|
Актуальність теми дослідження. Політичні, економічні й соціальні перетворення, які безперервно відбуваються в Україні протягом останнього десятиріччя і на сьогоднішній день ще далекі від фази свого завершення, характеризуються двома масштабними тенденціями: з одного боку – це лібералізація та демократизація всіх сфер суспільного життя й проведення відповідних правових реформ, а з іншого – загострення соціальних суперечностей, девальвація духовних цінностей і моральних підвалин суспільства.
Моральність визнається однією з найвищих соціальних цінностей у ч. 2 ст. 35 Конституції України, у якій, зокрема, вказано, що окремі права і свободи громадян можуть бути обмежені законом в інтересах захисту суспільних та особистих цінностей, серед яких зазначена й моральність. Виходячи з того, що кримінальним законом захищаються цінності, які визнаються більшістю суспільства, у повній мірі правомірним для протидії вчиненню злочинних посягань на суспільну моральність є використання кримінально-правових методів. Новий Кримінальний кодекс України (далі – КК) 2001 р. передбачає відповідальність за злочини проти моральних засад життя суспільства у кількох статтях, однією з яких є ст. 297 КК, де встановлюється кримінальна відповідальність за наругу над могилою. Утім, навіть після проведення кримінально-правової реформи, вказана норма не позбавилась окремих недоліків, що негативно впливає на її практичне застосування.
Зростаючу важливість дослідження проблем захисту суспільної моральності в сфері шанобливого ставлення до померлих та місць їхнього поховання від злочинних посягань і необхідність подальшого вдосконалення правової регламентації протидії таким злочинам частково підтверджують й дані офіційної статистики. Так, якщо в 1993 р. на території України було зареєстровано 163 злочини, передбачені ст. 212 КК 1960 р. (глум над могилою), то в 2003 р. їхня кількість дорівнювала вже 1861, тобто за десять років збільшилася в 11,4 рази. Не можна не звернути увагу на те, що за період існування у кримінальному законодавстві норми про відповідальність за наругу над могилою у вітчизняній науці відсутнє комплексне кримінально-правове та кримінологічне дослідження питань цієї проблематики. Хоча окремі аспекти проблеми висвітлені у роботах таких українських та зарубіжних фахівців, як А.С. Абдуллаєв, Ю.В. Александров, Ю.М. Антонян, О.М. Бандурка, В.В. Голіна, П.Ф. Грішанін, І.М. Даньшин, С.Ф. Денисов, В.Т. Дзюба, М.А. Єфімов, А.Ф. Зелінський, О.М. Ігнатов, І.І. Карпець, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнецова, А.В. Ландіна, В.А. Ломако, П.С. Матишевський, П.П. Михайленко, В.О. Навроцький, П.П. Сердюк, М.І. Хавронюк, С.С. Яценко та інших, вирішення ряду питань кримінальної відповідальності за наругу над могилою носить, як уявляється, фрагментарний характер. Багато проблем лишаються дискусійними, деякі аспекти досліджені поверхово, а окремі положення узагалі не розглядалися. Такий стан теоретичної розробки проблеми впливає й на практику правозастосування, зумовлюючи наявність значної кількості помилок при кваліфікації діянь, які містять ознаки наруги над могилою, що наочно демонструють вивчені автором матеріали кримінальних справ зазначеної категорії.
Наведені міркування, які свідчать про безспірну актуальність розгляду кримінально-правових та кримінологічних аспектів цієї проблематики на сучасному етапі, та відсутність комплексних наукових досліджень у цій сфері й зумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження, його практичну та наукову актуальність.
Зв язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права та кримінології Запорізького юридичного інституту МВС України. Окремі рекомендації, запропоновані автором у роботі, враховують вимоги Закону України “Про захист суспільної моралі” та Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне кримінально-правове та кримінологічне вивчення проблем наруги над могилою і формування на цій основі науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення відповідної норми КК та підвищення ефективності запобігання вказаному виду злочину. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: – дослідити соціальну зумовленість встановлення кримінальної відповідальності за наругу над могилою, вивчити її історичну еволюцію та проаналізувати сучасні підстави криміналізації цього діяння; – провести юридичний аналіз складу злочину, передбаченого ст. 297 КК; – розв язати проблемні питання відмежування наруги над могилою від суміжних злочинів та її кваліфікації за сукупністю з іншими злочинними посяганнями; – вивчити рівень, структуру та динаміку наруг над могилами й дати кримінологічну характеристику особі злочинця;
– виявити основні причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів, передбачених ст. 297 КК;
– визначити загальні та спеціально-кримінологічні заходи, спрямовані на запобігання таким посяганням;
– внести конкретні пропозиції щодо удосконалення кримінального закону про відповідальність за наругу над могилою.
