|
Актуальність теми дослідження. Сучасний розвиток ринкових відносин в Україні вимагає чіткої правової регламентації всіх аспектів заставних правовідносин і, зокрема, тих, де предметом застави є цінні папери. Досить часто цінні папери є одним з небагатьох видів майна, під заставу якого фізична чи юридична особа може реально отримати кредит в банку. Пояснюється це цілою низкою переваг, які мають цінні папери як об єкт застави в порівнянні із іншими активами заставодавця. Цінні папери, які беруться під заставу, як правило, є достатньо ліквідними. Оскільки застава цінних паперів оформляється переважно у формі закладу, то кредитору легко контролювати їх наявність, до того ж, витрати на зберігання сертифікатів цінних паперів та ведення рахунків їх обліку необтяжливі. Крім того, якщо цінні папери допущені до котирування на біржі, їх ринкова вартість відповідає офіційним біржовим котировкам, що дає змогу кредитору мати об єктивну оцінку предмета застави. Разом з тим, серед застави різних видів майна застава цінних паперів є складною як з теоретичної, так і з практичної точки зору, що пояснюється дуалістичним характером правової природи цінних паперів, який накладає відбиток і на ті правовідносини, об єктом яких виступають цінні папери.
В сучасній українській юридичній літературі питання застави цінних паперів не знайшли належного висвітлення. У тих наукових працях, які торкаються цієї проблематики, висвітлюються здебільшого окремі аспекти застави векселів. Автори дисертаційних досліджень, присвячених правовому регулюванню застави, як правило, торкаються лише деяких питань, пов язаних із заставою чи закладом цінних паперів, але не охоплюють всього комплексу правових проблем, які виникають при заставі цінних паперів, а тому не можуть бути теоретичною основою для усунення існуючих прогалин як в цивілістичній доктрині, так і в законодавстві України. Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 року хоча і містить окремий розділ, присвячений заставі цінних паперів, але торкається лише окремих питань, залишаючи багато вузлових моментів, пов язаних із регулюванням застави цінних паперів, без розгляду. Зокрема, на рівні Закону та інших нормативно-правових актів практично не врегульовані питання застави товаророзпорядчих цінних паперів та правового режиму застави бездокументарних цінних паперів, недостатньо врегульованими залишаються питання застави векселів, а також звернення стягнення на заставлені цінні папери та їх реалізації. Разом з тим недостатнє нормативне забезпечення перешкоджає ефективному регулюванню відносин між суб єктами заставних правовідносин в Україні. Таким чином, актуальність наукового дослідження правових проблем регулювання застави цінних паперів обумовлена: недосконалістю чинного законодавства України про заставу та потребою наукового обґрунтування пропозицій щодо його вдосконалення, недостатньою теоретичною розробкою та дискусійністю окремих юридичних аспектів заставних правовідносин, об єктом яких виступають цінні папери, а також наявністю суттєвих недоліків у сфері застосування відповідного нормативно-правового масиву. Сучасні потреби розвитку цивільних правовідносин в Україні роблять проблему пошуку найбільш оптимальної моделі правового регулювання застави цінних паперів одним з першочергових завдань. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної програми Київського національного університету ім. Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” і планової теми дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (ТЗ НДР № 01БФ048-01), а також науково-дослідної роботи кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний теоретичний аналіз правових проблем, які виникають у сфері регулювання застави цінних паперів, узагальнення існуючих наукових підходів до їх вирішення, а також вивчення відповідних правових норм та практики їх застосування судами України для подальшої розробки рекомендацій щодо вдосконалення механізму правового регулювання в цій сфері. Для досягнення вказаної мети визначено такі основні завдання:
- розглянути теоретичні питання, які не були належним чином досліджені в спеціальній юридичній літературі, зокрема, питання визначення предмета застави при заставі цінних паперів, встановлення правового режиму застави бездокументарних цінних паперів, співвідношення договору застави векселя та заставного індосаменту, особливостей застави товаророзпорядчих цінних паперів, способів задоволення вимог кредитора у випадку застави заставної; - проаналізувати положення законодавства України та ряду зарубіжних країн у сфері застави цінних паперів та виділити основні тенденції, які існують у світовій законодавчій практиці, а також встановити доцільність запозичення і використання досвіду таких зарубіжних країн при розробці нової редакції Закону України “Про заставу”;
- розробити конкретні пропозиції щодо усунення наявних прогалин у чинному законодавстві України про заставу та вдосконалення існуючих нормативних положень, які регулюють заставу цінних паперів.
