|
Актуальність теми. Боротьба зі злочинністю в Україні на сучасному етапі розбудови правової держави є важливим державним завданням. Одним із напрямків цієї боротьби є профілактика злочинності. У Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженою Указом Президента України № 1376-2000 від 25 грудня 2000 року, зазначається, що досягненню мети забезпечення активної наступальної протидії злочинності та досягнення уповільнення темпів її зростання на основі чітко визначених пріоритетів, поступового нарощування зусиль держави й громадськості, удосконалення законодавства, організації, засобів сприятимуть заходи, спрямовані на створення атмосфери суспільної нетерпимості злочинності; ослаблення дії криміногенних факторів; припинення зрощування кримінальних структур з органами державної влади тощо. Отже, без успішного вирішення кола питань, що стосуються профілактики злочинності, не можна вирішити цю задачу, побудувати правову державу, сформувати правову та моральну культуру владних інститутів і громадян, оптимально впливати на багатоплановий процес формування всебічно та гармонійно розвинутої особистості.
Провідну роль у профілактиці злочинів відведено органам внутрішніх справ, які мають для цього відповідні повноваження, сили та засоби. У сучасних умовах, спираючись на науково-обґрунтовану правову теорію в єдності з передовою практикою, вони призвані по-новому вирішувати цю задачу. Тому від науково-методичного забезпечення цієї галузі їхньої діяльності значною мірою залежить вирішення важливої загальнодержавної задачі – профілактики злочинності.
За останні три десятиріччя значний внесок у дослідження цієї проблеми зробили науковці: Г.А. Аванесов, Ю.М. Антонян, О.А. Герцензон, В.В. Голіна, Н.О. Гуторова, І.М. Даньшин, В.К. Звірбуль, В.С. Зеленецький, І.І. Карпець, О.М. Литвак, О.Б. Сахаров, А.С. Шляпочников та ін.
Спеціальне освітлення отримали також соціальні аспекти профілактики антисуспільних явищ (О.М. Бандурка, А.Е. Жалінський, К.Є. Ігошев, В.В. Коваленко, О.М. Литвинов, А.Б. Сахаров та ін.).
Разом із тим, у системі профілактики антисуспільних явищ ще недостатньо визначена роль криміналістичної науки. У криміналістичній літературі знайшли вирішення лише окремі сторони даної проблеми, які висвітлювалися у роботах Р.С. Бєлкіна, А.Ф. Волобуєва, В.Ф. Зудіна, Г.Г. Зуйкова, О.Н. Колесніченка, В.П. Колмакова, В.О. Коновалової, В.О. Ледащева, В.Г. Лукашевича, Г.А. Матусовського, Г.М. Міньковського, І.Я. Фрідмана, Б. Холиста, В.М. Шевчука, В.Ю. Шепітька, М.П. Яблокова та ін.
Роботи зазначених авторів мають суттєве наукове й практичне значення. Але їхні праці торкаються лише окремих аспектів проблеми, і не містять узагальнюючого наукового аналізу криміналістичних проблем профілактики злочинів, зокрема, у структурі методики розслідування злочинів. У зв язку із цим, актуальним є комплексне дослідження сучасних проблем криміналістичної профілактики злочинів, вивчення досвіду діяльності правоохоронних органів, зокрема, органів внутрішніх справ, пошук та розробка нових наукових напрямків у цій сфері, а також шляхів удосконалення профілактичної діяльності на основі розроблення ієрархічної структури заходів профілактичного характеру.
