|
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Протягом останніх десятиліть транснаціональна міграція набула рис глобальної та універсальної проблеми сучасності, яка пов язана з питаннями внутрішньої та зовнішньої безпеки держав і потребує широкого міжнародного співробітництва щодо регулювання міграційних процесів. Зазначена тенденція зумовлює наукову актуальність проблеми міжнародно-правової регламентації міграційних процесів на універсальному та регіональному рівнях і реалізацію державами, зокрема Україною, зобов язань щодо приведення міграційного законодавства у відповідність відповідно до міжнародних стандартів. Суттєві геополітичні зміни на теренах колишнього СРСР та економічна криза початку 1990-х років призвели до значної активізації в Україні процесів як внутрішньої, так і зовнішньої міграції. Сучасні тенденції міжнародно-правового регулювання проблем міжнародної міграції, поглиблення взаємодії держав на універсальному та регіональному рівнях і необхідність вдосконалення внутрішнього законодавства України щодо міграційних процесів зумовлюють актуальність даної проблеми для нашої держави. Стратегічним напрямом сучасної української міграційної політики є гармонізація міграційного законодавства України до права Євросоюзу, що потребує узагальнення правового матеріалу, пов язаного із врегулюванням міграційних процесів на єврорегіональному рівні.
Нагальною потребою для України є порівняльний аналіз права Євросоюзу та актів законодавства України з метою реформування українського міграційного законодавства відповідно до стратегічного завдання вступу України до Євросоюзу. Тема дисертації є актуальною з огляду на недостатній рівень вивчення обраної автором проблематики, відсутність монографічних досліджень, присвячених аналізові міжнародно-правового співробітництва України та Євросоюзу з питань міграції та відповідність міграційного законодавства України до права ЄС. В українській правовій літературі дослідженню питань міжнародно-правової регламентації міграційних процесів тією чи іншою мірою присвячені роботи М.В. Буроменського, Л.Г. Заблоцької, Ю.М. Капіци, Є.А. Тихонової, О.О. Чалого та інших дослідників. Найбільш детально в українській та зарубіжній доктринальній літературі вивчено проблему теоретичного і практичного осмислення міграційних процесів, визначення їхніх основних складових (Ю.І. Римаренко, С.Б. Чехович, О.І. Піскун). Запропоновано класифікації типів міжнародних мігрантів, з ясовано специфіку статусу біженців, апатридів та вимушених переселенців (Л.В. Андриченко, К. Бієрвірт, Г.С. Витковська, Г.С. Гудвін-Гілл, П. Вайс, Н. Моул). Окремі нечисленні дослідження присвячені вивченню питань трудової міграції (Н. Баринова, І.І. Лукашук, А.М. Овсюк). Вітчизняними та європейськими дослідниками проаналізовано міграційне право Євросоюзу (Н.А. Шульга, І. Борута, В.Р. Барський, Д.Ф. Холіфілд, А. Круз, M. Вайнер, Л. Томасі, М. Райнер, У. Ральф, Д. Відгрен, А. Даммет, Д. Вайсбродт, Г. Брохманн, T. Хаммар, В. Корнеліус, П. Мартін). Сучасні доктринальні праці європейських юристів зосереджуються як на дослідженні загальних закономірностей міграційних процесів, так і на аналізі специфічних міграційних явищ, механізмів та відносин. Міграція як явище розглядається в сукупності чинників, тенденцій та норм регулювання, що зумовлюють однаковість політики європейських держав та елементів її наднаціонального врегулювання у загальноєвропейській правовій системі.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України”, теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” №011БФ048-01 і відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри порівняльного та європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Інтеграція України у світовий та європейський правовій простір”.
Об єктом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові відносини щодо регулювання міграційних процесів на універсальному та єврорегіональному рівнях.
Предметом дослідження є міжнародно-правова регламентація міграційних процесів, у тому числі універсальні конвенції, регіональні загальноєвропейські угоди та акти, що становлять право Євросоюзу, а також міграційне законодавство України.
Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є виявлення та аналіз особливостей міжнародно-правової регламентації міграційних процесів і відповідність законодавства України міжнародним та європейським стандартам щодо міграції.
