|
Актуальність теми дослідження. Нова Конституція України проголосила основні демократичні цінності підґрунтям перебудови у всіх сферах суспільства, давши новий поштовх розбудові української державності. Демократичні перетворення, що здійснюються в українському суспільстві, передбачають відповідні трансформації у всіх гілках державної влади з метою створення в Україні умов для формування незалежної демократичної правової держави.
Практична реалізація цих перетворень неможлива без зміцнення правового статусу органів правосуддя. У державі, що прагне стати правовою, суд має бути авторитетним, незалежним, владним та самостійним, у якому люди бачили б не бюрократичну установу, а реального гаранта їх прав, надійного захисника їх інтересів [218]. Однією з передумов становлення в Україні правової держави є поважання свободи та недоторканності людини, здійснення правосуддя відповідно до вимог Конституції України та чинного законодавства.
Суд відіграє в житті кожної держави величезну роль. У правовій державі правильно улаштований суд є міцною гарантією прав громадянина, що проголошуються основним законом держави. Таким чином, винятково важливою є роль суду як органу, призначеного для розв язання конфліктів з метою захисту прав та законних інтересів людини і громадянина.
Проведення судової реформи з метою підвищення ефективності захисту прав людини, доступності для всіх справедливого правосуддя викликали необхідність формування розгалуженої системи судових органів, яка б відповідала принципам правової, демократичної, соціально орієнтованої держави. Крім цього, входження нашої держави у світовий і європейський простір вимагає відповідних перетворень в усіх сферах суспільного життя, адаптації основних державних інституцій до їх найкращих зразків. Чи не найбільшою мірою це стосується саме судової влади як гаранта захисту прав і свобод людини і громадянина у державі.
Вже прийняття перших політико-правових актів в Україні - Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. та Акту проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. – обумовили необхідність реального забезпечення прав і свобод громадян, утвердження верховенства закону. Вони ж і зумовили необхідність проведення судово-правової реформи через наявність умов і факторів, детально відображених у Постанові Верховної Ради України “Про концепцію судово-правової реформи в Україні” (далі – Концепція). Власне, Концепція виходила з необхідності формування судової влади як самостійної сили, незалежної від законодавчої і виконавчої влади і здатної здійснювати правозахисну функцію в правовій державі. Згодом Конституція України закріпила конституційні основи діяльності органів правосуддя. Її положення знайшли подальший розвиток в цілій низці законодавчих актів, що регламентують питання організації судової системи, формування корпусу суддів, їх статус, процедуру фінансування судів, і які створили умови для перетворення в життя організаційних і функціональних засад (принципів) судоустрою та судочинства.
Процес становлення незалежної судової влади проходить важко, у складних соціальних і економічних умовах. Причиною цього є існування факторів, що перешкоджають нормальному функціонуванню системи правосуддя. Практична реалізація законодавства про судоустрій та судово-процесуального законодавства виявила низку проблем, що вимагають спеціального дослідження та теоретичного осмислення. Особливо це стосується діяльності місцевих судів, які найбільш наближені до зацікавлених суб єктів і на долю яких припадає розгляд переважної більшості судових справ.
Судова реформа в Україні має своєю метою підвищення ефективності захисту прав людини, забезпечення доступності всіх громадян до справедливого правосуддя. Формування відповідної структури судів спрямоване на забезпечення відповідності судової влади України принципам правової держави, а також обумовлено необхідністю приведення вітчизняної судової системи у відповідність з міжнародними правовими стандартами. Наведене вимагає докорінних змін у сфері здійснення правосуддя – перетворення його в реально незалежну і самостійну гілку державної влади.