Перелічені обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та її актуальність.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на основних положеннях Постанови Верховної Ради України “Про концепцію судово-правової реформи в Україні” від 28 квітня 1992 р., Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр., затвердженої Указом Президента України № 83/96 від 17 вересня 1996 р., Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/ 2000 та Указу Президента України № 143 від 18 лютого 2002 р. “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”. Відповідає напрямкам прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995 – 2000 рр. (Рішення Колегії МВС України № 4 КМ/2 від 28 червня 1995 р.). Тему дисертації передбачено планом науково-дослідної роботи Запорізького юридичного інституту МВС України та затверджено Вченою радою, протокол № 9 від 12 листопада 1999 р. Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз сучасних загальнотеоретичних і методологічних проблем криміналістичної профілактики злочинів та вдосконалення на цій основі окремих аспектів криміналістичної теорії, засобів і методів профілактичної діяльності органів внутрішніх справ.
Відповідно до поставленої мети, у роботі накреслене вирішення таких основних завдань: - дослідити, науково обґрунтувати та уточнити окремі аспекти поняття, сутності та наукових основ учення про криміналістичну профілактику злочинів, уточнити її місце, предмет, завдання та методи;
- визначити роль теоретичних положень криміналістичної профілактики злочинів як структурного елементу методики розслідування злочинів;
- дослідити соціально-діяльнісну детермінацію та інформаційно-гносеологічну основу криміналістичної профілактики;
- розглянути сучасні рівні, форми та напрями профілактичної діяльності;
- розкрити організаційно-тактичні аспекти профілактичної діяльності органів внутрішніх справ;
- узагальнити практичний досвід організації та здійснення профілактичної діяльності органами внутрішніх справ, і слідчими підрозділами, зокрема, розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення їхньої діяльності;
- обґрунтувати необхідність внесення змін до кримінально-процесуального законодавства щодо профілактики злочинів, сформулювати відповідні пропозиції. Об єктом дослідження є кримінально-процесуальні правовідносини, що виникають у діяльності співробітників органів внутрішніх справ під час їхньої профілактичної діяльності засобами та методами криміналістики.
Предмет дослідження становлять наукові положення криміналістичної профілактики злочинів; норми кримінально-процесуального права, що регулюють профілактичну діяльність слідчого; конкретні напрямки профілактичної діяльності слідчого; слідча й експертна практика щодо профілактики злочинів.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є комплексне використання сукупності методів і прийомів сучасної теорії наукового пізнання соціальних і правових явищ, що надає можливість досліджувати проблему в єдності її змісту і юридичної форми, здійснювати системний аналіз профілактичної діяльності органів внутрішніх, у цілому, та слідчих, зокрема. У роботі використано також окремі методи наукового пізнання. Історико-правовий метод використовувався для розкриття особливостей поняття та наукових основ учення про криміналістичну профілактику, а також події злочину як інформаційно-гносеологічної основи криміналістичної профілактики. Структурно-функціональний метод дозволив визначити закономірності та тенденції розвитку профілактики засобами та методами криміналістики. Застосування системно-структурного методу дало змогу здійснити структурування та класифікацію задач, методів криміналістичної профілактики та визначити сучасні рівні, форми та напрями профілактичної діяльності органів внутрішніх справ. Порівняльно-правовий метод надав можливість провести вивчення законодавства інших країн щодо профілактики злочинів методами криміналістики. За допомогою логіко-семантичного аналізу поглиблено понятійний апарат, уточнено сутність низки неоднозначних понять. Формально-юридичний аналіз норм чинного законодавства щодо профілактики злочинів дозволив виявити властиві їм недоліки та протиріччя, і сформулювати пропозиції з удосконалення правового регулювання в сфері профілактики злочинів. У процесі дослідження, під час вивчення кримінальних справ, проведення опитування працівників правоохоронних органів і суддів, автором широко використовувалися соціологічні, статистичні, економічні, математичні методи.
