|
Актуальність теми дослідження. Питання походження і загального розвитку цивільного права в Україні має ту особливість, що воно не укладається в рамки історичного розвитку правознавства в інших країнах. Тому вивчення генезису таких цивільно-правових інститутів, як сімейне та спадкове право, правових систем, які вплинули на процес формування і становлення цих інститутів, має важливе значення саме у контексті визначення напрямків правотворчості національного права України, яке на сьогодні реформується, а процес створення досконалого законодавства є неможливим зробити, не спираючись на минуле українського права, його досягнення і не враховуючи промахів.
Актуальність обраної теми безпосередньо випливає із сучасного стану та напрямків формування правової системи України, що зумовлює доцільність вивчення проблеми наступності та запозичення візантійського права в правових системах, які існували на території сучасної України, передусім, сімейному та спадковому праві. Дослідження візантійського впливу, у тому числі і права Еклоги, на наше національне законодавство має істотне значення, яке зумовлюється тим, що дозволяє глибше зрозуміти діалектику розвитку права, шляхів його удосконалення, дає можливість усвідомити значимість стійкості у збереженні правових елементів, укорінених у правовій системі України, особливо в галузі сімейних і спадкових правовідносин.
Своєрідність традиції цивільного права України полягає в тому, що вона поєднує в собі вплив двох цивілізацій – східної (греко-візантійської) і західної (римсько-латинської), оскільки поєднала в собі право Сходу і Заходу. Правові системи, які існували на території сучасної України, протягом тривалого часу базувалися на звичаєвому праві, зазнаючи при цьому впливу візантійського, римського, а пізніше литовського, польського, німецького, австрійського та російського права. Нині відбувається адаптація національного ґрунту, елементів (норм, принципів, інститутів) до правових систем романо-германського та англо-американського типів, європейського та міжнародного права. У даний час українське право модернізується шляхом використання західно-правових цінностей, принципів і норм міжнародного права, укладанням міжнародних договорів. Разом з тим, необхідно зазначити, що реформа української правової системи показує, що формальне запозичення західно-правових моделей без урахування культурно-історичних, національних і духовних особливостей України не дає очікуваних результатів, а напроти, згубно позначається на стані суспільства і держави. На прикладі України яскраво простежується тісне переплетення двох напрямків у розвитку права – тимчасового (історичного) і просторового (географічного) [5, с. 7–27].
Вивчаючи римські та візантійські правові положення та їхнє значення у процесі становлення правових систем, які існували на території сучасної України, дослідники зупинялися переважно на систематизації Юстиніана і залишали поза увагою візантійське законодавство більш пізнього часу – Еклогу, Прохірон, Василіки, хоча саме ці збірки найбільшим чином вплинули на цивільно-правові інститути, а саме – на сімейне та спадкове право більшості держав Східної Європи. Подвійний вплив на українське законодавство з одного боку римського права, з іншого – греко-римського, необхідно враховувати і зараз, оскільки саме ним обумовлені особливості багатьох цивільно-правових інститутів.
Такі інститути цивільного права України як сімейне та спадкове право у процесі свого формування через християнство перейняли елементи візантійської правової культури, засновувалися на місцевих правових традиціях і звичаях. Правові положення Еклоги, починаючи з IX століття, поступово починають впливати на письмові законодавчі збірки Київської Русі, звичаєве право слов ян і навіть у новому законодавстві України (у новому Цивільному кодексі, Сімейному кодексі) простежується відгомін цього впливу.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямків досліджень Одеської національної юридичної академії “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави”. Тема дисертації безпосередньо пов язана з планом науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права на 2001—2005 роки за темою “Традиції приватного права України”. Теоретичну базу дослідження складають праці відомих дореволюційних, радянських, українських та зарубіжних вчених-цивілістів.
