|
Актуальність теми. Незважаючи на поширеність відносин у зв язку із публічною обіцянкою винагороди на практиці, інститут публічної обіцянки винагороди до прийняття 16 січня 2003 року Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), не мав, на жаль, не тільки правової регламентації, а й не привертав уваги вчених-цивілістів, які згадували про відносини, що виникають у зв язку з публічною обіцянкою винагороди, лише у двох-трьох абзацах підручників з цивільного та зобов язального права. У попередні роки цей інститут спеціально не досліджувався, що свідчить про недостатню увагу науковців до вивчення проблемних питань інституту публічної обіцянки винагороди та практики його застосування, що зумовлює необхідність наукового аналізу окремих аспектів зобов язання у зв язку з публічною обіцянкою винагороди на рівні дисертаційного дослідження.
Оновлення цивільного законодавства України значною мірою збагатило і розширило систему цивільного права України. Низка правочинів та зобов язань, що мають важливе практичне значення, вперше отримали законодавче врегулювання в ЦК України. До них належить й інститут публічної обіцянки винагороди. Цивільний кодекс УРСР 1963 року, хоча і містив главу під назвою „Зобов язання, що виникають з публічного обіцяння винагороди”, але регулював лише відносини, що виникають у зв язку з конкурсом, що є різновидом публічної обіцянки винагороди. Цивільний кодекс України регулює відносини, що випливають з публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу і з публічної обіцянки винагороди за результатами конкурсу в окремих параграфах. Тим самим законодавець визнав актуальність і необхідність спеціального правового регулювання не тільки публічного конкурсу, але й публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу. Тому зроблено спробу вперше комплексно та системно дослідити історію розвитку інституту публічної обіцянки винагороди, види публічної обіцянки винагороди, визначити юридичну природу, ознаки та умови публічної обіцянки винагороди як юридичного факту, підстави виникнення зобов язань у зв язку з публічною обіцянкою винагороди, їх виконання та припинення.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає напрямкам досліджень Одеської національної юридичної академії „Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195), а також безпосередньо пов язана з планом науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права на 2001 – 2005 роки за темою „Традиція приватного права України”.
Мета та задачі дослідження. Основною метою дисертації є дослідження відносин, що виникають у зв язку з публічною обіцянкою винагороди, теоретичний аналіз зобов язань, які виникають із публічної обіцянки винагороди як родового поняття, та зобов язань, що виникають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу, а також публічної обіцянки винагороди за результатами конкурсу, формування пропозицій щодо правового регулювання відносин із публічної обіцянки винагороди в цивільному законодавстві України.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі основні задачі:
- визначити поняття та юридичну сутність публічної обіцянки винагороди;
- проаналізувати та розмежувати такі поняття: інститут публічної обіцянки винагороди, публічна обіцянка винагороди як юридичний факт, зобов язання у зв язку з публічною обіцянкою винагороди, публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу, публічна обіцянка винагороди за результатами конкурсу;
- з ясувати підстави виникнення зобов язання у зв язку з публічною обіцянкою винагороди та визначити його місце у системі зобов язального права України;
- визначити особливості ознак та умов публічної обіцянки винагороди за результатами конкурсу та без оголошення конкурсу;
- проаналізувати особливості виконання зобов язань у зв язку з публічною обіцянкою винагороди за результатами конкурсу та без оголошення конкурсу;
- дослідити питання, пов язані з припиненням зобов язань у зв язку з публічною обіцянкою винагороди за результатами конкурсу та без оголошення конкурсу;
- розмежувати різні види конкурсів, які передбачені у законодавстві України, та визначити їх співвідношення з публічною обіцянкою винагороди за результатами конкурсу;
- виробити пропозиції щодо вдосконалення норм ЦК України.
Об єктом дослідження є правовідносини, які виникають у зв язку з публічною обіцянкою винагороди, публічним оголошенням конкурсу, виконанням та припиненням зобов язання у зв язку з публічною обіцянкою винагороди.
