|
Актуальність теми. Безпрецедентні терористичні акти в США 2001 р., в Іспанії та Російській Федерації в 2004 р., у Великій Британії в 2005 р. зумовлюють пошуки нових стандартів державної правоохоронної діяльності на початку ХХІ ст., оптимального поєднання більш ефективної системи правоохорони зі збереженням традиційних демократичних цінностей.
Для підвищення ефективності правоохоронної функції Української держави в сучасних умо-вах цінною виступає потреба в теоретичному осмисленні та врахуванні закономірностей досвіду удосконалення цього напряму державної діяльності в зарубіжних державах, передовсім у тих із них, які на рубежі ХХ-ХХІ століть вирішували подібні до українських соціальні завдання. Такими виступають держави Центральної Європи (Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина), в яких коре-кція правоохоронної функції здійснювалася в умовах становлення демократичної політичної сис-теми, економічної реформи, а в Чехії і Словаччині – також державного будівництва.
Теоретичні розробки й досвід проведення реформування правоохоронної функції в названих державах є тим більш важливими для України на сучасному етапі, коли, з одного боку, здійсню-ється процес законодавчого та інституційного наповнення положень Конституції України, котри-ми визначаються основні параметри судової і правоохоронної системи України, а з іншого – про-довжується практична діяльність щодо пошуку її оптимальної моделі шляхом поглиблення судо-во-правової реформи.
Аргументами актуальності теми дослідження, отже, виступають:
1. Необхідність створення та розвитку теоретичного знання про правоохоронну функцію постсоціалістичної держави, технології її корегування не лише в площині змін, пов язаних із пере-ходом від тоталітаризму до демократії і правової держави, а й у зв язку з новими тенденціями роз-витку злочинності в епоху глобалізації. Емпіричний матеріал держав Центральної Європи дозво-ляє виявити закономірності вибудови правоохоронної функції держави та відповідного сегменту державного механізму.
2. Потреба в удосконаленні правоохоронної системи в Україні зумовлює використання тео-ретичних підходів і практичного досвіду становлення та реформування правоохоронних систем країн дослідження, зокрема на етапі їх підготовки до вступу в Європейський Союз. Звернемо увагу на той факт, що в нашій країні станом на 2005 р. залишаються невирішеними цілий ряд проблем реформування судової системи та правоохоронних органів, зокрема прокуратури, органів внутрі-шніх справ. У свою чергу, це викликає також інтерес до таких теоретичних і практичних питань, як знаходження оптимальної національної моделі забезпечення незалежності судів, удосконалення діяльності прокуратури, її інституційної системи та обсягу повноважень, доцільності подальшого функціонування досудового слідства у нинішньому вигляді, пріоритетів правоохоронної діяльнос-ті держави в цілому тощо. Тому з ясування відповідного правового досвіду в країнах дослідження допоможе уникнути цілого ряду помилок в організації та законодавчому забезпеченні системи правоохорони в Україні.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана робота проводилась на ка-федрі державного управління і менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України і виконана відповідно до Зведеного плану наукової діяльності Академії, зо-крема Комплексного наукового проекту “Державне управління і місцеве самоврядування” (ОК № 200U004103).
Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз теоретичних і практич-них питань правоохоронної функції держав Центральної Європи в умовах наближення їх правових систем до стандартів Європейського Союзу та в контексті необхідності удосконалення правоохо-ронної функції Української держави.
