|
Актуальність теми. Найбільшою за обсягом частиною цивільного законодавства України (його підгалуззю) є зобов язальне право, норми якого покликані регулювати багатоманітні суспільні відносини з виробництва і реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг у сферах виробництва, обігу, виробничого та особистого споживання.
Правове регулювання зазначених відносин економічного обороту, що здійснюється, крім Цивільного кодексу України, досить значною кількістю нормативно-правових актів (сукупність норм цих актів, що регулюють зобов язальні відносини, можна іменувати зобов язальним законодавством), надає цим відносинам форму зобов язальних правовідносин, серед яких особливе місце належить договірним зобов язальним правовідносинам (договірним зобов язанням). Договірні зобов язання у цивільному праві – це зобов язання, що виникають на підставі договору (у ряді випадків – на підставі судового рішення), і опосередковують як майнові цивільні відносини (договірні цивільно-правові зобов язання), так і господарсько-виробничі майнові відносини (господарсько-договірні зобов язання). Внаслідок регулятивного характеру договірні зобов язання визначають правомірну поведінку суб єктів цивільних правовідносин, забезпечують її дотримання всіма учасниками цивільного обігу, а у разі порушення правил цієї поведінки – створюють можливість для застосування відповідних заходів цивільно-правової відповідальності.
Найбільш яскраво значення і зміст договірних зобов язань розкриваються при їх виконанні. Виконання – це динамічний стан зобов язання, завдяки якому реалізуються (здійснюються) права і обов язки його сторін. В процесі виконання оцінюється сукупність дій (бездіяльність) боржника щодо виконання покладених на нього обов язків з точки зору відповідності їх вимогам закону, умовам договору, звичаям тощо, а отже з точки зору визнання виконання належним.
Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. (набрав чинності з 1 січня 2004 р.), вніс низку суттєвих змін до правового регулювання виконання договірних зобов язань, викликаних потребою приведення його до якісно нового рівня, що відповідав би становленню і розвитку ринкових засад в Україні, сприяв би реалізації принципів верховенства права, свободи договору, добросовісності, розумності та справедливості.
Значна частина новел до Цивільного кодексу України, що стосуються виконання договірних зобов язань, не отримала належного науково-теоретичного аналізу у вітчизняній цивілістичній науці, оскільки наявні наукові розробки стосуються, як правило, лише окремих аспектів, пов язаних із виконаннями тих або інших договорів. Комплексне дослідження проблем виконання договірних зобов язань, яке б охоплювало весь спектр відносин, що виникають при цьому, враховуючи динаміку зобов язального правовідношення та обставини, що на неї впливають, відсутнє.
Потребує вивчення і ефективність норм зобов язального права, покликаних регулювати виконання цивільно-правових договірних зобов язань. Актуальними залишаються проблеми узгодження норм Цивільного і Господарського кодексів України, що регулюють однотипні відносини щодо виконання цивільних і господарських зобов язань, а також приведення у відповідність до Цивільного кодексу України положень актів цивільного законодавства, прийнятих раніше. Важливість проблеми виконання договірних зобов язань для приватної і суспільної сфер життєдіяльності, недостатня її дослідженість і виникнення нових питань, породжених прийняттям Цивільного та Господарського кодексів України, які потребують свого вирішення, стали основною причиною для комплексного монографічного дослідження вказаної проблеми. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося в межах бюджетної теми юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян України” (номер теми 01-БФ-042-01; номер державної реєстрації 019 U007725).
Об єктом дослідження є загальнотеоретичні аспекти суспільних відносин, що виникають при виконанні договірних зобов язань. Предметом дослідження є теоретико-прикладні проблеми правового регулювання виконання цивільних договірних зобов язань в Україні та практики застосування норм зобов язального права суб єктами договірних зобов язань і судовими органами.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в комплексному аналізі загальнотеоретичних і практичних проблем виконання договірних зобов язань, визначенні ефективності цивільно-правового регулювання відносин, пов язаних з їх виконанням, та розробці пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення і правильного застосування норм зобов язального права.