Проблема ефективної організації і діяльності судової влади до кінця далеко ще не вирішена. Така влада може існувати тільки як державно-правовий інститут, покликаний задовольняти потреби громадян, суспільства і держави в законному, справедливому, швидкому розгляді спорів, що виникають у процесі реалізації прав і обов язків суб єктів правовідносин, при вирішенні питань встановлення юридичного факту, відшкодування матеріальної і моральної шкоди тощо. Загальновідомо, що суд є важливим соціально-правовим інститутом, результатом історичного досвіду усієї людської практики. Утворення ж судів, що спеціалізуються на розгляді спорів суб єктів господарювання, відповідає світовим тенденціям. У багатьох країнах, поряд із судами загальної юрисдикції, існують і функціонують суди, що спеціалізуються на розгляді окремих видів спорів (так званих комерційних), котрі вирізняються певними особливостями і складністю.
В зв язку з руйнуванням заснованої на державній власності планової економіки виникла потреба судового розгляду економічних суперечок і конфліктів в умовах ринкової економіки, що нині формується. Власне її формування стало підставою для перетворення спочатку Державного арбітражу при Раді Міністрів Української РСР у Державний арбітраж Української РСР, а державних арбітражів при виконавчих комітетах обласних, Київської міської Рад народних депутатів у державні арбітражі областей і м. Києва, а згодом і створення на їх базі арбітражних судів з наступною їх реорганізацією у систему спеціалізованих господарських судів України.
Проте й система господарських судів також потребує подальшого вдосконалення, оскільки разом із динамічним розвитком і зміною законодавства, що регулює економічні відносини, ускладнюються й завдання, які повинні вирішувати господарські суди [67, с.47]. При цьому постійно зростає обсяг їхньої роботи, розширюється сфера судового контролю [8, с. 23]. На думку науковців, система господарських судів є однією із небагатьох соціальних систем, реформування якої дало в останні роки позитивний результат. Сприяючи забезпеченню господарського правопорядку, господарські суди тим самим сприяють функціонуванню і розвитку економіки. Чим складніша система господарських відносин, чим серйознішими є господарські справи, що розглядаються, та економічні наслідки прийнятих судами рішень, тим вища і відповідальніша роль господарських судів у забезпеченні нормального функціонування економіки [102, с. 127]. Слід зазначити, що проблеми судової влади, системи органів судової влади та їх окремі інститути завжди привертали увагу науковців-правників. Вони неодноразово ставали предметом дослідження ще науковців Російської імперії, правознавців радянського періоду нашої державності, сучасних зарубіжних та вітчизняних учених-юристів. Зокрема: Т.Є.Абової, В.Г. Афанасьєва, І.М. Ананова, М.І. Авдєєнко, С.М. Абрамова, С.М.Братуся, С.В.Васильєва, В.А.Власова, Ю.О. Вєдєнєєва, М.М.Гершенова, Ю.М. Грошевого, В.В. Долежана, С.Ф. Кечекьяна, А.М. Колодія, М.І. Клеандрова, О.Ф. Клейнмана, Р.Ф. Калістратової, В.В.Лаптєва, М.С. Липецкера, П.В. Логвинова, В.К. Мамутова, І.Є. Марочкіна, М.І. Мельника, О.Р. Михайленка, О.В. Міцкевича, В.В. Молдована, В.М. Можейко, В.Т. Нора, Г.Є. Пєтухова, І.Г. Побірченка, Ю.Є. Полянського, Д.М. Притики, Г.В. Пронської, М.І. Рейхель, Н.О. Рассахатської, М.В. Руденка, В.М. Селіванова, В.І. Семчика, Н.В. Сібільової, О.Ф. Скакун, Д.С. Сусла, В.С. Стефанюка, С.С. Студенікіна, Д.М. Чечота, Н.О. Чечиної, Ю.С. Шемшученка, В.С. Щербини, З.І. Шкундіна, К.С. Юдельсона, Л.С. Явича, П.П. Якимова, В.Ф. Яковлєва та інших.
Однак, із запровадженням в Україні нового судового устрою питання правового статусу місцевого господарського суду, його організаційної структури, місця в системі органів судової влади не були предметом цільового наукового дослідження. Таке становище, зрозуміло, ускладнює системне бачення організації і функціонування господарської юстиції і зокрема її низової ланки – місцевого господарського суду.
