|
Актуальність теми дослідження. Актуальність обраної теми дисертаційного дослідження на сучасному етапі визначається рядом соціальних, політичних умов, нормативних змін та теоретичних колізій і проблем. Суспільство досягло того рівня розвитку, що усвідомило потребу урегулювання не лише майнової сфери, але й духовної, нематеріальної сфери. Динаміка суспільних відносин стала об єктивною передумовою вдосконалення цивільного законодавства. Інтенсифікація всієї сфери соціального життя та врахування людського фактору стали підґрунтям закріплення правової охорони комплексу особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, тобто підґрунтям створення глави 21 ЦК. Система цивільного права сформувалася як правовий еквівалент наявних суспільних відносин, їх правове вираження. Право досягає своїх цілей і дійсно виконує регулюючу функцію лише тоді, коли цьому передує соціальна потреба. Чим ближче зміст норм Цивільного кодексу до реалій суспільних відносин, тим успішнішим буде регулювання, вище його ефективність. Підвищена соціальна роль та значення особистих немайнових прав фізичної особи виявляється у специфічних способах їх захисту. Поряд із загальними способами, що перелічені у ст. 16 ЦК, їх захист може здійснюватися також іншими способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення ( ч. 2 ст. 275 ЦК).
Політичні умови, що визначають актуальність обраної теми, виражаються в тому, що детальна розробка даної теми та втілення в життя результатів роботи дозволить затвердити демократичні основи суспільства, стабілізувати політичний устрій України, прискорити вступ нашої держави до Європейського союзу (ЄС). З метою реалізації стратегічних цілей державної політики щодо забезпечення входження України в європейський політичний, економічний, безпековий і правовий простір, створення передумов для набуття Україною членства в Європейському Союзі, підвищення ефективності координації і контролю за діяльністю органів влади у сфері європейської інтеграції, Президент України підписав ряд указів.
Аргументом на користь актуальності обраної теми слугує стан діючого законодавства: цілий ряд конституційних норм (ст. 27, 28, 29, 33, 49, 50) і широка група норм, розпорошених по законах та підзаконних нормативно-правових актах (наприклад, Закон України від 23 червня 1995 р. “Про донорство крові та її компонентів”, Закон України від 16 липня 1999 р. “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини”, Закон України від 25 червня 1991 р. “Про охорону навколишнього природного середовища”, Закон України від 19 листопада 1992 р. "Основи законодавства України про охорону здоров я"). Як правило, в цих документах торкаються лише окремих особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Консолідовано вони розміщені в главі 21 ЦК. Слід звернути увагу, що чимало законопроектів в досліджуваній сфері розроблено і знаходяться на розгляді Верховної Ради України. Щодо актуальності обраної теми на рівні теорії, то інститут особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, впродовж всього свого існування були предметом спору. Майже будь-яке правове питання з цього приводу ставало підставою для дискусії. Галузева приналежність, класифікація, зміст конкретних прав викликало більше розходжень думок, аніж їх єдності.
Вперше в європейській практиці кодифікації цивільного законодавства новим ЦК передбачено окрему книгу – Книгу 2, присвячену особистим немайновим правам фізичних осіб. В свою чергу, комплекс особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, перестав відігравати другорядну роль, а посів гідне місце в ЦК. Науково-теоретичною базою дисертації є теоретичні розробки, праці вітчизняних та зарубіжних вчених. Теоретичну основу дослідження складають досягнення, які містяться в працях: С.С. Алексєєва, Д.В. Бобрової, С.М. Братуся, В.П. Грибанова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, О.М. Ерделевського, М.Д. Єгорова, К.Ф. Єгорова, І.В. Жилінкової, Г.Л. Знаменського, О.С. Йоффе, В.М. Коссака, О.В. Кохановської, О.О. Красавчикова, Л.О. Красавчикової, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, Р.А. Майданика, М.С. Малеїна, М.М. Малеїної, В.Л. Мусіяки, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, Й.О. Покровського, Г.В. Пронської, З.В. Ромовської, В.О. Рясенцева, А.М. Савицької, Н.О. Саніахметової, М.М. Сібільова, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Р.О. Стефанчука, Є.О. Суханова, Ш.Т. Тагайназарова, В.О. Тархова, Ю.К. Толстого, Т.А. Фадєєвої, К.А. Флейшиц, Є.О. Харитонова, Ю.С. Червоного, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, В.С. Щербини та інших.