Поставлена мета досягається в ході вирішення таких загальних і конкретних задач:
1) розвиток теоретичних аспектів знання про функції держави та, зокрема, функції постсоці-алістичної держави як проблеми загальної теорії держави і права, в тому числі виявлення законо-мірностей їх становлення і розвитку, розробка системи категорій і понять, пов язаних із пробле-мою;
2) розвиток теоретичних уявлень про правоохоронну функцію постсоціалістичної держави, в тому числі її системний аналіз, вироблення та уточнення відповідного понятійно-категоріального апарату; 3) розгляд технології й закономірностей процесу реформування правоохоронної системи в державах Центральної Європи після 1989 р., які призвели до формування нової сутності право-охорони як інституційно-юридичної системи, її законодавчого забезпечення, напрямів і засобів здійснення; на базі аналізу законодавчого матеріалу та практики аналіз послідовності організацій-но-правових заходів щодо створення механізму захисту прав людини;
4) висвітлення процесу становлення нової системи правосуддя (судів загальної юрисдикції і конституційного контролю) в державах дослідження, в тому числі послідовності й рівня його за-конодавчого забезпечення, посилення гарантій незалежності судової влади;
5) розкриття змісту удосконалення правоохоронної діяльності держав Центральної Європи на початку ХХІ ст. під впливом комплексної підготовки до вступу в Європейський Союз, зокрема законодавчого й інституційного забезпечення підвищення ефективності прокуратури та поліцей-ських структур;
6) вироблення загальних висновків та конкретних пропозицій щодо зміцнення правоохорон-ної функції України, ефективнішого законодавчого забезпечення основних напрямів правоохорон-ної діяльності держави.
Об єктом дослідження виступають суспільні відносини, пов язані зі створенням і функціону-ванням інституційно-правових систем, покликаних здійснювати правоохоронну функцію держав Центральної Європи в умовах проведення в них суспільних перетворень, підготовки та вступу до Європейського Союзу.
Предметом дослідження виступають теоретичні й практичні питання моделі правоохоронної функції в державах Центральної Європи, її сутність та інституційно-правова форма. Предмет да-ного дослідження охоплює чотири держави – Польську Республіку, Чеську Республіку, Словацьку Республіку, Угорську Республіку, котрі з 1 травня 2004 р. стали повноправними членами Європей-ського Союзу. До предмета дисертаційного дослідження ввійшли (стали його складовими) питан-ня теоретичної розробки проблеми правоохоронної функції держави в постсоціалістичному суспі-льстві, з ясування закономірностей законодавчого та інституційного забезпечення правоохоронної функції в державах Центральної Європи за такими напрямами, як формування нової моделі право-суддя, перетворення поліцейських органів та реформа прокуратури. Предмет дисертації відзнача-ється не лише логічною обумовленістю, а й характером державно-правових процесів, що відбува-лися в указаних державах. Автор включає до предмету дослідження не лише теоретичні, а й прак-тичні проблеми корегування правоохоронної діяльності.
Методи дослідження. Методологічною основою даної роботи стало комплексне використан-ня автором сукупності універсальних, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів дослі-дження. У дисертації враховано сучасний тип наукової раціональності та наукову парадигму віт-чизняної правознавчої науки.
Основу методології пізнання проблем правоохоронної функції в чотирьох державах Центра-льної Європи становив системний підхід. Завдяки йому дисертант розглядає правоохоронну функ-цію держави через реалізацію концепції системності. Крім того, використання системного підходу дозволило виділити структурні рівні правоохоронної функції держави в постсоціалістичному сус-пільстві, виробити теоретичну модель правоохоронної діяльності як напряму державної політики.
Виявлення особливостей здійснення правоохоронної функції держав Центральної Європи здійснюється завдяки використанню цілого ряду інших наукових методів. Правоохоронна функція держави виступає динамічним соціальним явищем і для з ясування її генезису використовується історико-правовий метод, обов язковою вимогою якого є аналіз предмету в контексті конкретної історичної ситуації, етапів його розвитку, факторів, які впливають на нього на кожному етапі.
Тема дослідження обумовлює використання порівняльно-правового методу, ефективність якого, на думку автора, залежить від врахування таких факторів як спорідненість об єктів дослі-дження, особливості правосвідомості, традиції суспільства та контекст його правової системи за-галом. До предмету порівняльного аналізу автор відносив, у першу чергу, такі елементи правоохо-ронної системи країн дослідження, реформування котрих виступає особливо актуальним для Укра-їни, зокрема: питання забезпечення незалежності судів, критерії оцінки ефективності правоохо-ронних структур, їх інституційна специфіка тощо.