Інтерес до вказаних проблем обумовлений ще й тим, що господарські суди – це елемент системи органів судової влади, роль яких у сучасному суспільстві зростає. Їхня діяльність, що ґрунтується на конституційних принципах, безпосередньо спрямована на забезпечення суверенітету демократичної держави, захист прав та інтересів громадян і організацій, сприяє нормальному функціонуванню і розвиткові ринкової економіки.
Крім того, актуальність дослідження даної теми посилює ще й та обставина, що реформування, яке мало до цього часу недостатньо системний характер, спричинило створення громіздкої й не в усьому узгодженої судової системи, що до певної міри обмежило безпосередній доступ до правосуддя [265, с. 8]. Таким чином, актуальність дослідження питань організації та функціонування місцевих господарських судів зумовлена, з одного боку, практичними проблемами трансформації суспільства й судової влади в цілому і функціонуванням системи господарських судів України в умовах судової реформи, зокрема, а з іншого – теоретико-методологічними проблемами, пов язаними із забезпеченням такої трансформації.
Актуальність теми, складність і дискусійність окремих її питань, недостатнє їх вивчення та необхідність їх правового врегулювання і визначили мету і завдання даного дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, на якій вивчаються і досліджуються також проблеми судоустрою України в рамках кафедральної теми: “Проблеми удосконалення законодавства про судоустрій”.
Дисертація пов язана також з науковою темою: “Проблеми удосконалення цивільного і господарського законодавства в умовах інтеграції України у Європейське співтовариство”, яка досліджується на кафедрі цивільного права і процесу університету. У цьому зв язку основні положення дисертації неодноразово доповідалися і обговорювалися на спільних засіданнях зазначених кафедр. Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням Вченої Ради Львівського національного університету імені Івана Франка від 27 квітня 2005 р., протокол № 31/4.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у науково-теоретичному аналізі насамперед проблем організації та діяльності місцевого господарського суду в Україні, у з ясуванні його правової природи, статусу та місця в судовій системі України.
Для досягнення мети автором дисертації були поставлені такі завдання:
- дослідити методологічну основу організації судової влади і правосуддя в Україні;
- з ясувати стан судової реформи, яка триває в Україні;
- розкрити місце і роль місцевих господарських судів у судовій системі України;
- проаналізувати діяльність місцевих господарських судів як втілення конституційної гарантії демократизації судової влади;
- на підставі історико-правового аналізу розвитку арбітражно-господарської судової системи визначити перспективи розвитку місцевих господарських судів в Україні;
- з ясувати правовий статус місцевого господарського суду у сфері публічного права;
- проаналізувати питання правосуб єктності місцевого господарського суду;
- окреслити повноваження місцевого господарського суду, його внутрішню структуру і взаємозв язки всередині системи;
- проаналізувати зарубіжне законодавство, що регулює подібні відносини в галузі господарського судочинства та провести порівняльну характеристику з національним законодавством у галузі правового захисту економічних прав суб єктів господарських правовідносин та розгляду господарських спорів;
дати конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства, що регулює організаційні питання місцевих господарських судів, а також обґрунтувати доцільність та сформулювати пропозиції щодо прийняття відповідних правових норм, які регулюють діяльність місцевих господарських судів в Україні. Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стала система загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Так, використання діалектичного методу, згідно якого всі явища природи і суспільного життя органічно взаємопов язані та взаємообумовлені і перебувають у постійному русі та розвитку, дало можливість дослідити господарський місцевий суд як елемент судової системи, що знаходиться в процесі постійного розвитку.
Метод системно-структурного аналізу застосовувався для визначення структури дослідження, яка будувалася за класичною схемою: історія і теорія виникнення і розвитку господарських судів, місце місцевих господарських судів у системі судів господарської юрисдикції, їх правовий статус, проблемні питання функціонування місцевих господарських судів. Цей метод дослідження дав можливість відповісти на визначені в дисертації питання та сформулювати конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення правового статусу названих судів.
