|
Актуальність теми дослідження. Проблема охорони навколишнього природного середовища в цілому і окремих її елементів не тільки продовжує залишатися однією з актуальних для України, а й потребує негайного вирішення. Водні живі ресурси є необхідним елементом довкілля. Вони становлять важливий регулюючий і стабілізуючий компонент біосфери, який охороняється й використовується для задоволення духовних і матеріальних потреб громадян України.
Рибне господарство України відіграє значну роль у забезпеченні населення продовольством, а галузей національної економіки – сировиною, а також у відтворенні природних ресурсів і підвищенні зайнятості населення. Внаслідок економічної кризи обсяги випуску основних видів продукції з водних живих ресурсів істотно зменшилися, значення рибного господарства у продовольчому забезпеченні держави знизилося. Фізіологічно (за даними загальнодержавної програми розвитку рибного господарства України на період до 2010 року) обґрунтована річна потреба у водних живих ресурсах (20 кілограмів на душу населення) становить близько 1 млн. тонн. На сьогодні середній рівень споживання досягає лише понад 8 кг. на рік[22]. Через різке скорочення обсягів фінансування у рибному господарстві з явились загрозливі тенденції. Насамперед це пов язано з погіршенням технічного стану обладнання, швидкими темпами його морального та фізичного старіння та виходом з ладу основних фондів підприємств. За останні 12 років 75-85% водних живих ресурсів добувалося в межах виключних (морських) економічних зон іноземних країн та відкритій частині Світового океану і лише 15-25 % - у виключній (морській) економічній зоні України. Значну частину вилученої продукції з водних живих ресурсів вітчизняні судновласники змушені використовувати для оплати ліцензій на право лову, забезпечення експлуатаційних витрат, покриття дефіциту власних обігових коштів у наслідок неможливості залучення кредитних ресурсів через високі банківські ставки. Це негативно впливає на споживчий ринок, завантаження виробничих потужностей берегових рибопереробних підприємств, а також зумовлює зниження експортних цін на продукцію з водних живих ресурсів і зменшення через це обсягів валютної виручки.
Разом з тим, негативні зміни, що останнім часом склалися в навколишньому природному середовищі, спонукають суспільство віддавати перевагу заходам, спрямованим на охорону й відтворення водних живих ресурсів. Але людство ще не може повністю відмовитися від їх використання. Так, внаслідок антропогенного впливу значно скоротилися площі і зменшилася продуктивність нерестовищ в Азово-Чорноморському басейні. Інтенсивне забруднення вод призвело до зменшення кормової бази, ареалу нагулу, відтворення водних живих ресурсів і до різкого скорочення обсягів їх вилову. Тому на сучасному етапі залишається важливим пошук шляхів гармонійного співіснування суспільства і живої природи, встановлення балансу між економічними й екологічними потребами людей. Не останню роль у цьому процесі відіграє екологічне право. Це зумовлює потребу в дослідженні загальнотеоретичних аспектів та актуальних організаційно-правових засад по використанню й охороні водних живих ресурсів. Повільність темпів, цього процесу, свідчить про відсутність належного правового регулювання суспільних відносин у цій сфері.
Науковим підґрунтям для проведення дослідження зазначених питань послужили праці українських учених-правознавців у галузі екологічного права: В.І.Андрейцева, Г.В.Анісімової, Г.І.Балюк, А.Г.Бобкової, Ю.О.Вовка, М.П.Волика, А.П.Гетьмана, В.І.Гордєєва, І.І.Каракаша, Т.Г.Ковальчук, В.В.Костицького, М.В.Краснової, Н.Р.Малишевої, П.В.Мельника, В.Л.Мунтяна, В.В.Носіка, О.О.Погрібного, В.К.Попова, С.В.Размєтаєва, Б.Г.Розовського, А.К.Соколової, П.В.Тихого, Н.А.Торопової, М.О.Фролова, В.С. Шахова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, О.М.Шуміло та ін. Дисертанткою також були використані доробки представників радянської і російської правової науки в галузі екологічного права: С.О.Боголюбова, М.М.Бринчука, М.І.Васильєвої, О.К.Голіченкова, О.С.Колбасова, М.І.Краснова, М.С.Мехтієва, В.В.Петрова, Т.В.Петрової та ін.