Для досягнення цієї мети дисертанткою поставлені наступні завдання дослідження:
визначити поняття виконання цивільно-правового договірного зобов язання та механізм реалізації загальних принципів цивільного законодавства при його виконанні; встановити перелік і проаналізувати зміст елементів належного виконання договірного зобов язання, а також реалізацію принципів добросовісності, розумності та справедливості при його виконанні; визначити поняття, зміст та уточнити стадії динаміки договірного зобов язання;
дослідити механізм впливу обставин на динаміку зобов язального правовідношення у процесі його виконання;
провести порівняльний аналіз норм щодо виконання договірних зобов язань, вміщених в Цивільному кодексі Української РСР та Цивільному кодексі України, а також норм ЦК України з відповідними нормами цивільних кодексів пострадянських країн та країн з розвиненими ринковими відносинами, нормами міжнародно-правових актів та положеннями Господарського кодексу України; з ясувати особливості виконання окремих видів договірних зобов язань та провести аналіз адекватності їх правового регулювання в нормативно-правових актах цивільного законодавства. Методологічну основу дослідження складає сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання: історичного, аналітико-синтетичного, формально-логічного, порівняльно-правового, моделювання тощо.
Зокрема, за допомогою історичного методу досліджено виникнення, формування та розвиток правових норм (від римського права до положень чинного ЦК України), що регулюють відносини, пов язані з виконанням договірних зобов язань. Аналіз поняття і змісту виконання договірного зобов язання, динаміки договірного зобов язання здійснювався з використанням аналітико-синтетичного методу. Формально-логічний метод застосовано для з ясування механізму реалізації загальних принципів цивільного законодавства при виконанні договірного зобов язання, та принципів добросовісності, розумності і справедливості як принципів зобов язального права. Порівняльно-правовий метод використано для порівняльного аналізу відповідних положень зобов язального права, встановлених ЦК УРСР і чинним Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України (в частині виконання майново-господарських зобов язань), а також при порівняльному дослідженні та аналізі норм цивільного законодавства пострадянських держав, які вже накопичили певний досвід у застосуванні норм цивільного права приватного спрямування – Російської Федерації, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Республіки Вірменія, Республіки Грузія, Республіки Азербайджан тощо, та положень цивільного законодавства країн континентальної системи права – Нідерландів, Німеччини, Франції тощо. Метод моделювання застосовано при розробленні пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення законодавства і практики його застосування. Теоретичну основу дисертаційної роботи склали праці відомих українських і зарубіжних вчених: Агаркова М.М., Алексєєва С.С., Басіна Ю.Г., Бєлова В.А., Брагінського М.І., Вітрянського В.В., Гавзе Ф.І., Годеме Є., Гонгало Б.М., Грибанова В.П., Дернбурга Г., Дзери О.В., Діденка А.Г., Довгерта А.С., Ємельянова В.І., Іоффе О.С., Кисіля В.І., Комарова А.С., Красавчикова О.О., Краснова М.І., Крилової З.І., Кузнєцової Н.С., Кулагіна М.І., Лунца Л.А.., Луця В.В., Мая К.С., Мейєра Д.І., Мережка О.О., Михайлова С.В., Нерсесова Н.О., Нерсесянца В.С., Новицького І.Б., Новосьолової Л.О., Побєдоносцева К.П., Покровського Й.О., Саватьє Р., Санфіліппо Ч., Сарбаша С.В., Синайського В.І., Сібільова М.М., Сулейменова М.К., Суханова Є.О., Толстого В.С., Халфіної Р.О., Чеговадзе Л.О., Черепахіна Б.Б., Шаппа Я., Шевченко Я.М., Шершеневича Г.Ф., Яковлєва В.Ф., Яковлєвої В.Ф. та інших.
Емпіричну основу дослідження склали цивільне та господарське законодавство України, що регулює виконання договірних зобов язань, та практика його застосування, законодавство іноземних держав, міжнародно-правові акти (конвенції, угоди, уніфіковані принципи та правила тощо), що регулюють виконання зобов язань тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є комплексним монографічним дослідженням теоретико-правових проблем виконання договірних зобов язань, здійсненим вперше у сучасній цивільно-правовій науці України, спрямованим на подальший розвиток теорії цивільного зобов язального права шляхом формулювання нових та вдосконалення існуючих правових конструкцій, понять та категорій, науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення цивільного та, в окремих випадках, господарського законодавства.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується, зокрема, в теоретичних положеннях та висновках, найважливішими з яких є наступні:
Вперше:
- дається визначення поняття виконання договірного зобов язання як сукупності фактичних та/або юридичних дій (у певних випадках – утримання від дії) сторін зобов язання, спрямованих на реалізацію (здійснення) передбачених договором або законом їх суб єктивних прав і обов язків задля досягнення економічної і юридичної мети зобов язання;
