|
Актуальність теми. Становлення Української держави в умовах ринкових реформ сьогодні залежить від розв`язання багатьох правових проблем, у тому числі у сфері транспортних послуг. Транспорт є однією з найважливіших галузей національної економіки, від функціонування якої залежать усі сфери суспільного виробництва і соціальний клімат у державі. Актуальність теми до-слідження обумовлена особливим значенням перевезень вантажу повітряним транспортом для економіки України, недосконалістю правового регулювання відносин, які пов язані з повітряними перевезеннями вантажу та відсутністю комплексних наукових досліджень. Сьогодення обумовлює необхідність визначення та однозначного розуміння базових понять договору перевезення вантажу повітряним транспортом в умовах реформи цивільного права та формування нової системи зобов язань; заповнення прогалин у дослідженні цього договору, що мають місце у вітчизняній літерату-рі; визначення співвідношення норм чинного Цивільного, Господарського та Повітряного кодексів України, які регулюють відносини перевезення вантажу повітряним транспортом.
Цивільний кодекс України вніс низку істотних новел у правове регулювання договірних зо-бов язань, викликаних потребами ринкових реформ. Відповідно у практичній діяльності іноді до-сить складно застосовувати нові положення Цивільного кодексу України. Надзвичайну актуаль-ність набуває проблема узгодження норм нового Цивільного та Господарського і Повітряного ко-дексів України.
Останнім часом в Україні були виконані дисертаційні дослідження з окремих видів переве-зень: І. В. Булгакової (договір залізничного перевезення вантажів), І. А. Діковської (договір повіт-ряного чартеру у міжнародному приватному праві), О. В. Клепікової (правове регулювання пере-везень вантажів морським транспортом), Г. В. Самійленко (перевезення вантажів внутрішнім вод-ним транспортом), Є. Д. Стрельцової (договір морського перевезення вантажу).
Проте дискусійними залишаються ще багато теоретичних і практичних питань щодо визна-чення поняття договору перевезення вантажу повітряним транспортом, правової природи перевіз-ної послуги, правового статусу учасників договору, істотних умов договору, які не мають одно-значного тлумачення в юридичній літературі, що ускладнює вирішення справ цієї категорії у судовій практиці.
Однак, поки що в Україні не існує монографічних досліджень, присвячених договору переве-зення вантажу повітряним транспортом. Аналіз зарубіжних джерел свідчить про те, що існують деякі дослідження, присвячені різним аспектам вантажних перевезень, зокрема повітряним транс-портом. Проте, в них залишилось поза увагою дослідження договору перевезення вантажу повіт-ряним транспортом у якості цивільно-правового договору.
Наведене не лише обумовлює вибір теми дослідження, але й свідчить про її актуальність як в теоретичному плані, так і з позицій договірної практики у сфері повітряних перевезень.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження вико-нано відповідно до Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України “Про тематику пріоритетних напрямів дисертаційних дослі-джень на період 2002-2005 рр.” у межах теми: “Проблеми удосконалення цивільно-правових форм захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб”, затвердженої наказом МВС Укра-їни від 30 червня 2002 р. № 635.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз поняття договору перевезення вантажу повітряним транспортом як окремого інституту до-говірних зобов язань, аналіз чинного законодавства України, теоретичних та практичних проблем, що виникають у сфері повітряних перевезень вантажу, вивчення договірної практики та розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України у сфері повітряних перевезень.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні задачі: розглянути зага-льні положення договору перевезення вантажу повітряним транспортом у цивільному праві Укра-їни, зокрема визначити поняття договору перевезення вантажу повітряним транспортом; з ясувати місце договору перевезення вантажу повітряним транспортом у системі цивільно-правових дого-ворів; проаналізувати джерела регулювання договору перевезення вантажу повітряним транспор-том; дослідити порядок укладення договору перевезення вантажу повітряним транспортом; роз-крити правове становище учасників договору перевезення вантажу повітряним транспортом, зок-рема права і обов язки його сторін; встановити особливості цивільно-правової відповідальності при виконанні договору перевезення вантажу повітряним транспортом; розглянути порядок пред явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення вантажу повітряним транспо-ртом; сформулювати пропозиції та надати рекомендації щодо вдосконалення правового регулю-вання договору перевезення вантажу повітряним транспортом.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають із договору перевезення вантажу повітряним транспортом.
