|
Основною формою організуючого впливу публічної влади на суспільство є їх взаємодія з метою задоволення як потреб всього суспільства, окремих його частин, так і окремої особи. Без такої взаємодії існування як публічної влади, так і суспільства неможливе.
Очевидність окресленої правом взаємодії різного роду публічних і непублічних суб єктів права у сфері діяльності місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з точки зору використання такого інструменту публічної влади на місцях як делегування повноважень зумовило інтерес дисертанта до цієї теми. Наріжним каменем наукової проблематики делегованих повноважень є завдання вивчення ознак тих суспільних процесів, які охоплюються поняттям делегованих повноважень.
Актуальність теми дослідження
Проблема правового регулювання делегованих повноважень є вкрай актуальною для процесів державотворення на сучасному етапі реформування українського суспільства, оскільки делегування повноваження є одним із основних засобів функціонування публічної влади в демократичній правовій державі.
Досвід демократичних країн світу свідчить про те, що надмірна централізація влади на певному етапі призводить до неефективності та навіть недієздатності системи управління і, навпаки, саме децентралізація влади з сильними інститутами місцевого самоврядування сьогодні є найбільш ефективною формою організації державної влади розвинутих країн. На даний момент Україна стоїть на шляху реформування надмірно централізованої системи організації влади. Без усяких сумнівів, процес трансформації місцевої влади, з позицій становлення нової децентралізованої системи управління, удосконалення взаємовідносин місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, має будуватися не на принципах субординації (властивій державній управлінській вертикалі), а на принципах правової, організаційної, фінансової та матеріально-технічної самостійності органів місцевого самоврядування і спиратися на ефективне використання інституту делегованих повноважень.
Актуальність теми дисертаційного дослідження також зумовлена тим, що делегування повноважень як організаційно-правовий інститут є новим, малодослідженим явищем у суспільно-політичному житті і потребує відповідного розвитку і удосконалення у процесі утвердження України як європейської демократичної держави.
Крім усього іншого, делегування повноважень є відомим способом формування компетенції як органів державної влади, так і органів місцевого самоврядування, як основи їх діяльності.
Сьогодні виконання як органами виконавчої влади, так і органами місцевого самоврядування делегованих повноважень наштовхується на низьку самодостатність територіальних громад, в тому числі, на неналежний рівень фінансових ресурсів для забезпечення виконання делегованих повноважень.
Значний внесок у наукову розробку і вирішення методологічних і теоретичних проблем функціонування місцевих органів влади зроблено фахівцями в галузях адміністративного права, теорії держави і права, конституційного (державного) права, радянського будівництва, державного управління, значна кількість праць яких виконана у радянський час. Це роботи С.А. Авакяна, В.Б. Авер янова, Г.В. Атаманчука, В.Д. Афанасьєва, М.І. Байтіна, Г.В. Барабашева, І.Л. Бачило, Б.М. Габричидзе, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, Б.П. Курашвілі, Б.М. Лазарєва, А.О. Селіванова, М.Ф. Селівона, Ю.О. Тихомирова, В.В. Цвєткова, Л.П. Юзькова та інших авторів.
Сучасна вітчизняна юридична наука приділяє достатньо уваги вивченню інститутів публічної влади. Зокрема, проблемам місцевого самоврядування присвячені праці таких авторів, як О.В. Батанова, В.І. Борденюка, І.П. Бутка, Ю.П. Битяка, Ю.В. Делії, М.П. Воронова, Н.К. Ісаєвої, В.М. Кампа, М.І. Корнієнка, В.Ф. Опришка, М.П. Орзіха, В.Ф. Погорілка, М.О. Пухтинського, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка та інших авторів. Проблемам державного управління на місцях присвячені праці таких авторів, як В.Б. Авер янова, І.П. Голосніченка, О.Д. Крупчана, Н.Р. Нижник, О.Ю. Оболенського та інших дослідників. Здійснюючи наукове дослідження делегованих повноважень у сфері діяльності місцевих органів публічної влади, дисертант також спирався на розробки провідних сучасних російських правознавців: М.В. Баглая, К.С. Бєльського, І.В. Видріна, В.Г. Графського, М.О. Ємельянова, Ю.Д. Казанчева, О.Є. Кутафіна, Л.С. Мамута, А. Уварова, В.Є. Чиркіна, Є.С. Шугріної, а також західних вчених: Г. Бребана, Ж. Веделя, Б. Гурне, Р. Давіда, Р. Драго, Т. Маунца, Ю. Панейка, А. Токвіля, Д. Елерса.