- обґрунтовано висновок, що виконання договірного зобов язання здійснюється під впливом дії принципів, які можна звести до трьох груп: а) загальноцивілістичних принципів (галузево-правових або галузевих), які поширюють свою дію на всі види цивільних відносин (свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу); б) принципів зобов язального права (підгалузевих), які найбільш яскраво виявляються в зобов язальних відносинах (справедливість; добросовісність; розумність) та в) інституційних або спеціальних принципів виконання зобов язань (принцип належного виконання; принцип обов язковості договору);
- доведено, що виконання зобов язання в натурі має розглядатися не як принцип виконання зобов язання, а як принцип співвідношення відповідальності і виконання зобов язання в натурі, зміст якого полягає в тому, що, по-перше, обов язком боржника, як і до моменту застосування щодо нього заходів майнової відповідальності, залишається належне виконання зобов язання, по-друге, таке виконання має бути здійснене в натурі, що не допускає (за загальним правилом) заміни предмета виконання зобов язання;
- обґрунтовано положення про те, що однією із засад, що має враховуватися суб єктами договірного зобов язання при його виконанні, є суть зобов язання, та визначено, що суть зобов язання може бути з ясована через (1) комплекс елементів, з яких складається договірне зобов язання (суб єкти, об єкт, зміст зобов язання), (2) юридичних фактів, під впливом яких виникає, змінюється і припиняється договірне зобов язання, та (3) структуру договірного зобов язання, як правовий зв язок між взаємопов язаними суб єктивними правами і обов язками;
- визначені функції строку (терміну), як елементу належного виконання договірного зобов язання, які, полягають у наступному:
а) дотримання умови щодо строку (терміну) виконання зобов язання є підставою для визнання виконання у цій частині належним;
б) строк (термін) є тим мірилом відліку часу, зі спливом (настанням) якого виникає (припиняється) зобов язання, а це означає, що до спливу строку (настання терміну) кредитор не має права вимагати виконання, а боржник не зобов язаний виконувати, тоді як з настанням часу виконання боржник зобов язаний виконати, а кредитор не має права відмовитись від прийняття належного виконання;
в) строк (термін) є критерієм, за яким розрізняють зобов язання з визначеним строком виконання і зобов язання з невизначеним строком виконання; г) як прострочене виконання, так і дострокове виконання (за загальним правилом) вважаються неналежним виконанням;
д) строк є критерієм оцінки правомірності поведінки суб єктів зобов язання з точки зору її своєчасності;
е) за допомогою категорії “строк (термін) виконання” можна з ясувати: чи мало місце в конкретному випадку прострочення виконання зобов язання (неналежне виконання), чи його невиконання;
- обґрунтовано висновок, що функціональне призначення принципів добросовісності, розумності і справедливості при виконанні договірних зобов язань полягає в наступному:
а) за відсутності нормативно-правового або договірного регулювання відносин, пов язаних з виконанням зобов язання, зазначені принципи виконують функцію регулятора прав і обов язків сторін зобов язання, виступаючи орієнтиром можливої поведінки суб єктів зобов язання;
б) за наявності нормативно-правового або договірного регулювання відповідних відносин засади добросовісності, розумності і справедливості є додатковими критеріями оцінки дій (бездіяльності) суб єктів зобов язання, що має значення для визначення ступеня вини і розміру майнових санкцій, що можуть бути застосовані до правопорушника у разі невиконання чи неналежного виконання зобов язання;
- виділено такий вид правонаступництва як договірне універсальне правонаступництво, що має місце, зокрема у разі заміни сторони у зобов язанні іншою особою за рішенням суду, у разі заміни сторони (боржника, кредитора) у договорі внаслідок домовленості між сторонами цього договору і новою стороною, яка займе місце боржника або кредитора; - на підставі аналізу інституту неможливості виконання здійснено поділ неможливості виконання на неможливість виконання у вузькому (спеціальному) розумінні, встановлену ст. 607 ЦК України, і неможливість виконання в широкому розумінні (як спосіб припинення зобов язання), яка, крім підстави, встановленої ст. 607 ЦК України, включає також: а) підставу, встановлену ст. 606 ЦК України (поєднання боржника і кредитора в одній особі); б) підставу, встановлену ст. 608 ЦК України (смерть фізичної особи) і в) підставу, встановлену ст. 609 ЦК України (ліквідація юридичної особи); - обґрунтовано положення про те, що неможливість виконання може бути трьох видів: (1) неможливість виконання, за яку жодна з сторін не відповідає (ст. 607 ЦК); (2) неможливість виконання, за яку відповідає боржник; (3) неможливість виконання, за яку відповідає кредитор. В залежності від виду неможливості виконання настають певні правові наслідки, зокрема: а) припинення зобов язання (ст. 607 ЦК); б) заміна сторони у зобов язанні (ч. 1 ст. 752 ЦК); в) розірвання договору, і як наслідок – припинення зобов язання (ч. 2 ст. 756 ЦК; п. 3 ст. 740 ЦК); в) припинення договору у разі відмови однієї з сторін (п. 6 ч. 1 ст. 1044 ЦК); - визначені і обґрунтовані наступні особливості виконання зобов язань за зовнішньоекономічними договорами (контрактами):
