|
Актуальність теми дослідження. Після проголошення незалежності України у державі відбулися значні зміни, пов язані з кардинальним переосмисленням сутності та змісту механізму держави та всіх її складових елементів, зокрема, органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Відбулася зміна їхнього призначення в суспільстві та державі. Внаслідок цього поступово зростає реальний авторитет судової влади. Сьогодні суди все більше виступають надійним гарантом захисту законних прав і свобод людини та громадянина, здійснюючи правосуддя у формі конституційного, цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства. При цьому значно підвищується авторитет суддів судів загальної юрисдикції, котрі розглядають все більшу кількість справ, що виникають у суспільстві та державі.
Суди загальної юрисдикції зазнають значних змін їхнього правового статусу, структури, функцій. Проголошення судової реформи в Україні та закріплення її пріоритетних напрямків у Законі України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року створило об єктивні передумови для підвищення ефективності функціонування судів загальної юрисдикції. Водночас, проблема теоретико-методологічного забезпечення вдосконалення здійснення функцій вищезазначених судів залишається відкритою для правової науки і потребує свого вирішення.
Таким чином, проблеми функцій судів загальної юрисдикції в Україні, як особливого виду функцій судової влади, потребують самостійного дослідження. Проте монографічні дослідження цієї проблематики відсутні в українській і зарубіжній юридичній науці. Для підготовки дисертації були використані окремі наукові положення про сутність та зміст функцій судів загальної юрисдикції, які містяться у роботах вітчизняних і зарубіжних вчених-правознавців: М. В. Баглая, І. Т. Голянова, О. В. Городецького, Ю. М. Грошового, М. Калласа, В. М. Лебедєва, І. Є. Марочкіна, В. Т. Маляренка, М. І. Мельника, Л. М. Москвича, В. Ф. Погорілка, С. В. Подкопаєва, М. Д. Савенка, В. С. Скоморохи, В. С. Смородинського, Ю. І. Стецовського, Д. С. Сусло, Ф. Г. Тарасенка, Р. Уолкера, Т. І. Француз, О. Ф. Фрицького, Дж. Н. Хезарда, М. В. Цвіка, А. Шайо, В. М. Шаповала, С. Г. Штогуна та інших. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний дисертантом напрям наукового дослідження належить до пріоритетних у галузі науки конституційного права. Проблема дослідження сутності та змісту функцій судів загальної юрисдикції в Україні входить до тематики наукових досліджень відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, зокрема, теми “Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика” (№ державної реєстрації 0101U005662). Метою дисертаційного дослідження є з ясування сутності та змісту функцій судів загальної юрисдикції в Україні, їхня класифікація та розкриття правового статусу основних елементів механізму здійснення функцій судів загальної юрисдикції в Україні.
Для досягнення поставленої мети дисертантом визначаються такі завдання:
- визначити поняття функцій судів загальної юрисдикції та їхні основні ознаки;
- виявити основні періоди становлення і розвитку функцій судів загальної юрисдикції в Україні;
- з ясувати співвідношення функцій судів загальної юрисдикції й Конституційного Суду України;
- визначити критерії класифікації функцій судів загальної юрисдикції та здійснити їхню класифікацію;
- здійснити загальну характеристику основних функцій судів загальної юрисдикції;
- визначити правовий статус основних суб єктів механізму здійснення функцій судів загальної юрисдикції;
- встановити юридичні особливості системи судів загальної юрисдикції України як складового елемента механізму здійснення функцій судів загальної юрисдикції;
- виявити роль і місце суддів судів загальної юрисдикції у механізмі здійснення функцій судів загальної юрисдикції;
- здійснити правовий аналіз системи органів, які забезпечують функціонування судів загальної юрисдикції.
Об єктом дисертаційного дослідження є система судів загальної юрисдикції в Україні.
Предметом дисертаційного дослідження є функції судів загальної юрисдикції в Україні.
Методи дослідження. Для досягнення зазначеної мети та розв язання поставлених завдань при проведенні наукового дослідження комплексно використано принципи і засоби філософського та теоретико-правового підходів, принципи єдності соціально-правового та гносеологічного аналізу, об єктивності, конкретної істини.
Методологічну основу дослідження становить загальнонауковий діалектичний метод наукового пізнання, що дає змогу розглянути функції судів загальної юрисдикції у розвитку й зв язку між собою та суспільством, виявити основні закономірності та тенденції становлення, розвитку та вдосконалення функцій судів загальної юрисдикції як основного елемента національної системи судів загальної юрисдикції.
Серед спеціальних правових методів пізнання, що використовувалися у роботі, необхідно виділити структурно-функціональний метод, за допомогою якого поняття функцій судів загальної юрисдикції розкривається як правове явище з обов язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів. Належне місце в дослідженні займає й формально-догматичний метод, що передбачає застосування таких прийомів як опис і аналіз функцій судів загальної юрисдикції, пояснення їхньої сутності та змісту, класифікації та механізму здійснення.
У роботі використано порівняльно-правовий метод, який передбачає застосування такого прийому як засіб розкриття особливостей функцій судів загальної юрисдикції України у їх зіставленні з функціями Конституційного Суду України та функціями судів загальної юрисдикції зарубіжних країн. Шляхом узагальнення чинників, що впливають на формування, розвиток і вдосконалення функцій судів загальної юрисдикції, виявлено систему цих чинників. Метод правового моделювання дозволив виявити стан і перспективи розвитку функцій судів загальної юрисдикції у майбутньому.
