|
Актуальність теми. Зміни, що відбуваються в Україні сьогодні в сфері політики, економіки, права впливають і на демографічну ситуацію в країні, зокрема на шлюбно-сімейні відносини. Тому проблеми сім ї визначаються як один з пріоритетних напрямків державної політики. Сім я визнається однією з ключових суспільних цінностей. За останні роки було прийнято низку нормативно-правових актів, направлених на посилення інституту сім ї, зокрема, Указ Президента України “Про Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року” від 24 травня 2000 р.; Декларація про загальні засади державної політики України стосовно сім ї та жінок, схвалена постановою Верховної Ради України від 5 березня 1999 р.; Концепція державної сімейної політики, схвалена постановою Верховної Ради України від 17 вересня 1999 р. та ін. Ці нормативно-правові акти декларують важливі положення щодо створення правових, економічних, культурних, соціальних умов для зміцнення і функціонування сім ї, авторитету та стійкості шлюбу, підвищення ролі батьків та їх відповідальності за життєзабезпечення і виховання дітей тощо. Логічним продовженням цього процесу було прийняття Верховною Радою України СК України, який по-новому підійшов до врегулювання відносин в сфері укладення і розірвання шлюбу, зокрема щодо інституту заручин, місця укладення шлюбу тощо.
Проблеми правового регулювання шлюбу та сім ї були предметом досліджень відомих вчених – фахівців у галузі цивільного і сімейного права: дореволюційних – Ю.С. Гамбарова, М.Л. Дювернуа, О.І. Загоровського, Д.М. Мейєра, С.А. Муромцева, С.В. Пахмана, К.П. Побєдоносцева, В.І. Сінайського, Г.Ф. Шершенєвича; вітчизняних, російських, радянських науковців – М.В. Антокольської, А.М. Бєлякової, В.І. Борисової, С.М. Братуся, Я.Р. Веберса, Є.М. Ворожейкіна, В.С. Гопанчука, І.О. Дзери, О.В. Дзери, Н.М. Єршової, С.П. Індиченко, О.С. Іоффе, І.В. Жилінкової, О.С. Захарової, О.М. Калітенко, В.І. Кисіля, Г.К. Матвєєва, Р.М. Мінченко, Є.Ф. Мельник, О.М. Нєчаєвої, М.Т. Оридороги, О.А. Підопригори, Є.А. Поссе, Л.М. Пчелінцевої, З.В. Ромовської, В.О. Рясенцева, Л.А. Савченко, О.І. Сафончик, Г.М. Свердлова, Р.О. Стефанчука, В.О. Тархова, В.І. Труби, О.О. Ульяненко, С.Я. Фурси, Є.О. Харитонова, Ю.С. Червоного, В.Ф. Чигиря, Я.М. Шевченко, С.І. Шимон та ін.
Після набрання чинності СК України окремі проблеми шлюбу були предметом дослідження кандидатської дисертації О.І. Сафончик “Правове регулювання припинення шлюбу в Україні” (2004 р.) присвяченій припиненню шлюбу як окремого інституту. Проте в цілому проблеми укладення і розірвання шлюбу не були предметом комплексного дослідження. Дискусійними та не досить дослідженими до сьогодні залишається ціла низка питань, зокрема щодо порядку надання права на шлюб, подання заяви про реєстрацію шлюбу, визначення правових наслідків відмови від шлюбу, місця і процедури укладення шлюбу та ін.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова “Державотворчі, правові та соціально-політичні процеси в Україні”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є проведення комплексного наукового аналізу правового регулювання укладення і розірвання шлюбу в Україні, а також визначення науково-обгрунтованих практичних рекомендацій щодо удосконалення вітчизняного законодавства в сфері регулювання відносин з укладення і розірвання шлюбу.
Для досягнення мети дисертаційного дослідження були поставлені такі завдання: визначити співвідношення понять „шлюб” і „сім я”; дослідити правову природу шлюбу та заручин; дослідити історію розвитку правового регулювання укладення та розірвання шлюбу; розглянути основні наукові підходи до визначення шлюбу як правової категорії; здійснити науковий аналіз умов та порядку укладення шлюбу; охарактеризувати підстави та порядок визнання шлюбу недійсним за СК України; визначити специфіку правового регулювання відносин, що виникають при розірванні шлюбу за СК України державними органами реєстрації актів цивільного стану (далі – державними органами РАЦСу) і в судовому порядку; проаналізувати зарубіжний законодавчий досвід правового регулювання укладення та розірвання шлюбу; сформулювати наукові висновки і практичні рекомендації з удосконалення правового регулювання відносин, що виникають в сфері правового регулювання укладення та розірвання шлюбу.
Об єктом дослідження є правовідносини в сфері укладення і розірвання шлюбу.
Предметом дослідження є вітчизняні і зарубіжні наукові погляди, ідеї, концепції щодо правової природи шлюбу, його укладення та розірвання, нормативно-правові акти в сфері правового регулювання укладення та розірвання шлюбу, а також судова практика та практика державних органів РАЦСу.
Методи дослідження. При проведенні дослідження використовувались як загальнонаукові (діалектичний метод), так і спеціальні методи наукового пізнання: історико-правовий – при дослідженні розвитку та становлення інституту шлюбу; структурно-функціональний – при визначенні основних правових засад правового регулювання умов та порядку укладення і розірвання шлюбу; порівняльно-правовий – при аналізі сімейно-правових норм законодавства та наукової літератури окремих зарубіжних країн. Формально-юридичний метод дозволив сформулювати нові правові норми та юридичні дефініції, формально-логічний – виявити суперечності чинного законодавства в досліджуваній сфері і виробити пропозиції щодо його вдосконалення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненому вперше в Україні комплексному дослідженні відносин, які виникають при укладенні і розірванні шлюбу.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях та висновках, які виносяться на захист:
1. Висновок про те, що відшкодування особою, яка відмовилась від шлюбу, витрат, що були понесені другою стороною у зв язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля є особливим видом відповідальності в сімейному праві.
