|
Актуальність теми. Україна як суверенна і незалежна держава проголосила своїм головним обов язком необхідність забезпечення прав людини та їх гарантії як найвищих соціальних цінностей в галузі виконання кримінальних покарань. Одним із вирішальних факторів успіху в цій діяльності повинна стати докорінна зміна існуючих соціально правових відносин, які повинні орієнтуватись на ресоціалізацію і виправлення осіб, засуджених до кримінальних покарань. Суверенність Української держави породила корінні зміни у характері та системі державної влади і управління, зумовила нові шляхи критичного аналізу й переосмислення законів і нормативних актів радянського періоду та потребу змін і доповнень до норм чинного законодавства. Заснована нова система економічних відносин власності, процес розвитку яких відбувається в умовах використання інших підходів до політики, ідеології, права, вимагає удосконалення чинної законодавчої бази, продовження і поглиблення реформи організаційно-правових основ діяльності кримінально виконавчої системи з метою подолання притаманних колишній радянській адміністративно-командній системі переважно негативних засобів та методів виконання кримінальних покарань, пов язаних з її репресивним характером та нехтуванням правами та законними інтересами засуджених.
Аналіз робіт вітчизняних та зарубіжних дослідників історії кримінально-виконавчої системи показує, що вивчення нормативно-правових основ становлення та розвитку кримінально-виконавчої системи України, ґрунтовний аналіз усіх позитивних і негативних чинників, які впливали на цей процес, відображення об єктивної картини основних етапів її утворення та діяльності дозволяє визначити основні принципи, на яких має базуватись сучасна кримінально-виконавча політика України.
Тому об єктивне дослідження правових засад функціонування системи тюрем та тюремних установ на території України, визначення їх ролі і місця у державотворчому процесі як на дореволюційному етапі, так і в період становлення та розвитку різних форм української державності у І половині ХХ століття, є повчальним і корисним у застереженні від помилок у процесі сучасного державотворення на шляху реформування як кримінально-виконавчої системи взагалі, так і діяльності органів та установ виконання кримінальних покарань у виді позбавлення волі зокрема, а також у можливості використання позитивних надбань для структурно-організаційного удосконалення пенітенціарної системи.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у відповідності з Планом науково-дослідних робіт наукових установ вищих навчальних закладів України юридичного профілю (на період до 2006 року) Академії правових наук України, програми досліджень Національної академії внутрішніх справ України, інших правничих наукових і навчальних закладів. Тему дисертаційного дослідження затверджено рішенням Вченої Ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол № 7 від 27 травня 2003 року).
Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є об єктивне висвітлення історико-правових аспектів утворення, розвитку та функціонування центральних та місцевих органів управління кримінально-виконавчої системи на території України, її структурних підрозділів та політико-правових наслідків їх діяльності. В основу дослідження покладено припущення про те, що системний ретроспективний аналіз досвіду функціонування пенітенціарної системи України на різних історичних етапах дозволить напрацювати певні пропозиції, спрямовані на подальше структурно-організаційне удосконалення системи установ та органів виконання кримінальних покарань, застереження від помилок у процесі сучасного нормативно-правового забезпечення їх існування.
- Відповідно до поставленої мети у дисертації ставляться й вирішуються такі основні наукові завдання: визначення основних передумов і закономірностей виникнення на території України системи державних органів та установ виконання кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі; встановлення нормативно-правових та організаційно-структурних основ функціонування Головного тюремного управління МВС (Міністерства юстиції) Росії як першого централізованого органу управління тюремними справами та його структурних підрозділів на території України; визначення нормативно-правових та організаційно-структурних засад діяльності державних органів й установ виконання кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі в період Української Центральної Ради, Гетьманату та Директорії; дослідження процесу утворення центрального та місцевих апаратів управління органами та установами, що виконували спеціальні завдання по виконанню кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі, та їх нормативно-правового забезпечення в період утвердження радянської влади в Україні; визначення нормативно-правової бази, структури, функцій і завдань органів і установ виконання кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі України в якості структурного підрозділу НКВС УСРР; аналіз сукупності державних, правових, громадсько-політичних та інших чинників, що сприяли становленню та розвитку системи державних органів та установ виконання кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі, в Україні за часів її перебування в складі СРСР; спроба дати історико-правову оцінку функціонування системи органів та установ, що виконують кримінальні покарання у вигляді позбавлення волі в Україні, протягом періоду, який досліджується. Об єктом дослідження є нормативно-правові основи становлення, розвитку та функціонування державних адміністративно-виконавчих органів влади. Предметом дисертаційного дослідження є центральні та місцеві органи управління системи виконання покарань, а також органи і установи виконання кримінальних покарань України як за часів російської імперії, так і в період їх існування як складової частини репресивно-карального механізму СРСР. Методологічною основою дисертації є стали основні положення й висновки соціально-детерміністичної гносеології державно-правових явищ та сучасні загальнотеоретичні уявлення про державу і право. Методи дослідження. Для розв язання поставлених завдань та перевірки гіпотези були використані: загально-філософські методи: історичний метод для дослідження процесу виникнення, формування та розвитку поняття «пенітенціарна система держави»; системно-науковий підхід при дослідженні пенітенціарної системи як цілісного утворення складеного з відносно самостійних підсистем; структурно-функціональний підхід для з ясування елементного складу пенітенціарної системи, метод аналізу та синтезу для виявлення елементного складу та взаємодії органів та установ виконання покарання з іншими державними органами та інституціями; метод абстрагування для формулювання спільних ознак органів та установ виконання покарання на різних історичних етапах їх функціонування; метод індукції для встановлення спільних ознак органів та установ виконання покарань на підставі ознак, притаманних окремим органам виконання кримінальних покарань;
