|
Актуальність теми дисертаційного дослідження. В умовах утвердження української державності зростає роль наукових досліджень історії держави і права України, що дозволяє поглибити вітчизняні історико-правові знання. З огляду на це залишаються актуальними дослідження інститутів самоврядування вірменської громади міста Львова у XIV-XVIII ст.
У вітчизняній, зарубіжній історичній та історико-правовій літературі аналізувалися деякі питання становлення і функціонування інститутів самоврядування вірменської громади у місті Львові в XIV-XVIII ст. у працях вчених О. Бальцера, Ф. Бішофа, Я. Дашкевича, В. Григоряна. Окремі історико-правові аспекти даної проблеми висвітлені у статтях сучасних істориків права: В. Кульчицького, М. Кобилецького, А. Кольбенка, І. Бойка. Проте значна частина питань щодо становлення і функціонування інститутів самоврядування вірменської громади на території міста Львова у XIV-XVIII залишається недослідженою. Це й обумовлює актуальність теми, за якою виконана дисертація.
У досліджуваний період територія міста Львова входила до складу Руського воєводства Польської держави. Це, безперечно, впливало на самоврядування національних громад, що проживали у місті. Так, акти польських королів у багатьох випадках покращували становище львівських вірмен, але й нерідко суттєвого його погіршували в частині обмеження їхніх прав у здійсненні вірменського самоврядування. Незважаючи на перебіг політичних подій у державі, вірменська громада всіляко намагалася затвердити і зміцнити свій правовий статус, подаючи прохання (заяви) та скарги до польських королів, унаслідок чого в багатьох випадках приймалися позитивні для вірмен рішення, а польські королі видавали сприятливі для них привілеї. Так, з 1519 року привілеєм польського короля Сигізмунда І був затверджений складений вірменами правовий кодекс, що отримав назву - Вірменський статут, який в основному містив норми матеріального права.
Важливе місце серед проблем, які вимагають дослідження історико-правових інститутів діяльності вірменської громади, посідає питання самоврядування вірменської громади у місті Львові у XIV-XVIII ст. У межах поняття “самоврядування вірменської громади” розглядаються такі елементи, як роль і призначення інститутів самоврядування у здійсненні судочинства, їхня компетенція, взаємозв язки з міською владою, а також здійснення самоврядування всередині самої вірменської громади.
Дослідження історії державно-правових інститутів міста Львова, формування у ньому вірменської громади, утвердження її правового статусу має важливе значення для розвитку вітчизняної історико-правової науки та для сучасної вірменської громади Львова.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до теми “Актуальні проблеми історії держави і права України, політичних і правових вчень та зарубіжної історії”, яка досліджується на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського національного університету ім. Івана Франка згідно з наказом ректора ЛНУ Н-239 від 28.03.2003.
Метою дисертаційного дослідження є поглиблення історико-правових знань щодо становлення і функціонування інститутів самоврядування вірменської громади на території міста Львова у XIV-XVIII століттях.
Для досягнення поставленої мети, у дисертації необхідно розв язати такі завдання:
- охарактеризувати передумови становлення інститутів самоврядування вірменської громади на території міста Львова у XIV-XVIII століттях;
- виявити особливості застосування актів королівського законодавства Польщі, яке визначало правове становище львівських вірмен;
- з ясувати, які інститути відносилися до інститутів самоврядування вірменської громади міста Львова та визначити їх правовий статус;
- охарактеризувати основні джерела вірменського права у місті Львові;
- дослідити порядок здійснення судочинства у вірменському суді, юридичну природу судових рішень та актів, які мають юридичне значення.
Об єктом дисертаційного дослідження є інститути самоврядування вірменської громади міста Львова у XIV-XVIII століттях.
Предметом дисертаційного дослідження є історико-правові закономірності становлення і функціонування інститутів самоврядування вірменської громади, які діяли на території міста Львова у XIV-XVIII століттях.
Хронологічні рамки дисертаційного дослідження включають період з XIV ст., а саме з 1356 р., коли місту Львову було надано магдебурзьке право і вірмени отримали право судитися у власному суді під головуванням міського війта, що стало правовою підставою діяльності вірменського суду, до XVIII ст., а саме до 1790 р., коли у зв язку зі скасуванням магдебурзького права, реорганізацією Австрією у 1784 р. місцевого самоврядування, було ліквідовано самоврядування вірменської громади.
Територіальні рамки дисертаційного дослідження обмежені територією міста Львова, що пояснюється існуванням у ньому однієї з найчисельніших вірменської громад України, а також найбільшої громади Галичини.
Методи дисертаційного дослідження. Методологією дисертаційного дослідження є система філософських, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів.
У роботі використовувався, зокрема, діалектичний метод, що дало змогу встановити особливості становлення і функціонування інститутів самоврядування вірменської громади міста Львова в досліджуваний період. Соціологічний метод використовувався у процесі визначення чинників, що впливали на становлення і функціонування інститутів самоврядування вірменської громади міста Львова.
Статистичний метод використовувався для обробки архівних матеріалів під час аналізу актів вірменського суду.