Особливістю дисертаційної роботи виступає поєднання теоретичного і емпіричного рівнів пізнання. Ігнорування останнього може призвести дослідника до помилкових висновків. Саме на цій стадії пізнання реалізується можливість перевірки і доповнення науково-теоретичного аналізу відомостями і враженнями, отриманими автором у процесі безпосереднього вивчення практичного впровадження реформи системи правоохорони в державах Центральної Європи. Нарешті, поєд-нання даних рівнів пізнання дозволить довести до суб єктів правоохоронної діяльності в Україні знання про закономірності та конкретні державно-правові зразки, події і факти правоохоронної сфери держав, які досліджуються.
Теоретичну базу дослідження становлять праці вітчизняних вчених-правознавців А. Зайця, М. Козюбри, Н. Нижник, П. Рабіновича, В. Селіванова, В. Скрипнюка, В. Тація, Ю. Тодики, М. Цвіка, В. Шаповала, зарубіжних вчених С. Алексєєва, В. Нерсесянца, Ю. Тихомирова, В. Четвер-ніна, В. Чиркіна, В. Кнаппа, М. Чіча та інших.
Інформаційною і емпіричною основою роботи стали законодавчі та інші нормативні акти Польської Республіки, Чеської Республіки, Словацької Республіки, Угорської Республіки, інших постсоціалістичних держав, документи міжнародних організацій, наукові публікації, довідкова лі-тература, статистичні матеріали.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше у вітчизняній юридичній науці зроблено спробу комплексного аналізу теоретичних і практичних питань правоохоронної функції держав Центральної Європи, процесу її корегування в умовах системних суспільних пере-творень та вступу до ЄС. Особистим внеском автора є розробка теоретичних аспектів правоохо-ронної функції постсоціалістичної держави як окремої проблеми загальної теорії держави і права, дослідження практичних проблем її здійснення в указаних державах. Зокрема, автором досліджено інституційну основу механізму даної функції держави, процес його реформування, ступінь зако-нодавчого забезпечення.
Внаслідок здійсненого дослідження отримано нові результати, які прямо чи опосередковано здатні вплинути на вдосконалення правоохоронної діяльності в Україні.
До основних наукових результатів дисертації належать:
1) на основі теоретичного аналізу розроблено та уточнено понятійно-категоріальний апарат, пов язаний із дослідженням правоохоронної функції постсоціалістичної держави, зокрема:
зроблено висновок про те, що в умовах, коли проблеми забезпечення безпеки людини, суспі-льства і держави є особливо актуальними, державна правоохоронна діяльність виступає окремою функцією держави;
сформульовано визначення правоохоронної функції сучасної держави – це самостійний і пріоритетний напрям державної діяльності, котрий за допомогою юридичних засобів здійснюється для досягнення такого соціального ефекту, як захист права загалом, основ конституційного ладу, в тому числі прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина та інших об єктів, зміцнення законності і правопорядку, і одночасно виступає правовою формою досягнення інших цілей суспі-льства і держави;
розкрито склад категорії “правоохоронна функція”, в тому числі такі взаємопов язані понят-тя: напрями державної правоохоронної діяльності, її суб єкти та об єкти;
2) подано теоретико-юридичний аналіз та доповнено систему наукового знання щодо коре-гування правоохоронної функції в державах Центральної Європи в кінці 80-х на початку 90-х ро-ків ХХ ст. Зроблено висновок про те, що окремим напрямом державної правової політики вказа-них країн цього періоду виступала діяльність, спрямована на створення нової правоохоронної сис-теми відповідно до засад демократії і правової держави;
3) досліджено закономірності реформування національних моделей правосуддя, включно си-стеми судів загальної юрисдикції і конституційного контролю в державах Центральної Європи, напрями, послідовність організаційно-правових заходів, ефективність, взаємопов язаність із сумі-жними видами реформ; зроблено висновок про органічний зв язок цієї реформи з конституційною реформою та іншими напрямами правових перетворень, подано їх теоретичну характеристику та з ясовані проблеми функціонування;