Об єктом дисертаційного дослідження виступають правовідносини, що виникають між заставодавцем та заставодержателем при заставі цінних паперів, їх специфічні риси, обумовлені дуалістичною правовою природою цінних паперів, а також особливості механізму правового регулювання у цій сфері. Предметом дисертаційного дослідження є акти законодавства України та ряду зарубіжних країн (Болгарії, Великої Британії, Естонської Республіки, канадської провінції Квебек, КНР, Німеччини, Республіки Казахстан, Республіки Узбекистан, Російської Федерації, США, Франції, Швейцарії, Японії), що регулюють заставу цінних паперів, правові норми Європейського Союзу, практика господарських судів України та арбітражних судів Російської Федерації з розгляду спорів, пов язаних із заставою векселів, а також доктринальні джерела, у яких висвітлюються правові аспекти застави цінних паперів. Крім того, з метою вивчення історичного правового досвіду у цій сфері предметом дослідження стали норми законодавства Російської Імперії та СРСР, а також наукові праці видатних дореволюційних юристів. Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають діалектичний метод пізнання та системно-функціональний метод дослідження наукового матеріалу. Застосування історично-правового та формально-логічного методів дозволило проаналізувати еволюцію основних положень класичної теорії цінних паперів та формування сучасних підходів до визначення їх правової природи. Порівняльно-правовий метод було використано при дослідженні положень законодавств зарубіжних країн про заставу цінних паперів та їх порівнянні із відповідними нормативно-правовими актами України. Герменевтичний метод застосовувався для з ясування змісту окремих законодавчих понять і теоретичних конструкцій. Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять наукові праці відомих правознавців із загальних проблем цивільного права, а також монографії та статті, присвячені питанням акціонерного, банківського, вексельного та зобов язального права. Були використані роботи: М.М. Агаркова, Ч.Н. Азімова, В.А. Баруліна, В.А. Бєлова, М.І. Брагінського, В.М. Будилова, А.Ю. Бушева, Є.О. Васильєва, О.О. Вишневського, А. В. Габова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Б.Д. Завідова, А.С. Звоницького, О.С. Іоффе, Ф.С. Карагусова, Л.А. Кассо, О.С. Кокіна, Є.О. Крашенінникова, Н.С. Кузнєцової, Л.А. Лунця, О.О. Маковської, Д.В. Мурзіна, Н.О. Нерсесова, О.І. Онуфрієнко, Й.О. Покровського, В.В. Посполітака, О.П. Сергєєва, К.І. Скловського, І.В. Спасібо-Фатєєвої, Є.О. Суханова, Г.Ф. Шершеневича, Т.С. Шкрум, Л.Р. Юлдашбаєвої та інших науковців.
Автором були також використані монографії та статті таких зарубіжних юристів, як У.Е. Батлер та М.Е. Гаши-Батлер, Е.П. Еллінджер, М. Кароллус, Г. Ласк, Ч. Наньпін, Г. Робертс, С. Стефанов та інші.
Нормативно-правову базу дисертаційного дослідження складає чинне законодавство України та законодавства ряду зарубіжних країн.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на рівні дисертаційного дослідження комплексно розглянуто теоретичні та практичні проблеми, що виникають у сфері правового регулювання застави цінних паперів, та проаналізовано специфіку заставних правовідносин, об єктом яких виступають цінні папери. У дисертаційній роботі сформульовано нові концептуальні положення та практичниі висновки, які виносяться на захист:
1. Обґрунтовано висновок про необхідність поширення на заставу цінних паперів правового режиму застави речей з урахуванням особливостей, обумовлених дуалістичною природою цінних паперів. Предметом застави в цьому випадку буде виступати і сам цінний папір, і вся юридична сукупність втілених у ньому прав, що складають його зміст. При цьому застава прав, засвідчених цінним папером, окремо від застави самого папера, є неможливою.
2. Вперше на рівні дисертаційного дослідження проаналізовано особливості правової природи звичайних іменних цінних паперів (“ректа-паперів”) і на підставі їх аналізу був зроблений висновок про те, що оскільки “ректа-папери” характеризуються наявністю всіх притаманних цінним паперам речово-правових елементів, а їх специфіка обумовлена в основному специфікою легітимації управомоченої особи, немає достатніх підстав для того, щоб розглядати заставу таких цінних паперів як заставу майнових прав. 3. Обґрунтовано висновок про те, що бездокументарні цінні папери виступають у цивільному обігу виключно в якості об єктів зобов язального права. Тому їх застава повинна відбуватися в режимі застави майнових прав і регулюватися нормами Закону України “Про заставу”, що застосовуються до застави майнових прав з урахуванням спеціальних положень, передбачених для застави цінних паперів. Разом з тим правовий режим застави бездокументарних цінних паперів має певні особливості в порівнянні з режимом застави майнових прав, які дають можливість говорити про необхідність їх розмежування.
