|
Актуальність теми. Процес реформування умов політичного і соціально-економічного життя, що відбувається в Україні, відчутно впливає на аграрні відносини і визначає зміни в їхньому правовому регулюванні.
Ці зміни пов язані насамперед із закріпленням у Конституції України рівноправності різних форм власності, на основі якої здійснюється аграрно-виробнича діяльність фізичних та юридичних осіб, захистом прав усіх суб єктів права власності і господарювання, соціаль-ної спрямованості економіки (ст. 13), проголошенням свободи праці і можливостей вибору професії і роду трудової діяльності. В Україні нині оновлюється законодавство, чимдалі ши-рше впроваджуються демократичні методи регулювання суспільних відносин, у тому числі відносин в аграрному секторі економіки за участю сільськогосподарських товаровиробників.
Саме ці чинники визначили важливість дослідження питань щодо сучасних способів правового регулювання аграрних відносин. Ринкові перетворення суттєво змінили характер виробничих відносин, у складному комплексі яких виникають і розвиваються специфічні аг-рарні відносини, що становлять предмет правового регулювання аграрного права як само-стійної галузі в системі права України.
Відомо, що аграрне право як самостійну галузь права визначають не тільки особливості аграрних відносин, а й особливості методів правового регулювання. Тому однією з важливих проблем дослідження є їх всебічний аналіз, виявлення сукупності способів правового регу-лювання, які застосовуються в аграрному праві, як чинника, що зумовлює поряд із предме-том правового регулювання самостійність галузі аграрного права.
Аграрне право за допомогою методів правового регулювання впливає на сільськогос-подарське виробництво, якому властивий широкий спектр суспільних відносин, що пов язані із землеробством, а саме: земельних, майнових, членських, трудових, організаційно-управлінських та інших відносин. На специфіку аграрного виробництва впливають об єктив-ні чинники, що зумовлені зацікавленістю держави у відокремленому регулюванні суспільних відносин і виявляються у наявності значного аграрного законодавства, а також у відповідних методах регулювання цих відносин [1] .
За допомогою методів правового регулювання аграрне право впливає на аграрні відно-сини і таким чином забезпечує виробничо-господарську діяльність аграрних товаровиробни-ків, їхнє, а також працівників сільськогосподарських підприємств правове становище, мож-ливість брати участь в управлінні справами таких підприємств. Крім того, воно впливає на трудові відносини і захист трудових, земельних, майнових прав членів і працівників аграр-них підприємств тощо, тобто створює необхідні правові умови для досягнення оптимального балансу інтересів сторін аграрних правовідносин, а саме: громадянина (як члена, працівника, засновника сільськогосподарського підприємства) і аграрного товаровиробника.
Всебічне дослідження кожного із використовуваних методів, необхідного їх поєднання у правовому регулюванні аграрних відносин слугує теоретичною основою постійного проце-су вдосконалення аграрного законодавства, що є дуже важливим при вступі України до Сві-тової Організації Торгівлі, Європейського Союзу, а також при прийнятті в перспективі Агра-рного кодексу України, який за своїм змістом має відповідати новій системі економічних відносин в аграрному секторі економіки.
У сучасних умовах господарювання правове регулювання аграрних відносин потребує більшої гнучкості і динамічності, що дасть змогу враховувати особливості розвитку, вироб-ничої сільськогосподарської діяльності окремих галузей аграрного виробництва. В процесі реформування аграрного законодавства вирішується завдання гармонічного поєднання різ-них способів правового регулювання специфічних аграрних відносин.
Дослідження методу правового регулювання аграрних відносин видається необхідним і закономірним процесом у розвитку сучасної аграрно-правової науки. Критерії, згідно з яки-ми аграрне право як галузь права позиціонується в розряд самостійної і відносно відокрем-леної, стійко посідають своє місце в теорії аграрного права.
При виборі теми дисертаційного дослідження враховувалася не тільки її безперечна ак-туальність, а й стан розроблення в науці аграрного права. Теоретичною базою для вирішення поставлених завдань і формування висновків дисертаційної роботи стали праці представни-ків вітчизняної і зарубіжної науки різних історичних періодів у галузі теорії держави і права, аграрного, цивільного, господарського, земельного, екологічного, трудового, адміністратив-ного та інших юридичних наук. Зокрема, йдеться про праці С. С. Алексєєва, В. І. Андрейцева, Л. В. Афанасьєвої, Н. О. Багай, З. С. Бєляєвої, Г. Ю. Бистрова, Ц. В. Бичкової, А. І. Бобильова, С. М. Братуся, М. М. Вєдєніна, О. Б. Венгерова, О. М. Вітче-нка, А. П. Гетьмана, В. В. Глущенка, В. М. Горшеньова, В. К. Гуревського, В. С. Єлісеєва, В. П. Жушмана, М. І. Козиря, В. М. Корельського, В. М. Кудрявцева, В. В. Лазарєва, В. В. Лап-тєва, Р. З. Лівшиця, В. К. Мамутова, М. І. Матузова, В. С. Нерсесянця, О. С. Пашкова, О. М. Пащенка, П. Д. Пилипенка, О. О. Погрібного, С. В. Полєніної, В. К. Попова, С. В. Привалова, О. І. Процевського, І. С. Самощенка, М. М. Семенюти, В. І. Семчика, О. Ф. Скакун, В. Д. Со-рокіна, Є. А. Суханова, Н. І. Титової, Ю. К. Толстого, В. Ю. Уркевича, В. І. Федоровича, В. М. Хропанюка, К. А. Шайбекова, В. С. Шелестова, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги, Л. С. Явича, В. Ф. Яковлєва, В. З. Янчука та інших науковців.
