|
Актуальність теми. Наявність власної грошової системи є однією з умов існування суверенної держави і фактором стабільності її економіки. З розвитком товарного обігу гроші як загальний еквівалент вартості товару стали відігравати важливу роль в господарській діяльності людини. Завдяки своїй властивості впливу на благополуччя людей гроші завжди були об єктом пильної уваги з боку злочинців, які вигадували різні способи їх отримання. Одним із поширених способів злочинного отримання грошей було і залишається фальшивомонетництво.
Широке застосування новітніх наукових досягнень у виготовленні фальшивих грошей призвело до катастрофічного зростання їхньої кількості у світовому грошовому обігу. Таке збільшення грошової маси призводить до порушення вимог закону грошового обігу - інфляції, що є одним із негативних факторів впливу на економіку будь-якої держави і причиною багатьох соціально-політичних проблем.
Фальшивомонетництво як злочин вийшов за межі традиційних внутрішньодержавних проблем і набуває дедалі більшого міжнародного значення, що викликає стурбованість світової спільноти. Фальшивомонетництво стало важливою галуззю бізнесу організованої міжнародної злочинності, засобом підриву однією державою економіки іншої держави, а також одним із методів діяльності різних екстремістських груп. Цей вид злочинної діяльності завдає непоправної шкоди співробітництву держав в умовах мирного співіснування.
Міжнародне право визнає особливу небезпеку фальшивомонетництва для суспільства і кваліфікує його як злочин міжнародного характеру, який посягає на нормальні відносини між державами, завдає шкоду мирному співробітництву в різних галузях (економічних, політичних, соціальних). Міжнародна конвенція по боротьбі з підробкою грошових знаків 1929 року віднесла підробку грошових знаків до загальнокримінальних злочинів, з якими повинні вести боротьбу всі держави. Дана конвенція є першим міжнародно-правовим документом, який визнав існування цієї проблеми, визначив політику і практику міжнародного співробітництва держав у боротьбі з фальшивомонетництвом. Враховуючи сучасний розвиток грошово-платіжних відносин і міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю низка положень конвенції є застарілими, що зумовлює необхідність в розробці і прийнятті нової міжнародно-правової угоди. В рамках цього документу держави зможуть здійснювати співробітництво в боротьбі з фальшивомонетництвом у різних напрямах, тому це є одним із першочергових завдань для створення більш ефективної системи протидії даному злочину.
Проблема боротьби з фальшивомонетництвом є вельми актуальною для України, оскільки цей злочин набув значних розмірів у всіх регіонах держави.
Актуальність даного дослідження на сучасному етапі обумовлена тим, що:
- у вітчизняній міжнародно-правовій доктрині відсутні фундаментальні дослідження з питань міжнародного співробітництва держав у боротьбі з фальшивомонетництвом;
- участь України в міжнародно-правовій співпраці в галузі боротьби з фальшивомонетництвом потребує спеціальних досліджень для розробки виваженої і збалансованої міжнародно-правової позиції стосовно цієї проблеми.
Рівень наукової дослідженості теми дисертації. До теперішнього часу у вітчизняній юридичній науці не проводилося спеціальних комплексних досліджень з питань міжнародного співробітництва держав у боротьбі з фальшивомонетництвом. Окремі аспекти фальшивомонетництва висвітлювалися в історико-правових (Г.М. Польський, Г. Вермуш, В.В. Черняк, М.І. Боголєпов) та кримінально-правових дослідженнях (Ю.В. Солопанов, Б.С. Болотський, А.Р. Гільтмутдінов, В.Д. Ларичев, В.С. Солдатченков, С.П. Щерба).
У дисертації використані міжнародно-правові дослідження російських (І.І. Карпець, А.М. Роднов, С.В. Бородін, Є.Г. Ляхов, Л.Н. Галенська та ін.) і вітчизняних вчених (П.Д. Біленчук, С.Є. Єркенов, А.В. Кофанов, С. Кравчук, О. Виноградова), присвячених співробітництву держав у боротьбі зі злочинністю.
Теоретичною базою дослідження міжнародного співробітництва в боротьбі з фальшивомонетництвом у рамках Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерполу) були праці зарубіжних (Я.М. Бельсон і К.С. Радіонов) і вітчизняних вчених (А. Шипко, А. Ткачук, А. Руденко, А. Мацко, П. Цимбал, О. Панченко, В. Радецький).