У вітчизняній цивілістичній літературі дослідженням, присвяченим співвідношенню візантійського і сучасного сімейного та спадкового права України, відведене незначне місце. Загалом досліджували саме візантійське право – О.Е. Ліпшиц, Я.Н. Щапов, В.Г.Васильєвський, Є.О. Харитонов, В.І. Форманюк, вплив християнства на правову систему нашої держави Т.М. Федоренко, питання дослідження впливу візантійської Еклоги на сучасне законодавство України залишилися поза увагою дослідників. До цього часу більшість питань, які пов язані з можливістю рецепції візантійського цивільного права у сучасному законодавстві України, залишаються досить спірними і не досліджуються. Дореволюційна джерельна база є більш широка – праці В.А. Азаревича, І.Д. Бєляєва, М.Ф. Владимирського - Буданова, Р.Дареста, Н.Дювернуа, К.Заборовського, Н.В. Калачова, В.Н. Латкіна, Мацієвського, І.Г.Оршанського, А.С. Павлова, О. Пергамента, Є.К.Черноусова, Штекгардта, А. Енгельмана та ін. У дисертації використовуються положення та висновки, що містяться у працях Л.В. Авраменко, В.А. Азаревича, М. Андрєєва, Р.Бабуна, І.Д. Бєляєва, Ж-Л. Бержеля, Г.Д. Бермана, А.А. Васильєва, В.Г.Васильєвського, В.В. Васильченко, П.Т. Виноградова, М.Ф.Владимирського-Буданова, М. Горчакова, В.Г. Графського, Р.Дареста, Діль Шарля, Д.В. Дождєва, Домбровського, Н. Дювернуа, Євгенія (Болховітінова), К. Заборовського, Ю.А. Іванова, В.А.Колєснікова, Р.Ієринга, В.С. Іконнікова, А.П. Каждана, Г.Г. Літавріна, Н.В. Калачова, А.М. Колодія, Н. Крилова, Л.А. Кушинської, В.Н. Латкіна, Р.М. Лащенко, О.Е. Ліпшиц, В.М. Ляшенко, Мацієвського, Л.М. Мілова, В. Моддермана, І.Б. Новіцького, І.Г. Оршанського, С.В. Пахмана, І. Павлюка, А.С.Павлова, О. Пергамента, О.А. Підопригори, І.А. Покровського, П.Соколовського, А.А. Титарчука, А.Дж. Тойнбі, В.А. Томсинова, Т.М.Федоренко, Є.О.Харитонова, Є.К. Черноусова, М. Чубатого, Штекгардта, Я.Н. Щапова, А. Енгельмана, К. Ярошенко та ін.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Основна мета дисертаційної роботи полягає у дослідженні сучасних інститутів сімейного та спадкового права України та виявленні можливої рецепції цивільно-правових положень візантійської Еклоги у галузі сімейних та спадкових правовідносин.
З урахуванням багатоплановості теми, у дослідженні звернено увагу на вирішення вузлових проблем можливості рецепції принципів цивільного права візантійської Еклоги в сучасному сімейному та спадковому праві України і поставлено такі завдання:
– сформулювати концептуальні підходи цивільно-правових норм Еклоги, які відрізняли її від законодавства Юстиніана та подальших візантійських правових збірок у галузі сімейних та спадкових правовідносин, та виявлення цих принципів у сучасному законодавстві України шляхом проведення порівняльного аналізу інститутів;
– дослідити послідовність впливу права Еклоги на інститути сімейного та спадкового права в правових системах, які існували на території сучасної України, та довести доцільність рецепції візантійського права у сучасній правовій системі України; – виявити і розглянути об єктивні чинники, які спонукали до застосування положень Еклоги у інститутах сімейного та спадкового права правових систем, які існували на території сучасної України;
– дослідити межі та форми впливу цивільно-правових положень Еклоги на правові збірники у галузі сімейного та спадкового права в аспекті створення досконалих інститутів сімейного та спадкового права;
– дослідити на конкретному законодавчому матеріалі природу і можливість узгодження цивільного права візантійської Еклоги та сучасних інститутів сімейного та спадкового права України;
– на основі порівняльного аналізу українського сімейного та спадкового законодавства і цивільного права Еклоги внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення інститутів сучасного сімейного та спадкового права у вигляді змін та доповнень до Цивільного та Сімейного кодексу України.
