|
Актуальність теми. Поступ України до стандартів, за якими живуть країни усталеної демократії, включає в себе нові форми діяльності різних державних інституцій. Серед них – якнайбільша прозорість перед громадськістю, доступність населення до інформації про діяльність державних установ, за винятком випадків збереження у таємниці певної категорії відомостей, передбачених законодавством. Роль посередників між державними органами і населенням традиційно виконують засоби масової інформації.
У наш час ЗМІ сформувались в окремий соціальний інститут, який значною мірою спроможний впливати на розвиток усього людства. Як важливий інститут демократії, засіб реалізації принципу гласності, вираження суспільної думки, сучасні ЗМІ здійснюють значний вплив на сферу правопорядку, у тому числі на діяльність правоохоронних органів, покликаних протидіяти сучасній злочинності. Особливої ваги взаємовідносини між правоохоронними органами та ЗМІ в нашій державі набувають у період становлення демократії та розбудови правової держави.
Актуальність проблеми використання можливостей ЗМІ при розслідуванні злочинів полягає в тому, що хоча окремі сторони вказаної проблеми (в основному попереджувального характеру) проаналізовані, однак у криміналістичному аспекті вона ще мало вивчена, бракує тактико-криміналістичних рекомендацій.
Про можливості використання ЗМІ при розслідуванні злочинів відзначається в роботах багатьох вчених-криміналістів: В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, П.Д. Біленчука, І.О. Возгріна, І.П. Герасимова, В.Г. Гончаренка, І.В. Гори, Л.Я. Драпкіна, А.В. Крилова, В.С. Кузьмічова, В.О. Образцова, Г.І. Прокопенка, І.В. Строкова, П.В. Цимбала, В.І. Шиканова, М.Г. Шурухнова, М.П. Яблокова та ін. Однак аналіз наукових робіт показує, що у цілому зазначена проблема розроблена недостатньо. Багато аспектів досліджувалось фрагментарно. Так, досить часто можливості використання ЗМІ під час розслідування злочинів у роботах учених-криміналістів зводяться лише до залучення громадськості. Багато питань залишилось поза увагою вчених. Це стосується, насамперед, розуміння невід ємності впливу інформаційних чинників на діяльність правоохоронних органів загалом і досудового слідства зокрема, тенденцій щодо активного використання ЗМІ кримінальними структурами для вчинення злочинів, напрямів використання ЗМІ при розслідуванні злочинів, змісту тактико-криміналістичних аспектів інформаційного супроводження розслідування злочинів. Низка питань зазначеної наукової проблеми залишається дискусійною, а окремі з них не висвітлюються навіть у постановочному плані. Такий стан теоретичної розробки проблеми відображається на практичній діяльності органів досудового слідства, спричиняє непорозуміння, а подекуди й конфлікти між правоохоронцями та працівниками ЗМІ з питань інформаційного висвітлення процесу та результатів досудового розслідування. Необхідність поглибленого вивчення питань використання ЗМІ при розслідуванні злочинів обумовили вибір теми дисертації.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України 21 лютого 2001 р. Робота виконана у межах теми “Використання засобів високих технологій та засобів масової інформації в розкритті злочинів та розшуку злочинців” відповідно до тематики пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення й впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 2009 рр., затвердженої наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є створення криміналістичної концепції використання ЗМІ при розслідуванні злочинів, побудови на цій основі практичних рекомендацій не лише за умов сприяння, а також і протидії вказаних систем на стадії досудового слідства.
Для досягнення вказаної мети було поставлено такі завдання: 1) визначити поняття, загальні засади діяльності ЗМІ та можливості їх використання для протидії сучасним проявам злочинності; 2) проаналізувати вітчизняне законодавство, що стосується спільної діяльності ЗМІ, органів дізнання та досудового слідства, провести порівняльний аналіз із відповідними положеннями інших держав і обгрунтувати напрямки його вдосконалення; 3) вивчити сучасний стан використання органами дізнання та досудового слідства можливостей ЗМІ; 4) сформулювати обгрунтовані пропозиції щодо нових напрямків використання ЗМІ при розслідуванні злочинів; 5) сформулювати пропозиції стосовно тактичних засобів використання повідомлень ЗМІ при розслідуванні злочинів; 6) визначити проблемні аспекти у висвітленні діяльності органів дізнання та досудового слідства, обгрунтувати пропозиції щодо їх вирішення.
Об єкт і предмет дослідження. Об єктом дослідження є відносини, що включають теоретичні та практичні аспекти використання органами досудового слідства ЗМІ при розслідуванні злочинів.
Предметом дослідження є особливості правового і тактико-криміналістичного забезпечення використання органами досудового слідства ЗМІ при розслідуванні злочинів, які визначені завданнями дослідження.