Історико-правовий метод, як основний, використовувався при виявленні закономірностей та особливостей становлення і функціонування інститутів самоврядування вірменської громади та змін, які супроводжували їх розвиток. Порівняльно-правовий метод був застосований при порівнянні норм вірменського, старовірменського та магдебурзького права, що стосувалися функціонування інститутів самоврядування вірменської громади. Формально-догматичний та метод тлумачення правових приписів використовувався при аналізі джерел вірменського права та з ясуванні змісту їх нормативно-правових приписів.
Джерельною та історіографічною базою є норми і збірники вірменського права, акти польських королів відповідних історичних періодів, архівні документи та матеріали, праці як вітчизняних, так і зарубіжних авторів з досліджуваної проблематики. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що вона є першим вітчизняним історико-правовим монографічним дослідженням проблем становлення та функціонування інститутів самоврядування вірменської громади міста Львова у XIV-XVIII століттях.
У результаті проведеного дослідження сформульовані такі положення, яким притаманні елементи новизни і які виносяться на захист:
1. Уточнено, що становлення інститутів самоврядування вірменської громади міста Львова безпосередньо пов язане з привілеєм Казимира ІІІ від 17 червня 1356 р. про надання місту Львову магдебурзького права. 2. З ясовано, що правовий статус інститутів самоврядування вірменської громади Львова зокрема закріплювався актами королівського законодавства Польщі.
3. Встановлено, що в досліджуваний період до інститутів самоврядування вірменської громади Львова відносилися: вірменський суд, вірменські старійшини та вірменський війт, які частково зберегли в собі ознаки інститутів самоврядування Вірменії.
4. Виявлено, що вірменські старійшини відігравали безпосередню роль у реалізації правового статусу вірменської громади Львова, зокрема вони брали участь у здійсненні судочинства, виступали посередниками у спорах як між членами громади, так і з жителями міста та міською владою. 5. З ясовано, що вірменський війт був представником вірменської громади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування Львова, здійснював функції самоврядування в межах громади, а також на певних історичних етапах головував у вірменському суді. 6. Встановлено, що затвердження у 1519 р. королем Сигізмундом І Вірменського статуту стало способом об єктивації норм старовірменського права назовні.
7. Виявлено, що судочинство у вірменському суді здійснювалося згідно з “Порядком судів і справ вірменського права”. 8. З ясовано, що самоврядний статус вірменської громади у місті Львові був неповним, зокрема щодо управління містом.
9. Уточнено, що не зважаючи на ліквідацію самоврядування вірменської громади у Львові відповідно до скасування магдебурзького права та реорганізації Австрією міського самоврядування (1784 року), фактично самоврядування вірменської громади у галузі судочинства проіснувало аж до 1790 року.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Положення та висновки дисертації поглиблюють знання вітчизняної історико-правової науки з проблем становлення та функціонування інститутів самоврядування в Україні і можуть бути використані у подальших істотко-правових дослідженнях цієї проблеми. Матеріали дослідження можуть бути використані у навчальному процесі: лекціях і практичних заняттях з курсу держави і права України, підготовці підручників і посібників для поглиблення вивчення даної проблематики. Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження апробовано шляхом його обговорення на засіданні кафедри теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка, а також на 4-х конференціях:
1) VIII регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 13-14 лютого 2002 року);
2) ІХ регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 13-14 лютого 2003 року);
3) Х регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 5-6 лютого 2004 року);
4) науково-практичній конференції студентів і аспірантів “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (Київ, 8-9 квітня 2004 року).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження викладені у 9 наукових публікаціях, у тому числі у 6 фахових:
1. Демкова М. Вірменський статут 1519 р:, зміст, структура та джерела // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2002. - № 37. - С. 104-111.
2. Демкова М. Основи правового статусу особи за Вірменським статутом 1519 року // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 19. – К.: Ін-т держави і права ім. Корецького НАН України, 2003. - С. 173-178.
3. Демкова М. Цивільне право за вірменським статутом 1519 р. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2003. - № 38. - С. 48-56.
4. Переселення вірмен на територію Галичини та створення вірменської колонії у Львові (XII-XIV ст.) // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 6. – С. 83-86.
5. Створення, функціонування та ліквідація інституту вірменського війтівства у Львові (XIV-XVIII cт.) // Життя і право. Львівський правничий часопис. - 2004.- № 5. - С. 30-35. 6. Правовий статус вірменських старших та їх роль у здійсненні судочинства у Львові (XIV-XVIII ст.) // Право України. - 2004. - № 10. - С. 124-126. 7. Демкова М. Вірменський статут 1519 р:, зміст та структура // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали VIII регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2002 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2002. - С. 89-92.
8. Демкова М. Характеристика норм кримінального права за Вірменським статутом 1519 р. // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали IX регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2003 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. - С. 71-76.
9. Демкова М. Зобов язальне право за Вірменським статутом 1519 р. // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали X регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. - С. 91-96.
Структура роботи побудована за проблемно-хронологічним принципом та зумовлена метою і завданням дослідження. Робота складається зі вступу, п яти розділів (які включають 12 підрозділів), висновків, додатків та списку використаних джерел (186 найменувань).
Повний обсяг дисертації 195 сторінок, з них – 20 сторінок займають додатки і список використаних джерел (186 найменувань).
| 