Предметом дисертаційного дослідження, насамперед, виступає сучасне сімейне та спадкове законодавство України та Еклога – візантійське законодавство VIII століття імператорів Льва III та Костянтина V. За усіма своїми „параметрами” Еклога була відходом від правничих поглядів юристів Юстиніана та їхніх безпосередніх послідовників, тому для виявлення сутності Еклоги та її місця серед інших законодавств Візантії до предмета дослідження входять також Звід законів Юстиніана, Прохірон та Василіки; давньоруські джерела права, на яких позначився вплив Еклоги, а саме, Руська Правда, Кормчі, Закон Судний людем, згадуються Литовські статути, „Права, по яких судиться малоросійський народ” (1767 р.), „Екстракт малоросійських прав”, а також предметом дослідження виступають цивільні кодифікаційні збірки Російської імперії (Звід Законів Російської Імперії (1832 р.) та Цивільне Уложення 1809, 1810 і 1814 рр.) та ін. Об єктом дисертаційного дослідження є положення Еклоги – однієї із законодавчих збірок візантійського права в галузі цивільних правовідносин в аспекті можливості їхньої рецепції у сучасному сімейному та спадковому законодавстві нашої держави. Визначається характер Еклоги, її роль у регулюванні сімейних та спадкових правовідносин як у період її створення, так і згодом для Візантії, а пізніше для інших держав Східної Європи і для України у тому числі.
Методологічну базу дисертаційного дослідження склали загальноприйняті методи, якими користується юридична наука на сучасному етапі свого розвитку. Основне значення для дисертаційного дослідження мають системний метод, метод відповідності, історичний, порівняльний метод, та ін.
Дослідження питання запозичення цивільно-правових підходів візантійської Еклоги в сімейному та спадковому законодавстві України має потребу в системному аналізові, оскільки він допомагає детально вивчити цю проблему в праві за допомогою великого категоріального апарату (система, елементи, структура, функціонування, мета, механізм, межі й ін.).
Метод відповідності допоміг виразити реальну закономірність, відповідно до якої наука і культура в цілому повинні асимілювати (засвоїти) своє минуле. Завдяки цьому методу розвиток правознавства уявляється не як низка виникнення і краху правових теорій, що заперечують і відкидають одна одну в цілому, а як їхнє закономірне і послідовне доповнення й узагальнення, у процесі яких виявляється наступність і значимість прогресуючого наукового знання. Застосування методу відповідності дало можливість врахувати багаті теоретичні висновки попередніх досліджень цієї проблеми, незалежно від філософського світогляду й ідеологічної спрямованості їхніх правових теорій. В роботі також застосовувалися історичний та порівняльний аналізи, які допомогли авторові здійснити порівняння і співставлення інститутів сучасного сімейного та спадкового права України та цивільно правових положень Еклоги. Аналіз відповідного законодавства України та візантійського права було здійснено за допомогою загальнонаукових методів та спеціально-юридичних методів: аналітичного, функціонального, формально-логічного, історико-юридичного, формально-юридичного.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в сучасних наукових роботах, присвячених вивченню впливу цивільноправових положень інших держав на сучасне національне законодавство України не згадується проблема рецепції візантійського права. Наукова новизна дослідження полягає у самому підході до вирішення цієї проблеми і у розв язанні конкретних питань теми. За результатами дослідження моментами новизни є:
- виявлено та додатково уточнено концептуальні підходи цивільно-правових положень Еклоги, які відрізняли її від законодавства Юстиніана та наступних візантійських правових збірок – за сутністю, структурою та змістом;
- вперше розкрито сутність і характер рецепції основних положень візантійської Еклоги у правових системах, які діяли на території сучасної України, як закономірності розвитку однієї правової системи на теренах іншої;
