|
Актуальність теми. Особливе місце в системі трудових правовідносин займають відносини із стимулювання прогресивної трудової поведінки працівників. Якщо ще кілька десятиріч тому найхарактернішими особливостями працівників в нашій країні були делегування проблем своєї зайнятості державі, невпевненість у своїх силах та низька трудова мобільність, то сьогодні, у період стрімкого зростання національного виробництва за рахунок збільшення кількості підприємств, що знаходяться у приватній та колективній власності, формується новий тип робітника, відповідального за результати та перспективи своєї трудової діяльності. Саме від переважання такого типу працівників залежатиме подальший розвиток та національна безпека нашої держави: створення та практичне втілення інноваційних технологій, вибір оптимальних засобів та способів трудової діяльності, що тягнуть за собою підвищення продуктивності та якості праці, вимагають відповідального ставлення як до процесу праці, так і до її результатів. Отже, вимоги сьогодення обумовлюють необхідність створення всіх необхідних, у тому числі правових засад формування нового типу працівника з високим рівнем мотивації до продуктивного та якісного виконання своїх трудових обов язків. Найважливішу роль у цьому процесі відіграє правовий фактор, оскільки саме право встановлює та стимулює певний масштаб людських дій, забезпечує соціально-політичну та ідеологічну спрямованість управлінських впливів, підтримує високу організованість та дисципліну учасників виробничих процесів. І наука трудового права не може залишитися осторонь даного процесу: будь-які новації у трудових процесах лише тоді здобувають своє практичне втілення, коли підкріплюються відповідним науково-методологічним підґрунтям та врешті-решт знаходять своє віддзеркалення в нормах трудового законодавства. З огляду на це вирішення проблеми встановлення гармонійного поєднання інтересів працівника та роботодавця в новому трудовому законодавстві України, розвиток ринку праці в нашій державі та збільшення на ньому кількості висококваліфікованих фахівців роблять необхідним детальний розгляд правових засобів, за допомогою яких здійснюється вплив на мотивацію трудової поведінки працівників. Завдяки тому, що норми трудового права є обов язковими, вони мають значний вплив на мотивацію поведінки учасників трудових відносин. Однак ринкова економіка, створюючи передумови для підвищення мотивації трудової діяльності, автоматично її не забезпечує. Шлях до ефективного управління людиною пролягає через розуміння її потреб, мотиваційних настанов. Тільки знаючи, що спонукає людину до дії, які мотиви покладено в основу її діяльності, можна розробити ефективну систему форм і методів управління нею. Таким чином, використання найефективніших способів впливу на поведінку людини, її трудову активність набуває все більшого значення при розробці і реалізації нормативних актів в сфері праці.
Але, не зважаючи на важливість даної проблематики, в науці трудового права сьогодні ще не вироблено єдиного підходу до розуміння сутності, змісту та особливостей правових засобів стимулювання праці. У поєднанні із застарілістю норм чинного трудового законодавства в даній сфері та нагальною потребою формування цивілізованого ринку праці в Україні вищевказане обумовлює актуальність та важливість даного дисертаційного дослідження. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є складовою частиною державної наукової програми „Правові засади розбудови державності”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2001р. №1716 „ Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на 2002-2006 роки”. Дисертація виконана згідно з планами наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ (п.п.1.3.1 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на період 2001-2005 рр.), а також планами наукових досліджень кафедри трудового, екологічного й аграрного права. Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення правових засобів стимулювання праці в умовах ринкової економіки з позиції сучасного розвитку законодавства про працю в Україні. У роботі поставлено наступні основні завдання:
- дослідити основний понятійний апарат проблематики стимулювання праці в умовах ринкової економіки;
- проаналізувати основні теоретично-методологічні підходи до визначення правових засобів стимулювання праці;
- проаналізувати вплив заохочення і примусу на трудову поведінку працівників;
- дослідити зміст основних правових засобів стимулювання праці;
- охарактеризувати матеріальні та моральні засоби стимулювання праці працівників;
- окреслити напрямки подальшого розвитку змісту правових засобів стимулювання праці в трудовому законодавстві України;
- розробити конкретні пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового регулювання стимулювання праці в умовах побудови в Україні ринкової економіки.
