|
Актуальність теми дослідження. Правові проблеми використання та регламентації морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну завжди відрізнялися високим ступенем актуальності. Сучасні зміни правового режиму Чорного та Азовського морів зумовлені геополітичними, економічними та екологічними процесами, що відбуваються в регіоні.
Прийняття причорноморськими державами нових національних актів щодо регламентації здійснення суверенітету та юрисдикції над морськими просторами, трансформація режиму Чорноморських проток, договірний процес визначення статусу та режиму Азовського моря і Керченської протоки, стан делімітаційного процесу морських просторів Чорного моря демонструють динаміку розвитку правового режиму морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну. Разом з тим вирішення кожної з названих проблем правового характеру вимагає уважного ставлення до питання захисту морських просторів від забруднення.
Зростання практичної актуальності проблеми правового режиму Чорноморсько-Азовського басейну зумовлено також техніко-економічними та екологічними змінами. Розширення мережі транспортних коридорів в цьому регіоні, розвиток сучасних засобів морського судноплавства і риболовства та збільшення їх інтенсивності призвели до різкого загострення комплексу екологічних проблем, пов язаних з використанням вод та ресурсів Чорноморсько-Азовського басейну.
Запровадження правових механізмів охорони морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну та їхній вплив на вдосконалення загального правового режиму цієї частини Світового океану є вельми актуальним питанням, оскільки ці чинники впливають на ефективне використання всіх морських ресурсів цього басейну.
Актуальність дослідження визначається ще й тим, що Україна має один з найбільших у Європі морських кордонів. Крім того, аналіз практики причорноморських держав щодо регламентації морських просторів у Чорному морі дає можливість виявити першочергові напрями вдосконалення національного законодавства України.
Теоретичною базою для цього дослідження стали роботи вітчизняних та зарубіжних вчених. Питання правового режиму морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну почали висвітлюватися впродовж останніх двох десятиліть переважно в роботах таких вітчизняних авторів, як Г.О. Анцелевич, М.О. Баймуратов, В.А. Василенко, О.Ф. Висоцький, С.П. Головатий, І.В. Дмитриченко, В.І. Сапожников, В.П. Цемко, О.М. Шемякін, А.А. Щипцов. Концепція "замкнених та напівзамкнених морів" досліджувалася у працях Г.А. Глазунова, Л.А. Іванащенка, С.О. Малініна, А.А. Ковальова, Р. Мамедова, Ю.Б. Маркова, С.В. Молодцова, П.В. Саваськова. Правовим проблемам чорноморських проток були присвячені роботи Б.А. Дранова, В.С. Котляра, І.В. Лукшина, Г.К. Прозорової, Х. Улусоя, Д. Мазілу.
Питання міжнародно-правової охорони морського середовища порушували у своїх працях І.І. Каракаш, В.П. Кириленко, Т.Р. Короткий, Л.П. Сперанська, А.С. Тимошенко, К. Хакапаа, Е.Н. Шевчук. Окремі питання, порушені в дисертації, зокрема визначення категорії "правовий режим" та "правовий статус", класифікація морських просторів, правове регулювання риболовства та використання живих та неживих ресурсів тощо розглядалися у працях Л.Д. Тимченка, К.А. Бекяшева, О.М. Вилегжаніна, В.М. Гуцуляка, Ю.А. Іванова, М.І. Лазарєва, Я. Броунлі, Е. Брюеля, П.М. Дюпюі, Дж. Коломбоса, Д. O Коннела, А. Кассезе, М. Шоу.
Незважаючи на велику наукову цінність наведених вище досліджень, вони не торкаються основних сучасних проблем правового режиму морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну, спричинених змінами, що відбулися протягом останніх десяти років. Таким чином, актуальність теми дисертації зумовлена необхідністю дослідження сучасного правового режиму морських просторів Чорного та Азовського морів і визначення перспектив його розвитку.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках загальної теми „Інтеграція України в світовий та європейський правовий простір” (№ 01БФО48-01), яку розробляє кафедра міжнародного права Інституту міжнародних відносин і яка є частиною комплексної програми науково-дослідницької роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Розробка міжнародно-правової, політичної і економічної основ Української держави” № 97128 і планового дослідження Інституту міжнародних відносин „Міжнародно-правові основи зміцнення держави України” № 97132.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є комплексне дослідження правового режиму морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну та шляхів його вдосконалення.
Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання: Ї уточнити наукове обґрунтування визначення понять „правовий режим” та "правовий статус" в теорії міжнародного морського права; Ї з ясувати практичні наслідки віднесення Чорного моря та Азовського моря до категорії „замкнених та напівзамкнених морів”, закріпленої Конвенцією ООН з морського права 1982 року;
Ї здійснити порівняльний аналіз правових режимів окремих категорій морських просторів Чорного моря відповідно до правових норм, закріплених Конвенцією ООН з морського права 1982 року; Ї визначити динаміку змін правового режиму Чорноморських проток;
Ї дослідити закріплення статусу та режиму Азовського моря і Керченської протоки;
Ї визначити специфіку впливу проблем охорони морського середовища на наближення правового режиму Чорного та Азовського морів до умов сьогодення;
Ї виробити рекомендації щодо договірного закріплення режиму Азовського моря та Керченської протоки, розмежування континентального шельфу між Україною та Румунією та відновлення судноплавного каналу Дунай – Чорне море.
Об єктом дисертаційного дослідження є міжнародні відносини, що виникають з приводу використання морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну, який для цілей цього дослідження охоплює Чорне та Азовське море, їх прибережні держави, а також води Дунаю та придунайські держави, зважаючи на тісний зв язок цих водних об єктів при розгляді питання охорони морських просторів.
Предметом дослідження є двосторонні та багатосторонні міжнародні договори, внутрішнє законодавство держав Чорноморсько-Азовського басейну, акти міжнародних організацій щодо використання та охорони просторів Чорного та Азовського морів.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено загальнофілософські, загальнонаукові та спеціальні методи. Застосування діалектичного методу було зумовлене прагненням до об єктивного, всебічного дослідження правового режиму морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну, що включає в себе, з одного боку, характеристику вже встановленого порядку використання цих просторів, а з другого – пропозицію відповідних кроків з метою його вдосконалення та приведення у відповідність до потреб сьогодення. В дисертації широко застосовано системний підхід дослідження матеріалу, який дав змогу цілісно розглянути: динаміку розвитку складових правового режиму Чорного та Азовського морів; метод історико-порівняльного правознавства, за допомогою якого зіставлялися правові режими окремих морських просторів причорноморських держав, закріплені внутрішніми законодавчими актами; а також логічний метод дослідження фактів. Автор використав також такі загальнонаукові методи, як аналіз і синтез, особливо при дослідженні нормативних матеріалів законодавств Причорноморських держав та міжнародних актів. Значну увагу приділено конструктивно-критичному підходу до оцінки і аналізу використання понять „правовий режим” та „правовий статус”, а також „замкнене та напівзамкнене море” і „закрите море”.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням сучасного правового режиму морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну, яке враховує його складові та визначає новітні тенденції розвитку і характерні риси майбутнього правового режиму цих морських просторів.
У рамках проведеного дослідження досягнуто таких результатів, що мають наукову новизну та виносяться на захист: 1. Виявлено, що однозначності в розумінні та використанні в міжнародному морському праві категорій „правовий режим” і „правовий статус” немає, тому автор пропонує використовувати категорію „правовий режим” як встановлений та регламентований в міжнародному морському праві порядок здійснення державами прав та обов язків по відношенню та у зв язку з певною частиною Світового океану, а категорію „правовий статус” – як правове становище, що визначає приналежність певної частини Світового океану до певного виду морського простору.
2. Визначено співвідношення концепції „замкнених і напівзамкнених морів” та концепції „закритого моря” і з ясовано, що в сучасних умовах концепція „закрите море” не придатна для використання в такому розумінні, як її трактували юристи-міжнародники радянського періоду (Г.А. Глазунов, Л.А. Іванащенко, Ю.Б. Марков, С.В. Молодцов, П.В. Саваськов). В силу семантичної близькості доктринального терміна "закрите море" та конвенційного "замкнене море" застосування першого помилково призводить до зближення та змішування якісно різних категорій морських просторів, а в теоретичному плані ускладнює їх правовий аналіз.