При дослідженні питань притягнення до відповідальності держав і фізичних осіб, причетних до вчинення фальшивомонетництва, використані спеціальні міжнародно-правові дослідження вітчизняних (В.А. Василенко і Л.Д. Тимченко) і зарубіжних учених (В.М. Кудрявцев, І.П. Бліщенко, І.В. Фісенко, Г.І. Тункін, М.А. Ушаков, Ю.В. Петровський, Ю.М. Колосов, Д. Анцилотті, В. Пелла, Х. Кельзен, І. Блюнчлі, І. Діякону та ін.).
Емпіричною базою дослідження є міжнародно-правові документи, а саме: Статут Організації Об єднаних Націй 1945 року, Міжнародна конвенція по боротьбі з підробкою грошових знаків 1929 року і Протокол до неї, Конвенція проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року і Протоколи до неї, Статут Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерполу) 1956 року, Статут Міжнародного кримінального суду 1998 року, Конвенція про створення Європейського поліцейського відомства 1995 року, Статті про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння 2001 року. В дисертації проаналізовані міжнародно-правові документи, прийняті в рамках СНД: Конвенція про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року і Протокол до неї, міжнародні угоди про співробітництво в боротьбі зі злочинністю між правоохоронними органами держав-учасниць СНД за участю України, а також нормативно-правові акти України. Для порівняльно-правового дослідження кримінальних покарань за фальшивомонетництво в різних державах використано кримінальне законодавство Данії, Індії, Іспанії, Росії, США, ФРН, Швейцарії та Японії.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано згідно з Тематикою пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002 - 2005 років, затверджених наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635; Головними напрямами наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001 - 2005 роки, схвалених Вченою радою Національного університету внутрішніх справ 23 березня 2001 року; Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 - 2005 років, затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 року; Державною програмою боротьби зі злочинністю, затвердженою Постановою Верховної Ради України № 3325-ХІІ від 25 червня 1993 року; Комплексною програмою з профілактики злочинності на 2001 - 2005 роки, затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000 року та загальними напрямами реформування правоохоронних органів України.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з ясування актуальних правових питань міжнародного співробітництва держав у боротьбі з фальшивомонетництвом, розробка пропозицій щодо вдосконалення міжнародно-правового механізму і національного законодавства з протидії злочину.
Відповідно до мети дослідження в дисертації зосереджена увага на виконанні наступних основних завдань:
- провести аналіз розвитку фальшивомонетництва як злочину і міжнародно-правового механізму співробітництва в боротьбі з ним;
- визначити соціальну і політико-правову обумовленість процесу формування механізму співробітництва держав у боротьбі з фальшивомонетництвом;
- визначити роль міжнародних організаційних механізмів співробітництва в боротьбі з фальшивомонетництвом;
- проаналізувати сукупність міжнародно-правових документів універсального і регіонального характеру, національне законодавство України і зарубіжних держав у галузі протидії фальшивомонетництву і їх співвідношення;
- обгрунтувати важливість проблеми визначення обсягу і змісту міжнародно-правової відповідальності держав, причетних до фальшивомонетництва;
- зробити висновки та сформулювати рекомендації щодо вдосконалення міжнародно-правового механізму співробітництва держав у боротьбі з фальшивомонетництвом і національного законодавства з його протидії.
Об єктом дослідження є міжнародно-правові відносини в галузі співробітництва держав у боротьбі з фальшивомонетництвом за участю України.
Предметом дослідження є міжнародне співробітництво держав у боротьбі з фальшивомонетництвом; універсальні, регіональні міжнародні договори та угоди, національне законодавство України і зарубіжних держав, що регламентують дане співробітництво; діяльність міжнародних організацій в зазначеній сфері.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об єктивності результатів дисертаційного дослідження використовується комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, що знаходять широке застосування в сучасній правовій науці: історико-правовий - для дослідження розвитку фальшивомонетництва і міжнародно-правового механізму співробітництва держав у боротьбі з цим злочином; діалектичний системний підхід - для визначення основних напрямів розвитку міжнародно-правового механізму з протидії фальшивомонетництву; формально-юридичний і порівняльно-правовий - для аналізу положень міжнародно-правових документів і національного законодавства з питань боротьби з фальшивомонетництвом; метод об єктивності - для встановлення вірогідності і повноти застосованої у процесі наукового дослідження інформації; статистичний - для визначення рівня і темпів зростання фальшивомонетництва як злочину; моделювання, багатофакторності та прогнозування - для розробки рекомендацій щодо вдосконалення міжнародно-правового механізму співробітництва держав у боротьбі з фальшивомонетництвом і національного законодавства з його протидії.
Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед тим, що дане дисертаційне дослідження є спробою в науці міжнародного права висвітлити проблему міжнародного співробітництва держав у боротьбі з фальшивомонетництвом за участю України.