Предметом дослідження є національне законодавство, міжнародні нормативні акти з питань повітряних перевезень, наукові літературні джерела, судова практика з розгляду спорів, що випли-вають із повітряних перевезень вантажу.
Методологічну основу дослідження становлять положення загальної теорії цивільного права. У процесі дослідження було застосовано такі методи: порівняльно-правовий, історико-правовий, формально-логічний, системно-структурний, догматичний, діалектичний і метод моделювання.
За допомогою порівняльно-правового методу було проведено аналіз окремих положень нор-мативно-правових актів; історико-правовий - використаний при дослідженні етапів розвитку на-ціонального законодавства у сфері повітряних перевезень; формально-логічний метод надав мож-ливість дослідити правову природу зобов язань у сфері повітряних перевезень, умови виникнення цих зобов язань, види відповідних правовідносин, а також опрацювати та проаналізувати емпірич-ний матеріал. Використання системно-структурного методу дозволило класифікувати договори перевезення та визначити місце договору перевезення вантажу повітряним транспортом. Догмати-чний метод дозволив провести аналіз норм чинного законодавства, виявити у ньому прогалин, сформулювати пропозиції щодо його вдосконалення, а метод моделювання - не лише представити типові випадки, за яких найчастіше відбувається невиконання умов договору перевезення вантажу повітряним транспортом, а й запропонувати оптимальні шляхи їх правового вирішення.
Науково-теоретичну основу дисертаційної роботи склали праці вчених-юристів радянського та сучасного періодів: М. М. Агаркова, С. С. Алексєєва, О. А. Беляневич, Д. В. Бобрової, М. І.Брагінського, Т. В. Бондар, О. М. Вінник, В. В. Вітрянського, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, О. С. Іоффе, О. Г. Калпіна, В. І. Кисіля, Н. С. Кузнєцової, І. М. Кучеренко, Л. А.Лунца, В. В. Луця, В. Л. Мусіяки, В. А. Ойгензіхта, О. А.Підопригори, І. С. Перетерського, К. П. Побєдоносцева, Г. П. Савічева, О. Н. Садікова, В. Т.Смирнова, В. І. Труби, Р. О. Халфіної, Є. О. Харитонова, Я. М. Ше-вченко, Г. Ф. Шершеневича, Г. Л. Шмігельського, В. С. Щербини, К. К. Яічкова та ін.
Емпіричну основу дослідження склали цивільне та господарське законодавство України, практика його застосування, міжнародно-правові акти, що регулюють повітряні вантажні переве-зення. Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим в Україні комплек-сним дослідженням правової природи зобов язань, що виникають у сфері повітряних перевезень вантажу, в якій розроблено визначення цього договору, з ясовано його місце у системі договорів перевезення, проаналізовано цивільно-правову відповідальність за порушення умов договору пе-ревезення вантажу повітряним транспортом, зокрема за порушення строків договору перевезення вантажу повітряним транспортом.
Проведене дослідження дозволило авторові сформулювати та обґрунтувати такі нові поло-ження, що виносяться на захист.
1. Оскільки в Цивільному кодексі України міститься лише загальне визначення договору пе-ревезення вантажу, а в Повітряному кодексі не закріплено визначення договору перевезення ван-тажу повітряним транспортом, у представленій праці обґрунтовано визначення договору переве-зення вантажу повітряним транспортом як такого, за яким одна сторона (повітряний перевізник) зобов язується доставити повітряним шляхом довірений їй другою стороною (відправником ван-тажу або замовником) вантаж до аеропорту призначення у встановлені у договорі строки та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов язується спла-тити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу повітряним транс-портом є цивільно-правовим договором про надання перевізних послуг, на який поширюються но-рми як загальних положень про зобов язання Цивільного кодексу України (глави 47-53), так і спеціальні норми глави 64 „Перевезення”. Такий договір, укладений у сфері господарювання на засадах рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності його сторін, набуває ознак гос-подарського, на який мають поширюватися не лише норми Цивільного кодексу України, а й норми Господарського кодексу України, зокрема ст. 179-188, 306-316.