Предметом дослідження є система правових норм, які регламентують відносини, що виникають із публічної обіцянки винагороди в Україні; законодавства інших країн у цій галузі, проблеми, що виникають при тлумаченні та застосуванні зазначених норм, вітчизняні та зарубіжні наукові джерела; українська та закордонна практика застосування норм законодавства щодо публічної обіцянки винагороди.
Методологічну базу дослідження становлять загальні та спеціальні наукові методи, серед яких чільне місце посідає загальнонауковий діалектичний метод із системно-функціональним підходом до аналізу досліджуваних явищ. Застосування цього методу дозволило розглянути зобов язання, що виникають із публічної обіцянки винагороди, як елемент правової системи, що знаходиться у процесі постійного розвитку, і визначити його місце в системі цивільно-правових зобов язань. У рамках зазначеного методологічного підходу використано також формально-логічний метод, за допомогою якого досліджувалися законодавство щодо публічної обіцянки винагороди, практика його застосування; історичний метод, що дозволив дослідити специфіку інституту публічної обіцянки винагороди в конкретних історичних умовах, динаміку його розвитку і виявити історичну послідовність розвитку відносин, які виникають із публічної обіцянки винагороди; метод порівняльного аналізу, за допомогою якого порівнювалося із законодавствами інших країн регулювання інституту публічної обіцянки винагороди в Україні. На цих методологічних засадах здійснювалися збір, обробка та аналіз емпіричного матеріалу.
Сформульовані в дисертації теоретичні висновки спираються на загальні досягнення юридичної науки, в тому числі на результати досліджень таких вітчизняних та зарубіжних романістів, цивілістів, фахівців інших галузей правової науки як: М.М. Агарков, С.С. Алексеєв, К. Аннєнков, Ф.І. Гавзе, А. Гедда, В.І. Голевинський, А.Б. Дзегорайтис, О.С. Іоффе, О.О. Красавчиков, А.М. Михайлич, І.Б. Новицький, Л.А. Лунц, В.А. Носов, І.А. Покровський, В.Н. Смирнов, В.Т. Смирнов, В.С. Толстой, Є.О. Харитонов, Б.Б. Черепахін та ін. Проте, праці згаданих вище авторів стосувалися лише окремих аспектів проблеми, що є предметом цього дисертаційного дослідження, не охоплюючи усі її аспекти у цілому.
Емпіричною базою дослідження є чинне законодавство України, а також законодавства ряду країн. У ході дослідження опрацьовувалися також монографічна та навчальна література, практика місцевих судів м. Одеси.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням проблем, які виникають при оголошенні обіцянки винагороди, виникненні, виконанні та припиненні зобов язань у зв язку з публічною обіцянкою винагороди.
Вперше сформульовано єдину концепцію зобов язання у зв язку з публічною обіцянкою винагороди, яка послужила підґрунтям пропозицій щодо удосконалення цивільного законодавства України.
1. На підставі одержаних у процесі дослідження результатів на захист виносяться такі положення: Пропонується впровадження правового поняття „інститут публічної обіцянки винагороди”, що включає норми, які регулюють відносини у зв язку з публічною обіцянкою винагороди без оголошення конкурсу та за результатами конкурсу.
2. Вперше зроблено висновок про те, що виникненню зобов язального правовідношення у зв язку з публічною обіцянкою винагороди за результатами конкурсу передує виникнення організаційних цивільних відносин.
3. Вперше у вітчизняній літературі доведено, що моментом виникнення зобов язального правовідношення у зв язку з публічною обіцянкою винагороди за результатами конкурсу є момент винесення рішення про визначення переможця (чи переможців) конкурсу та присудження премії переможцям конкурсу.
4. Вперше обґрунтовується висновок про те, що предметом публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу можуть бути не тільки єдині у своєму роді результати, але й такі, що абсолютно непорівнянні між собою, досягти яких може необмежена кількість осіб, кожна з яких має право на отримання винагороди.