Особливо рельєфно наукова новизна одержаних результатів проявляється в таких положеннях дисертації, які виносяться на захист:
- фальшивомонетництво як злочин міжнародного характеру за обставинами вчинення, наслідками і суб єктним складом примикає до міжнародних злочинів;
- з розвитком грошово-платіжних відносин і нових форм співробітництва в боротьбі зі злочинністю Міжнародна конвенція по боротьбі з підробкою грошових знаків 1929 року вважається застарілою, що зумовлює необхідність в розробці і прийнятті міжнародно-правової угоди, яка би містила норми стосовно й підробки цінних паперів, і платіжних карток;
- з набуттям транснаціонального організованого характеру підробку грошових знаків і платіжних карток пропонується включити до переліку злочинів, які відносяться до сфери застосування Конвенції проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року;
- за суб єктним складом злочину необхідно розрізняти індивідуальне і державне фальшивомонетництво, а також різні види і форми відповідальності за їх скоєння;
- для забезпечення неупередженості правосуддя над фізичними особами за скоєння державного фальшивомонетництва пропонується включити злочин у Статут Міжнародного кримінального суду поряд з іншими злочинами, до яких причетні владні структури держави;
- для використання можливостей Європолу в боротьбі з підробкою європейської валюти «євро» і платіжних карток Україні рекомендується підписати з нею міжнародну угоду про співробітництво;
- для встановлення однакових видів покарань до фізичних осіб за скоєння фальшивомонетництва державам пропонується передбачити застосування загальних для всіх держав санкцій, які враховують особливості правопорушення і характер покарання (позбавлення волі, штрафні санкції, конфіскація тощо);
- зважаючи на небезпеку фальшивомонетництва для міжнародного правопорядку і для забезпечення принципу невідворотності покарання пропонується не застосувати до злочину термінів давнини;
- призначаючи покарання за фальшивомонетництво як транснаціональний злочин національні суди повинні враховувати всі пом якшувальні і обтяжливі обставини, приймаючи за основу тяжкість, небезпеку злочину для міждержавних відносин, завдані збитки тощо;
- для ефективного загального попередження злочину фальшивомонетництва потрібно, щоб судові процеси над фальшивомонетниками і призначені їм покарання стали надбанням гласності;
- для забезпечення підтримки громадськості у справі протидії фальшивомонетництву потрібно розробити інформаційно-просвітницькі програми щодо інформування населення про фальшиві гроші і фальшивомонетників;
- у процесі підвищення професійного рівня правоохоронців рекомендується використовувати різні форми навчання (практичні семінари, круглі столи) і міжнародний досвід у галузі боротьби зі злочинністю;
- значних успіхів у боротьбі з фальшивомонетництвом можливо досягти завдяки створенню об єднаних банків інформації розвідувальних служб різних держав, які будуть стосуватися боротьби зі злочинністю на універсальному і регіональному рівнях.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тім, що вони можуть бути використані в науково-дослідницькій сфері (в дисертації проведено комплексний аналіз міжнародно-правових документів з питань міжнародного співробітництва держав у боротьбі з фальшивомонетництвом, а положення і висновки дисертації можуть бути використані для подальших наукових досліджень цієї проблеми), в науково-освітній сфері (висвітлення положень і висновків дисертації під час викладання курсу «Міжнародне публічне право», «Міжнародне кримінальне право» або відповідного спецкурсу), в науково-методичній сфері (для вдосконалення навчальних програм з міжнародного публічного права і міжнародного кримінального права, при розробці підручників і навчально-методичних посібників) і у практичній сфері (для вдосконалення міжнародно-правових документів у галузі співробітництва держав у боротьбі з фальшивомонетництвом, підготовки та перепідготовки юристів і працівників правоохоронних органів, у практиці правотворчих органів).
Апробація результатів дисертації. Дисертаційні положення і висновки обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного і міжнародного права Національного університету внутрішніх справ.
Положення дисертації доповідалися на конференціях: IV наукова конференція курсантів і слухачів університету внутрішніх справ (м. Харків, 20 червня 1997 року); Науково-практична конференція ад юнктів і слухачів магістратури Національного університету внутрішніх справ (м. Харків, 13 квітня 2001 року); Науково-практична конференція ад юнктів та магістрантів Національного університету внутрішніх справ (м. Харків, 17 травня 2002 року); Науково-практична конференція «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (м. Харків, 20 червня 2003 року).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в 6 наукових статтях (з них 5 опубліковані в наукових фахових виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією України), а також у 2 тезах доповідей на конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Структура дослідження обумовлена його метою, завданням, об єктом та предметом. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і одного додатку. Загальний обсяг роботи становить 168 сторінок без списку використаних джерел (258 найменувань), який займає 24 сторінки, і додатку - 25 сторінок.
| 