Вони заклали основи цивільноправової науки, основи правової охорони особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Соціальна значимість цієї групи особистих немайнових прав обумовлює актуальність подальших розробок проблем особистих немайнових прав з метою вдосконалення цивільного законодавства, головною сучасною тенденцією якого є розширення сфери цивільно-правової охорони.
Не зважаючи на наведений, досить значний, перелік науковців, що працювали та продовжують працювати в “нематеріальній” сфері, вважати цю проблематику вичерпаною немає підстав, особливо у світлі нещодавно прийнятого нового ЦК, в якому приділено значну увагу питанню особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Зміст даної роботи викладений таким чином, щоб всебічно дослідити саме охорону особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Навіть, звертаючись до осмислення реалізації прав, матеріал викладається через призму охорони. Право найбільш яскраво проявляє свою охоронну функцію лише після вчиненого порушення, але це не позбавляє актуальності питання про вплив права на суспільні відносини в їх непорушному стані.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження має безпосередній зв язок з науковими програмами державного рівня і вписується у загальний кодифікаційний процес розвитку цивільного законодавства в Україні; безпосередньо пов язане з планами наукової роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а саме, з розробленням основних проблем цивільно-правової охорони особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, що здійснюється за науковими програмами та напрямами, затвердженими Академією правових наук України. Робота виконана згідно з держбюджетною науково-дослідною темою: “Формування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян в Україні” (номер теми: 01 БФ042-01; номер державної реєстрації: 0101 U003579). Автор безпосередньо був залучений до розробки цієї теми як співробітник Центру досліджень проблем прав людини юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в узагальненні існуючого стану законодавчої регламентації, практики застосування та наукових розробок у сфері охорони особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи та удосконалення чинного законодавства. Метою роботи також є розробка концептуального підходу до охорони особистих немайнових прав, зокрема тих, що забезпечують природне існування фізичної особи, розробка комплексного підходу до аналізу правової природи особистих немайнових прав, проведення їх класифікації, з ясування галузевої приналежності особистих немайнових прав, місця цього інституту в системі цивільного права, дослідження особистого немайнового правовідношення в системі правового регулювання.
Для досягнення поставленої мети основна увага в дисертації приділена вирішенню таких завдань:
– дослідженню приватноправової природи особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи,
– виявленню ознак особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи,
– виявленню основних засад особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, проведенню класифікації особистих немайнових прав,
– дослідженню джерел регулювання суспільних відносин в сфері права на життя, охорону здоров я та інших особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи
– з ясуванню змісту, обсягу та меж здійснення особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи,
– дослідженню гарантій реалізації особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи,
– виокремленню способів захисту, що притаманні досліджуваній сфері,
– виробленню пропозицій і рекомендацій по удосконаленню діючого законодавства та нових нормативно-правових актів в сфері особистих немайнових прав.
Об єктом дослідження виступає цивільно-правовий інститут особистих немайнових прав, які забезпечують природне існування фізичної особи, особливості цивільно-правової охорони цього інституту, його значення та перспективи розвитку. Предмет дослідження складає система міжнародних та національних нормативних актів (дореволюційних, радянських та сучасних), що регулюють цивільно-правові відносини в сфері особистих немайнових прав, які забезпечують природне існування фізичної особи, спеціальна вітчизняна та зарубіжна література, в якій досліджуються проблеми охорони особистих немайнових прав фізичних осіб, матеріали судової практики.
Методи дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження дисертантка керувалася загальнонауковим діалектичним методом та окремими науковими методами історичного, порівняльного-правового, системно-структурного, формально-логічного аналізу. За допомогою діалектичного методу досліджується формування та розвиток ідеї позитивного регулювання особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують її природне існування, становлення та розвиток цього інституту. Історичний метод дозволив дослідити динаміку розвитку окремих аспектів правового регулювання права на життя, охорону здоров я, свободу та інших. Особливого значення надано порівняльно-правовому методу, на основі якого проведено аналіз положень національного, зарубіжного та міжнародного законодавства в сфері особистих немайнових прав з метою виявлення його позитивних рис та недоліків. Системно-структурний метод застосовувався, зокрема, при здійсненні класифікації особистих немайнових прав фізичної особи. Цей метод дозволив також визначити місце особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують її природне існування, в системі особистих немайнових прав. Формально-логічний метод дозволив обґрунтовано запропонувати визначення особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують її природне існування.