Кожен із зазначених методів застосовано в органічному поєднанні з іншими, що дало змогу сформувати цілісну й завершену методологічну систему дослідження функцій судів загальної юрисдикції в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертаційна робота є одним із перших в Україні монографічних досліджень, у межах якого здійснена спроба комплексної завершеної характеристики сутності та змісту функцій судів загальної юрисдикції в Україні, їхньої ролі та значення в системі функцій судової влади і сформульовано концепцію функцій судів загальної юрисдикції в Україні.
Зокрема, наукова новизна дослідження характеризується такими найбільш важливими висновками та положеннями:
- сформульовано авторське визначення поняття функцій судів загальної юрисдикції як основних напрямів та видів діяльності судів загальної юрисдикції з метою розгляду і вирішення справ у сфері цивільного, господарського, адміністративного та кримінального правосуддя, що здійснюється виключно судами на підставах, у межах та порядку, які передбачені Конституцією та законами України;
- виявлено основні періоди історичного розвитку функцій судів загальної юрисдикції в Україні та визначено їхні хронологічні межі: із найдавніших часів до прийняття Конституції Пилипа Орлика 1710 р.; з 1710 р. до здійснення судової реформи 1864 р.; з 1864 р. до формування радянської системи правосуддя в 1919 р.; становлення і розвиток функцій радянських судів загальної юрисдикції з 1919 до 1991 р.; формування системи судів загальної юрисдикції в незалежній Україні в 1991 - 2002 р. р.; з початку проведення судової реформи 2002 р. – донині;
- сформульовано концепцію ролі та місця функцій судів загальної юрисдикції в системі функцій судової влади України шляхом їх зіставлення з функціями Конституційного Суду України, що полягає в тому, що суди загальної юрисдикції здійснюють систему функцій правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства, а Конституційний Суд України – єдину основну функцію – функцію конституційного правосуддя;
- визначено основні критерії класифікації функцій судів загальної юрисдикції, якими є суб єкти, об єкти, способи, форми здійснення судочинства, умови здійснення судочинства (час і територія здійснення судочинства) та ін.;
- визначено поняття системи основних функцій судів загальної юрисдикції, як нормативно упорядкованої та структурованої системи функцій місцевих, апеляційних, спеціалізованих судів та Верховного Суду України, що формується на засадах територіальності й спеціалізації і забезпечує здійснення правосуддя в Україні;
- виявлено, що система функцій судів загальної юрисдикції складається із наступних груп функцій: за суб єктами: функції Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України та апеляційних судів, місцевих судів; за об єктами: функція цивільного правосуддя, функція господарського правосуддя, функція адміністративного правосуддя, функція кримінального правосуддя; за способами: правозастосовча функція, нормотворча функція, правозахисна функція, представницька функція та функції організаційного, кадрового, фінансового і матеріально-технічного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції; за формами: функція кримінального судочинства, функція цивільного судочинства, функції спеціалізованого судочинства; за умовами дії: постійні функції, тимчасові функції; загальнодержавні функції та місцеві функції та ін.;
- встановлено, що механізм здійснення функцій судів загальної юрисдикції складається з трьох основних елементів: системи судів загальної юрисдикції; суддівського корпусу; системи органів, що забезпечують діяльність судів загальної юрисдикції;
- сформульовано концепцію ролі та місця суддів судів загальної юрисдикції як особливої категорії державних службовців у механізмі забезпечення функціонування системи судів загальної юрисдикції та визначено їхній конституційно-правовий статус;
- внесено пропозиції стосовно вдосконалення чинного судового законодавства України, що визначає систему органів, які забезпечують діяльність судів загальної юрисдикції та їх функції з метою оптимізації їхньої діяльності.
Практичне значення результатів проведеного дослідження полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні узагальнення, положення, висновки і пропозиції можуть бути використані при реалізації судової реформи в Україні з метою вдосконалення функцій судів загальної юрисдикції. Основні положення дисертації можуть бути використані студентами, слухачами та аспірантами в якості теоретико-методологічного підґрунтя для проведення подальших наукових досліджень проблем конституційного права у сфері судової влади.
Положення і висновки дисертації також можуть використовуватися у навчальному процесі при викладанні навчальних курсів “Конституційне право України”, “Конституційне право зарубіжних країн”, “Судові та правоохоронні органи України” та ряду спеціальних навчальних дисциплін, таких як “Порівняльне конституційне право”, “Історія судових і правоохоронних органів України” тощо.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення, висновки і пропозиції, викладені в роботі, доповідалися і обговорювалися на засіданнях відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.
Результати дисертації оприлюднювалися автором на міжнародних та інших науково-практичних конференціях, нарадах, семінарах, а саме: Міжнародній науково-практичній конференції “Вибори Президента України – 2004: проблеми забезпечення та захисту виборчих прав громадян України” (м. Київ, 2005 р.), Міжнародному науково-практичному семінарі “Етичні та правові проблеми забезпечення незалежності суддів” (м. Харків, 2005 р.), Науково-практичній конференції “Проблеми кодифікації цивільного і господарського права” (м. Київ, 2005 р.), Науковій конференції “Сучасні правові проблеми українського державотворення” (м. Біла Церква, 2005 р.). Тези всіх цих доповідей опубліковані.
Публікації. Результати дисертаційної роботи висвітлено у 8 наукових статтях у фахових юридичних виданнях.
Структура дисертації визначається її цілями, завданнями, предметом і логікою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновку та списку використаних джерел.
Повний обсяг дисертації становить 212 сторінок, у тому числі список використаних джерел (296 позицій) на 24 сторінках.
| 
