|
Актуальність теми. Обіг векселів є складовою цивільного обороту в цілому і обороту цінних паперів зокрема, що є однією з умов дієвості ринку товарних та фінансових ресурсів. Стримування його розвитку нерозвинутістю вексельних відносин, заборона біржового обігу векселів негативно впливають на рівень запровадження цього способу платежу і, як наслідок, на стан фінансової активності учасників ринкових відносин. Проблема вексельного обігу не знайшла й належного розроблення в науці цивільного права, де бракує фундаментальних досліджень з цього питання. Вексель піддавався всебічному дослідженню ще до радянських часів у працях С.М. Бараца, Н.Й. Нерсесова, П.П.Цитовича, Я.Браве, А.І.Камінки, А.Е.Вормса, В.Д.Каткова, Д.І. Мейера, А.Ф. Федорова, Г.Ф.Шершеневича та інших відомих цивілістів. Зі зникненням векселя з цивільних відносин у радянські часи відповідна проблематика фактично не порушувалася, крім хіба що у працях В.М.Гордона та Б.Б. Черепахіна. Відновлення векселя як цінного паперу порушило і наукові розроблення щодо його застосування у цивільних правовідносинах, чому присвятили власні дослідження вітчизняні науковці С.М.Бервено, В.В.Воловик, І.Ф.Сидоров, В.Л.Яроцький та російські вчені В.А.Бєлов, Л.Г.Єфімова, О.Виговський, В.В.Грачьов, Л.Ю.Добриніна, Д.Л.Іванов, Є.О.Крашенінніков, Н.А. Крутицький, Ю.М.Мороз, Л.А.Новосьолова, І. Рукавішнікова та ін. Між тим українські науковці передусім зосередили свої дослідження на аналізі таких аспектів цієї тематики, як розуміння векселя як об єкта цивільних прав та виконання вексельних зобов язань. Що стосується вексельного обігу, то фактично аспект аналізу зводився до його передання за індосаментом із розгляданням правової природи останнього. При цьому недостатньо уваги приділялося питанням комплексного бачення вексельного обігу як розвинутої системи вексельних правовідносин, їхньої правової природи та й у цілому віднесення цих відносин до сфери регулювання вексельного права з визначенням поняття останнього. Це й зумовило необхідність поглиблення дослідження цих питань у комплексі.
Крім праць зазначених науковців, для розроблення теми дисертаційного дослідження було використано праці М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, О.В.Дзери, Н.С. Кузнєцової, Д.В. Мурзіна, І.Р.Назарчука, І.Б. Новицького, Л.А. Лунца, В.В.Луця, Л.В.Панової, Ф.К. Савін ї, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Суханова, Я.М.Шевченко та ін. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України «Приватно-правові засади нового цивільного законодавства України».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є з ясування правових засад вексельного обігу з виявленням юридичної природи вексельних правовідносин та розроблення пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства, до сфери регулювання якого належать ці питання. Основними завданнями дослідження стали: з ясування понять вексельного права та вексельних правовідносин; установлення підстав їх виникнення та юридичної природи; комплексний аналіз зв язків між учасниками вексельних правовідносин; характеристика їх суб єктного складу та змісту; виявлення етапів вексельних правовідносин; визначення вексельного обігу в позабіржовій та біржовій сферах; формулювання наукових висновків та пропозицій щодо внесення змін до законодавства України.
Об єкт дослідження — цивільно-правові відносини, що складаються при передачі векселів – у вексельному обігу як складової цивільного обороту.
Предмет дослідження — нормативно-правові акти (вітчизняні, міжнародні та іноземні), практика їх застосування, доктрини, теорії та наукові позиції щодо вексельного обігу.
Методи дослідження, що використовувалися в процесі написання дисертаційної роботи: історико-правовий та порівняльний, за допомогою яких простежено послідовність розвитку вексельних відносин у сучасному українському середовищі на ґрунті тих теоретичних надбань і практичних механізмів, які випрацьовувалися в інші часи та в інших країнах; структурно-функціональний, який надав можливості побудувати структуру зв язків при системному баченні вексельних правовідносин; логіко-догматичний та герменевтичний методи сприяли аналізу та тлумаченню норм вексельного права; метод прогнозування застосовано для виявлення шляхів подальшого розвитку вексельного обігу та його нормативно-правового регулювання. Шляхом проведення аналізу та синтезу виявлялися істотні засади побудови відносин між учасниками вексельного обігу. В процесі дослідження використовувалися також інші загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні нового комплексного дослідження відносин, що складаються у сфері цивільного обігу векселів в Україні, формуванні таких висновків, що виносяться на захист.
1. Застосовується новий підхід стосовно розуміння вексельного права як комплексного утворення в законодавстві, що входить до правового інституту цінних паперів і до сфери регулювання якого належать цивільні, фінансові, адміністративні, процесуальні та інші відносини з приводу векселя у площині приватного і публічного права. Більшість норм вексельного права становлять норми цивільного права, що є загальними порівняно з нормами вексельного права як спеціальними. 2. Вперше доводиться, що запозичені публічним правом векселі і механізм їх застосування у податкових, митних та інших публічно-правових відносинах свідчить про відсутність у публічних векселів ознак та функцій векселя як цінного паперу. Втілення податкового та іншого публічного зобов язання в форму векселя є хибною правовою конструкцією, від якої слід відмовитися.