4) здійснено дослідження змісту та технології реформ органів прокуратури, проведених у країнах дослідження, спрямованих на адаптацію цієї правоохоронної інституції до умов функціо-нування в демократичній, правовій державі;
5) проаналізовано зміст поліцейської діяльності в країнах дослідження та проблеми її рефор-мування, зокрема інституційну специфіку поліцейських органів, ступінь законодавчого забезпе-чення їх діяльності та практичних проблем протидії злочинності;
6) подано пропозиції щодо підвищення ефективності правоохоронної діяльності Української держави, зокрема щодо: удосконалення конституційних основ правоохоронної системи; створення гарантій незалежності судів і суддів; напрямів реформування прокуратури; підвищення ефектив-ності діяльності органів внутрішніх справ в Україні.
Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в можливості, з одного боку, глибше зрозуміти закономірності здійснення правоохоронної функції постсоціалістичною держа-вою, а з іншого – використати зарубіжний досвід для з ясування можливостей його впровадження в Україні. Результати дослідження можуть знайти застосування в таких сферах:
1) у науковій – результати дисертації можуть бути використані для подальших наукових до-сліджень теорії і практики правоохоронної діяльності в постсоціалістичному суспільстві, причому не лише держав Центральної Європи, а й інших регіонів, зокрема країн-членів СНД, балтійських держав;
2) у правотворчій – законодавці та представники інших правотворчих органів можуть скори-статися ними для поглиблення та інтенсифікації правового забезпечення реформування правоохо-ронної системи в Україні, а саме: а) для оптимального завершення судової реформи; б) для пода-льшої роботи щодо створення законодавчої бази для реформування прокуратури і міліції;
3) у навчально-методичній – здобутки дослідження можуть бути використані в процесі під-готовки фахівців-юристів, зокрема в ході читання навчальних дисциплін з теорії держави і права, судоустрою і правоохоронних органів, порівняльного правознавства.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, резуль-татом власних досліджень автора. Під час підготовки публікацій у співавторстві (з Лемаком В.В., Нижник Н.Р.,) співавтори надали допомогу в пошуку частини емпіричного матеріалу та його тео-ретичному аналізі, водночас здобувач залишає за собою авторський пріоритет щодо тих теоретич-них положень і висновків даних робіт, які використані у дисертації. Апробація результатів дисер-тації. Дисертацію обговорено на спільному засіданні кафедри державного управління і менеджме-нту та кафедри права і законотворчого процесу Національної академії державного управління при Президентові України. Крім того, дослідження було обговорено на засіданні кафедри теорії дер-жави і права Національної академії внутрішніх справ України. Окремі питання роботи доповідали-ся на двох міжнародних наукових конференціях, проведених спільно кафедрою теорії та історії держави і права юридичного факультету УжНУ та кафедрою історії держави і права юридичного факультету Кошицького університету ім. П. Шафарика у Словацькій Республіці (Кошице – 1997, Ужгород – 1998), на Всеукраїнській науковій конференції «Другі юридичні читання» в Національ-ному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова (Київ, 18 травня 2005 р.), на щорічних підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського націо-нального університету. Публікації. З теми дисертації опубліковано 9 статей у наукових фахових виданнях.
Структура дисертації обумовлена авторським розумінням предмета дослідження. Вона скла-дається зі вступу, трьох розділів, поділених на 8 підрозділів, висновків (повний обсяг дисертації 203 с., в тому числі основний текст 186 с.) і списку використаних джерел (206 найменувань).
| 