Об єктом дослідження є суспільні відносини в сфері стимулювання праці в умовах ринкової економіки.
Предметом дослідження є теоретично-методологічні засади, нормативна основа та механізм реалізації правових засобів стимулювання праці.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити комплексний аналіз правових змістовності службово-трудових відносин в Україні. В роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. За допомогою історико-правового методу досліджено генезис наукових поглядів на проблему мотивації працівників (підрозділ 1.1) та розвиток правових засобів забезпечення дисципліни праці (підрозділ 1.3). Логіко-семантичний метод дав змогу розширити понятійний апарат досліджуваної проблематики (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, Розділ 3). За допомогою методів класифікації та групування визначено ознаки правового заохочення (підрозділ 1.2), складено класифікацію видів морального стимулювання (підрозділ 2.3). За допомогою методу документального аналізу, спеціально-юридичного та статистичного з ясовувалася специфіка правових засобів стимулювання праці та особливості їх застосування (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Порівняльно-правовий та структурно-логічний методи використовувалися для визначення напрямків подальшого розвитку змісту правових засобів стимулювання праці в трудовому законодавстві України (Розділ 3). Теоретичні висновки і практичні рекомендації базуються на вивченні наукової літератури, матеріалів енциклопедичного характеру, нормативного матеріалу і практики використання законодавства, досвіду зарубіжних країн.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертаційної роботи склали наукові праці із загальної теорії права і держави, розробки фахівців в галузі трудового права - М.Г.Александрова, С.С.Алексєєва, В.С.Андрєєва, Є.С.Бєлінського, Н.Б.Болотіної, В.С.Венедиктова, Н.К.Воєводенко, Г.С.Гончарової, В.Я.Гоца, Л.Я.Гінцбурга, С.О.Іванова, С.С.Каринського, Є.О.Кльонова, І.Д.Копайгори, Ю.М.Коршунова, О.В.Лавриненка, Л.І.Лазор, Р.З.Лівшиця, В.Г.Малова, Л.А.Муксінової, Л.Я.Островського, А.Є.Пашерстника, О.С.Пашкова, П.Д.Пилипенка, В.І.Прокопенка, О.І.Процевського, В.П.Сілаєва, О.Ф.Скакун, В.М.Скобєлкіна, О.І.Ставцевої, П.Р.Стависького, Л.О.Сироватської, Н.М.Хуторян, Г.І.Чанишевої та ін.
Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, а також нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення застосування правових засобів стимулювання праці, політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.
- Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних положень щодо особливостей правових засобів стимулювання праці в умовах ринкової економіки. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення і висновки, які виносяться на захист: удосконалено перелік ознак правового заохочення та запропоновано поняття останнього як особливого засобу позитивного соціально-правового впливу на поведінку людей з метою породження і підтримки суспільно-значущої активності, в результаті застосування якої винагороджується заслужена поведінка суб єкта і реалізується взаємний інтерес особи, суспільства і держави;
- запропоновано доповнити перелік соціальних гарантій в сфері оплати праці наступними гарантіями: 1) встановлення мінімального розміру оплати праці, нижче за який не може проводитися виплата заробітної плати; 2) встановлення механізму регулювання оплати праці в умовах, що відхиляються від нормальних, і мінімальних розмірів доплат за роботу в таких умовах, нижче за які вони бути не можуть; 3) обмеження утримань із заробітної плати працівників; 4) встановлення порядку і термінів виплати заробітної плати;
- удосконалено поняття заробітної плати як правової категорії, що визначено як винагороду, яку роботодавець повинен систематично виплачувати працівникам за роботу, обумовлену трудовим договором (контрактом), з урахуванням їх особистого трудового внеску за попередньо встановленими нормами і розцінками і не нижче за мінімальний розмір оплати праці;
