|
Актуальність теми. Європейські інтеграційні процеси обумовлюють необхідність вироблення єдиних підходів до багатьох сфер та галузей політичного, економічного та соціального життя. Особливе місце тут займає місцева демократія, яка виступає в якості одного з найважливіших чинників об єднання країн континенту. Бажання України стати повноцінним членом об єднаної Європи повинно підтверджуватися реальними діями. Одним з перших кроків в цьому напрямку був вступ до Ради Європи – провідної міжнародної міжурядової організації, яка в рамках забезпечення прав людини безпосередньо займається проблемами місцевого самоврядування. Визнання та дотримання Україною міжнародних стандартів у сфері місцевого самоврядування та прав людини сприятиме розвитку нашої держави як демократичної, соціальної і правової.
Для повноцінної реалізації, ефективної охорони та захисту конституційних прав і свобод людини потрібен дієвий та чіткий конституційно-правовий механізм їх забезпечення, що пояснюється вищою силою закріплених в Конституції України норм. Наближеність до людини, поєднання рис інституту громадянського суспільства і органу публічної влади зумовлює особливе місце органів місцевого самоврядування в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав і свобод громадян України.
Ефективне функціонування органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення основних прав і свобод громадян неможливе без взаємодії з іншими суб єктами конституційно-правового механізму. У зв язку з цим взаємодія з органами державної влади та інституціями громадянського суспільства розглядається під кутом здіснення органами місцевого самоврядування своїх повноважень.
Роль місцевого самоврядування у забезпеченні прав і свобод людини та громадянина отримала певне вивчення у науці конституційного права України. Діяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню прав та свобод людини досліджувалася І. Литвиненко, але у відриві від конституційно-правового механізму забезпечення основних прав і свобод громадян, тобто без визначення місця і ролі органів місцевого самоврядування у ньому.
Конституційно-правовий механізм забезпечення основних прав і свобод громадян України є вельми актуальною темою наукових досліджень, оскільки лише недавно українські вчені (Ю. Тодика, О. Марцеляк, П. Рабінович та К. Волинка) почали розробляти її для потреб державно-правової практики реалізації особою своїх основних прав і свобод. У радянській літературі досліджувалися лише деякі елементи конституційно-правового механізму забезпечення основних прав і свобод громадян – гарантії прав і свобод громадян, їх реалізації, охорони і захисту. Значна увага приділялася також соціально-правовому механізму забезпечення і механізму реалізації основних прав і свобод громадян. Позитивно, що останнім часом в правовій літературі розкривається роль різних інститутів держави в забезпеченні прав і свобод громадян (Верховна Рада України, Конституційний Суд України, прокуратура). Водночас поза увагою дослідників залишені такі важливі інституції, які відіграють істотну роль в забезпеченні основних прав і свобод громадян України – Кабінет Міністрів, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування тощо. Враховуючи, що дослідження всього конституційно-правового механізму забезпечення основних прав і свобод людини і громадянина було б непомірно об ємним, в дисертаційному дослідженні вивчається роль та наводиться характеристика діяльності лише органів місцевого самоврядування в ньому. Усе вищевикладене свідчить про перспективність обраної теми дослідження та її актуальність.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до “Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр.” (п. 3.2), затверджених Наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р., та згідно з “Головними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.” (п. 1.3), затвердженими Вченою радою НУВС 23 березня 2001 р.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз нормативної бази, вітчизняного та зарубіжного наукового матеріалу, досвіду, який стосується ролі органів місцевого самоврядування в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав і свобод громадян України, їх теоретичне осмислення; вивчення практики правозабезпечувальної діяльності органів місцевого самоврядування України і на цій основі вирішення низки теоретичних та практичних проблем організації забезпечення основних прав і свобод громадян України; заповнення прогалин, що мають місце в науці з цієї проблеми.
Для досягнення поставленої мети всебічного дослідження теми дисертант поставив своїм науковим завданням:
· дослідити сутність і дати наукове визначення конституційно-правового механізму забезпечення основних прав і свобод громадян України, розкрити його елементи і визначальні риси;
· з ясувати місце і функціональне призначення органів місцевого самоврядування в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав і свобод громадян України;
· провести аналіз чинної правової бази діяльності органів місцевого самоврядування;
· дослідити принципи, форми і критерії діяльності органів місцевого самоврядування щодо забезпечення основних прав і свобод громадян України;
· розглянути аспекти взаємодії органів місцевого самоврядування з іншими суб єктами конституційно-правового механізму забезпечення основних прав і свобод громадян України у сфері забезпечення основних прав і свобод громадян України;
· сформулювати пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення законодавства про місцеве самоврядування, а також діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав і свобод громадян України.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі забезпечення органами місцевого самоврядування основних прав і свобод громадян України.