Використовувався також формально-логічний метод, за допомогою якого досліджувалося законодавство, яке регламентує діяльність місцевого господарського суду; проводився опис і аналіз правових норм та правовідносин, їх пояснення і тлумачення. За допомогою цього методу у дисертації досліджувався правовий статус місцевого господарського суду та його судді, спеціальна правосуб єктність тощо. Історико-правовий метод дозволив дослідити розвиток судової системи, системи господарського судочинства у ній як результат багатовікового розвитку органів господарської юрисдикції, специфіку становлення та розвитку суду господарської юрисдикції в конкретних історичних умовах. Використання методу порівняльного аналізу дав можливість проаналізувати різні правові системи з точки зору порядку організації і функціонування системи господарських судів у інших країнах. Для обробки даних використовувався також статистичний метод. Його використання дало також можливість виявити деякі тенденції у розвитку і функціонуванні судів господарської юрисдикції.
Зазначені та інші методи дослідження використовувалися у їх взаємозв язку, що дало можливість досягти, як видається, належного рівня обґрунтованості та достовірності сформульованих у дисертації положень, висновків і пропозицій.
Зроблені у дисертації висновки і пропозиції ґрунтуються на вимогах формальної логіки стосовно визначеності, несуперечливості, послідовності і обґрунтованості суджень і здійснюються в межах загальнотеоретичних і господарсько-процесуальних конструкцій з використанням понятійного апарату цих наук. Сформульовані в дисертації теоретичні висновки ґрунтуються на загальних досягненнях юридичної науки та результатах досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців різних періодів, що дало змогу визначити і оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та дослідити питання, які постали на сучасному етапі реформування судової системи та визначити шляхи їхнього вирішення.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали статистичні дані Верховного Суду України про результати формування та функціонування місцевих господарських судів в Україні, матеріали значної кількості господарських справ, у розгляді і вирішенні яких автор особисто брав участь; аналіз онтологічних досліджень щодо організації та функціонування місцевих господарських судів; результати опитування та інтерв ювання суддів господарських судів.
У ході дослідження опрацьовувалася також монографічна та навчальна література, в тому числі іноземна, використовувалися постанови Пленуму Верховного Суду України, інформаційні листи та роз яснення Президії Вищого господарського Суду України, практика місцевих господарських судів України.
Об єктом дослідження є правові відносини, що складаються в сфері організації судів господарської юрисдикції, організації діяльності місцевого господарського суду у системі органів судової влади, його взаємини з іншими елементами даної системи та окремими гілками державної влади.
Предметом дослідження визначено правовий статус місцевих господарських судів, питання їх правосуб єктності, принципи їх організації; діяльності, компетенція, організаційно-правові проблеми управління у системі господарських судів, сучасний стан, можливі перспективи розвитку й вдосконалення.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється тим, що дисертація є першим монографічним дослідженням правового статусу місцевих господарських судів після запровадження нової судової системи в незалежній Україні. У ньому комплексно висвітлюються актуальні питання становлення, організації та діяльності місцевого господарського суду у взаємозв язку із загальними проблемами судочинства та судоустрою. Новизна дисертаційного дослідження конкретизується, зокрема, у науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, що виносяться на захист і найважливішими з них є наступні:
- вперше правовий статус місцевого господарського суду розглянуто під кутом зору поділу права на публічне і приватне, і відповідно – розподілу юридичних осіб на юридичні особи приватного права і юридичні особи публічного права;
- вперше на рівні дисертаційного дослідження обґрунтована теоретична позиція, відповідно до якої місцевий господарський суд має подвійну природу: з одного боку, він є органом держави, державною організацією (а саме – установою) і виступає у правовідносинах при реалізації своїх владних повноважень, котрі знаходять прояв у його праві видавати правові акти (акти застосування права) а також у можливості матеріальними, примусовими і організаційними засобами забезпечувати їх виконання та дотримання; з іншого боку, він є юридичною особою публічного права, яка вступає у цивільні правовідносини, що характеризуються рівністю їх суб єктів; вперше обґрунтовано положення про можливість і необхідність виділення місцевих господарських судів у особливий вид суб єктів публічного права, завданням яких є здійснення правосуддя на засадах верховенства права з метою забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави;
