захисту економічної конкуренції. До окремих проблем звертались вчені І.І.Дахно, В.І.Єрьоменко, С.Е.Жилінський, Ю.В.Журик, С.А.Паращук, Л.Н.Семенова, І.А.Шуміло та ін. Разом з тим у практиці застосування антимонопольно-конкурентного законодавства виникають труднощі щодо кваліфікації дій в якості антиконкурентних та застосування заходів юридичної відповідальності за їх вчинення. Це й обумовлює актуальність дослідження правового захисту від антиконкурентних дій в економічній конкуренції. В юридичній літературі багато правових аспектів захисту від антиконкурентних дій у сфері економічної конкуренції не знайшли належної уваги.
Аналіз правового захисту від антиконкурентних дій в економічній конкуренції є актуальним із врахуванням можливості використання його результатів для вдосконалення господарського законодавства України. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри підприємницького та комерційного права Одеської національної юридичної академії МОН України на 2001-2005 рр. Тема дослідження є складовою частиною комплексної теми “Правові проблеми розвитку сучасної української держави”, що розробляється науковцями Одеської національної юридичної академії та зареєстрована в Державному реєстрі за № 01010001195, в якій дисертант брав участь як співвиконавець.
У межах даної теми автором проведено аналіз правового захисту від антиконкурентних дій в економічній конкуренції, на підставі якого виявлені основні проблемні питання застосування правових засобів захисту від порушень правил конкурентної поведінки та обґрунтовано шляхи їх вирішення.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретичних і практичних аспектів правового захисту від антиконкурентних дій в економічній конкуренції та підготовка пропозицій з удосконалення господарського законодавства України.
Для досягнення вказаної мети у процесі дослідження було поставлено та вирішено такі завдання: сформулювати дефініцію антиконкурентних дій в економічній конкуренції; визначити поняття антиконкурентних узгоджених дій суб єктів господарювання та виявити їх особливості;
здійснити класифікацію антиконкурентних узгоджених дій суб єктів господарювання;
встановити специфіку і виявити види антиконкурентних дій органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю;
виявити особливості доказування при розгляді справ про антиконкурентні дії;
дослідити процедуру контролю за узгодженими діями суб єктів господарювання, проаналізувати заборону антиконкурентних узгоджених дій та винятки з неї і заходи юридичної відповідальності за вчинення антиконкурентних дій; обґрунтувати пропозиції з удосконалення правового захисту від антиконкурентних дій в економічній конкуренції в Україні.
Об єктом дослідження є антиконкурентні дії в економічній конкуренції та засоби правового захисту від них.
Предметом дослідження є правовий захист від антиконкурентних дій в економічній конкуренції.
Методи дослідження. Дослідження базується на діалектичному методі пізнання правового захисту від антиконкурентних дій в економічній конкуренції. У дисертації використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема: порівняльно-правовий, формально-логічний, системно-структурний. За допомогою порівняльно-правового методу в дисертації з метою врахування світового досвіду правового захисту від антиконкурентних дій проаналізоване, зокрема, законодавство про захист економічної конкуренції країн з розвинутою ринковою економікою (Великобританії, Німеччини, Сполучених Штатів Америки) та ЄС. Формально-логічний метод використовувався для здійснення аналізу сучасного стану законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема про захист від антиконкурентних дій. Шляхом системно-структурного аналізу досліджено основні аспекти правового захисту від антиконкурентних дій в економічній конкуренції. Теоретичну базу дослідження склали роботи таких вітчизняних і зарубіжних вчених-правознавців, як: А.Г.Бобкова, О.М.Вінник, В.М.Гайворонський, Е.Гелхорн, І.В.Єршова, Д.В.Задихайло, І.Є.Замойський, Г.Л.Знаменський, В.Кернз, В.Ковачич, Н.М.Корчак, С.А.Кузьміна, В.В.Лаптєв, В.К.Мамутов, Г.В.Пронська, Н.О.Саніахметова, К.Ю.Тотьєв, О.О.Чувпило, В.С.Щербина та ін. Емпіричну базу дослідження склали Конституція та закони України, інші нормативно-правові акти, практика органів Антимонопольного комітету України, а також спеціальна наукова література, в якій досліджуються проблеми правового захисту економічної конкуренції.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці системним дослідженням правового захисту від антиконкурентних дій в економічній конкуренції, на основі якого обгрунтовано доцільність удосконалення правового захисту від антиконкурентних дій у сфері економічної конкуренції, опрацьовано і сформульовано низку нових концептуальних положень, спрямованих на вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції.
Наукова новизна результатів дослідження полягає у наступному.