а) приватно-правовий характер цивільних відносинах, що при цьому виникають, та наявність у них іноземного елемента. Цим виконання зобов язань за договором відрізняється від дотримання законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, що має публічно-правовий характер;
б) до приватно-правових відносин, ускладнених іноземним елементом, що виникають при виконанні зобов язань за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), застосовується право, визначене згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права чинних законів України, міжнародних договорів та міжнародних звичаїв;
в) правове регулювання приватно-правових відносин з іноземним елементом, що виникають і функціонують при виконанні зовнішньоекономічних договорів, в ряді випадків обмежується регулюючим впливом публічно-правових норм як імперативного, так і рекомендаційного характеру;
- визначені та проаналізовані особливості виконання забезпечувальних зобов язань, до яких, зокрема, відносяться підстава здійснення суб єктивних прав і виконання суб єктивних обов язків у забезпечувальних зобов язаннях (правова норма і порушення основного зобов язання), односторонній характер забезпечувального зобов язання, особливі суб єкти виконання забезпечувального зобов язання;
- обґрунтовано і сформульовано понад 30 пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення чинного зобов язального законодавства і практики його застосування.
Удосконалено:
- визначення поняття принципу добросовісності у зобов язальному праві, як засади, що передбачає сумлінну і чесну поведінку суб єктів при виконанні своїх суб єктивних обов язків і здійсненні своїх суб єктивних прав у зобов язальних правовідносинах; - визначення поняття справедливості у виконанні договірних зобов язань, яка полягає з одного боку в такій поведінці кожної з сторін зобов язання по відношенню до своїх прав і обов язків, яка б виключала необ єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов язання стосовно одна одної, а з другого – в справедливій (об єктивній, неупередженій, з урахуванням етичних і інших моральних аспектів) оцінці судом поведінки суб єктів зобов язального правовідношення; - класифікацію загальних підстав припинення зобов язань, критерієм якої є способи припинення зобов язання внаслідок застосування тих або інших підстав, і яка дає змогу наступним чином згрупувати загальні підстави припинення зобов язання:
а) підстави, які ведуть до погашення зобов язання (належне виконання; передання відступного; зарахування);
б) підстави, в основі яких лежить відмова від зобов язання (вимога однієї з сторін; домовленість сторін; новація; прощення боргу);
в) підстави, в основу яких покладено неможливість виконання: (поєднання боржника і кредитора в одній особі; неможливість виконання; смерть фізичної особи; ліквідація юридичної особи); - класифікацію спеціальних підстав припинення зобов язання, відповідно до якої їх можна поділити на:
а) підстави, що застосовуються як санкції за порушення зобов язання у випадках, передбачених договором або законом (відмова від прийняття виконання;одностороння відмова від зобов язання);
б) інші підстави, передбачені договором або законом (закінчення строку довіреності; припинення поруки; припинення гарантії; припинення права застави; неукладення основного договору; розірвання договору; інші випадки). Дістало подальший розвиток:
- поняття та співвідношення таких елементів виконання договірного зобов язання як його предмет і об єкт, а також поняття способу виконання, а саме:
а) предметом договірного зобов язання є певна дія, яку вчиняє або зобов язується вчинити боржник (або утриматися від неї);
б) предметом виконання договірного зобов язання є конкретна річ (робота, послуга, гроші тощо), яку боржник передає або зобов язується передати (виконати, надати, сплатити тощо) кредитору; в) способом виконання договірного зобов язання є характер (порядок, процедура, послідовність) дій, які повинні бути вчинені боржником для виконання зобов язання; - положення про те, що справедливість при виконанні договірного зобов язання проявляється: а) в неупередженій поведінці сторін зобов язання; б) в об єктивній, всебічній і адекватній оцінці ними своїх дій і дій іншої сторони зобов язання; в) в суворому, точному слідуванні вимогам закону і умовам договору, котрі, в свою чергу, мають бути справедливими; г) в незловживанні правом і врахуванні інтересів іншої сторони зобов язання; д) в забезпеченні (дотриманні) принципу юридичної рівності сторін договірного зобов язання; - визначення поняття динаміки договірного зобов язання як процесу виникнення, розвитку та зміни правовідношення, що відбувається під впливом різноманітних зовнішніх і внутрішніх чинників від моменту виникнення зобов язального правовідношення до моменту остаточного його припинення, а також обґрунтування виділення таких стадій динаміки договірного зобов язання:
а) стадія виникнення зобов язального правовідношення; б) стадія існування договірного зобов язання, на якій зобов язальне правовідношення може зазнавати змін; в) стадія виконання (здійснення, реалізації) договірного зобов язання, у процесі якого правовідношення також може зазнавати певних змін; г) стадія припинення договірного зобов язання (зобов язального правовідношення), в тому числі внаслідок його виконання (погашення);
- положення про те, що виконання зобов язання в свою чергу можна поділити на 3 стадії: 1) підготовчу (організаційну), на якій боржник вчиняє підготовчі (організаційні) дії, спрямовані на безпосереднє передання виконаного; 2) основну (матеріальну), яка включає 2 етапи – а) передання виконаного боржником і б) прийняття виконаного кредитором; 3) заключну (техніко-юридичну), на якій відбувається підтвердження виконання зобов язання;
- визначення і аналіз особливостей виконання договірних грошових зобов язань, якими є:
а) особливий предмет виконання, яким є гроші;
б) встановлена законодавством черговість погашення вимог у разі недостатності суми платежу;
в) встановлені законодавством проценти за користування чужими грошовими коштами як загальне правило;
г) по відношенню до грошових зобов язань не може мати місця неможливість виконання як підстава припинення зобов язання;
д) особливе місце виконання грошового зобов язання;
е) особливий спосіб виконання грошового зобов язання у разі відсутності кредитора – шляхом внесення боргу в депозит нотаріуса чи консульської установи України.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що вони можуть бути використані:
- при визначенні основних напрямів прогнозованого розвитку науково-практичних досліджень проблем зобов язального права взагалі і виконання договірних зобов язань зокрема;
- при вдосконаленні чинного цивільного та господарського законодавства, що встановлює загальні положення щодо виконання договірних зобов язань і особливості виконання окремих видів зобов язань; - у правозастосовчій практиці з метою забезпечення єдності розуміння і правильного застосування норм зобов язального права у різних сферах цивільного обігу, в тому числі при підготовці постанов Пленуму Верховного Суду України та роз яснень Вищого господарського суду України з питань практики застосування законодавства про виконання договірних зобов язань; - у навчальному процесі при підготовці підручників і навчальних посібників з дисциплін “Цивільне право”, “Міжнародне приватне право”, “Господарське право”, “Теорія договірних зобов язань”, а також при викладанні цих дисциплін.
Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися і були схвалені на засіданні кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дослідження використовуються дисертанткою в науково-педагогічній діяльності, в тому числі при читанні курсу “Міжнародне приватне право” та спецкурсу “Теорія договірних зобов язань” (протягом 2000 – 2005 навч. років) на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Окремі положення дисертації доповідалися на Восьмій регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 13-14 лютого 2002 р.); на Міжнародній науковій конференції “Україна: шляхами віків” (м. Київ, 17 травня 2002 р.); на Науково-практичному семінарі “Нові Цивільний і Господарський кодекси України та проблеми їх застосування” (м. Харків, 23 квітня 2003 р.); на Круглому столі “Рекомендації щодо внесення змін до законодавства у зв язку з прийняттям Господарського і Цивільного кодексів України” (м. Донецьк, 1 липня 2003 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики” (м. Харків, 29-30 квітня 2004 р.); на Круглому столі “Актуальні проблеми господарського права” (м. Київ, 16 грудня 2004 р.); на 1-й Міжнародній науково-методичній конференції “Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (м. Хмельницький, 11-12 березня 2005 р.); на Науково-практичній конференції “Проблеми кодифікації цивільного і господарського права” (м. Київ, 18-19 березня 2005 р.); на Всеукраїнській науковій конференції студентів та молодих вчених “Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки” (м. Чернігів, 19 травня 2005 р.); на ІІ міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 27-28 травня 2005 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені в монографії “Виконання договірних зобов язань у цивільному праві” (Київ, Юрінком Інтер, 2005), 26 наукових статтях, з яких 21 опублікована у фахових виданнях, включених до переліків, затверджених ВАК України, а також матеріалах та тезах наукових, науково-методичних та науково-практичних конференцій. Окремі положення дисертації відображені в підручниках та навчальних посібниках з цивільного права, а також у науково-практичних коментарях Цивільного кодексу України, співавтором яких є дисертантка.
Структура роботи обумовлена метою і предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, поділених на вісімнадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 442 сторінки, з них основного тексту – 400 стор. Список використаних джерел налічує 416 найменувань і займає 42 стор.
|