4. На підставі аналізу окремих аспектів правової природи товаророзпорядчих цінних паперів та юридичного характеру зв язку, що існує між такими цінними паперами та майном, ними представленим, сформульовано висновок про те, що, по-перше, у випадку застави товаророзпорядчих цінних паперів предмет застави охоплює не лише сам цінний папір та засвідчене ним право, а й відповідне майно – прийнятий до перевезення вантаж чи прийняті на зберігання речі, а по-друге, таке майно не може передаватися під заставу інакше, як одночасно із передачею під заставу товаророзпорядчих цінних паперів.
5. Питання про можливість застави цінних паперів особою, яка є зобов язаною за цими паперами, має вирішуватися позитивно у випадку застави векселів. В цьому випадку векселедавець може виступати як заставодавцем, так і заставодержателем даного векселя. Зовсім іншою ситуацією є передача заставодавцем під заставу векселів, які виписуються ним в момент укладення договору застави. В цьому випадку у заставодавця немає жодних прав – ні прав на вексель, ні прав з векселя, – а тому застави векселя в цьому випадку не відбувається. 6. Пропонується розглядати в якості підстави виникнення застави векселів сукупність наступних юридичних фактів: оформлення договору застави, вчинення векселедержателем заставного індосаменту та передачі векселя заставодержателю. Сам по собі заставний індосамент не може розглядатися в якості достатньої юридичної підстави для виникнення права застави на вексель, його вчинення без укладення договору застави векселя породжує лише ті юридичні наслідки, які встановлені нормами вексельного права, але не породжує наслідків, передбачених загальноцивільними нормами про заставу. Альтернативними варіантами оформлення застави векселя може бути передача векселя під заставу на підставі бланкового індосаменту або т. зв. “прихованого (удаваного) заставного індосаменту”, що дозволить уникнути конкуренції норм вексельного права та загальноцивільних норм про заставу.
7. Встановлено, що за своїми юридичними наслідками правовідносини застави цінних паперів відрізняються від відносин, що виникають на підставі угоди РЕПО. Угода РЕПО по суті являє собою процентний договір позики, що забезпечується тимчасовим переходом права власності на цінні папери до кредитора до моменту повернення суми позики. Угоди РЕПО подібні до застави цінних паперів лише своїм забезпечувальним характером, а тому на них не можуть поширюватися норми законодавства про заставу цінних паперів. 8. Обґрунтовано висновок про те, що застава бездокументарних цінних паперів є винятком із загального правила про момент виникнення права застави, який в даному випадку має пов язуватися не з укладенням договору застави, а з фіксацією заставного обтяження таких паперів уповноваженою на це особою. Разом з тим саме договір застави, а не розпорядження застави, виступатиме безпосередньою підставою виникнення заставних правовідносин. 9. Сформульовані основні характерні риси, які відрізняють порядок звернення стягнення на заставну від загальноцивільного порядку звернення стягнення на предмет застави. З метою уникнення можливих колізій у правозастосовчій практиці були запропоновані два основні способи задоволення заставодержателем заставної своїх вимог: шляхом реалізації заставленої заставної безпосередньо заставодержателем та шляхом звернення ним стягнення на предмет іпотеки (у випадку невиконання основного зобов язання, забезпеченого іпотекою) чи отримання задоволення своїх вимог за рахунок виконання, одержаного від боржника іпотекодержателя (у випадку виконання такого зобов язання). Крім того, пропонується законодавчо передбачити можливість обрання сторонами договору застави заставної звичайної процедури звернення стягнення на предмет застави у судовому чи позасудовому порядку.
10. Обґрунтовано висновок про те, що задоволення вимог заставодержателя шляхом реалізації ним прав, засвідчених заставленими цінними паперами, можливе лише у відношенні векселів, що були передані йому із вчиненим заставним індосаментом. Якщо ж вексель був обтяжений правом застави на підставі договору застави без вчинення будь-якого індосаменту, звернення стягнення на нього та його реалізація можливі виключно у загальноцивільному порядку.