- вперше розглянуто питання створення та припинення місцевого господарського суду як юридичної особи публічного права, в зв язку з чим запропоновано вирішити це питання у відповідному законі про особливості створення судів. Як компромісний варіант дане питання може бути вирішене шляхом внесення доповнень до Закону України “Про судоустрій України”;
- додатково обґрунтовано, що за основу спеціалізації судів має бути покладена ідея розмежування спеціалізованих судів залежно від галузевої спеціалізації справ, що в них розглядатимуться. Пропонується визначити в законодавчому порядку більш чіткі критерії спеціалізації судів;
- знайшли подальший розвиток аналіз функцій та принципів діяльності місцевих господарських судів. При цьому обстоюється авторська позиція стосовно того, що найбільш характерною для судів місцевого рівня, тобто судів першої інстанції, визнається судова функція (функція правосуддя), проте функція судового контролю також набуває у судів цього рівня все більшого значення;
- додаткової аргументації одержала позиція щодо розмежування принципу верховенства права і верховенства закону та їх реалізації у діяльності місцевих господарських судів. При цьому принцип верховенства права трактується як такий, що є більш загальним принципом і застосовується на більш загальному рівні. На рівні ж здійснення правосуддя суди повинні керуватися, насамперед, принципом законності, тобто здійснювати свою діяльність відповідно до закону, у встановленій законом процесуальній формі тощо. Але, якщо закон не є досконалим, внаслідок чого спір не може бути справедливо розв язаний, судді мають керуватися принципом верховенства права.
На підставі авторського бачення розглянутих у дисертації проблем запропонована низка доповнень і уточнень до чинного законодавства, яке стосується визначення правового статусу місцевих господарських судів.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів визначається декількома аспектами. Насамперед, теоретичне значення полягає у тому, що одержані результати можуть стати підґрунтям для подальшого наукового осмислення і дослідження проблем правового статусу, а також правового регулювання організації та діяльності місцевих господарських судів.
У сфері правотворчості – дисертаційне дослідження має практичну спрямованість, яка полягає у внесенні пропозицій і формулюванні висновків, що можуть бути використані для удосконалення чинного законодавства України, а реалізація запропонованих пропозицій сприятиме єдиності правозастосування.
У навчально-методичній роботі – окремі теоретичні положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі, при вивченні курсів “Організація судів та правоохоронних органів України”, “Господарське судочинство”, а також спеціальних курсів для поглибленого вивчення організації та функціонування судів господарської юрисдикції.
Апробація та впровадження результатів дисертації.
Основні положення та висновки дисертації обговорювалися і були схвалені на спільному засіданні кафедр цивільного права і процесу та кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.
Вони доповідались на Міжнародній науково-практичній конференції “Господарське законодавство України: практика застосування і перспективи розвитку в контексті європейського вибору” (м. Донецьк, 30 вересня – 1 жовтня 2004 р.); на 1-й Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (м. Хмельницький, 11-12 березня 2005 р.); на засіданнях Ради суддів України та Комітету з правової політики Верховної Ради України при обговоренні питань щодо вдосконалення структури судів, інстанційної компетенції і приведення їх функцій у відповідність до завдань реального встановлення незалежної судової влади.
Результати дослідження використовуються автором у практичній діяльності по організації роботи Судової палати у господарських справах Верховного Суду України та при наданні методичної допомоги господарським судам. Вони також використані в роботі Комісії з питань реформування судової системи України, утвореної розпорядженням Президента України від 26 травня 2005 р. № 1066/2005-рп, та робочих груп Комітету з правової політики Верховної Ради України з розробки проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій України” та проекту нового Господарсько-процесуального кодексу України, у складі яких перебуває автор.
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертації викладені у 6-ти одноосібних наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях, включених до переліку затвердженого ВАК України, а також у 2-х матеріалах та тезах наукових доповідей на науково-практичній та науково-методичній конференціях.
| 