Поза увагою наукових досліджень залишилися проблеми щодо юридичних ознак, які характеризують водні живі ресурси як об єкти тваринного світу, немає ні чіткого визначення самого їх поняття, ні їх теоретичної класифікації.
Особливої уваги у сучасних умовах потребує питання вдосконалення законодавства, яке регулює порядок використання водних живих ресурсів, а саме: промислове, любительське та спортивне використання водних живих ресурсів.
Усе це викликає необхідність проведення комплексного дослідження стосовно правового регулювання суспільних відносин, що складаються у сфері використання й охорони водних живих ресурсів.
Зв язок роботи з науковими планами та програмами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках Державної цільової комплексної програми „Проблеми удосконалення екологічного законодавства в умовах ринку” (державна реєстрація № 0186.0.070871).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теорії екологічного права знаннями щодо особливостей і закономірностей еколого-правового регулювання суспільних відносин у сфері використання й охорони водних живих ресурсів і розробка пропозицій щодо вдосконалення екологічного законодавства України в зазначеній галузі. Мета дослідження зумовила наступні завдання наукового пошуку:
- уточнити юридичні ознаки поняття „водні живі ресурси” як одного з об єктів тваринного світу;
- сформулювати поняття „водні живі ресурси” й виявити критерії поділу їх на окремі різновиди;
- визначити суб єктів правовідносин у сфері використання й охорони водних живих ресурсів, уточнити їх права й обов язки; узагальнити положення про підстави й порядок виникнення і припинення суспільних відносин, які складаються у сфері використання водних живих ресурсів;
- з ясувати особливості еколого-правового регулювання суспільних відносин, що виникають у зв язку з окремими різновидами використання водних живих ресурсів і виявити юридичні ознаки цих різновидів;
- здійснити теоретичний аналіз поняття „правова охорона водних живих ресурсів”;
- розробити пропозиції по вдосконаленню екологічного законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері використання й охорони водних живих ресурсів.
Об єктом дослідження виступає сукупність суспільних відносин, що виникають у сфері використання й охорони водних живих ресурсів.
Предмет дослідження становить проблематика правового регулювання водних живих ресурсів, розв язання якої дозволяє розробити правову категорію „водні живі ресурси”, здійснити їх класифікацію, окреслити порядок їх використання й охорони.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження проведено із використанням історичного, порівняльно-правового, формально-юридичного, системно-функціонального, комплексного та інших методів і наукових засобів теорії пізнання.
Історичний метод застосовано при дослідженні питань становлення й розвитку теоретичних наробок і правового регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері використання й охорони водних живих ресурсів. Порівняльно-правовий ─ у процесі аналізу наукової літератури, окремих положень нормативно-правових актів України й деяких зарубіжних країн, що регулюють суспільні відносини у досліджуваній сфері. За допомогою формально-юридичного методу аналізувалися положення нормативно-правових актів, які регулюють порядок використання й охорони водних живих ресурсів. Системно-функціональний метод застосовувався в ході дослідження міжнародно-правових документів по реалізації використання й охорони водних живих ресурсів та імплементації міжнародних стандартів у національне екологічне законодавство України.
Ці дослідницькі методи базуються на умовах об єктивного і всебічного аналізу процесів і явищ суспільного розвитку, що спостерігаються у досліджуваній сфері, що дало змогу проаналізувати правовий інститут використання й охорони водних живих ресурсів.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти, що регламентують екологічні відносини в Україні, законодавчі акти країн СНД, міжнародні еколого-правові документи. Наукового аналізу зазнали як сучасні нормативні акти, так і ті, що втратили чинність, але в історико-правовому аспекті мають наукову цінність.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація виконана на новому теоретичному рівні і є комплексним дослідженням особливостей правового регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері використання й охорони водних живих ресурсів.