11. Пропонується внести наступні зміни та доповнення до чинного законодавства України про заставу:
а) в Законі України “Про заставу”:
- в ст. 16, яка встановлює момент виникнення права застави, передбачити, що право застави на бездокументарні цінні папери виникає з моменту фіксації заставного обтяження таких паперів уповноваженою на це особою;
- в ст. 53, яка регулює питання застави ордерних цінних паперів, передбачити, що застава векселя здійснюється шляхом укладення сторонами договору застави, вчинення векселедержателем заставного індосаменту та передачі ним векселя заставодержателю;
- до ст. 23, яка визначає порядок реалізації заставлених майнових прав, додати ч. 3, яка передбачала б, що реалізація заставлених бездокументарних цінних паперів відбувається у порядку, передбаченому ч. 1 та 2 цієї статті; - до Розділу VI “Застава цінних паперів” внести окремі статті, які б регулювали питання застави товаророзпорядчих цінних паперів;
б) у ст. 30 Закону України “Про іпотеку”, яка регулює питання застави заставної, пропонується встановити, що у випадку порушення зобов язання, забезпеченого заставою заставної, заставодержатель заставної може на свій вибір: і) самостійно реалізувати заставну та задовольнити свої вимоги за рахунок отриманих грошових коштів; іі) звернути стягнення на предмет іпотеки (у випадку невиконання основного зобов язання, забезпеченого іпотекою) чи задовольнити свої вимоги за рахунок виконання, одержаного від боржника іпотекодержателя (у випадку виконання такого зобов язання);
в) у ст. 33 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, яка регулює питання реалізації прав за забезпечувальними обтяженнями, доцільно встановити, що задоволення вимог заставодержателя шляхом реалізації ним прав, засвідчених заставленими цінними паперами, можливе лише у відношенні векселів, що були передані йому із вчиненим заставним індосаментом;
г) в проекті Закону України “Про акціонерні товариства” (реєстраційний № 3059 сектора реєстрації законопроектів Верховної Ради України ІV скликання) пропонується передбачити окрему норму щодо нерозповсюдження застави акцій на акції додаткових емісій.
Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження були впроваджені Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності при розробці вже прийнятих Верховною Радою України Законів України “Про іпотеку”, “Про внесення змін до Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” (щодо заставних цінних паперів)”, а також при підготовці проекту Закону України “Про акціонерні товариства” (реєстр. № 3409) (довідка про впровадження №06-10/439 від 06.06.2003). Крім того, теоретичні положення дисертації були використані у роботі Українського інституту розвитку фондового ринку Київського національного економічного університету, зокрема, при проведенні наукових досліджень у сфері ринку цінних паперів, а також при підготовці навчально-методичних матеріалів до професійно орієнтованих дисциплін “Фондовий ринок” та “Господарське право”, які викладаються за магістерською програмою “Фондовий ринок” (довідка про впровадження №110/3 від 19.10.2004 р.). Теоретичні результати дослідження також можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні курсів “Порівняльне цивільне право” та “Правове регулювання обігу цінних паперів та фондового ринку”, при проведенні семінарських занять, а також при підготовці підручників, навчальних посібників та методичних рекомендацій для студентів вищих юридичних навчальних закладів. Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на наступних науково-практичних конференціях: - Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (29-30 листопада 2001 року, м. Київ);
- Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників”, організованій Науковим товариством студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (10-11 квітня 2003 р., м. Київ);
- Науково-теоретичній конференції молодих вчених Інституту міжнародних відносин, організованій Інститутом міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (24-25 квітня 2003 р., м. Київ);
- Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання”, організованій Хмельницьким інститутом регіонального управління та права (14-15 листопада 2003 р., м. Хмельницький);
- XI Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Ломоносов-2004”, організованій Московським державним університетом імені М.В. Ломоносова (12-15 квітня 2004 р., м. Москва). Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано п ять статей у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, а також три тези доповідей на науково-практичних конференціях. 1) Виговський О. І. Правове регулювання застави бездокументарних цінних паперів // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2003. – Вип. 39. – Частина 1. – С. 162-166. 2) Виговський О. І. Особливості застави товаророзпорядчих цінних паперів // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №2. – С. 34-36.
3) Виговський О. І. Заставний індосамент у вексельному праві: проблемні питання // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №6. – С. 35-39. 4) Виговський О. І. Деякі аспекти захисту інтересів сторін договору застави цінних паперів // Вісник господарського судочинства. – 2004. – №1. – С. 359-366. 5) Виговський О. І. Сторони договору застави цінних паперів // Право України. – 2004. – №3. – С. 68-71.
6) Виговський О. І. Проблеми правового регулювання застави цінних паперів // Держава та право очима молодих дослідників. Збірник наукових праць міжнародної наукової конференції: Матеріали міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (29-30 листопада 2001 року). – 2003. - С. 253-255. 7) Виговський О. І. Проблема визначення правового режиму застави цінних паперів // Молодь у юридичній науці: Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання” (14-15 листопада 2003 року). – 2003. – С. 78-79.
8) Выговский А. И. Правовой режим залога обыкновенных именных ценных бумаг // Материалы XI Международной научной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов». Вып. 13. – 2004. – С. 430-432.
|