2. Встановлено, що чинне законодавство не містить прямої відповіді на питання про консен-суальність чи реальність договору повітряного перевезення вантажів. Однак, якщо положення ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України в частині, яка встановлює зобов язання перевізника доставити “довірений” йому другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення, розуміти як таке, що виникає лише після прийняття вантажу, то можливий висновок про встановлення законо-давчої презумпції реальності договору перевезення вантажу. Однак існування такої презумпції, на думку дисертантки, не перешкоджає сторонам передбачити в договорі повітряного перевезення обов язок прийняти вантаж для перевезення в майбутньому. У цьому випадку такий договір набу-де ознак консенсуальності.
3. Автором вперше запропоновано визначити перевізну послугу як продукт, який спожива-ється без створення нової або перетворення переміщуваної речі у процесі діяльності виконавця (перевізника), який шляхом своєї діяльності з переміщення речей (перевезення), задовольняє кон-кретну потребу замовника у перевезенні. Це дає підстави визнати договір перевезення вантажів повітряним транспортом договором про надання послуг, на який можуть поширюватися положен-ня глави 63 Цивільного кодексу України “Послуги. Загальні положення”. 4. Доведено, що для ви-знання договору повітряного перевезення вантажу укладеним, недостатньо визначити предмет пе-ревізної послуги відповідно до загальної вимоги ст. 638 Цивільного кодексу України. У ньому ма-ють бути визначені такі істотні умови: найменування, вид вантажу, його вага, маса, специфічні властивості, вартість, строк виконання і місце виконання (призначення). Саме строк і місце при-значення (доставки) вантажу визначено як істотну умову, без якої неможливе виконання договору повітряного перевезення вантажу, більше того, він не може вважатися укладеним.
5. Автором проаналізовано джерела регулювання договору перевезення вантажу повітряним транспортом: загальні джерела, до яких належать чинне національне законодавство, зокрема Циві-льний і Господарський кодекси України, міжнародні нормативні акти, двосторонні міжнародні угоди про повітряне сполучення і спеціальні – Повітряний кодекс України, Правила повітряних перевезень вантажів та інші підзаконні нормативні акти, що регулюють повітряні вантажні пере-везення. Договір перевезення вантажу повітряним транспортом, як і в інших договірних відноси-нах, також є джерелом правового регулювання повітряних перевезень.
6. Автором обґрунтована і дана правова характеристика сторонам і учасникам договору пе-ревезення вантажу повітряним транспортом з відповідним визначенням їх правового статусу:
а) повітряний перевізник - юридична або фізична особа, яка має права експлуатанта і за до-говором перевезення повітряним транспортом зобов язана здійснити повітряне перевезення ван-тажу і має право отримати за це плату;
б) відправник вантажу або замовник - юридична або фізична особа, яка уклала договір з пе-ревізником щодо перевезення вантажу, зобов язана пред явити вантаж для перевезення і сплатити за перевезення плату;
в) одержувач вантажу - особа, яка уповноважена отримати вантаж у місці (аеропорту) при-значення.
7. Враховуючи те, що належне виконання договору при повітряних перевезеннях залежить від специфіки вантажу, автором запропоновано поділити вантажі на такі види: звичайний, швид-копсувний, спеціальний і небезпечний. Спеціальне застереження про вид вантажу має обов язково міститися в договорі перевезення вантажу повітряним транспортом.