- спеціально-наукові методи: порівняльно-правовий метод для встановлення подібності (відмінності) процесу формування органів та установ виконання кримінальних покарань на різних історичних етапах; конкретно-соціологічний метод для з ясування відношення населення до діяльності пенітенціарної системи;
- приватні методи: формально-юридичний (нормативно-догматичний) метод для дослідження пенітенціарної системи держави к специфічного соціально-правового феномена; метод тлумачення права для дослідження змісту правових норм законодавства досліджуваних періодів, які регулювали процес функціонування органів та установ виконання покарань в механізмі держави.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є комплексним дослідженням організаційно-правових засад формування і діяльності органів та установ виконання кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі в Україні, місця і ролі цієї важливої ланки державного механізму в системі правоохоронних органів України в особливих історичних умовах. Вивчення на основі системного підходу досвіду державно-правового будівництва органів та установ виконання кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі в Україні дало автору можливість сформулювати та аргументувати основні положення, що відображають новизну дослідження:
- комплексно досліджено структуру, функції та діяльність органів і установ виконання кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі в Україні на різних етапах державно-правового будівництва;
- встановлено основні історичні й правові передумови створення і функціонування центрального органу управління місцями ув язнення Російської імперії – Головного Тюремного Управління на різних етапах його функціонування, як у складі МВС Росії, так і в період підпорядкування Міністерству юстиції;
- визначено місце та роль органів й установ виконання кримінальних покарань у виді позбавлення волі в системі державного механізму на різних етапах становлення політичного режиму, як за часів Російської імперії, Української Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, так і у передвоєнний період становлення та розвитку радянської держави; досліджено основні закономірності процесу перетворення органів й установ виконання кримінальних покарань у виді позбавлення волі в надзвичайно важливий державний механізм реалізації кримінальної політики на різних етапах розвитку української державності, а в подальшому, в один із центральних елементів репресивної політики радянської держави;
- на основі аналізу законодавства періоду, який досліджувався, доведено, що структуру управління системою виконання покарань в Україні створювали, як правило, центральний орган управління, який знаходився у підпорядкуванні МВС (НКВС) або Міністерства юстиції, та його губернські (обласні) підрозділи;
надано спробу надання об єктивної історико-правової оцінки організації діяльності органів та установ виконання кримінальних покарань у вигляді позбавлення волі в Україні у період дослідження. Використання архівного матеріалу, переважна більшість якого вперше вводиться в науковий обіг, також додає новизни даному дисертаційному дослідженню.
Практичне значення одержаних результатів полягає у наявній можливості використання його матеріалів, висновків та узагальнень як в освітянській, так і у науково-дослідній та правотворчій діяльності, зокрема:
- у процесі реорганізації центральних та місцевих органів управління пенітенціарною системою України, безпосередньо органів та установ виконання кримінальних покарань; у нормотворчій діяльності - для вдосконалення кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства, в науково-дослідній діяльності - при підготовці узагальнюючих та спеціальних праць з історико-правової проблематики, історії правоохоронних і каральних органів;
- у навчально-методичному процесі - при підготовці та викладанні навчальних курсів «Кримінально-виконавче право», «Історія держави і права України», «Пенітенціарна політика і пенітенціарна система України», «Історія пенітенціарної системи України», «Теорія пенітенціарії».
Апробація результатів дисертації. Головні теоретичні положення дисертації відображено в публікаціях, доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри історії України Національної академії внутрішніх справ України, Науково-методичної Ради та циклу кримінально-правових дисциплін Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань. Основні теоретичні та практичні результати дослідження представлялися на: науково–практичній конференції «Кримінально-виконавча система в Україні: проблеми, пошуки, тенденції» (м. Чернігів, 16 травня 2001 року, доповідь опублікована); науково-методичному семінарі кафедри українознавства та політології Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (м. Чернігів, 5 квітня 2002 року, доповідь опублікована); науково ─ практичній конференції «Соціально-психологічна робота з неповнолітніми в місцях позбавлення волі» (м. Чернігів, 25 червня 2002 року, доповідь опублікована); міжвузівскій науково–практичній конференції «Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества» (м. Чернігів, 27-28 березня 2002 року, доповідь опублікована); міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини» (м. Запоріжжя, 11-12 грудня 2003 року, доповідь опублікована), науково–практичній конференції «Проблеми виконання кримінальних покарань у виді позбавлення волі та його альтернатив: історія і сучасність» (м. Чернігів, 14 квітня 2003 року, доповідь опублікована), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства» (м. Запоріжжя, 28 ─ 29 травня 2004 року, доповідь опублікована). Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у 4 наукових статтях, з яких три опубліковано у фахових виданнях.
| 