Проте, дослідження делегування повноважень на місцевому рівні, яке поширене в діяльності місцевих органів публічної влади, мають фрагментарний характер. Деякі сторони цього питання освітлюються такими авторами, як: Ю.В. Делією, І.В. Дробуш, В.І. Корнієнко, М.В. Комашко, В.І. Кравченко, С.Г. Серьогіною, К.Є. Солянніком. Серед російських вчених дане питання освітлюється, зокрема, Л.А. Морозовою, В.С. Троіцьким, А.А. Уваровим. Монографічних досліджень комплексного характеру з зазначеної тематики взагалі немає.
Особливої уваги з боку юридичної науки потребують питання удосконалення механізму правового регулювання інституту делегованих повноважень з огляду на підвищення рівня їх реалізації. Інститут делегованих повноважень має велике значення для функціонування місцевих органів влади, зумовленого принципами, цілями і завданнями локальної демократії. Відсутність фундаментальних досліджень інституту делегованих повноважень є значною перешкодою на шляху становлення, розвитку і взаємодії місцевих органів публічної влади.
Наявність великої кількості делегованих повноважень серед місцевих органів публічної влади, за відсутності належного правового регулювання механізмів передачі, реалізації, контролю, відповідальності, приводить до виникнення певних непорозумінь між суб єктами делегованих повноважень, виникнення компетенційних спорів. Зв язок роботи з науковими програмами
Дисертаційне дослідження проводилось як складова частина тематики досліджень кафедри державного управління і менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України в рамках комплексного наукового плану „Розроблення теоретичних засад деконцентрації та децентралізації в системі виконавчої влади та механізми збалансованості повноважень й відповідальності” (б/н) відповідно до наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України «Державне управління та місцеве самоврядування» (номер державної реєстрації – № 0103U006819). Роль автора у виконанні науково-дослідної роботи полягає у системному дослідженні організаційно-правових проблем делегування повноважень місцевими органами влади та в наданні відповідних пропозицій щодо удосконалення процесу делегування повноважень і, відповідно, вдосконалення чинного законодавства України.
Мета і завдання дослідження
Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз юридичної природи делегованих повноважень місцевих органів публічної влади, а також проблем, що виникають в процесі делегування повноважень місцевими органами публічної влади та розроблення відповідних рекомендацій щодо підвищення ефективності реалізації делегованих повноважень у сфері діяльності місцевих органів публічної влади. Відповідно до поставленої мети автором зроблена спроба вирішити наступні завдання: 1) проаналізувати стан реалізації та перспективи розвитку інституту делегованих повноважень в Україні, з ясувати при цьому питання, що потребують нагального вирішення у сфері делегованих повноважень місцевих органів публічної влади та можливі шляхи їх вирішення;
2) розкрити наукове поняття делегованих повноважень через місце і роль делегованих повноважень у діяльності місцевих органів публічної влади;
3) розкрити юридичний зміст делегованих повноважень;
4) виявити характерні ознаки делегованих повноважень з метою проведення класифікації видів делегованих повноважень; 5) окреслити коло суб єктів делегування повноважень на місцевому рівні;
6) розглянути проблеми порядку та умов делегування повноважень;
7) проаналізувати проблему делегованих повноважень в контексті теорії розподілу влад; 8) сформулювати рекомендації і пропозиції, які мають бути спрямовані на підвищення ефективності реалізації делегованих повноважень у сфері діяльності місцевих органів публічної влади.
Об єктом дослідження є суспільні відносини між органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, пов язані з процесом делегування повноважень
Предметом дослідження є юридична природа делегованих повноважень та пов язані з ними теоретичні та практичні проблеми делегування повноважень місцевими органами публічної влади.
Методи дослідження
Методологічною основою дисертаційного дослідження є система взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів, призначених для отримання об єктивних та достовірних результатів дослідження. Основним у цій системі виступає загальнонауковий метод пізнання, на базі якого проблеми дисертаційної роботи розглядаються в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Системно-структурний підхід застосовувався для дослідження проблем правового регулювання делегованих повноважень, особливостей функціонування та взаємодії місцевих органів публічної влади. За допомогою історико-правового та порівняльно-правового методів досліджувалось вітчизняне законодавство, що врегульовує відносини, пов язані з делегуванням повноважень, процес становлення делегування повноважень як способу реалізації інституту децентралізації публічної влади. За допомогою: методу тлумачення права з ясовано зміст норм права, що становлять правову основу делегування повноважень; методу класифікації - здійснено розмежування видів делегованих повноважень; формально-логічного методу – було визначено сутність та природу делегованих повноважень; методу моделювання та прогнозування розроблено рекомендації щодо удосконалення норм чинного законодавства України. Комплексний підхід до використання зазначених методів дозволив всебічно розглянути питання делегування повноважень на місцевому рівні та дослідити їх роль та місце в діяльності місцевих органів влади.