Об єктом дослідження є кримінально-правові та кримінологічні питання наруги над могилою. Предметом дослідження є норма, передбачена ст. 297 КК, що встановлює відповідальність за наругу над могилою; практика її застосування; причини та умови вчинення цього злочину; проблеми удосконалення заходів запобігання таким злочинним проявам, а також система наукових поглядів і розробок даної проблеми.
Методи дослідження обрані з огляду на поставлену мету, завдання, об єкт і предмет дослідження. Методологічною основою роботи є діалектичний метод пізнання. З числа методів, властивих для досліджень у правових науках, використано наступні: історико-правовий, порівняльно-правовий, юридичний (догматичний), метод системного аналізу, статистичний та соціологічний методи дослідження.
За допомогою історико-правового методу досліджено історію розвитку кримінального законодавства про відповідальність за наругу над могилою. Порівняльно-правовий метод застосовано при порівнянні положень законодавства України про наругу над могилою з відповідними положеннями кримінального законодавства зарубіжних країн (Білорусі, Грузії, Іспанії, Молдови, Нідерландів, Польщі, Російської Федерації, Франції, ФРН, Швейцарії). За допомогою юридичного (догматичного) методу та методу системного аналізу розглянуто об єктивні та суб єктивні ознаки складу цього злочину, виявлено недоліки даної норми, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за наругу над могилою. При вивченні правозастосовчої практики, проведенні контент-аналізу преси, дослідженні причин та умов вчинення цього злочину, а також при проведенні опитування працівників правоохоронних органів використовувалися статистичний та соціологічний методи.
У процесі підготовки дисертації були вивчені та використані внутрішньодержавні й міжнародно-правові нормативні документи, окремі положення кримінального законодавства зарубіжних країн, а також наукова література з кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного та цивільного права, кримінології, судової медицини, історії, психології, судової патопсихології, філософії та релігієзнавства. Чинне законодавство наведене станом на 15 вересня 2005 р.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали статистичні й аналітичні дані МВС України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України та її Територіального управління в Запорізькій області, Управління комунального господарства в м. Запоріжжі та інші матеріали стосовно виявлення, розкриття, розгляду та попередження злочинів, передбачених ст. 297 КК.
У ході дослідження проаналізовано статистичні дані про динаміку розглядуваних злочинів за період з 1985 по І півріччя 2004 року. Вивчено 123 кримінальні справи цієї категорії, проведено опитування 145 працівників правоохоронних та судових органів. Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні дослідженням на монографічному рівні кримінально-правових та кримінологічних проблем наруги над могилою. На основі проведеного дослідження сформульовано такі наукові положення, що репрезентують його наукову новизну:
1. Вперше визначено підстави криміналізації наруги над могилою, до яких віднесено: історичну усталеність уявлень про необхідність криміналізації цього діяння; високий ступінь суспільної небезпечності; негативну динаміку наруг над могилами; об єктивну необхідність кримінально-правової охорони моральності у сфері шанобливого ставлення до померлих та місць їхнього поховання; необхідність кримінально-правової гарантії охорони конституційних прав.
2. Наведено додаткові аргументи на користь того, що безпосереднім об єктом наруги над могилою є суспільні відносини в сфері моральності у частині шанобливого ставлення до померлих та місць їхнього поховання незалежно від статі, раси, національності, соціального походження, прижиттєвих політичних чи релігійних переконань. 3. Надане власне визначення поняття “могила” як земельної ділянки на кладовищі або в іншому місці, на якій відбулося поховання померлого, родинне поховання або поховання урни з прахом покійного, а також надмогильні споруди та усі інші предмети, що знаходяться в ній чи на ній. Наведена додаткова аргументація на користь визначення поняття “труп” як тіла, його окремих частин або праху будь-якої людини після настання її біологічної смерті.
4. Обґрунтовано твердження про необхідність введення до диспозиції ст. 297 КК нового терміна “незаконне заволодіння предметами, що знаходяться в місці поховання або на трупі” та, відповідно, про виключення з неї терміна “викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі” як такого, що не охоплює усі можливі способи заволодіння цими предметами.
5. Для підсилення боротьби з такими посяганнями вперше обґрунтовано й запропоновано встановити підвищену кримінальну відповідальність за вчинення наруги над могилою повторно або за попередньою змовою групою осіб, передбачивши ці кваліфікуючі ознаки у ч. 2 ст. 297 КК.