- розширено поняття морального стимулювання та визначено три групи видів останнього, перша з яких пов язана з публічним визнанням заслуг працівника (нагородження почесними грамотами, видача позитивних рекомендацій, занесення в Книгу Пошани, на Дошку Пошани, усне оголошення подяки, нагородження почесними званнями, почесними знаками, орденами, медалями тощо); друга - несе в собі елементи статусного стимулювання, які позитивно підкріплюють у працівника відчуття приналежності до підприємства, установи, організації (видача працівникам фірмового одягу, відзнак, введення кодексів честі, кодексів працівника підприємства (установи, організації) тощо); до третьої групи заходів морального стимулювання відносяться такі, які, будучи за своєю сутністю засобами задоволення духовних потреб, потреб у визнанні цінності особи, в пошані, пов язані із набуттям працівником певних матеріальних благ (оголошення працівнику подяки з грошовим заохоченням, заохочення духовного розвитку працівника шляхом доплат за відвідини театру і інших культурно-виховних закладів тощо);
- обґрунтовано, що єдність державного регулювання застосування утримання із заробітної плати працівника повинна виражатися у встановленні в законі наступних умов: а) обсягу повноважень органу, що володіє дисциплінарною владою по застосуванню утримання з повної заробітної плати працівника; б) термінів застосування утримання; в) розмірів утримання; г) порядку застосування утримання і оскарження рішень про застосування утримання. Встановлення розміру утримання повинне здійснюватися методами як державного, так і локального правового регулювання. В законі повинен бути встановлений максимальний розмір утримання із заробітної плати, а в локальному нормативному акті на основі досвіду депреміювання — диференційований розмір утримання залежно від тяжкості дисциплінарного проступку;
- вперше запропоновано поняття та виділено форми статусного, інтелектуально-творчого та організаційного стимулювання праці та внесено пропозицію щодо доповнення ними переліку видів заохочення, що міститься в проекті Трудового кодексу України;
- на підставі результатів дослідження, теоретичних і практичних висновків внесено пропозиції щодо удосконалення діючих та розробки нових нормативно-правових актів у сфері стимулювання праці в умовах побудови в Україні ринкової економіки.
Практичне значення отриманих результатів визначається тим, що на їх основі, у поєднанні з іншими науковими розробками цього спрямування, здійснюватиметься позитивний вплив формування системи стимулювання праці в Україні в умовах ринкової економіки.
1) Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що: в галузі науково-дослідної роботи результати дисертаційного дослідження можуть стати матеріалом для подальшого опрацювання загальних і спеціальних питань стимулювання праці працівників за трудовим законодавством України; у правотворчості – при розробці проекту Трудового кодексу України та інших законодавчих і підзаконних актів України, призначених регулювати трудові відносини і, зокрема, відносини із застосування правових засобів стимулювання праці;
2) у правозастосуванні - рекомендації, які обґрунтовані в дисертації, мають за мету вдосконалення практики застосування правових засобів заохочення працівників; у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з трудового права України, у викладанні навчальної дисципліни “Трудове право”, у науково-дослідній роботі студентів, слухачів та курсантів. Висновки та пропозиції дисертації можуть бути використані для удосконалення навчальних програм перспективного і поточного характеру, навчальних та тематичних планів дисциплін “Трудове право”.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена і обговорена на кафедрі трудового, екологічного та аграрного права Національного університету внутрішніх справ, а також на кафедрі правознавства Криворізького економічного інституту КНЕУ. Основні положення дисертації оприлюднені на науково-практичній конференції „Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи ” (м. Запоріжжя, червень 2004 р.); Міжнародна наукова конференція молодих вчених «Треті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 5-6 листопада 2004 р.).
Матеріали дисертації були використані при підготовці методичних рекомендацій і практичних завдань з дисципліни „Трудове право України” для студентів факультету міжнародної економіки та права Криворізького економічного інституту КНЕУ, а також використовуються автором при проведенні лекцій та семінарських занять.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у шести наукових статтях, які розміщені у фахових наукових журналах та одній публікації у збірнику матеріалів наукової конференції.
Структура дисертації. Відповідно до мети і завдань дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, до складу яких входять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 212 сторінок. Список використаних джерел містить 184 найменування.
| 