Нормативною та емпіричною базою дослідження є нормативні акти, вітчизняна та зарубіжна наукова література, публікації в періодичних виданнях, а також матеріали судової практики з питань захисту особистих немайнових прав фізичної особи, зокрема, Верховного Суду України та Апеляційного суду міста Києва. Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням проблем охорони особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують її природне існування, на основі якого обґрунтовано нові наукові положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення регулювання відносин в сфері права на життя, охорону здоров я, свободу та особисту недоторканність. Новизна дисертаційного дослідження конкретизується в науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є наступні:
1. З урахуванням загальних засад цивільних прав виявлено спеціальні принципи особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, а саме: – принцип недоторканності особистих немайнових прав;
– принцип духовності особистих немайнових прав; принцип реального та безперешкодного здійснення особистих немайнових прав;
– принцип добросовісності дотримання меж здійснення особистих немайнових прав.
2. Дістало подальшого розвитку положення про те, що охорона особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують її природне існування, досягається не лише шляхом регулювання поведінки третіх осіб. Регулюванню піддається також поведінка самої управомоченої особи. 3. Вперше обґрунтована позиція, що особисті немайнові правовідносини є переважно загальнорегулятивними, а не абсолютними, як зазначають більшість дослідників. Загальнорегулятивні правовідносини за структурою дуже схожі з абсолютними – обидва є відносинами пасивного типу. Відмінність полягає в тому, що в абсолютних правовідносинах чітко визначена уповноважена сторона: володільцем права виступає не будь-хто, а конкретна особа. В загальнорегулятивних правовідносинах володільцем права є всі і кожний. 4. Обґрунтовується, що негативна концепція особистих немайнових прав виникла внаслідок перебільшення значення охоронювальної функції і нехтування регулятивною. 5. Обґрунтовані ознаки, що поєднують в предметі цивільного права майнові та особисті немайнові відносини, а саме: споріднений метод регулювання, рівність і ініціативність сторін у правовідносинах, побудова законодавства на єдиних загальних засадах, відсутність підпорядкування та субординації, взаємооціночний характер, диспозитивність, позовний порядок захисту, однакові способи захисту.
6. Доведено, що така ознака, як спрямованість на індивідуалізацію особистості, є характерною лише для всього комплексу особистих немайнових прав як інституту цивільного права. Обґрунтоване спростування того, що наведена ознака може характеризувати кожне окреме право, закріплене в главі 21 ЦК.
7. Дається розширене, конкретизоване визначення особистого немайнового права, що забезпечує природне існування фізичної особи. Ним є особисте, загальнорегулятивне, довічне право, що не має майнового еквівалента, об єктом якого є нематеріальні (духовні) блага, що притаманні всім і кожному незалежно від інших прав, виникає з народження та не відчужується.
8. Вперше класифікація особистих немайнових прав представлена у вигляді взаємопов язаних класифікаційних груп від найбільш загальних характеристик до конкретних критеріїв класифікації. Всі особисті немайнові права з початку слід поділити на ті, що забезпечують природне існування фізичної особи та ті, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
Група особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, може бути поділена на такі підгрупи:
1) права, що забезпечують фізичне благополуччя – право на життя і здоров я, в тому числі на безпечне для життя і здоров я довкілля;
2) право на свободу та особисту недоторканність;
3) право на сім ю, опіку та піклування.
Група особистих немайнових права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, може бути поділена на такі підгрупи:
1) права, що індивідуалізують громадян в суспільстві – право на індивідуальність, на честь, гідність, ім я, голос;
2) права, що забезпечують автономність особистості (таємницю особистого життя): право на недоторканність житла, власного зображення, таємницю кореспонденції (а також щоденників, заміток, записок), інтимного життя, усиновлення, народження, лікарську таємницю, адвокатську таємницю тощо;
3) права, направлені на охорону результатів інтелектуальної діяльності: немайнові права авторів творів літератури, науки, мистецтва, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, промислових зразків, право на знак для товарів та послуг;
4) права, що сприяють багатосторонньому розвитку особистості і вираженню її творчої індивідуальності – право на користування досягненнями культури і свободу творчої діяльності.
