|
Актуальність теми дослідження. Виконання міжнародних повітряних перевезень засновується на повазі національного суверенітету, наслідком якого є надання та регулювання державою прав на перевезення. Проте на сучасному етапі діяльність у сфері міжнародного повітряного транспорту характеризується послабленням урядового контролю за здійсненням міжнародних повітряних перевезень та залученням іноземних авіаперевізників до здійснення перевезень через свою територію. Можна говорити про виникнення нової тенденції в регулюванні міжнародних повітряних перевезень, пов язаної з лібералізаційним підходом стосовно надання доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень. Проявом цього є укладання двосторонніх та регіональних угод про повітряне сполучення, які містять лібералізаційні положення.
У той же час, в українській науці міжнародного права поки що не існує загальноприйнятого терміну „лібералізація міжнародних повітряних перевезень” та його чіткого розуміння. Необхідність введення зазначеної дефініції у правовий обіг українських юристів-науковців та практиків є очевидною, оскільки в сучасних умовах правильне розуміння процесів лібералізації у сфері міжнародного повітряного транспорту та розробка комплексного правового підходу до вивчення даного питання є необхідними для підвищення конкурентноздатності українських авіаперевізників при здійсненні міжнародних повітряних перевезень. Дослідження даного питання набуває особливої актуальності в контексті спрямування зовнішньої політики України на інтеграцію до Євросоюзу, що викликає необхідність гармонізації українського законодавства з законодавством ЄС, у тому числі, й в сфері повітряного транспорту. Важливим засобом подолання труднощів і перешкод правового характеру на цьому шляху є розробка типової угоди про повітряне сполучення у відповідності з вимогами Європейського Співтовариства з метою укладання нових або зміни вже існуючих двосторонніх договорів про повітряне сполучення з державами-членами Євросоюзу. Це сприятиме входженню України до єдиного європейського простору, правовий режим якого регулюється нормами, спільними для всіх країн-учасниць. Аналіз питань лібералізації міжнародних повітряних перевезень, яка реалізується, головним чином, через надання державами на основі взаємності повного об єму комерційних „свобод повітря”, є важливим для України. Насамперед, це стосується визначення оптимальних правових форм та механізмів лібералізації доступу до ринку як міжнародних повітряних перевезень, у цілому, так і до ринку повітряних перевезень Євросоюзу.
Для української доктрини міжнародного права питання лібералізації міжнародних повітряних перевезень є новими й поки що недостатньо вивченими. З-поміж літератури, в якій досліджувалися теоретичні проблеми сучасного розвитку міжнародного права, зокрема, питання державного суверенітету, у тому числі, й у повітряному просторі, слід виділити роботи М.О.Баймуратова, М.В.Буроменського, В.Г.Буткевича, В.А.Василенка, О.Ф.Висоцького, В.Н.Денисова, В.І.Євінтова, В.І.Муравйова, В.Ф.Опришка, Л.Д.Тимченка. Серед літературних джерел, в яких опрацьовувались правові проблеми, присвячені безпеці цивільної авіації, здійсненню польотів та класифікації і кваліфікації злочинів, спрямованих проти безпеки міжнародної цивільної авіації, треба виділити роботи В.І.Рижого та О.М.Григорова. Праці українських авторів, присвячені вищезазначеним питанням, є ґрунтовними дослідженнями, які дають можливість отримати більш чітке уявлення про реалізацію державного суверенітету в повітряному просторі та рівень безпечності польотів і безпеки цивільної авіації.
Із представників радянської школи права можна відзначити роботи таких фахівців у галузі повітряного права, як В.Е.Грабар, І.С.Перетерський, В.Л.Лахтін, А.Н.Верещагін, В.Д.Бордунов, В.Г.Афанасьєв, Ю.М.Малєєв, В.Н.Дежкін та інші. Проте питання комерційного використання повітряного простору та становлення комерційних прав в українській науці міжнародного права висвітлювалися фрагментарно і розглядалися як частина інституту правового регулювання повітряних сполучень. Практично відсутні й праці, присвячені дослідженню правових механізмів лібералізації у сфері міжнародного повітряного транспорту. Залишилася поза межами досліджень українських та радянських учених-юристів важлива проблема надання доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень.