У процесі дослідження використані правові акти України, Російської Федерації, Респу-бліки Узбекистан тощо. Разом з тим, у юридичній літературі на сьогодні ще не отримала до-статнього висвітлення низка питань, пов язаних з методами правового регулювання аграрних відносин. Тому в цій роботі здійснено спробу обґрунтувати об єктивну необхідність зміша-ного поєднання різних способів (прийомів) правового регулювання аграрних відносин стосо-вно сучасних умов здійснення виробничої сільськогосподарської діяльності аграрними това-ровиробниками. Наведене зумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження та ви-значає її вибір.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослі-дження відповідає основним напрямам державної політики України в галузі підвищення ефективності сільського господарства в сучасних умовах. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри аграрного права Національної юридичної ака-демії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми “Удосконалення господарських відносин в умовах ринкової економіки (економіко-правовий аспект)” (державна реєстрація № 0186.0.070869).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в дослідженні мето-дів правового регулювання аграрних відносин як структурно-складового утворення, вияв-ленні їх місця в механізмі правового регулювання. Саме тому дослідження присвячене аналі-зу й узагальненню основних теоретичних положень, викладених вченими як у загальнотео-ретичних працях, так і в галузі аграрного і суміжного з ним права щодо питання про поняття методу правового регулювання аграрних відносин, його змісту та значення в механізмі пра-вового регулювання аграрних відносин у сучасний період. Зазначене становить основу теорії методу, яка необхідна для подальшого розроблення низки прикладних питань (предмета аг-рарного права, ефективності правового регулювання тощо), а також наукову базу для спеціа-льних досліджень тенденцій розвитку аграрного законодавства й шляхів його вдосконалення.
Для досягнення зазначеної мети на вирішення були поставлені такі основні завдання:
- вивчити та узагальнити теоретичні положення науки загальної теорії права, аграрного, земельного, екологічного, трудового та інших галузей права щодо питання про поняття спо-собів і змісту правового регулювання специфічних аграрних відносин;
- визначити на основі досліджень теоретичних положень науки аграрного права, чинно-го законодавства елементи методу правового регулювання аграрних відносин;
- проаналізувати способи (прийоми) правового регулювання суспільних відносин з ура-хуванням специфічного предмета аграрного права;
- дослідити особливості впливу методу правового регулювання на процеси виникнення, зміни і припинення аграрних правовідносин;
- показати вплив методу правового регулювання на формування прав і обов язків сіль-ськогосподарських підприємств як суб єктів аграрних правовідносин;
- обґрунтувати значення юридичної відповідальності як елемента змісту методу право-вого регулювання аграрних відносин;
- розробити і надати конкретні рекомендації щодо вдосконалення правового регулю-вання аграрних відносин (членських, трудових, земельних тощо), що виникають і функціо-нують у аграрних товаровиробників під час здійснення сільськогосподарської діяльності.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення сіль-ськогосподарського виробництва, та методи правового регулювання аграрних відносин.