3. По-новому обґрунтовуються вексельні правовідносини як цивільно-правові відносини, що регулюються вексельним правом і мають характер зобов язань, які виникають між учасниками вексельного обігу після випуску векселя та являють собою правові зв язки з приводу його обертання шляхом укладення правочинів у різних сферах (сегментах) ринку. 4. Надаються нові аргументи на користь двох юридичних фактів, які слугують підставою виникнення вексельних правовідносин, складання (тобто його оформлення) та видання векселя як односторонній правочин. Договірне зобов язання з оплати боргу боржником, з яким було пов язане видання векселя, не припиняється, а існує паралельно з вексельним зобов язанням, перебуваючи в призупиненому стані. 5. Висловлюється нова аргументація на користь пропозиції, що видання векселя не можна розглядати як новацію, котра є способом припинення зобов язань. Вексельне законодавство потребує змін шляхом установлення правила, згідно з яким грошові зобов язання щодо платежу за договором припиняються у разі виконання боржником зобов язання за векселем, виданим у рахунок виконання зобов язань за договором. 6. Вперше зазначається, що вексельні правовідносини є єдиними етапними правовідносинами, які розвиваються та мають поетапну зміну того чи іншого елементу своєї структури. Етапами вексельних правовідносин є первісне вексельне зобов язання, що виникає з виданням векселя, та наступні його ланцюги, кількість яких зумовлена фактами передання векселя. Вексельне зобов язання може містити лінійні зв язки між його суб єктами (векселедавець–векселедержатель; векселедавець–платник–векселедержатель) та відгалуженні (векселедавець – аваліст – платник). 7. Обґрунтовано вчинення вексельного індосаменту як підстави виникнення застави, крім позначених у ст. 1 ЗУ «Про заставу». 8. По-новому здійснено узагальнення щодо обігу векселів як обігоздатних об єктів цивільного права, котрі мають позабіржову та біржову сфери обігу. До позабіржової сфери обігу векселів належать здійснення розрахунків; оформлення результатів звірення взаємної заборгованості; оформлення комерційного кредиту з нарахуванням відсотків; продаж та придбання векселів, у тому числі з метою формування фінансових ресурсів; кредитні операції з участю фінансових установ. Заборона біржового обігу векселів в Україні має бути скасована.
9. Наводиться сукупність нових доводів стосовно охоронних засад вексельних відносин, що впливають на вексельний обіг, які полягають у забезпеченні платіжної функції векселя, зокрема: (а) застосуванні підходу до регулювання вексельних відносин як окремих, не пов язаних з цивільним зобов язанням, що слугує передумовою їх виникнення (валюти зобов язань); (б) призначенні інституті акцепта, спрямованого на охорону інтересів вексельних кредиторів; (в) уведенні додаткових механізмів, якими забезпечується виконання вексельних зобов язань – авалю; (г) специфіці вексельних відносин при неакцепті – протест за векселем; (ґ) встановленні солідарного обов язку осіб, зобов язаних у порядку регресу, щодо оплати векселя у разі відмови основного боржника за векселем оплатити вексель.
10. Наведено додаткові аргументи на користь неможливості розглядання прямих вексельних боржників та осіб, зобов язаних у порядку регресу, як солідарно зобов язаних з початку виникнення вексельного зобов зання. Ці особи стають такими на етапі ексцесу, коли права векселедержателя підлягають захисту. Солідарний обов язок вексельних боржників не свідчить про їх солідарну відповідальність.
11. Знайшло подальший розвиток бачення можливості укладання договору врахування на користь третьої особи за умов документального підтвердження кредиторської заборгованості пред явника такій особі. У такому разі банк за вимогою цієї особи перераховує кошти за врахований вексель на її поточний рахунок.
12. Зроблено новий висновок про неможливість існування позавексельного акцепту. Письмове повідомлення трасатом про свій акцепт держателя або будь-яку особу, яка поставила свій підпис на векселі, у разі закреслення трасатом надпису про свій акцепт слід розцінювати як підтвердження (докази) акцепту за векселем, а не вважати ці дії позавексельним акцептом.
13. Застосовано комплексний підхід із висловлюванням нових аргументів щодо доведення неможливості застосовування механізмів визнання векселя недійсним та визнання вексельного зобов язання недійсним як таких, що суперечать сутності вексельних правовідносин. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження містить матеріали, придатні для використання при викладанні навчального курсу «Цивільне право України» і спецкурсів «Правове регулювання ринку цінних паперів», «Вексельне право». Результати дисертаційного дослідження можуть використовуватись при підготуванні навчальних посібників, підручників, методичних рекомендацій для студентів юридичних вищих навчальних закладів і факультетів.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано і обговорено на засіданні відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичній конференції «Господарське судочинство: подальше його вдосконалення та проблемні питання розгляду спорів, пов язаних з державним регулюванням економічних відносин» (м.Харків, Вищий господарський суд України, Академія правових наук України, Академія суддів України, Харківський апеляційний господарський суд України, 20-21 жовтня 2004 р.); міжнародній науково-методичній конференції «Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу» (м.Хмельницький, 5-6 листопада 2004 р.).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано 16 друкованих статей із яких 3 статті у збірниках, що входять до переліку Вищої атестаційної комісії України, а також дві тези доповідей на конференціях.
|