Наукова новизна одержаних результатів
У результаті проведеного дослідження сформульована авторська концепція інституту делегованих повноважень. Розглянуто механізми його реалізації на місцевому рівні. Новизна дослідження розкривається у наступних положеннях:
- вперше: комплексно проаналізовано організаційно-правові аспекти делегування повноважень в діяльності місцевих органів влади;
- на підставі аналізу видів делегованих повноважень узагальнено класифікацію видів делегованих повноважень, запропоновано авторську модель класифікації делегованих повноважень, критеріями якої є: рівень делегування повноважень (вертикальний чи горизонтальний), середовище реалізації делегованих повноважень (внутрішнє чи зовнішнє), термін делегування повноважень (постійні чи тимчасові).
- запропоновано авторське бачення і класифікація принципів делегування повноважень як основних підвалин, що дозволяють врівноважувати систему органів публічної влади, яка складається з системи органів державної влади і системи органів місцевого самоврядування. До зазначених принципів відносяться: - принцип законності; - принцип демократизму; - принцип альтернативності; - принцип зворотності.
- удосконалено: визначення юридичної природи делегованих повноважень наступними обов язковими ознаками: делегування повноважень має базуватися на вільному волевиявленні обох суб єктів делегування (делегуючого та делегованого); делегування повноважень повинно супроводжуватися укладенням акту делегування повноважень; делегування повноважень має обов язково супроводжуватися передачею фінансових та/або матеріальних ресурсів для забезпечення належної реалізації делегованим суб єктом делегованих повноважень; делегований суб єкт несе юридичну відповідальність за належне виконання делегованих повноважень. з урахуванням проведеного аналізу юридичної природи делегованих повноважень сформульовано авторське визначення термінів „делеговані повноваження” та „делегування повноважень”;
- на підставі аналізу процесу реалізації норм інституту делегування повноважень місцевими органами публічної влади сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинних законів України;
дістали подальшого розвитку положення щодо:
- делегованих повноважень як одного із способів встановлення компетенції місцевих органів публічної влади, що є важливим політико-правовим інститутом децентралізації публічної влади;
- адміністративного договору як способу набуття повноважень місцевими органами публічної влади;
Практичне значення одержаних результатів
Викладені в дисертаційному дослідженні висновки і положення розширюють і поглиблюють теоретичні знання про інститут делегованих повноважень, окреслюють основні напрямки та шляхи вдосконалення їх реалізації. Матеріали дисертації можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій діяльності – для подальшого розвитку положень науки адміністративного права та державного управління, для здійснення спеціалізованих досліджень в подальшому розвитку теорії делегованих повноважень. у сфері правотворчості – для удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності місцевих органів публічної влади, зокрема шляхом внесення змін до чинних законів України „Про місцеве самоврядування в Україні”, „Про місцеві державні адміністрації”, до Бюджетного Кодексу України, а також при підготовці проектів нормативно-правових актів, що безпосередньо стосуються врегулювання процесу делегування повноважень місцевими органами влади. у навчальному процесі – при викладенні курсів адміністративного права, муніципального права, державного управління; з метою підготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів місцевих органів влади.
- у безпосередній практичній діяльності спеціалістів місцевих органів влади, в тому числі в нормотворчій та правозастосовчій діяльності місцевих органів влади, зокрема: у практичній діяльності місцевих органів публічної влади в процесі делегування повноважень; в ході розробки, прийняття, внесення змін до статутів територіальних громад тощо.
Основні результати дисертаційного дослідження впроваджені у діяльності Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України (довідка про впровадження № 188/6-05 від 03 червня 2005 року).
Особистий внесок здобувача
Дисертація виконана автором одноособово. Пропозиції і положення базуються на особистих дослідженнях автора, критичному аналізі наукових і нормативних джерел. Окремі питання дисертаційного дослідження порушуються вперше, інші розглядаються по-новому.
Апробація результатів дисертації
Основні результати та висновки дисертаційного дослідження доповідались й обговорювались на кафедрі державного управління і менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України, а також на науково-практичних конференціях: “Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції” (м. Київ, лютий 2003), “Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (м. Київ, травень 2003).
Публікації
Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 5 публікаціях, а саме: 3 статтях у наукових фахових виданнях та 2 тезах доповідей, опублікованих у збірниках наукових праць за результатами науково-практичних конференцій.
| 