3. Проаналізовано сучасний стан правового статусу острова Зміїний та ступінь його впливу на делімітацію континентального шельфу та виключної економічної зони між Україною та Румунією у Чорному морі. Встановлено, що позиція, яку відстоює Україна, є обґрунтованою і відповідає положенням міжнародного права. Згідно з двосторонніми угодами між Україною та Румунією острів Зміїний належить Україні і виходячи з пункту 3 статті 121 Конвенції з морського права 1982 року може мати континентальний шельф та виключну економічну зону. 4. Запропоновано конкретне розв язання ситуації, що склалася в умовах зіткнення економічних та екологічних інтересів навколо відновлення Україною каналу Дунай–Чорне море з урахуванням позицій всіх заінтересованих сторін, зокрема привести у відповідність понятійний апарат міжнародних та національних правових документів, що зумовить чітке визначення правового статусу та режиму території місцезнаходження та експлуатації каналу Дунай–Чорне море. 5. Обґрунтовано необхідність чіткого юридичного закріплення за Азовським морем статусу внутрішніх вод, що належать двом державам, та визначення меж державного суверенітету України та Російської Федерації в Азовському морі. Запропоновано провести делімітацію вод відповідно до прийнятого у міжнародному морському праві порядку, а саме – по поверхні води, що в майбутньому спростить процедуру використання просторів Азовського моря 6. Доведено необхідність віднесення Азовського моря та Керченської протоки до категорії „природного ресурсу, що розділяється двома державами”. Доцільність запропонованої концепції визначається змістом відповідних прав та обов язків України і Росії, що випливають з неї. Одним із завдань такого співробітництва є запобігання заподіянню збитків законним інтересам іншій стороні, що вирішується шляхом вжиття погоджених запобіжних заходів та попередження про застосування санкцій.
7. Визначено, що основним напрямом подальшого розвитку правового режиму Чорного та Азовського морів є розв язання екологічних проблем цього басейну. Доведено, що повномірне економічне використання морських просторів Чорноморсько-Азовського басейну повинно здійснюватися з урахуванням цих проблем. Існуючий обсяг міжнародно-правових актів та діяльність міжнародних організацій сприяють співробітництву держав басейну, але є недостатніми для вирішення питань захисту морського середовища Чорного та Азовського морів.
Практичне значення отриманих результатів. Наукові положення, оцінки, висновки, пропозиції, отримані в результаті дисертаційного дослідження, можуть бути використані для вдосконалення законодавства України; послужити основою для подальших наукових пошуків у науці міжнародного права, морського права, міжнародного екологічного права; сприяти практичній діяльності установ та організацій, на які покладено обов язок розробки та прийняття законодавчих актів, що стосуються правових режимів морських просторів, забезпечення співробітництва у сфері охорони морського середовища; а також бути використаними у навчальному процесі, зокрема при викладанні навчальних дисциплін „Міжнародне публічне право”, „Міжнародне морське право”, „Міжнародне екологічне право”.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і висновки дістали своє відображення у п яти наукових публікаціях, а також були оприлюднені на міжнародній конференції „Міжнародне морське право: історія, сучасність, перспективи розвитку” (м. Одеса, 22 – 23 квітня 2004 р., тези опубліковано), під час науково-теоретичних конференцій для молодих вчених Інституту міжнародних відносин (м. Київ, 13 квітня 2000 р., тези опубліковано, 24-25 квітня 2003 р., 14 жовтня 2004р.).
Крім того, відповідно до запиту МЗС України здобувач надав критичні висновки та оцінки положень монографії румунського автора Д. Педуряну „Острів Зміїний” (Констанца, 2004 р., 555 с.), в якій заперечується приналежність цього острова до України, що має правове значення для делімітації континентального шельфу та виключних економічних зон України та Румунії у Чорному морі. Результати дослідження автор використовував у навчальному процесі під час семінарських і практичних занять з навчальної дисципліни „Міжнародне морське право” в Інституті міжнародних відносин при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Результати дослідження обговорювалися і були схвалені на засіданнях кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин.
Структура роботи зумовлена метою, предметом і завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які загалом містять 8 підрозділів, висновків, списку використаних 309 джерел. Загальний обсяг дисертації – 225 сторінок, з них основного тексту – 200 сторінок.
| 