Відповідно до цього в дисертації визначено такі завдання:
1) проаналізувати особливості становлення та розвитку міжнародно-правової регламентації міграційних процесів на універсальному рівні;
2) дослідити етапи становлення співробітництва держав стосовно регламентації міграційних процесів у Євросоюзі та особливості розвитку міграційного законодавства останнього;
3) проаналізувати специфіку юридичних механізмів та роль органів ЄС щодо міграційних процесів у Євросоюзі;
4) визначити роль специфічних юридичних інструменті: спільних дій, спільних позицій та рішень Ради ЄС; 5) розкрити особливості сучасного регулювання питань трудової міграції у ЄС;
6) проаналізувати особливості регламентації міграційних питань у Конституції Європи від 29 жовтня 2004 року, визначити основні орієнтири в розробці міграційної правової політики Євросоюзу;
7) визначити особливості регламентації міграційного права в Україні; дослідити внутрішнє законодавство України з міграції стосовно його відповідності міжнародним стандартам;
8) зазначити шляхи вдосконалення міграційного законодавства України та його гармонізації з правом Євросоюзу на нинішньому етапі, зокрема відповідно до нового Плану дій Україна – ЄС 2004 року.
Методи і теоретична основа дослідження. Методологічне підґрунтя дисертації полягає у застосуванні під час дослідження цілого комплексу наукових методів та підходів, властивих правознавству загалом, і, зокрема, науці міжнародного права. У роботі використано порівняльно-правовий, формально-юридичний методи, а також метод системного аналізу. У процесі дослідження особливостей розвитку міжнародно-правової регламентації міграційних процесів автор виходить з поєднання історично-правового та порівняльно-правового підходів. Для розгляду досліджуваних проблем та визначення проблеми імплементації норм міжнародного права стосовно міграційних процесів у законодавство України використовувався порівняльний метод, а також загальна теорія наукового пізнання суспільно-правових явищ. Використання історичного, формально-юридичного та порівняльного методів дало змогу проаналізувати юридичний зміст норм права Євросоюзу, а також особливості їх застосування у внутрішньому праві України. У визначенні перспектив та можливостей входження України в правову систему регулювання міграційних процесів Євросоюзу використовувалися логіко-юридичний та порівняльно-правовий методи.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим у вітчизняній юридичній науці спеціалізованим комплексним дослідженням особливостей правового регулювання міграційних процесів на універсальному та єврорегіональному рівнях.
У рамках проведеного дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну, виносяться на захист і запропоновані автором уперше:
1) досліджено становлення процесу міжнародно–правової регламентації міграційних процесів на універсальному та регіональному рівні; особливості міжнародного співробітництва спрямованого на регламентацію порядку вибуття й прибуття іноземних громадян, їхнього статусу під час перебування чи проживання в приймаючій країні та вирішення проблеми інтеграції (адаптації) мігрантів у національних поліетнічних суспільствах; 2) проаналізовано юридичні інструменти права Євросоюзу щодо регулювання міграційних процесів, у тому числі обов язкового права та права, що має рекомендаційний характер; доведено, що на регулювання міграційних процесів у ЄС переважний вплив здійснюється у формі принципів прямої дії та примату права ЄС над внутрішніми правовими системами держав–членів таким чином, що його положення в цілому застосовуються внутрішнім правом, проте їх виконання не підлягає юридичному нагляду та контролю як на національному рівні, так і на рівні Співтовариства;
3) обґрунтовано роль специфічних юридичних інструментів: спільних дій, спільних позицій та рішень Ради (переважно у формі резолюцій та рекомендацій), як таких, що є складовими механізму міжурядової взаємодії у вирішенні міграційних питань у контексті рамках третьої опори;
4) встановлено роль Амстердамського договору 1997 р. у реформуванні третьої опори в аспекті регламентації міграційних процесів та поширення компетенції Співтовариства на такі сфери внутрішнього права, як імміграція, порядок надання політичного притулку та порядок перетину зовнішніх кордонів; визначено правовий зміст реформування третьої опори, що полягає в концепції зовнішнього виміру внутрішньої безпеки, у необхідності розробки загальної зовнішньої політики як складової внутрішнього аспекту безпеки;
5) обґрунтовано гетерогенний характер свободи здійснення професійної діяльності громадянами ЄС, що інтегрує економічні (право на доступ до професійної діяльності, право на здійснення професійної діяльності) і соціальні права та складається зі свободи вільного пересування та вибору місця проживання, свободи ділового заснування та свободи надання послуг особою однієї з держав-членів ЄС особам в інших країнах ЄС;