Методи дослідження. У процесі дослідження були застосовані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: структурно-функціональний аналіз, історико-правовий метод, системний аналіз матеріалів ЗМІ, формально-юридичний метод, порівняльно-правовий метод, анкетування. Застосування методу структурно-функціонального аналізу дозволило сформувати уяву про ЗМІ як багатоаспектне, системне явище, що має різноманітні прояви, визначити його соціальну обумовленість, закономірності та тенденції розвитку, вплив на різні соціальні сфери, в тому числі й кримінальне судочинство. Застосування історико-правового методу до аналізу взаємодії двох систем сприяло пошуку та визначенню напрямків використання правоохоронними органами можливостей ЗМІ. Системний аналіз матеріалів різних ЗМІ використовувався для визначення стану діяльності правоохоронних органів з інформаційного супроводження розслідування кримінальних справ, сприяв виявленню недоліків вітчизняного законодавства, практики його застосування та опрацюванню пропозицій щодо їх удосконалення. Формально-юридичний метод забезпечив дослідження змісту та структури правових норм, які регулюють можливості використання ЗМІ при розслідуванні злочинів. Порівняльно-правовий метод використовувався при дослідженні законодавства інших країн, яке регулює використання ЗМІ у сфері кримінального судочинства.
При підготовці дисертації вивчені публікації з галузей кримінального процесу, криміналістики, кримінології, теорії оперативно-розшукової діяльності, інформаційного права, присвячені досліджуваній проблемі, а також роботи з філософії, соціології, теорії комунікації, журналістики, соціальної психології. Емпіричну базу дослідження склали статистичні дані, отримані при анкетуванні слідчих органів внутрішніх справ (загальною кількістю 186 осіб), результати соціологічних досліджень державних та громадських організацій. При аналізі матеріалів практики використано особистий досвід роботи автора на посаді слідчого органів внутрішніх справ, а також стажування у Департаменті зв язків з громадськістю МВС України.
Протягом 2001 2004 рр. вивчались матеріали газет “Голос України”, “Урядовий кур єр”, “Дзеркало тижня”, “Сегодня”, “Факты и комментарии”, “День”, “Робітнича газета”, “Іменем закону”, “Вечірній Київ”, “Україна молода”, “Вечерние Вести”, “Киевские ведомости”, “Столичные новости” та інших. У вибірку були включені газети, які різняться за сферою поширення, аудиторією, політичним спрямуванням, обсягом та іншими параметрами. Протягом цього періоду також вивчались сайти інтернет-видань “Vlasti.net”, “ProUA”, “Версии.com” Фабрика аналитики”, “Майдан-ІНФОРМ”, “Українська правда”, “Украина криминальная”, “ForUm”та інші.
Нормативну основу дослідження складають Конституція України, законодавчі та підзаконні (відомчі) нормативні акти, які регулюють діяльність ЗМІ та правоохоронних органів, а також міжнародні нормативно-правові акти та рішення Європейського Суду з прав людини.
Наукова новизна дисертаційного дослідження. Дисертація являє собою комплексний аналіз теоретичних та практичних засад використання ЗМІ у діяльності органів досудового слідства. Вперше робиться спроба у криміналістиці обґрунтувати та розкрити об єктивну необхідність використання ЗМІ при розслідуванні злочинів. У дисертації висунуто й обгрунтовано ряд нових теоретичних та прикладних положень та висновків:
1. Науково обгрунтовано положення про те, що необхідною умовою розвитку демократії є висвітлення ЗМІ діяльності правоохоронних органів. Дано авторське визначення поняття взаємодії органів досудового слідства та установ ЗМІ. Розвинуті положення щодо подальшого вдосконалення чинного законодавства України, яке регулює використання ЗМІ при розслідуванні злочинів.
2. Проаналізовано стан наукових даних щодо напрямків використання ЗМІ при розслідуванні злочинів. Визначено, що сучасний рівень використання ЗМІ в розслідуванні злочинів в основному зорієнтований на ті форми, які були напрацьовані ще за часів СРСР. Науково обгрунтовано висновок про те, що розвиток інформаційних технологій впливає і на розвиток злочинних проявів, а тому потребує нових нетрадиційних форм реагування.
3. Розвинені положення щодо можливостей використання ЗМІ для протидії діяльності органів досудового слідства. Обгрунтовано необхідність інформаційного супроводження розслідування кримінальних справ, коли здійснюється або очікується тиск на слідчого з боку незацікавлених у результатах розслідування осіб, у тому числі з використанням ЗМІ. Зроблено висновок про необхідність відповідної підготовки слідчих.