5. Вперше запропоновано висновок про те, що право на отримання винагороди має не особа, яка виконала завдання першою, а особа, яка першою його передала.
6. Вперше проводиться розмежування правових інститутів публічної обіцянки винагороди, лотерей та розіграшів.
7. Вперше обґрунтовується положення про те, що зобов язання у зв язку з публічною обіцянкою винагороди без оголошення конкурсу не припиняється у жодному з випадків, вказаних у ст. 1149 ЦК України.
8. Вперше пропонується визначення ознаки публічності для публічного конкурсу: конкурс є публічним, якщо він звернений до необмеженого кола осіб у випадку відкритого конкурсу та звернений більш ніж до однієї особи у випадку закритого конкурсу.
9. Вперше запропоновано визначати початок конкурсу як дату, з настанням якої претендентам можна подавати роботи на конкурс, а у випадку відсутності такої дати в оголошенні конкурсу – початком конкурсу пропонується вважати момент оголошення конкурсу.
10. Додатково обґрунтовується висновок про те, що підставою виникнення зобов язання у зв язку з публічною обіцянкою винагороди без оголошення конкурсу є юридичний склад, елементами якого є два односторонніх правочини, вчинені його учасниками – публічна обіцянка винагороди за досягнення відповідного результату, з одного боку, і надання обумовленого результату – з іншого. По-новому обґрунтовується висновок про те, що для виникнення зобов язання у зв язку з публічною обіцянкою винагороди за результатами конкурсу необхідним є приєднання до двох названих правочинів у попередньому пункті третього одностороннього правочину – визначення переможця конкурсу. Додатково обґрунтовується висновок про те, що відмова від проведення конкурсу, як і незаконна зміна умов конкурсу, повинна вважатися нікчемною.
11. Обґрунтовується висновок про необхідність вдосконалення низки норм ЦК України, які регулюють відносини, що виникають у зв язку з оголошенням про обіцянку винагороди та оголошенням конкурсу, при виконанні та припиненні зобов язання у зв язку з публічною обіцянкою винагороди та деяких інших норм (відповідні пропозиції щодо вдосконалення норм глави 78 ЦК України викладено у додатку).
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертації полягає в її спрямованості на усунення прогалин у науці цивільного права щодо публічної обіцянки винагороди. Дослідження має також практичну спрямованість, яка полягає у формулюванні висновків і внесенні пропозицій, що можуть бути використані для удосконалення цивільного законодавства України. Окремі теоретичні положення роботи можуть бути застосовані у навчальному процесі при викладанні курсу „Цивільне право України”. Висновки роботи можуть стати основою для подальших наукових досліджень.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію підготовлено на кафедрі цивільного права Одеської національної юридичної академії, де проведено її обговорення. Положення і висновки дослідження використовувались у лекціях і семінарських заняттях, які проводилися на факультеті цивільного права Одеської національної юридичної академії.
Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, доповідалися та обговорювалися на 7-й, 8-й звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (квітень 2004 р., квітень 2005 р., м. Одеса), на 1-й, 2-й, 3-й міжнародних науково-методичних конференціях „Римське право і сучасність” (грудень 2001 р., грудень 2002 р., травень 2004 р., м. Одеса), а також використовувалися при підготовці навчального посібника „Цивільне і сімейне право України”, у Науково-практичних коментарях до Цивільного кодексу України (Одеса: Юрид. л-ра, 2003; Харків: Одіссей, 2003).
Публікації. Основні теоретичні і практичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження викладені у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України. Структура дисертації відображає логіку і послідовність наукового дослідження і обумовлена його предметом і метою. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які включають 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (293 найменування) та додатку. Повний обсяг дисертації становить 215 сторінок, із них основний текст – 187 сторінок, список використаних джерел – 23 сторінки, додаток – 3 сторінки.
| 