9. Обґрунтовується можливість трьох варіантів зв язку особистих немайнових прав з майновими в залежності від того, що є первинним, а що вторинним. По-перше, ситуація, коли особисті немайнові права є підставою для виникнення майнових прав (наприклад, авторство). По-друге, дві групи прав виникають одночасно (наприклад, право на недоторканність житла). По-третє, особисті немайнові права є результатом майнових прав (наприклад, право на банківську таємницю як наслідок укладення договору банківського вкладу).
10. Доведено те, що система нормативно-правових актів в сфері охорони здоров я складається з комплексного та спеціального законодавства.
11. Набуло подальшого розвитку положення, що захист порушеного суб єктивного особистого немайнового права може відбуватися в трьох формах: 1) судовій, 2) адміністративній і 3) неюрисдикційній (самозахист та захист іншими особами). Традиційний поділ форм захисту на юрисдикційну та неюрисдикційну логічно не виправдовує себе, оскільки питому вагу в цій системі займає судовий захист.
13. Обґрунтовано висновок про те, що специфіка здійснення особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, проявляється в тому, що поряд з двома традиційними способами – шляхом багатократних повторюваних дій і однократної дії – тут можна виділити ще один. Таке право, як право на життя (ст. 281 ЦК), знаходиться в стані постійної, безперервної реалізації. Таке здійснення є єдиним способом його існування.
14. При співставленні поведінки управомоченої та зобов язаної особи обґрунтована наявність трьох варіантів реалізації особистих немайнових прав. По-перше, реалізація права відбувається при активних діях управомоченої особи та бездіяльності всіх зобов язаних осіб. По-друге, реалізація особистого немайнового права відбувається при бездіяльності обох сторін правовідношення. По-третє, реалізація відбувається при активних діях обох сторін. 15. Обґрунтовано висновок про те, що цивільно-правові способи захисту поділяються на дві групи. До першої групи входять ті способи, що в результаті їх застосування не виникає нове правовідношення. До цієї групи способів захисту можна віднести пп. 1, 3, 5, 7 ч. 2 ст. 16 ЦК.
До другої, більш чисельної групи способів захисту, входять ті, що породжують нове правовідношення, реалізація якого може бути забезпечена силою державного примусу. До цієї групи можна віднести пп. 2, 4, 6, 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК.
16. Дістало подальшого розвитку положення про те, що відновлення становища може бути матеріальне і формальне, або пряме і опосередковане. В першому випадку відбувається реальне повернення потерпілої особи в попередній стан. При формальному відновленні становища безпосередньо поновити право не здатна жодна галузь права, однак цивільне право здатне виконувати компенсаційну функцію.
17. На підставі проведеного аналізу вносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, які також складають новизну дослідження. Пропонується, зокрема, змінити або доповнити:
А. Доповнити ст. 275 ЦК нормою такого змісту: "Способом захисту особистого немайнового права, що забезпечують природне існування фізичної особи, може бути сплата потерпілому штрафу в розмірі від 10 до 50000 мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої законодавством України."
Б. ЦК невиправдано обмежує коло випадків відшкодування шкоди громадянам органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду.
Вважаємо за доцільне викласти ч. 1 ст. 1176 ЦК в наступній редакції:
"Відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок:
1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.
У цих випадках завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду."
В. Друге речення ч. 3 ст. 290 ЦК слід викласти у наступній редакції: «Особа донора не повинна бути відома реципієнту, а особа реципієнта – сім ї донора”.
Г. Доповнити ч. 4 ст. 9 Закону України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” нормою наступного змісту: "Використання в теле-, відео-, кінопрограмах, документальних та художніх фільмах, а також інформаційних комп ютерних файлах і програмах обробки інформаційних текстів, що відносяться до спеціальних засобів масової інформації, непомітних вставок, що негативно впливає на підсвідомість людини та шкідливо впливає на її здоров я, забороняється".