Серед зарубіжних фахівців питаннями становлення та конвенційного закріплення комерційних „свобод повітря”, тією чи іншою мірою, займалися такі вчені, як П.Фошіль, Г.Гудмен, Ч.Бін, С.Купер, К.Шоукрос, К.Бьюмонт, О.Лісіцин, М.Лемуан, М. ле Гофф, Н.Матеєско, Я.Шенкман, Г.Васенберг, П.Демпсі, Р.Авейратн, П.Мендес де Леон, Д.Ліпман, Л.Вебер та інші. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної науково-дослідної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Розбудова міжнародних правових, політичних та економічних основ державності України”, теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 01БФ048-01 „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” та відповідно до плану науково-дослідної теми кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір”.
Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертації є проведення комплексного дослідження правових аспектів лібералізації міжнародних повітряних перевезень на основі аналізу основних етапів становлення та розвитку комерційних „свобод повітря”. Для досягнення поставленої мети в дисертації визначені наступні завдання:
- розкрити юридичний зміст дефініції „лібералізація міжнародних повітряних перевезень” та висвітлити основні етапи її становлення;
- обґрунтувати існуючу в сучасному міжнародному повітряному праві концепцію лібералізації міжнародних повітряних перевезень;
- дослідити процес становлення інституту комерційних прав у міжнародному повітряному праві;
- розкрити юридичний зміст поняття „доступ до ринку міжнародних повітряних перевезень” та висвітлити його основні складові;
- класифікувати комерційні права;
- виявити тенденції лібералізації міжнародних повітряних перевезень на універсальному рівні;
- проаналізувати існуючі регіональні механізми регулювання доступу до ринку повітряних перевезень;
- висвітлити процес лібералізації міжнародних повітряних перевезень у двосторонніх угодах про повітряне сполучення;
- з ясувати позицію України щодо лібералізації міжнародних повітряних перевезень та визначити можливі напрямки двостороннього і багатостороннього механізмів регулювання при наданні та обміні комерційними правами.
Об єктом дисертаційного дослідження є міжнародні правовідносини при наданні та обміні правами доступу до ринку повітряних перевезень.
Предметом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові акти, які закріплюють та регулюють обмін комерційними правами, головним чином Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Угода про міжнародний повітряний транспорт 1944 року, Угода про транзит по міжнародних повітряних лініях 1944 року, регіональні та двосторонні угоди про повітряне сполучення, а також національні правові акти України та її двосторонні угоди про повітряне сполучення, які регламентують взаємодію правової системи України із системою міжнародного повітряного права.
Методологічна основа дослідження. З метою досягнення наукової об єктивності автором використано комплекс методів дослідження, які застосовуються в сучасній правовій науці. В основу дисертаційної роботи покладено наукові методи та принципи, властиві як загальній теорії права, так і науці міжнародного права з притаманними їй специфічними особливостями. У роботі використані історико-правовий, порівняльно-правовий, формально-юридичний методи дослідження. Так, історико-правовий метод пізнання, суть якого полягає у розгляді правових явищ в динаміці з моменту їх виникнення й до сучасного часу, було застосовано для аналізу виникнення, становлення та конвенційного закріплення комерційних прав, основних етапів створення зони „відкритого неба” в Європейському Союзі. Проведення правового аналізу перших міжнародних конвенцій про цивільну авіацію 1919, 1928 і 1929 років та аналізу існуючих механізмів лібералізації міжнародних повітряних перевезень на двосторонньому та багатосторонньому рівнях вимагало застосування порівняльно-правового методу дослідження. Цей метод дозволяє виявити загальні тенденції та закономірності розвитку лібералізації доступу до ринку повітряних перевезень на регіональних і субрегіональних рівнях та їх прояв у конкретних умовах окремо взятої держави. У ході застосування зазначеного методу в даному дослідженні було виявлено як схожі, так і відмінні риси в регулюванні доступу до ринку повітряних перевезень на різних рівнях. За допомогою формально-юридичного методу проводився аналіз текстів перших міжнародних конвенцій про цивільну авіацію, Чиказької конвенції про цивільну авіацію 1944 року, Угоди про міжнародний повітряний транспорт та Угоди про транзит по міжнародних повітряних лініях 1944 року, нормативно-правових актів України. Цей метод застосовувався також при визначенні понять „доступ до ринку повітряних перевезень”, „комерційні права” та в процесі дослідження позиції України щодо лібералізації міжнародних повітряних перевезень. Це пояснюється тим, що дослідження внутрішньої структури норм права, аналіз джерел права, систематизація та тлумачення нормативного правового матеріалу – це прояви формально-юридичного методу. У цілому, дослідження побудоване на принципі методологічного плюралізму, відповідно до якого при проведенні аналізу необхідно спиратися на цілий ряд наукових методів, а не віддавати виняткову перевагу одному з них.