Уперше:
сформульовано дефініцію антиконкурентних дій в економічній конкуренції як дій, що вчиняються суб єктами господарювання або органами влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, суперечать законодавству про захист економічної конкуренції та завдають шкоди відносинам конкуренції у вигляді недопущення, обмеження, усунення або спотворення конкуренції; доктринально обґрунтовано, що антиконкурентні узгоджені дії суб єктів господарювання - це узгоджені дії, що призвели або можуть призвести до недопущення, обмеження або усунення вільної конкуренції на ринку і викликають негативні наслідки як для конкурентів (дійсних і потенційних), так і для споживачів; здійснено класифікацію антиконкурентних узгоджених дій суб єктів господарювання на такі види: дії щодо фіксації цін та інших умов; обмежувальні або контролюючі дії; дії щодо розподілу ринків; спотворювальні дії; бар єрні дії; дискримінаційні дії, інші узгоджені дії, які призводять або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції; визначено, що антиконкурентні діяння органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю - це діяння, вчинені у зв язку з неправомірним здійсненням цими органами діяльності в процесі реалізації нормативно закріплених за ними владних повноважень, які негативно впливають чи можуть вплинути на діяльність суб єктів господарювання та конкуренцію у вигляді її недопущення, усунення, обмеження чи спотворення;
обґрунтовано, що контроль за узгодженими діями суб єктів господарювання – це державний контроль, що здійснюється органами Антимонопольного комітету України у вигляді попереднього надання дозволу на узгоджені дії, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, надання попередніх висновків стосовно таких дій, а також надання висновків щодо відповідності узгоджених дій суб єктів господарювання вимогам Закону України „Про захист економічної конкуренції”, у порядку, встановленому законодавством; аргументовано, що за вчинення антиконкурентних узгоджених дій суб єктів господарювання передбачена така система заходів відповідальності (санкцій): адміністративно-господарські – накладення органами Антимонопольного комітету штрафів на суб єктів господарювання, вилучення незаконно одержаного прибутку в судовому порядку; господарські – відшкодування завданої шкоди у судовому порядку; адміністративні – накладення штрафу на керівників підприємств (об єднань, господарських товариств тощо). Удосконалено:
класифікацію антиконкурентних узгоджених дій суб єктів господарювання шляхом поділу на чотири типи (горизонтальні, вертикальні, конгломератні та змішані), що доцільно вказати в Законі „Про захист економічної конкуренції”;
формулювання групових винятків із заборони антиконкурентних дій щодо узгоджених дій стосовно постачання та використання товарів шляхом їх деталізації щодо договорів комерційної концесії;
визначення антиконкурентних дій органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, що міститься у ч.1 ст.15 Закону, шляхом усунення внутрішнього протиріччя, що міститься в цій нормі, та позначення їх як антиконкурентних діянь;
захист від антиконкурентних дій з боку органів влади та місцевого самоврядування, зокрема шляхом встановлення конкурентних вимог до проведення конкурсу на розміщення замовлень на поставки товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб. Дістали подальший розвиток питання, пов язані з проблематикою контролю за угодженими діями та юридичної відповідальності за антиконкурентні дії, а саме:
обґрунтовано доцільність у розділі VI Закону „Про захист економічної конкуренції” надати визначення поняття контролю за угодженими діями суб єктів господарювання;
аргументовано необхідність усунення неузгодженостей, зокрема, щодо положень про адміністративну відповідальність за антиконкурентні дії, що містяться в Господарському кодексі України, Законі України «Про захист економічної конкуренції» та Кодексі про адміністративні правопорушення України; запропоновано внесення змін в ст.54 Закону „Про захист економічної конкуренції” та передбачення антиконкурентних дій серед правопорушень, за які посадові особи та інші працівники суб єктів господарювання, працівники органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю несуть адміністративну відповідальність відповідно до закону.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, які містяться в роботі, можуть бути основою при визначенні шляхів вдосконалення законодавства України про захист від антиконкурентних дій в економічній конкуренції. Положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять за курсом “Господарське право”. Прикладний характер дослідження дозволяє використовувати його результати в практиці, зокрема органів Антимонопольного комітету України.
Результати дисертаційного дослідження використовуються в Одеській національній юридичній академії при викладанні навчальної дисципліни „Підприємницьке право” (довідка № 3-376 від 04.03.2005 р., додаток А). Окремі положення дисертаційної роботи використовувались при розробці заходів правового захисту діяльності ТОВ „Журавлівське ХПП” від антиконкурентних дій інших підприємств – конкурентів (довідка № 17 від 04.03.2005 р., додаток Б), при впровадженні системи юридичного забезпечення господарської діяльності ЗАТ „Селена”, зокрема захисту у відносинах з конкурентами (довідка № 280 від 01.03.2005 р., додаток В). Особистий внесок здобувача. Наукові результати проведеного дослідження отримані особисто автором на основі аналізу чинного законодавства України та зарубіжних країн, а також практики його застосування. Апробація результатів дисертації. Результати дисертації висвітлювались на науково-практичному семінарі “Проблеми правового регулювання корпоративних відносин в Україні” (Львів, 2003), міжнародній науково-практичній конференції „Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку у контексті європейського вибору» (Донецьк, 2004), а також на 6 (58) та 7 (59) звітних наукових конференціях професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (2003, 2004).
Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 3,0 д.а., у тому числі 6 наукових статей у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України. Усі праці виконані особисто автором.
| 