До найбільш істотних результатів, які відбивають наукову новизну й виносяться на захист, належать такі положення:
1. З урахуванням новітніх наукових досліджень удосконалено і сформульовано поняття „водні живі ресурси”, під якими слід розуміти сукупність водних живих організмів (риб, водних тварин та інших водних організмів), які постійно або на окремих стадіях свого розвитку перебувають у воді, знаходячись при цьому в стані природної волі, напіввільних умовах чи неволі, можуть бути об єктам використання в межах державної юрисдикції.
2. Запропоновано класифікацію, відповідно до якої водні живі ресурси можуть поділятися залежно: від біологічних властивостей ─ на риби, круглороті (міноги й міксини) водні безхребетні, морські ссавці, вищі водні рослини та інші водорості; від середовищних ознак, що вказують на стан існування водних живих ресурсів щодо навколишнього природного середовища ─ морські, морські прибережні, озерні, річні та інші; від цілей використання ─ на ресурси промислового, любительського і спортивного використання.
3. Уперше рекомендується розглядати правові норми, що регулюють відносини у сфері використання й охорони водних живих ресурсів, як самостійний інститут, який формується в рамках екологічного права.
4. Отримало подальший розвиток питання суб єктного складу правовідносин у досліджуваній сфері. Поділяючи їх на групи, дисертантка з ясовує й систематизує права й обов язки зазначених суб єктів. Уперше обґрунтовано юридичне поняття „використання водних живих ресурсів”, у зміст якого пропонується включити не тільки діяльність по вилученню корисних властивостей відповідних об єктів, й ту, що безпосередньо передує або створює умови для такого вилучення. Перелічено юридичні ознаки окремих різновидів використання водних живих ресурсів.
5. Уперше на дисертаційному рівні сформульовано поняття „правова охорона водних живих ресурсів”, під яким слід розуміти сукупність установлених державою правових норм та виникаючих внаслідок їх реалізації правовідносин, спрямованих на виконання системи правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, що забезпечують збереження, відтворення й раціональне використання водних живих ресурсів.
6. Дістало подальшого розвитку положення, що правова охорона водних живих ресурсів включає в себе систему засобів заохочення й відповідальність, які встановлені законодавством і впливають на поведінку суб єктів відповідних правовідносин.
7. Сформульовано пропозиції щодо необхідності розробки проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про використання й охорону водних живих ресурсів”, де будуть міститися положення стосовно регулювання використання та охорони водних живих ресурсів.
Практичне значення отриманих результатів. Викладені в дисертаційному дослідженні положення, рекомендації й висновки можуть бути використані при розробці й удосконаленні екологічного законодавства України, що регламентує відносини у сфері використання й охорони водних живих ресурсів, у науково-дослідних роботах у процесі подальших наукових досліджень порушеної проблеми. Деякі результати роботи можуть застосовуватися у навчальному процесі при проведенні лекцій і практичних занять з курсу „Екологічне право України”, а також при підготовці підручників і навчальних посібників з відповідної навчальної дисципліни. Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Свої погляди з деяких питань авторка висвітлила в доповідях на двох науково-практичних конференціях: „Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування” (Харків, грудень 2001р.), „Екологія та здоров я людини. Охорона водного та повітряного басейнів. Утилізація відходів” (Харків-Бердянськ, 2003р.)
Публікації. Результати дослідження викладені в трьох опублікованих у фахових виданнях працях і двох тезах наукових повідомлень.
Структура дисертації зумовлена предметом, метою й завданнями дослідження. Вона складається із вступу, трьох розділів, що містять деcять підрозділів, висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 187 сторінок, з них основний текст ─165 сторінок, кількість використаних джерел ─254 найменувань.
| 