Наукова новизна дисертації. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором вперше в українській міжнародно-правовій науці здійснена спроба системного комплексного дослідження та аналізу основних етапів становлення комерційних прав, виявлено особливості та закономірності у сучасному процесі лібералізації міжнародних повітряних перевезень. Наукова новизна дисертації виражається в основних положеннях, що виносяться на захист . Зокрема:
1. Вперше сформульовано нову дефініцію „лібералізація міжнародних повітряних перевезень”, яка означає надання вільного доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень. Такий доступ складається з трьох видів прав: права на маршрути, яке полягає в погодженому географічному описі маршруту чи маршрутів, по яких можуть здійснюватися повітряні сполучення; права на експлуатацію, яке полягає в тому, яким чином можуть призначатися перевізники та експлуатуватися повітряні судна; права на перевезення (комерційні права), яке полягає в дозволі на здійснення комерційної діяльності у своєму повітряному просторі, яке надається іноземному авіаперевізнику. 2. В результаті детального вивчення сучасної практики держав при наданні комерційних прав встановлено, що багато країн застосовують лібералізацію міжнародних повітряних перевезень на обмеженій та вибірковій основі. Це пояснюється занепокоєнням цих держав щодо можливості їх ефективної та безперервної участі в діяльності міжнародного повітряного транспорту, отриманні доступу до повітряних сполучень, невизначеності стосовно практичного здійснення перевезень та недостатньої впевненості в перевагах лібералізації. 3. В результаті детального аналізу комерційних прав доопрацьовано поділ цих прав на „свободи повітря”. Це дало змогу запропонувати наступну класифікацію: 1) допоміжні „свободи повітря”, які забезпечують прольоти над територіями держав, що знаходяться на маршруті польоту в треті країни (перша та друга „свободи повітря”); 2) первинні „свободи повітря”, які забезпечують перевезення між країнами-учасницями угоди (третя та четверта „свободи повітря”); 3) похідні свободи повітря, які дозволяють здійснювати перевезення з держав-учасниць угоди в треті країни (п ята, шоста, сьома „свободи повітря”); 4) додаткові (преференційні) „свободи”, які надають можливість державам-учасницям здійснювати перевезення між двома чи більше пунктами країни, що надала таке право (восьма та дев ята „свободи”). 4. У результаті проведення детального порівняльного аналізу існуючих регіональних і субрегіональних механізмів надання доступу до ринку повітряних перевезень зроблено висновок, що лібералізація на регіональному та субрегіональному рівнях застосовується, головним чином, як частина загальної конструкції спільних ринків чи економічних інтеграційних процесів, які мають дуже тісну економічну інтеграцію між країнами-членами субрегіону. Розглянуті регіональні механізми передбачають право вибору темпів та шляхів лібералізації, одночасно з правовим закріпленням поступових змін у регулюванні повітряних перевезень, що в майбутньому призведе до повного доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень.
5. Вперше детально здійснено правовий аналіз положень угоди типу „відкрите небо”. Це дало змогу чітко визначити її основні складові, такі як: відкритий доступ авіаперевізників на усі маршрути; необмежена провізна ємність та частота; необмежений обмін комерційними правами; необмежені експлуатаційні права; запровадження політики „ціноутворення з подвійним відхиленням”; лібералізація вантажних перевезень, та довести, що укладання таких угод є основним засобом лібералізації міжнародних повітряних перевезень.
