|
Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах суспільного розвитку серед пріоритетів національних інтересів України особливо виділяється забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження і відновлення навколишнього природного середовища. На сьогодні доведена пряма залежність між забрудненням навколишнього природного середовища і суттєвим погіршенням здоров я населення, негативними змінами в його генофонді. В таких умовах актуальність і значимість права громадян на безпечне для життя і здоров я навколишнє природне середовище набуває особливої гостроти. Збереження і відновлення навколишнього середовища, як загальної системи життєзабезпечення людини, перетворюється в задачу першорядної важності з точки зору збереження генофонду народу України, а також перспектив економічного і соціального розвитку.
Слід зазначити, що правові проблеми регулювання здійснення екологічних прав (зокрема, і права на безпечне навколишнє природне середовище) вже досліджувались та продовжують досліджуватись в еколого-правовій літературі. Науковим підґрунтям та теоретичною основою для вивчення зазначених питань послужили праці українських вчених-правознавців: В.І. Андрейцева, Г.В.Анісімової, М.М.Антонович, Г.І.Балюк, Н.В.Барбашової, А.Г.Бобкової, Е.В.Віленської, А.П.Гетьмана, Н.Р.Кобецької, В.В.Костицького, С.М.Кравченко, М.В.Краснової, Н.Р.Малишевої, В.Л.Мунтяна, В.К.Попова, Б.Г.Розовского, П.М.Рабіновича, Ю.М.Тодики, Ю.С.Шемшученка, М.В.Шульги та ін.
В процесі дослідження були використані також наукові розробки представників радянської і російської правової науки, та науковців інших країн: С.С.Алексєєва, С.О.Балашенко, М.М.Бринчука, С.О.Боголюбова, О.К.Голіченкова, М.І.Васильєвої, Б.В.Єрофєєва, О.С.Колбасова, М.Н.Малеїної, Н.І.Матузова, В.В.Петрова та ін. Ці вчені зробили значний внесок у теоретичну розробку основних проблем права на безпечне навколишнє природне середовище. Серед питань, які в достатній мірі проаналізовані правознавцями, визначаються проблеми державного і правового забезпечення права на безпечне навколишнє природне середовище, його міжнародного визнання, правових, соціальних та економічних гарантій його реалізації, деякі питання здійснення захисту цього права. У той же час ще вимагають свого остаточного визначення сутність та правовий зміст зазначеного права, його об єм та юридичні межі, різне тлумачення яких створює певних труднощів в процесі його реалізації і захисту. Потребує подальшого удосконалення поняття об єкту права на безпечне навколишнє природне середовище, а також визначення його суб єктного складу. Окремого наукового осмислення вимагають питання здійснення захисту порушеного суб єктивного права громадян. У цій сфері також виявляється ряд істотних теоретичних і практичних проблем, пов язаних з визначенням поняття порушення даного права, видів і засобів його захисту, установленням причинно-наслідкового зв язку в процесі відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров ю громадян, порядком та обсягом її відшкодування. Всі ці обставини зумовлюють необхідність проведення комплексного дослідження права громадян на безпечне навколишнє природне середовище, подальшого вивчення проблем правового регулювання його реалізації та захисту з урахуванням тих соціально-економічних і політичних змін, які відбуваються в сучасному українському суспільстві.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є однією зі складових частин Державної цільової комплексної програми “Проблеми удосконалення екологічного законодавства в умовах ринку” Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (державна реєстрація № 0186.0.070871).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття правового поняття, змісту і сутності права громадян на безпечне для життя і здоров я навколишнє природне середовище, його юридичної природи з ціллю удосконалення правового регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері його реалізації та захисту. Мета дослідження зумовила наступні завдання наукового пошуку: - на основі всебічного аналізу національного і міжнародного екологічного законодавства, науково-правової літератури визначити суттєві юридичні ознаки та надати наукове тлумачення поняття права громадян на безпечне навколишнє природне середовище; - сформулювати поняття об єкту зазначеного права шляхом уточнення критеріїв безпечної якості навколишнього природного середовища для життя і здоров я громадян; - з ясувати структуру і провести класифікацію видів цього права на підставі об єктивних істотних характеристик основних природних компонентів, які складають екологічну систему; - здійснити науковий аналіз суб єктного складу права на безпечне навколишнє природне середовище, визначити особливості здійснення даного права різними категоріями осіб; - визначити об єм та межі реалізації відповідного суб єктивного права громадян; - розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення механізму реалізації та захисту права громадян на безпечне навколишнє природне середовище. Об єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, що виникають у сфері охорони, реалізації і захисту права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та обумовлюють необхідність належного правового регулювання.
Предмет дослідження становить сутність та правовий зміст права громадян на безпечне навколишнє природне середовище, вивчення яких дозволяє сформулювати його юридичне поняття та визначити його місце в системі українського законодавства. Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність загальноприйнятих методів наукового пізнання: історичного, формально-юридичного, порівняльно-правового, системно-структурного, комплексного, логічного, статистичного аналізу, методу сходження від абстрактного до конкретного та інші методи та наукові засоби.