2. Враховуючи вимоги міжнародних нормативно-правових актів – Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., ратифікованої Україною 27.02.1991 р., а також Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 р., Європейської конвенції про громадянство від 6.11.1997 р., які встановлюють, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше, обґрунтовується пропозиція про встановлення в СК України шлюбного віку для жінки у 18 років (з моменту досягнення особою віку повної цивільної дієздатності) і надання права на шлюб – з 16-річного віку. Як виняток, право на шлюб може надаватися до досягнення особою 16-ти років – у разі народження дитини, вагітності жінки – з метою захисту прав дитини особи, яка не досягла 16-ти років.
3. Висновок про закріплення у СК України положення про те, що особа, яка досягла 16-ти років, може вступити в шлюб за наявності згоди батьків (усиновлювачів, піклувальників), яка може бути висловлена шляхом зазначення про це в заяві про реєстрацію шлюбу, або окремій заяві батьків про надання згоди на шлюб їх неповнолітньої дитини, підпис яких має бути засвідчений нотаріусом, або посадовими особами, яким надано право вчиняти нотаріальні дії відповідно до Закону „Про нотаріат”. У разі ненадання згоди батьками (усиновлювачами, піклувальниками) на вступ у шлюб дитині, яка досягла 16-ти років, право на шлюб може бути надано за рішенням суду. Особі, яка не досягла 16-ти років, право на шлюб може надаватися за рішенням суду у разі народження дитини або вагітності жінки.
4. На підставі узагальнення норм 3 і 4 глав СК України щодо визначення умов і порядку вступу в шлюб, обставин, які є перешкодою для вступу в шлюб, пропонується закріпити в окремій статті СК України єдиний перелік умов, які є перешкодами до реєстрації шлюбу: перебування хоча б однієї особи в іншому зареєстрованому шлюбі; недосягнення особою шлюбного віку і відсутність згоди щодо надання права на шлюб батьками (піклувальниками) або суду; наявність між особами кровного споріднення по прямій висхідній та низхідній лінії (батько і діти, дід, бабка і внуки) і боковій лінії споріднення – рідні тітка (дядько) та племінник (племінниця), рідні брати і сестри; двоюрідні та троюрідні брат та сестра; існування відносин з усиновлення; відсутність вільної згоди на укладення шлюбу чоловіка або жінки; визнання хоча б однієї з осіб судом недієздатною; відсутність висновку про медичний огляд подружжя.
5. Для усунення проблем, що виникають на практиці в зв язку зі зміною визначення моменту розірвання шлюбу за рішенням суду, обгрунтовується пропозиція про необхідність вважати припиненим шлюб, розірваний в судовому порядку до набрання чинності СК України (1 січня 2004 р.), з дня реєстрації розірвання шлюбу в державному органі РАЦСу, як це передбачено ст. 44 КпШС України, що має бути закріплене в Прикінцевих положеннях СК України.
6. Обґрунтовується пропозиція про закріплення в ст. 31 СК України норми про можливість відшкодування моральної шкоди особою, яка відмовилась від укладення шлюбу, другій особі у разі, якщо остання зазнала у зв язку з цією відмовою душевних страждань. Можливість відшкодування моральної шкоди судом повинна встановлюватися у кожному конкретному випадку, а не носити загальний характер. 7. Через невизначеність правового статусу „постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану про розірвання шлюбу” обґрунтовується пропозиція про необхідність виключення з ч. 1 ст. 105 СК України положення про те, що шлюб припиняється на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану, і з ч. 1 ст. 114 СК України положення про те, що у разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день винесення ним відповідної постанови. В зв язку з цим пропонується встановити в ст. 114 СК України положення, що у разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
8. В роботі обґрунтовується пропозиція щодо закріплення в ст. 191 ЦПК України строку для примирення подружжя у разі розірвання шлюбу – не більше шести місяців. Якщо зі спливом строку для примирення сім ю не вдалося відновити, заходи з примирення виявилися безрезультатними і подружжя або один з них наполягає на розірванні шлюбу, то суд розриває шлюб.
9. З метою усунення суперечностей між СК України і КТМ України щодо правового регулювання укладення шлюбу, обґрунтовується висновок про виключення зі ст. 70 КТМ України положення, яким надано можливість укладення шлюбу на судні і засвідчення цього факту капітаном судна. 10. З метою усунення протиріч і дублювання обгрунтовується висновок про необхідність систематизації законодавства в сфері правового регулювання реєстрації шлюбу, реєстрації розірвання шлюбу, а також інших актів цивільного стану, в основі якої є консолідація норм Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, Інструкції про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, шляхом розроблення і прийняття Закону України “Про акти цивільного стану”.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертації теоретичні висновки та пропозиції можуть бути використані в законотворчій діяльності – при подальшому вдосконаленні норм СК України щодо правового регулювання укладення і розірвання шлюбу, при розробці перспективного законодавства в сфері правового регулювання реєстрації актів цивільного стану – Закону України “Про акти цивільного стану”; у правозастосовній діяльності – в діяльності державних органів РАЦСу та суду; у науковій діяльності – для подальших теоретичних досліджень проблем інституту шлюбу, при підготовці науково-практичних коментарів сімейного законодавства.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні курсів лекцій та для вдосконалення програм навчальної дисципліни “Сімейне право України”, а також при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів.
Апробація результатів дисертації. Окремі положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, Хмельницький інститут регіонального управління та права Міністерства освіти і науки України, 14-15 листопада 2003 р.). Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано три статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези доповіді на конференції.
|