Предметом дослідження є діяльність органів місцевого самоврядування щодо забезпечення основних прав і свобод громадян України.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система методів і прийомів наукового пізнання. Це, насамперед, загальнонаукові методи. Метод філософської діалектики пізнання соціальних явищ і процесів використовувався для розгляду системи місцевого самоврядування та прав людини у їх розвитку та взаємозв язку. На підставі системно-структурного методу в дисертації здійснюється комплексне вивчення конституційно-правового механізму забезпечення прав і свобод громадян України, а також проведення аналізу діяльності органів місцевого самоврядування в аспекті забезпечення прав і свобод громадян.
З конкретних наукових методів використовувався формально-логічний метод, за допомогою якого сформульовані поняття і визначенні властивості конституційно-правового механізму забезпечення основних прав і свобод громадян України та конституційно-правових гарантій. Формально-догматичний (формально-юридичний) метод було застосовано для аналізу правових норм, що регулюють діяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню основних прав і свобод громадян. Забезпечення методологічно правильного визначення сутності і призначення сутності міжнародних стандартів у сфері місцевого самоврядування і прав людини, а також принципів та функцій органів місцевого самоврядування в різних країнах світу здійснювалося завдяки використанню конкретно-історичного підходу, який поєднувався з порівняльно-історичним методом. Автором було також застосовано соціологічні і статистичні методи збору і аналізу інформації.
Теоретична основа дисертації ґрунтується на працях і висновках юристів-теоретиків в галузі конституційного права і представників інших галузей права, перш за все загальної теорії держави і права, державного (конституційного) права зарубіжних країн, державного будівництва і місцевого самоврядування, муніципального (комунального) права, історії держави і права України та зарубіжних країн. Зокрема, йдеться про праці таких провідних вчених-теоретиків, як С. Алєксєєв, М. Баймуратов, О. Бандурка, Г. Барабашев, О. Батанов, М. Бондар, В. Борденюк, І. Бутко, М. Вітрук, М. Воронов, Р. Давидов, В. Ебзєєв, В. Кампо, О. Карлов, А. Колодій, В. Копєйчиков, М. Корнієнко, В. Кравченко, В. Куйбіда, О. Кутафін, О. Лукашева, П. Любченко, О. Марцеляк, В. Мелащенко, М. Орзіх, М. Пітцик, В. Погорілко, М. Пучкова, П. Рабінович, І. Ростовщиков, А.Селіванов, В.Серьогін, С. Серьогіна, В. Сіренко, Т. Смірнова, Ю. Тодика, О. Фрицький, В. Чіркін, В. Цвєтков, М. Цвік, В.Шаповал, Ю.Шемшученко, К.Шеремет, Г.Шмельова, К.Шугріна, О.Ярмиш та ін.
Нормативно-правову базу наукової роботи становлять Конституція України, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, інші нормативно-правові акти України та зарубіжних країн, міжнародно-правові акти, а також правові акти місцевих рад та їх виконавчих органів.
Емпіричною базою роботи стали матеріали практики діяльності органів місцевого самоврядування окремих міст України, а також окремих європейських країн.
Особливістю дисертаційного дослідження є комплексний підхід до розгляду організаційно-правових проблем діяльності і практики функціонування органів місцевого самоврядування із використанням результатів наукових досліджень теорії держави і права, конституційного права, адміністративного права, державного будівництва та місцевого самоврядування.
Наукова новизна одержаних результатів полягає як у самій постановці теми дослідження, так і в запропонованих рішеннях деяких її конкретних проблем. Вона є першим в українській правовій науці фундаментальним комплексним дослідженням місця і ролі органів місцевого самоврядування в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав і свобод громадян України.
На основі проведеного наукового дослідження сформульовано низку положень, які виносяться на захист:
1. Розвинуто ідею про багатовимірність (двоаспектність) поняття конституційно-правового механізму забезпечення основних прав і свобод громадян України. В статичному аспекті конституційно-правовий механізм забезпечення основних прав і свобод громадян України являє собою визначену в Конституції і конституційно-правових законах України систему норм, що закріплює основні права і свободи громадян України, їх гарантії, а також органи державної влади, місцевого самоврядування та інші інституції держави та суспільства, діяльність яких спрямована на створення необхідних умов для повної і ефективної реалізації, охорони та захисту цих прав. В динамічному зрізі конституційно-правовий механізм виступає як безперервний процес, що складається з кількох стадій – реалізації, охорони та захисту, та обумовлюється діяльністю вповноважених суб єктів – державних органів та органів місцевого самоврядування, об єднань громадян тощо, – щодо створення необхідних умов для ефективної і повної реалізації, охорони та захисту прав і свобод громадян.