4. Обгрунтовано положення щодо необхідності розробки тактичних засад використання повідомлень ЗМІ при розслідуванні злочинів. Уперше у вітчизняній науці запропоновано систему таких тактичних прийомів. Визначено зміст кожного з них. Обгрунтовано можливості використання повідомлень ЗМІ у складі тактичних операцій.
5. Розвинені положення щодо критеріїв допустимості використання повідомлень ЗМІ для висвітлення результатів розслідування злочинів. Зроблено висновок, що єдиного розуміння й поняття таких критеріїв у співробітників правоохоронних органів та працівників ЗМІ немає. Обгрунтовано позицію та розроблено рекомендації стосовно можливості використання ЗМІ для виявлення злочинів та затримання осіб, які їх вчинили.
Теоретичне та практичне значення дослідження. Теоретична значимість дослідження, висновків і пропозицій полягає в тому, що завдяки використанню ЗМІ органи досудового слідства можуть: підвищувати результативність процесуальних, правовиховних, профілактичних та інших напрямків своєї діяльності; оптимально вирішувати слідчі завдання, формувати адекватну суспільну думку про діяльність зазначених органів; укріплювати їх зв язки з населенням; ефективно й раціонально застосовувати свої інтелектуальні та матеріальні можливості.
Практичне значення одержаних дисертантом результатів полягає у тому, що сформульовані у роботі положення та висновки можуть бути використані: 1) для подальшого розвитку теоретичних положень криміналістичної тактики; 2) для розробки та здійснення всебічних заходів щодо удосконалення діяльності органів досудового слідства; 3) для подальшого розвитку досліджень проблем інформаційного забезпечення слідчої діяльності; 4) для вдосконалення системи професійної підготовки юридичних кадрів; 5) при викладанні та вивченні курсів криміналістики, кримінального процесу, кримінології, теорії оперативно-розшукової діяльності, інформаційного права; 6) при підготовці окремих навчальних курсів, підручників, навчальних посібників із зазначених дисциплін; 7) для підвищення правового рівня слідчих та працівників ЗМІ.
Результати дослідження використані при підготовці підручника з криміналістики (2001 р.), враховані при доопрацюванні проекту закону “Про моніторинг телекомунікацій” (зареєстрований у Верховній Раді України 7 серпня 2003 р. № 4042), впроваджені у діяльність Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України, Державного комітету телебачення та радіомовлення України. Зазначені факти реалізації висновків та рекомендацій автора підтверджені відповідними актами та іншими документами.
За час стажування у Департаменті зв язків з громадськістю МВС України автором підготовлені дві доповідні записки щодо вдосконалення висвітлення результатів діяльності органів досудового слідства.
Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені автором особисто. У співавторстві опубліковано одну наукову статтю, в якій дисертанту належать пропозиції щодо виявлення таємних комунікацій членів терористичних організацій, розробки та реалізації програм антитерористичної діяльності. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам статті, у дисертації не використовуються. Висновки та положення дисертації носять повністю самостійний характер.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження оприлюднені, зокрема, на:
міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми вдосконалення законодавства та практика його застосування з урахуванням прогнозу злочинності” (Луганськ, 20-21 травня 1999 р.), “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (Київ, березень 2001 р.), “Україна: шляхами віків” (Київ, травень 2002 р.), “Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (Ірпінь, 16 квітня 2004 р.), “Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності” (Київ, 20-21 квітня 2004 р.), “Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 30 червня - 1 липня 2004 р.);
загальноукраїнських науково-практичних конференціях: “Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні” (Київ, 8-10 жовтня 2001 р.), “Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах” (Київ, 25 квітня 2002 р.), “Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, 15-16 квітня 2004 р.), “Юридичні читання молодих вчених” (Київ, 23-24 квітня 2004 р.), “Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю” (Донецьк, 30 квітня 2004 р.), “Актуальні проблеми розвитку та модернізації податкових і інших правоохоронних органів України у ХХІ столітті”(Ірпінь, 26 травня 2004 р.), “Правова система України: сучасний стан та перспективи розвитку” (Рівне, 9 червня 2004 року);
круглих столах “Особливості розслідування злочинів, скоєних транснаціональними злочинними формуваннями” (Київ, 25 грудня 2003 р.), “Проблеми розкриття та розслідування злочинів, пов язаних з торгівлею людьми” (Київ, 27 січня 2005 р.);
міжнародному науково-практичному семінарі “Безпека в Причорноморському регіоні: загрози та протидія” (Одеса, 8 квітня 2004 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у 23 публікаціях, в тому числі у 1 підручнику, 12 наукових статтях у фахових виданнях, статтях в інших наукових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, які поділені на 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (335 найменувань), 12 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 238 сторінок, із яких основного тексту – 186 сторінок.
| 