6. Вперше запропоновано розробити угоду в рамках СНД, яка б встановлювала вільний доступ до ринку повітряних перевезень країн-членів угоди, використовуючи в якості прикладу вдалий досвід держав-членів Євросоюзу, а також країн африканського та латиноамериканського регіонів.
7. У результаті детального вивчення законодавства Євросоюзу у сфері повітряних перевезень виявлено невідповідність положень, які містяться у двосторонніх угодах України про повітряне сполучення з державами-членами ЄС, відповідним регламентам та директивам Євросоюзу, та які мають бути змінені українською стороною. З цією метою автором запропоновано два способи, якими можуть бути внесені необхідні зміни до існуючих двосторонніх угод: розробка Європейською Комісією єдиної угоди, коли остання виступатиме від імені Співтовариства та держав-членів у межах „горизонтального мандату”; внесення Україною змін в індивідуальному порядку до чинних двосторонніх угод про повітряне сполучення.
8. У результаті детального аналізу текстів багатьох існуючих угод про повітряне сполучення, встановлено, що існують чотири шляхи здійснення лібералізації міжнародних повітряних перевезень: 1) багатосторонній; 2) регіональний; 3) субрегіональний; 4) двосторонній. 9. Вперше визначені фактори, які мають бути враховані при зміні у регулюванні доступу до ринку повітряних перевезень, зокрема: збереження існуючих ефективних та економічно вигідних торгівельних зв язків між державами; подальший зріст широких економічних та соціальних переваг повітряного транспорту; існуючі обмеження інфраструктури аеропортів та міркування щодо пропускної здатності повітряного простору; інтереси осіб та організацій, які приймають безпосередню участь у функціонуванні міжнародного повітряного транспорту, включаючи авіаперевізників, споживачів, аеропорти, посередників розподілу послуг та робочу силу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в діяльності державних органів, які займаються питаннями надання доступу до ринку повітряних перевезень (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, Міністерство закордонних справ України).
Положення, сформульовані за результатами дослідження, можуть бути використані при гармонізації українського законодавства з правом Європейського Союзу у галузі повітряних перевезень, укладанні двосторонніх угод України про повітряне сполучення, а також при розробленні регіональної угоди в рамках СНД щодо надання повного доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень для держав-учасниць такої угоди.
Теоретичне значення одержаних результатів насамперед полягає в тому, що положення та висновки дисертаційного дослідження можуть сприяти подальшій розробці міжнародного повітряного права у вітчизняній правовій науці з урахуванням останніх тенденцій та змін щодо регулювання міжнародних повітряних перевезень. Дослідження може також бути використане в рамках навчального процесу, що здійснюється у вищих навчальних закладах України юридичного профілю, при викладанні навчальних курсів „Міжнародне публічне право”, „Міжнародне повітряне право”, „Міжнародне транспортне право”, „Європейське транспортне право”. Висновки та положення дисертації вже використовуються здобувачем у навчальному процесі з таких дисциплін як „Міжнародне повітряне право”, „Міжнародне транспортне право”.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та були оприлюднені на наступних наукових конференціях: Науково-теоретичній конференції молодих учених Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 24 квітня 2003 р.), Науково-практичній конференції студентів, аспірантів, молодих вчених та викладачів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Актуальні аспекти європейського права в контексті розширення Європейського Союзу” (25 травня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченій 190-річчю з дня народження Тараса Шевченка та 170-річчю заснування Київського університету (18 травня 2004 р.).
Публікації. Основні положення та результати дослідження викладено у 9 публікаціях, які містяться в наукових фахових виданнях.
Структура і обсяг дисертаційної роботи. Згідно з метою, задачами, предметом та логікою дослідження обрано структуру дисертації, що містить вступ, три розділи, які об єднують 13 підрозділів, висновки та список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 208 сторінок, список використаних джерел викладений на 24 сторінках (обсяг – 402 джерела).
|