Історичний метод застосовано для дослідження поетапного розвитку права на безпечне навколишнє природне середовище як юридичної категорії на основі еколого-соціального досвіду, еволюції правових уявлень та розвитку теоретичних розробок в цій сфері. Порівняльно-правовий метод використовується в процесі аналізу наукової літератури, окремих положень нормативно-правових актів України й деяких зарубіжних країн, що регулюють суспільні відносини у досліджуваній сфері. За допомогою формально-юридичного методу проводиться аналіз положень нормативно-правових актів, які регулюють процеси реалізації та захисту права громадян на безпечне навколишнє природне середовище. Метод системно-структурного аналізу застосовувався в ході визначення складових частин досліджуваного права, їх взаємодії та особливостей їх правового регулювання. Шляхом використання методу сходження від абстрактного до конкретного визначені поняття, сутність, та зміст права на безпечне навколишнє природне середовище, сформульовані його юридичні ознаки.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти, що регламентують суспільні відносини у сфері забезпечення та здійснення права на безпечне навколишнє природне середовище, міжнародні еколого-правові документи. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація виконана на новому науковому рівні і є комплексним теоретичним дослідженням сутності і змісту права громадян на безпечне навколишнє природне середовище в сучасних умовах розвитку українського суспільства. Дослідження здійснено на базі новітнього вітчизняного і зарубіжного законодавства, останніх теоретичних новацій в області екологічного права.
Відповідно до отриманих під час дисертаційного дослідження результатів на захист виносяться наступні основні теоретичні положення:
- на підставі нового підходу стверджується, що за своєю сутністю забезпечення і охорона права громадян на безпечне навколишнє природне середовище є провідним принципом галузі екологічного права; - дістало подальший розвиток положення про те, що право громадян на безпечне навколишнє природне середовище є комплексним правовим інститутом, юридична конструкція якого складається з сукупності правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі охорони (охоронювальні, гарантійні норми), реалізації (регулятивні норми) і захисту (норми застосування відповідальності, зокрема, відшкодування шкоди) права громадян на безпечне навколишнє природне середовище; - отримало подальше дослідження визначення змісту та юридичного поняття права громадян на безпечне навколишнє природне середовище, що реалізується як суб єктивне право, яке гарантується державою за допомогою комплексу встановлених юридичних можливостей конкретної особи реалізувати свої інтереси в безпечному навколишньому природному середовищі; - з нових позицій аргументується доцільність розглядання об єкта права на безпечне навколишнє природне середовище з точки зору природних особливостей окремих регіонів з установленням регіональних нормативів екологічної безпеки. На цій основі доопрацьовано поняття об єкту зазначеного права, під яким розуміється така якість усієї сукупності оточуючих людину природних об єктів та природних факторів на визначеній території, що відповідає законодавчо встановленим регіональним нормативам екологічної безпеки, і при якій фактично відсутній усякий шкідливий вплив природного середовища на людину; - вперше на дисертаційному рівні обґрунтовується комплексність досліджуваного права з точки зору його об єкта і пропонується класифікація його різновидів на підставі багатокомпонентності навколишнього природного середовища та об єктивних природних характеристик кожного природного компонента, що входить у єдину екологічну систему. У цьому зв язку виділяються право громадян на безпечне атмосферне повітря, право на безпечні земельні ресурси, право на безпечні водні ресурси, право на безпечний рослинний світ тощо; - вперше визначається складність кола суб єктів права на безпечне навколишнє природне середовище та доводиться, що деякі категорії осіб мають різні за обсягом юридичні можливості у реалізації свого суб єктивного права, пропонується класифікація суб єктів цього права за критеріями: громадянства; рівня вираження екологічних інтересів; за обсягом соціально-правового захисту; за ступенем ризику негативного впливу навколишнього середовища; - подальший розвиток одержало вивчення механізму реалізації права на безпечне навколишнє середовище, який розглядається з точки зору усвідомлення громадянами своїх екологічних інтересів, урахуванням суспільного екологічного інтересу, обґрунтовується ефективність колективних способів реалізації громадянами цього права;
- уточнюється поняття порушення суб єктивного права громадян на безпечне навколишнє природне середовище як будь-яке необґрунтоване звуження його меж, об єму чи змісту. Визначені і проаналізовані рівні (адміністративно-правовий і приватний) і форми (досудова, судова, міжнародна – за органами, які здійснюють захист; індивідуальна і колективна – за суб єктами) захисту права на безпечне навколишнє природне середовище; - пропонується в спеціальній Постанові Пленуму Верховного Суду України надати правове тлумачення визначення юридичного поняття права громадян на безпечне навколишнє природне середовище, його правового змісту та об єму, а також роз яснити громадянам, судовим й іншим правоохоронним органам поняття і види порушення зазначеного права, порядок відшкодування заподіяної внаслідок порушення цього права шкоди з метою забезпечення більш ефективного захисту суб єктивного права громадян на безпечне навколишнє природне середовище. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони представляють собою теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо вдосконалення правового регулювання права громадян на безпечне навколишнє природне середовище. Окремі висновки та пропозиції, одержані у процесі дослідження, можуть бути враховані та використані для подальших розробок проблем здійснення та захисту екологічних прав громадян, при підготовці проектів законодавчих актів, в діяльності правоохоронних та контролюючих органів, при підготовці навчальної і науково-методичної літератури з курсу еколого-правових дисциплін, у подальшій науково-дослідницькій роботі. Апробація результатів дисертаційного дослідження. Теоретичні висновки і практичні рекомендації, що містяться в дисертаційному дослідженні, доповідалися і неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а також на науково-практичних конференціях «Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми, шляхи вирішення» (Харків, вересень 2001 р.); «Сучасні проблеми права, державної безпеки життєдіяльності людини, формування громадянського суспільства» (Харків, березень 2002 р.); а також на науковій конференції молодих учених «Проблеми розвитку юридичної науки в новому столітті» (Харків, грудень 2002 р.). Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження знайшли своє відображення у п ятьох опублікованих у фахових виданнях наукових працях та трьох тезах наукових доповідей на конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою і задачами дослідження. Вона складається з вступу, двох розділів (дванадцяти підрозділів), висновку і списку використаних джерел (285 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 190 сторінок, з них основний текст - 160 сторінок.
|