Предметом дослідження є теоретичні і прикладні питання способів (прийомів) правово-го регулювання аграрних відносин; відповідні норми аграрного, земельного, трудового циві-льного, адміністративного права, які регламентують членські, трудові, земельні, майнові, ор-ганізаційно–управлінські відносини при здійсненні діяльності сільськогосподарськими това-ровиробниками.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об єктивності результатів застосовував-ся широкий комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Вибір і викорис-тання конкретних методів дослідження залежали від складності й особливостей окремого до-сліджуваного питання. Зокрема, при аналізі теоретичних праць і визначення ключових по-нять застосовувалися категорії й прийоми формальної логіки (поняття, судження, синтез, по-рівняння, узагальнення тощо); структурно-функціональний метод – при визначенні ролі і мі-сця способів правового регулювання аграрних відносин; порівняльно-правовий метод – для співвідношення норм національного законодавства, що закріплюють основні способи (при-йоми) правового регулювання, з правовими нормами законодавства інших держав; систем-ний метод – при дослідженні системних зв язків між нормативними правовими актами та їх застосуванні. Особливу увагу в роботі приділено вивченню наукових концепцій, які вплива-ють на розвиток вчення про метод правового регулювання, в галузі філософії і теорії права, а також аграрного, земельного, екологічного, цивільного, адміністративного, трудового права тощо.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація являє собою в науці аграрного права сучасного періоду перше комплексне монографічне дослідження ви-користовуваних методів правового регулювання аграрних відносин у нових економічних умовах здійснення виробничої сільськогосподарської діяльності аграними товаровиробника-ми. На підставі аналізу теоретичних положень науки загальної теорії права, аграрного, земе-льного, екологічного, трудового та інших галузей права, чинного аграрного законодавства, практики правового регулювання аграрних відносин у роботі обґрунтовується необхідність використання методу (способів, прийомів) правового регулювання аграрних відносин як від-носно самостійного явища правової дійсності.
Наукова новизна одержаних результатів знаходить свій прояв у таких теоретичних по-ложеннях та висновках дисертації, що виносяться на захист:
– уточнено поняття методу правового регулювання аграрних відносин як сукупності установлених державою способів (прийомів) правового регулювання, що характеризуються особливостями юридичного впливу норм аграрного права на суспільні відносини, які вини-кають під час здійснення суб єктами виробничої сільськогосподарської діяльності;
– по-новому розкрито положення про визначальну роль специфічності предмета для га-лузевого методу правового регулювання. Саме специфічні аграрні суспільні відносини, які становлять предмет аграрного права, зумовлюють використання диспозитивного або імпера-тивного методів як універсальних способів правового регулювання таких відносин;
– з додатковим обґрунтуванням зроблено висновок про зворотний вплив, що його спра-вляють методи правового регулювання на предмет галузі права, оскільки саме через предмет, тобто суспільні відносини, котрі регулюються нормами аграрного права, універсальні методи (диспозитивний та імперативний) закріплюються як необхідні і стають матеріальним вира-женням у вигляді «змішаного» методу, який використовується в аграрному праві з урахуван-ням різноманітності правовідносин і особливостей їх регулювання; – уперше в науці аграр-ного права обґрунтовано положення про те, що використовуваний «змішаний» метод право-вого регулювання аграрних відносин, поряд зі сформованим специфічним предметом право-вого регулювання суспільних аграрних відносин, обумовлює самостійність галузі аграрного права в системі права України;
– здійснено новий підхід щодо висновку про те, що структурно-галузевий «змішаний» метод складається із специфічних способів, за допомогою яких здійснюється безпосереднє правове регулювання аграрних відносин. Специфіка «змішаного» методу аграрного права відображається в застосуванні різних способів та прийомів правового регулювання аграрних відносин: позитивного зобов язання, дозволу, заборони;
– знайшло подальше обґрунтування щодо положення про те, що виникнення, зміна і припинення аграрних правовідносин, формування прав і обов язків суб єктів аграрних пра-вовідносин, а також юридична відповідальність є елементами, які зумовлюють зміст методів правового регулювання аграрних відносин.
Практичне та теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформу-льовані в дисертаційному дослідженні висновки, положення і пропозиції є певним внеском у теорію аграрного права і можуть бути використані при вдосконаленні законів України “Про сільськогосподарську кооперацію”, “Про фермерське господарство”, “Про особисте селянсь-ке господарство”, Земельного кодексу України тощо. Деякі положення, викладені в роботі, мають дискусійний характер і можуть стати основою для подальших наукових розробок.
Окремі положення та висновки дисертації можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій сфері – для подальшого розроблення проблем способів (при-йомів) правового регулювання аграрних відносин;
- у правотворчій сфері – при розробленні проектів нормативно-правових актів, а також для забезпечення ефективної реалізації норм аграрного права;
- у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників з курсу “Аграрне право України”, викладанні відповідної навчальної дисципліни, науково-дослідницькій роботі студентів.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри аграрного права Національної юри-дичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані в навчальному про-цесі в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого при викладенні ку-рсу “Аграрне право України”, відображені у трьох наукових статтях, опублікованих у фахо-вих виданнях, та двох тезах наукових конференцій, зокрема: на науково-практичній конфе-ренції «Забезпечення законності у сфері земельних правовідносин» (м. Львів, 26 вересня 2003 р.), міжвузівській науково-практичній конференції «Наука і вища освіта» (м. Запоріж-жя, 20 травня 2004 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, сформульовані в дисертаційно-му дослідженні, відображені в публікаціях, а саме: у трьох статтях, опублікованих у науко-вих фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, двох тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінки, в тому числі основного тексту – 183 сторінки. Загальна кількість використаних джерел – 241 найменуваня.
| 