6. Дістала подальший розвиток думка про те, що злочинні посягання, передбачені ст. 297 КК, можуть відноситися лише до злочинів з формальним складом, незалежно від форми прояву їх об єктивної сторони. 7. Вперше на підставі вивчення матеріалів кримінальних справ визначені типові помилки при кваліфікації злочинів за ознаками наруги над могилою. Надається системний аналіз проблемних питань відмежування наруги над могилою від суміжних злочинів та її кваліфікації за сукупністю з іншими злочинними посяганнями.
8. Проведено кримінологічний аналіз стану наруг над могилами в Україні, наведено аргументи на користь того, що ця категорія злочинів на сьогодні є одним з найпоширеніших посягань на суспільну моральність. 9. Визначені криміногенні детермінанти наруг над могилами, якими є: 1) складна економічна ситуація в країні; 2) поширеність таких негативних явищ, як алкоголізм і наркоманія; 3) висока латентність злочину, передбаченого ст. 297 КК, у тому числі й через відсутність належного реагування та пасивність співробітників правоохоронних органів; 4) серйозні недоліки в організації охорони місць поховання, відсутність необхідного державного контролю за станом кладовищ та інших місць поховання, їхнім утриманням та благоустроєм; 5) зниження духовного й морального рівня розвитку людей, розповсюдження культу насильства і жорстокості, зневажання усталеними нормами поведінки у суспільстві; 6) недоліки у виховній роботі дітей та підлітків у сім ї та в освітніх закладах.
10. У розвиток ідей, вже висловлених у науці, запропоновано вирішення проблеми попередження злочинів, передбачених ст. 297 КК, яке має виходити з розподілу відповідних заходів на загальні та спеціально-кримінологічні. Запропоновано такі напрямки реалізації заходів спеціально-кримінологічного попередження наруг над могилами: 1) індивідуально-профілактична робота з особами, схильними до вчинення злочинів, передбачених ст. 297 КК, корисливих злочинів та хуліганств; 2) заходи, спрямовані на покращення взаємодії ОВС з населенням; 3) заходи, спрямовані на профілактику групових правопорушень; 4) практична реалізація принципу невідворотності покарання за вчинений злочин; 5) активізація роботи органів місцевого самоврядування щодо впорядкування, благоустрою й охорони місць поховання та місць перебування тіл померлих.
11. Запропоновано нову редакцію ст. 297 КК, сформульовані пропозиції щодо внесення змін та доповнень до роз яснень Пленуму Верховного Суду України стосовно проблемних питань кваліфікації цього злочину.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретична і практична значущість одержаних автором результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані: – у науково-дослідній роботі − як матеріал для подальшої розробки цієї та інших важливих проблем кримінального права та кримінології; – у правотворчій діяльності при удосконаленні відповідних норм кримінального права, внесенні змін та доповнень до окремих законів, інших нормативних актів, спрямованих на протидію нарузі над могилами;
– при прийнятті комплексних загальнодержавних та регіональних програм, спрямованих на підвищення ефективності діяльності правоохоронних та інших державних органів у сфері боротьби з посяганнями на суспільну моральність, а також з деякими іншими категоріями злочинів;
– у правозастосуванні – з метою удосконалення практики застосування ст. 297 КК, досягнення одноманітності щодо розуміння її змісту; – у навчальному процесі − при викладанні курсів кримінального права та кримінології, при підготовці відповідних розділів підручників, навчально-методичних посібників, а також при проведенні занять з підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на дев яти науково-практичних конференціях: Третій Всеукраїнській науково-методичній конференції “Філософські, культурологічні, релігієзнавчі аспекти осмислення сучасного світу та їх науково-методичне значення” (м. Запоріжжя, 2001 р.); Міжвузівській курсантській (студентській) науково-практичній конференції “Проблеми взаємопорозуміння ОВС з населенням” (м. Донецьк, 2001 р.); щорічних Міжнародних науково-практичних конференціях “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 2002, 2003 рр.); Регіональному круглому столі “Актуальні проблеми кримінального та кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (м. Хмельницький, 2003 р.); науково-практичній конференції “Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення законодавства)” (Львів, 2003 р.); Всеукраїнській науково–практичній конференції “Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (м. Запоріжжя, 2004 р.); Науково-практичній конференції “Правове забезпечення сфери державного управління та місцевого самоврядування” (м. Запоріжжя, 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства” (м. Запоріжжя, 2005 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у дванадцяти наукових публікаціях, шість з яких – у виданнях, визнаних ВАК України як фахові для юридичних наук. Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що містять десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (331 найменування) і додатків. Повний обсяг дисертації становить 240 сторінок, з них основного тексту – 195 сторінок.
|