Д. Вилучити численні формулювання "шкода, нанесена життю" в чинних нормативно-правових актах. Наприклад, з ст. 17 Закону України від 15 вересня 1995 р. "Про туризм", ст. 15 Закону України від 12 травня 1991 р. "Про захист прав споживачів", ст. 8 Закону України від 3 липня 1996 р. "Про рекламу", ст. 7 Закону України від 7 березня 1996 р. "Про страхування" та багато інших.
Практичне значення одержаних результатів полягає:
- у науково-дослідній сфері – матеріали дисертації можуть бути використані при подальших дослідженнях проблематики особистих немайнових прав як інституту цивільного права та окремих прав, що забезпечують природне існування фізичної особи;
- у правотворчій сфері – сформульовані в дисертації положення щодо проблем правового регулювання, охорони та захисту особистих немайнових прав фізичної особи, а також конкретні рекомендації щодо змін чинного законодавства можуть стати основою законопроектів з цих питань;
- у сфері практичної діяльності використання одержаних результатів надасть можливість вдосконалити роботу органів та посадових осіб, на яких покладається захист та охорона особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують її природне існування;
- у навчальному процесі результати дослідження можуть бути використані при проведенні лекційних і семінарських занять з навчальних дисциплін “Цивільне право” та спецкурсу “Особисті немайнові права фізичних осіб”.
Особистий внесок здобувача. Дисертація здобувача полягає в одноосібно виконаному науковому дослідженні, в якому викладено авторський підхід щодо вирішення деяких питань правової охорони особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Сформульовані теоретичні положення, висновки, пропозиції, рекомендації одержані автором в результаті вивчення та аналізу понад 300 наукових, нормативно-правових джерел і судових справ.
Апробація та впровадження результатів дисертації. Одержані здобувачем у процесі дослідження висновки, узагальнення і пропозиції були апробовані на науково-практичних конференціях, зокрема на студентській науковій конференції “Новели цивільного та сімейного законодавства” (Київ, травень 2003 р.), Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання” (Хмельницький, листопад 2003 р.), Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Треті осінні юридичні читання” (Хмельницький, листопад 2004 р.), ІІ всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави” (Одеса, грудень 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (Київ, квітень 2004 р.), ІІІ Міжнародній студентській науковій конференції “Актуальні проблеми прав людини, правової системи та держави” (Львів, травень 2004 р.) Крім того, здобувачка виступала на науково-практичному семінарі аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 20 жовтня 2004 р.) Публікація результатів дослідження:
За результатами наукового дослідження опубліковано чотири наукові статті у виданнях, визначених Вищою атестаційною комісією України фаховими, і тези доповідей чотирьох конференцій.
Публікації. Список опублікованих праць за темою дисертації:
1. Давидова Н.О. Класифікація особистих немайнових прав фізичної особи // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 24. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 346-351.
2. Давидова Н.О. Цивільно-правовий захист права на життя, здоров я, свободу та особисту недоторканність // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 12. – С. 102-109.
3. Давидова Н.О. Принципи особистих немайнових прав фізичної особи. – Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – юридичні науки. – 2004. – Вип. 60. – С. 31-33.
4. Давидова Н.О. Джерела регулювання особистих немайнових суспільних відносин у сфері права на життя, охорону здоров я та особисту недоторканність // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 5. – С. 121-128.
5. Давидова Н.О. Актуальні проблемні питання книги 2 нового Цивільного кодексу України // Тези доповідей учасників студентської наукової конференції "Новели цивільного та сімейного законодавства". 23 травня 2003 р. – К.: Академія адвокатури України. – С. 6-8.
6. Давидова Н. Ознаки особистих немайнових прав фізичної особи // Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених "Другі осінні юридичні читання". 14-15 листопада 2003 р. – Хмельницький: В-во ХІУП, 2003. – С. 90-92.
7. Давидова Н.О. Окремі способи захисту особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи // Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених "Треті осінні юридичні читання". 5-6 листопада 2004 р.– Хмельницький: В-во ХІУП, 2004. – С. 139-141.
8. Давидова Н.О. Особисті немайнові відносини як предмет цивільно-правового регулювання та охорони // Тези доповідей третьої Міжнародної студентської наукової конференції "Актуальні проблеми прав людини, правової системи та держави" 5-7 травня 2004 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. – 2004. – С. 109-110.
Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що включають 9 підрозділів, висновків (обсяг – 191 с.), а також списку використаної літератури (258 джерел).
|