8. Визнано за доцільне передбачити у Повітряному кодексі України підстави звільнення по-вітряного перевізника від відповідальності за втрату, нестачу чи пошкодження вантажу (як це зроблено в Кодексі торговельного мореплавства України), що повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України, яка передбачає звільнення перевізника від відповідальності, якщо незбереження вантажу сталося внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. До таких підстав дисертанткою віднесені такі: дія непереборної сили, пожежа на судні за відсутності вини перевізника, терористичні акти, непередбачувані особливі властивості вантажу, природна нестача вантажу, несприятливі метеорологічні умови тощо.
9. Цивільний (ст. 924), Господарський (ст. 314) і Повітряний кодекси України (ст. 93) встано-влюють відповідальність перевізника за незбереження вантажу лише у розмірі фактичної шкоди і не передбачають стягнення упущеної вигоди (неодержаних доходів). Дисертанткою зроблено ви-сновок про необґрунтованість обмеження розміру відповідальності та закріплення у Цивільному та Повітряному кодексах України повної відповідальності перевізника.
10. Сформульовано висновок про те, що оскільки в Повітряному та Господарському кодексах України не визначаються конкретні міри відповідальності перевізника за прострочення доставки вантажу, за це порушення має наступати відповідальність у вигляді відшкодування збитків відпо-відно до ст. 923 Цивільного кодексу України. У даному випадку при визначенні збитків слід вра-ховувати реальні збитки та упущену вигоду. 11. Норми, що регулюють повітряні перевезення ван-тажів, не містять правил про співвідношення стягуваних збитків і неустойки за порушення зобов язання. Обґрунтовано висновок, що коли договором чи законом встановлено неустойку у випадку порушення договору перевезення повітряним транспортом, має стягуватися неустойка у повному обсязі незалежно від відшкодування збитків відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України (штрафна неустойка), а якщо цей договір є господарським, збитки мають відшкодовуватися в частині, не покритій неустойкою відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України (зарахувальна неустойка).
На підставі цих та інших висновків дисертанткою вносяться конкретні пропозиції щодо вдо-сконалення законодавства України, зокрема Цивільного, Господарського і Повітряного кодексів України.
Здійснене в результаті узагальнення і критичного аналізу наукової літератури, нормативно-правових актів та договірної практики дисертаційне дослідження договору перевезення вантажу повітряним транспортом доповнює та розвиває існуючі на даний момент наукові положення про сутність цього договору як окремого виду договору в системі договірних зобов язань, його роль та місце в системі зобов язального права.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані автором ви-сновки і пропозиції можуть бути використані у процесі подальшого вдосконалення цивільного за-конодавства. Положення дисертації можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників та посібників з цивільного права, а також у навчальному процесі.
Деякі сформульовані в дисертації положення мають дискусійний характер і можуть служити матеріалом для проведення подальших досліджень у цьому напрямі.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, пе-ршим в Україні спеціальним дослідженням договору перевезення вантажу повітряним транспор-том у цивільному праві України. Всі теоретичні положення, висновки, пропозиції, які були сфор-мульовані автором у дисертації, базуються на особистих дослідженнях та аналізі наукових і нормативно-правових джерел, узагальнені договірної практики у сфері повітряних перевезень.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та їх аргументація, рекоме-ндації практичного характеру з удосконалення цивільного законодавства, що містяться в дисертації, були обговорені на засіданні кафедри цивільного права Національної академії внут-рішніх справ України.
Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у процесі викладання навчальних ку-рсів “Цивільне право” та “Цивільний процес”. Здобутки дисертації використовувалися також на практичних заняттях з цивільного права.
Окремі положення дисертаційного дослідження були апробовані на наукових і науково-практичних конференціях, а саме: Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оператив-них служб міліції” (Національна академія внутрішніх справ України, 27-28 березня 2003 р.).
Публікації. Основні висновки та результати дисертації опубліковані у 7 наукових статтях і тезах конференцій.
Структура дисертації обумовлена об єктом дослідження, відображає його мету і завдання. Робота складається із вступу, 3 розділів, 10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 304 найменування. Повний обсяг дисертації становить 197 сторінок, з них 24 сторінки, на яких міститься список використаних джерел.
| 