6) встановлено специфіку різних правових режимів щодо працівників-мігрантів із третіх країн, а саме: права Співтовариства, що регламентує поліпшення виробничих умов для захисту здоров я та безпеки працівників; захист працівників по закінченні дії трудової угоди; колективний захист інтересів працівників та роботодавців; умови зайнятості для громадян із третіх країн; вторинного законодавства Євросоюзу в контексті визначення права на недискримінаційне поводження з працівниками-мігрантами з третіх країн; двосторонніх та багатосторонніх угод ЄС із третіми країнами, що гарантують громадянам привілейованої третьої країни рівне поводження в окремих соціальних сферах;
7) проаналізовано особливості регламентації міграційних питань у Конституції Європи від 29 жовтня 2004 року, визначено основні орієнтири в розробці міграційної правової політики Євросоюзу, а саме: забезпечення безконтрольного перетину внутрішніх кордонів особами будь-якого громадянства; здійснення ефективного моніторингу щодо перетину зовнішніх кордонів; запровадження системи інтегрованого управління на зовнішніх кордонах; розробка загальної візової політики, єдиного статусу біженця для громадян з третіх країн тощо;
8) встановлено необхідність внесення змін до міграційного законодавства України відповідно до універсальних та європейських стандартів в аспектах, що стосуються розробки норм інститутів вимушених переселенців, спеціального притулку, прийняття закону про порядок надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства, реадмісії;
9) обґрунтовано необхідність розробки нових підходів до регулювання міграційних питань у законодавстві України на основі Плану дій Україна – ЄС 2004 р.; визначено основні пріоритети у співробітництві, а саме: спрощення візового режиму з метою підготовки до переговорів стосовно підписання Угоди про спрощення візового режиму та Угоди про реадмісію між Україною і ЄС; забезпечення недискримінаційного режиму поводження з працівниками-мігрантами питання прикордонного менеджменту, торгівлі людьми, попередження та боротьби із сексуальною експлуатацією жінок та дітей;
10) запропоновано на основі аналізу законодавства України про міграцію, в тому числі Закону України „Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18 березня 2004 р. та Постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 року „Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”; визначені шляхи адаптації законодавства України до європейського права на підставі існуючих нормативних актів України, що має здійснюватись у певній послідовності: визначення актів acquis communautaire, що регулюють правовідносини у міграційній сфері; їх переклад українською мовою; здійснення комплексного порівняльного аналізу регулювання правовідносин у міграційній сфері в Україні та Євросоюзі; розробка рекомендацій щодо приведення законодавства України у відповідність з acquis communautaire; проведення економічного, соціального та політичного аналізу наслідків реалізації рекомендацій; визначення переліку законопроектних робіт; моніторинг імплементації актів міграційного законодавства України;
11) автором запропоновано для цілей досліджень у сфері міграційної політики тлумачення терміну acquis communautaire як сукупності законодавчих актів, стандартів та практик, що первісно були розроблені в рамках Співтовариства, доповнені інструментами, стандартами та практиками, розробленими в рамках Євросоюзу як прямий правовий наслідок Амстердамського договору, а також керує діями держав-членів у питаннях, які входять до компетенції ЄС і мають бути адаптовані та імплементовані в політику і практику держав-членів та кандидатів на членство і не можуть бути відокремлені від досягнення основних цілей ЄС.
Теоретичне і практичне значення роботи. Одержані результати мають теоретичне значення, оскільки містять нові підходи до аналізу правового регулювання міграційних процесів на універсальному та європейському рівнях, а також аналіз існуючих європейських правових механізмів та документів, що раніше не були предметом досліджень. Тому результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення правової політики України, пов язаної з імплементацією її міжнародних зобов язань щодо регламентації міграційних процесів та потребами інтеграції до Євросоюзу.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні принципи та положення роботи презентувалися в рамках трьох науково-практичних конференцій: Науково-теоретичної конференції молодих вчених Інституту міжнародних відносин (24 – 25 квітня 2003 р., тези опубліковано), Другої міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (14 травня 2004 р.), Науково-практичної конференції студентів, аспірантів, молодих учених та викладачів “Актуальні аспекти європейського права в контексті розширення Європейського Союзу”, організованій в рамках міжнародного освітнього проекту “Проект громадянської освіти” (25 травня 2004 р., тези опубліковано).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано п ять наукових праць у фахових виданнях, у тому числі тезах виступів на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена специфікою мети, завдань та предмету дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, дев яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 204 сторінки, з них 21 сторінка – список використаних джерел з 241 найменування.
| 