2. Пропонується авторське поняття конституційно-правових гарантій як різновиду юридичних гарантій, тобто взята в єдності, внутрішньо врегульована система визначених в Конституції і конституційно-правових законах України юридичних норм, що закріплюють інституції, умови та засоби, які забезпечують реалізацію, охорону та захист основних прав і свобод громадян.
3. Вперше сформульовано пропозицію щодо доповнення переліку засад місцевого самоврядування принципом пріоритетності прав і свобод людини в діяльності органів місцевого самоврядування як необхідної гарантії реалізації, охорони і захисту прав громадян.
4. Розвинуто ідею, що забезпечення прав і свобод людини та громадянина не можна розглядати як окремо визначену функцію органів місцевого самоврядування, оскільки всі функції органів місцевого самоврядування прямо або опосередковано забезпечують права і свободи громадян.
5. З нових позицій розглядається роль статутів територіальних громад у конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав і свобод громадян України. Відображення в них міжнародних стандартів у сфері прав людини та місцевого самоврядування з урахуванням місцевих традицій і особливостей виступає важливою гарантією забезпечення прав і свобод людини та сприяє поступовій трансформації сукупності жителів населеного пункту у територіальну громаду.
6. Обґрунтовано тезу про необхідність запровадження “людського виміру” в якості основного критерію оцінки діяльності органів місцевого самоврядування (а також інших органів публічної влади).
7. Обґрунтована пропозиція щодо закріплення в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” розгляду звернень громадян органами місцевого самоврядування та здійснення контролю за станом цієї роботи на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності в якості власного повноваження, а не делегованого (як має місце в чинному законі), що буде відповідати конституційній нормі про обов язковість такої діяльності органів місцевого самоврядування.
8. Запропоновано додаткові аргументи щодо визнання провідної ролі органів місцевого самоврядування у конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав і свобод громадян України. Зокрема, наявність у них широкої компетенції майже в основних сферах людської життєдіяльності і максимальна наближеність органів та посадових осіб місцевого самоврядування до населення. Відповідно вони забезпечують більше прав і свобод, ніж будь-який інший суб єкт цього механізму.
9. Висунуто тезу про законодавче закріплення такого принципу діяльності органів самоорганізації населення, як принцип широкої участі громадян у виробленні, прийнятті та реалізації рішень.
10. Обґрунтовано пропозицію переходу від дозвільного до повідомного порядку утворення органів самоорганізації населення.
11. З нових позицій розглядається взаємодія органів місцевого самоврядування з іншими суб єктами конституційно-правового механізму: вона є важливим і необхідним чинником ефективного забезпечення основних прав і свобод громадян та повинна втілюватися у різних формах, вибір яких залежить від комплексу обставин, цілей і завдань, що стоять перед суб єктами конституційно-правового механізму забезпечення основних прав і свобод громадян України.
12. Внесені рекомендації щодо змін чинного законодавства України з метою більш ефективного забезпечення окремих прав і свобод громадян органами місцевого самоврядування України.
Наукове і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вона спрямовані на поглиблення наукових знань у сфері конституційного права України, забезпечення прав і свобод громадян органами місцевого самоврядування. Сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані:
- в науково-дослідницьких цілях – для подальших розробок теорії інституту місцевого самоврядування, забезпечення прав і свобод громадян України;
- в законотворчій роботі – як теоретичний матеріал для вдосконалення законодавчих актів, що регулюють діяльність органів місцевого самоврядування;
- в правозастосуванні – для покращення форм та методів діяльності органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо забезпечення основних прав і свобод громадян України;
- в навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з конституційного права України; у викладанні курсу конституційного права України і курсу державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні; в науково-дослідницькій роботі студентів;
- у виховній роботі – для правовиховної роботи серед населення, підняття рівня правової культури громадян України, зокрема посадових осіб місцевого самоврядування.
Апробація результатів дисертації. Основні тези дисертації знайшли висвітлення у виступах автора на Науково-практичній конференції ад юнктів і слухачів магістратури (м. Харків, 13 квітня 2001 р., тези опубліковані), на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 20 червня 2003 р., тези опубліковані), а також на науково-практичній конференції “Забезпечення конституційних прав і свобод громадян правоохоронними органами України” (м. Донецьк, 26 вересня 2003 р., тези не опубліковані).
Публікації. Сформульовані в дослідженні положення, висновки і пропозиції викладені автором у шести наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
| 