Дисертаційне дослідження базується на концептуальних положеннях загальної теорії права, загальної теорії кримінології, загальної теорії криміналістики, галузевих юридичних наук. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актах, які регламентують діяльність органів внутрішніх справ із профілактики злочинів. Інформаційну й емпіричну основу дисертаційного дослідження становлять результати узагальнення та аналізу: опитування за спеціально розробленими методиками 196 слідчих МВС України; 10 суддів; 26 викладачів кафедр кримінального процесу та криміналістики Національної академії внутрішніх справ України, Запорізького юридичного інституту МВС України, Херсонського юридичного інституту НУВС; вивчення 200 кримінальних справ досудове слідство по яким закінчено в 2001-2003 роках; опублікованих матеріалів слідчої практики; дані статистичних звітів МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є самостійним монографічним дослідженням комплексу взаємопов язаних проблем теорії соціальної профілактики антисуспільних явищ і криміналістичної профілактики злочинів, за результатами якого висловлено авторське бачення шляхів удосконалення профілактичної діяльності органів внутрішніх справ, уточнено та сформульовано низку нових наукових положень та висновків. Основні з них такі: - уточнена соціальна природа, і комплексний характер соціальної профілактики антисуспільних явищ; - дістало подальшого розвитку визначення ролі та місця криміналістичної профілактики в теорії криміналістики;
- сформульовано авторське визначення та уточнено зміст окремих понять, що відносяться до теорії криміналістичної профілактики злочинів, зокрема, предмета криміналістичної профілактики злочинів, що розглядається в трьох аспектах – сфери практичної діяльності правоохоронних органів (органів внутрішніх справ і слідчих), наукового напряму криміналістики (теорії, учення), специфічного об єкта управлінського впливу; - розвинені та змістовно вдосконалені системи завдань і методів теорії криміналістичної профілактики злочинів, уточнені шляхи їхньої реалізації, зокрема, наводиться авторське бачення головного завдання криміналістичної профілактики злочинів, яке логічно витікає з основного призначення криміналістики та конкретизується в розробці відповідних наукових рекомендацій із попередження злочинів; подальший розвиток застосування в профілактичній діяльності окремих методів пізнання, методів організаційного впорядкування, методів профілактичного впливу тощо;
- дістало подальшого розвитку структура окремої теорії криміналістичної профілактики злочинів;
- розвинені й удосконалені положення щодо сучасних рівнів, форм і напрямків організації профілактики злочинів у діяльності органів внутрішніх справ;
- сформульовано відповідні конкретні пропозиції щодо уточнення змісту окремих норм кримінально-процесуального законодавства (зокрема, ст. ст. 231, 64 КПК України) щодо діяльності слідчих органів внутрішніх справ із криміналістичної профілактики злочинів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані автором теоретичні висновки й практичні рекомендації, розвивають наукові засади вчення про криміналістичну профілактику злочинів як відносно самостійної частини криміналістичної науки та можуть бути реалізовані під час оновлення та розробки нових нормативно-правових актів кримінально-процесуального законодавства України, а також враховані в подальшій науково-дослідній роботі, навчальному курсі “Криміналістична профілактика злочинів” для вищих юридичних закладів освіти.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та практичні рекомендації дисертації обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (Київ 30.03.2000 р.); на міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розбудови кримінально-процесуального судочинства України” (Херсон 27-28.09.2003 р.); на лекціях дисертанта з теми “Профілактична діяльність слідчих органів внутрішніх справ” перед особовим складом слідчих підрозділів Дніпровського, Суворовського, Комсомольського і СВ ХМУ УМВС України в Херсонській області; на лекціях дисертанта з курсу “Криміналістична профілактика злочинів” перед курсантами та слухачами Херсонського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ.
Дисертація виконана на кафедрі криміналістики Запорізького юридичного інституту МВС України й обговорена на кафедрі криміналістики Національного університету внутрішніх справ.
Результати дослідження використовуються також у навчальному процесі під час вивчення курсу “Криміналістична профілактика злочинів” у Запорізькому юридичному інституті МВС України та Херсонському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертації відбито в п яти статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України та 3 тезах наукових доповідей.
Структура дисертації складається із вступу, двох розділів, поділених на 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 191 сторінку.
| 