- вперше виявлено і розглянуто об єктивні чинники, які спонукали до застосування положень Еклоги у сімейному та спадковому законодавствах, які діяли на території сучасної України починаючи з IX століття і по теперішній час;
- встановлено та обґрунтовано відсутність впливу речевого та зобов язального права Еклоги на правові системи, які існували на території сучасної України і на сучасне законодавство України, що пояснюється вагомим впливом права Юстиніана у цих галузях права;
- вперше визначено сучасні принципи сімейного та спадкового права України, в яких можна прослідити концептуальні положення візантійського права Еклоги;
- виявлено вплив положень Еклоги на сучасне спадкове право України в частині майнових прав чоловіка та жінки після смерті одного з них, а також на виділенні обов язкової частки спадщини особам, інтереси яких повинні були бути порушені в заповіті ( гл. гл. 84 – 86 ЦК);
- додатково уточнено вплив Еклоги на інститути шлюбу та сім ї у сучасному сімейному законодавстві України у частині правового становища заручених; перешкод до укладання шлюбу; майнового становища чоловіка та жінки; батьківської влади; законних підстав для розлучення; правил про опіку (гл. гл. 3, 7, 8, 11, 19 СК); на підставі отриманих висновків пропонуються зміни та доповнення, зокрема до глави 86 ЦК та глави 4 СК, з метою удосконалення цивільного (у галузі спадкового) та сімейного законодавства.
Практичне значення роботи полягає у конкретних висновках про вибірковість запозичення цивільно-правових принципів Еклоги сімейним та спадковим правом правових систем, які існували на території сучасної України, з урахуванням національних особливостей, менталітету народу, його традицій, які повинні бути враховані законодавцями і практиками, а також про форми такого впливу. Висновки та пропозиції роботи можуть бути використані для ліквідації пробілів у знаннях про візантійське цивільне право, про вплив Еклоги на цивільно-правове становлення і формування сучасних інститутів сімейного та спадкового права в Україні; про види і форми рецепції в сімейному та спадковому законодавстві (у період з IX по XXI ст.); про генетичний розвиток цивільного права.
Практичне значення роботи полягає також у тому, що положення, які обґрунтовані у роботі, теоретичні висновки і пропозиції можуть бути використані для вдосконалення відповідних інститутів сімейного та спадкового права України. Крім того, положення дисертації можуть служити матеріалом для наукових дискусій, а також можуть бути використані у навчальному процесі в юридичних та інших навчальних закладах, для підготовки навчальної та навчально-методичної літератури з лекційних курсів: „Цивільне право України” (Особлива частина), спецкурсів: „Рецепція римського права в Україні”, „Сімейне право України”, „Спадкове право України” та ін., при проведенні семінарських занять, написанні дипломних, курсових та контрольних робіт.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії. Результати проведеного дослідження використовувалися у навчальному процесі під час читання лекцій, проведення практичних та семінарських занять з курсу „Цивільне та сімейне право України”, „Рецепція римського приватного права в Україні”.
Результати дисертаційного дослідження доповідались також на обласній науково-практичній конференції у 2003 році (м. Миколаїв) та на міжнародній науковій конференції молодих вчених у 2004 році (м.Хмельницький).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у чотирьох наукових статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також при підготовці посібника „Римське приватне право” (Харків: Одисей, 2000) у співавторстві. Автором підготовлені теми 5,6.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дослідження будується за принципом поступального розгляду окремих питань, які пов язані проблематикою дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, що включають шість підрозділів, загального висновку, списку використаних джерел – 208 найменувань. Загальний обсяг дисертації складає 179 сторінок, з яких 162 сторінки – безпосередньо текст дисертації.
|
