|
Актуальність теми. Суспільно-політична та духовна дійсність сучасної України характеризується підвищенням соціальної значущості політико-правової теорії, яка сприяє визначенню пріоритетів економічного, соціального і культурного розвитку суспільства. Сьогодні, коли формування якісно нової політичної системи України стає все більш очевидним, слід пам ятати, що цей процес є складним і довготривалим, що на нього впливають багато чинників. Становлення та розвиток політичної системи постійно супроводжується вдосконаленням і реформуванням. Перш за все це стосується держави. З огляду на це, природним є звернення до ідей політико-правових мислителів, які свого часу вирішували питання, що є актуальними і важливими для нас зараз. У дусі демократичних перетворень, що відбуваються в Україні, актуальними й вагомими виявилися ідеї Джона Стюарта Мілля (1806–1873), видатного англійського філософа і правознавця, визнаного на Заході родоначальника Європейського парламентаризму, вчення якого мало вирішальне значення для практики формування ліберальних цінностей, громадянського суспільства, правової держави на Заході. Зокрема, мова йде про такі фундаментальні проблеми, як пріоритет ліберальних цінностей, форма держави, формування інституту прав і свобод індивіда тощо.
Пізнання політико-правової частини інтелектуальної спадщини Дж.Ст. Мілля є особливо важливим сьогодні, коли держава і суспільство стали перед вибором шляхів свого співіснування в умовах процесів глобалізації сучасного світу, коли всебічне вивчення держави і права вимагає привнесення в них філософської, соціологічної і етичної складових, ставить питання про співвідношення свободи особистості і влади в державі. Відродження політико-правової думки сприяє світоглядно-методологічному забезпеченню юридичної науки, стає важливою передумовою цілеспрямованого формування правової культури особистості, суспільства, побудови правової держави.
У дослідженні використовувався методологічний потенціал праць вітчизняних і зарубіжних теоретиків і філософів права: Дж. Актона, Е. Берка, Л. Гумпловича, О. Конта, В.Я. Любашица, Дж. Роулза, А. Токвіля, В.К. Шрейбера, П.Д. Юркевича та інших, на творчість яких орієнтувався Дж.Ст. Мілль, або які самі досліджували окремі аспекти його наукової діяльності, у тому числі філософські погляди. При цьому увагу зосереджено саме на політико-правовій теорії мислителя. Такій підхід дав можливість дослідити політико-правову концепцію Дж.Ст. Мілля паралельно з філософським аналізом соціальних подій, в ході яких вчений визначив і сформулював свою позицію щодо проблем держави і права та перспектив їх розвитку. Сучасні вчені Л.В. Єпіна, О.Ю. Малинова, В.С. Нерсесянц, О. Прозорова, М.М. Рождественській, М.І. Романова та інші у своїх працях торкались окремих аспектів політико-правової теорії Дж.Ст. Мілля. Так, О. Прозорова подавала загальну характеристику політико-правових поглядів мислителя. В.С. Нерсесянц звертався до питань представницького правління та демократії у концепції Дж.Ст. Мілля. Л.В. Єпіна аналізувала вплив творчості англійського вченого на російську соціалістичну думку. Філософсько-правові та суспільно-економічні погляди Дж.Ст. Мілля були розвинені О.Ю. Малиновою, М.І. Романовою та М.М. Рождественським. Аналіз праць зазначених авторів надав можливість визначити ступінь досліджуваності проблеми, якій присвячена дисертація, окреслити коло питань, що потребують подальшого наукового опрацювання, а також ті питання, які в загалі не були предметом спеціальних наукових досліджень. Відсутність наукових розробок з ряду питань, що розглядаються в дисертації, ускладнює розв язання ряду теоретичних і практичних завдань сучасної юридичної науки і політико-правовій практики розбудови соціальної держави. Отже, можна констатувати нагальність потреби та можливість дослідження політико-правової концепції Дж.Ст. Мілля, усвідомлення значущості класичних учень про право і державу минулого для сучасності.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної програми Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Робота виконувалась у межах планової теми відділу теорії держави і права «Теоретико-методологічні основи розвитку правової системи України» (номер державної реєстрації 0102U001597).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в дослідженні політико-правового вчення Дж.Ст. Мілля: у теоретико-правовому аналізі і критичній оцінці піднятих ним проблем держави і права, зокрема форми державного правління; у відтворенні ідей Дж.Ст. Мілля у сучасній державно-правовій практиці України.
Досягнення поставленої мети пов язується з вирішенням наступних завдань:
розкрити підґрунтя і закономірності ґенези та еволюції державно-правових поглядів Дж.Ст. Мілля;
провести аналіз державно-правового аспекту інтелектуальної спадщини Дж.Ст. Мілля, а саме: дослідити проблеми форми держави, визначити цінності ліберальної і демократичної доктрин у вченні мислителя;
проаналізувати взаємозв язок природного і позитивного права у праворозумінні Дж.Ст. Мілля;
дослідити основні категорії, які складають ліберальну доктрину вченого у взаємозв язку і за пріоритетністю понять в ланцюгу «індивід – суспільство – держава»;
проаналізувати роль держави, її функції та завдання у сфері регулювання суспільних відносин;
визначити ієрархію правових цінностей, що складають свободу громадянську та політичну;
дослідити характер та особливості виборчої системи, запропонованої Дж.Ст. Міллем;
дати оцінку інтелектуально-правовій спадщині Дж.Ст. Мілля в контексті сьогодення, зокрема, визначити значимість його наукових розробок для сучасної юридичної науки, політико-правової практики, право- і державотворення.
Об єктом дослідження є політико-правова концепція Джона Стюарта Мілля. Предметом дослідження є теоретико-методологічні положення і концептуальні підходи Дж.Ст. Мілля до проблем держави і права, їх врахування у процесі розбудови української демократичної, соціальної, правової держави.
Методи дослідження. Для одержання достовірних наукових результатів в дисертації застосовувалася система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів. Основні політико-правові категорії, які було використано дисертантом розглядались у взаємозв язку і взаємодії з соціальними явищами. Об єкт дослідження розглядався у динаміці з урахуванням процесів його виникнення, розвитку та перспектив використання. Враховуючи історико-філософську і філософсько-правову спрямованість наукових інтересів Дж.Ст. Мілля, в першу чергу, застосовувався діалектичний метод. При цьому використовувались філософські категорії: «наявне – сутнє», «абстрактне – конкретне», «сутність - існування» тощо. Системний метод дав можливість провести комплексне дослідження політико-правових поглядів Дж.Ст. Мілля та одержати системне бачення доктрини вченого. Компаративний (порівняльно-концептуальний) аналіз дозволив осягнути різноманітність проявів предмета дослідження, уникнути однобічності та фрагментарності в його усвідомленні, простежити послідовність викладу ідей про право і державу. Завдяки цьому методу проаналізовано тлумачення категорій «індивід», «держава», «суспільство» у працях Дж.Ст. Мілля, розміщено вказані компоненти за їх пріоритетністю.
Метод синтезу використовувався при поєднанні досліджених політико-правових ідей та поглядів Дж.Ст. Мілля, що були виокремлені в процесі аналізу всієї творчої спадщини мислителя. Це дозволило пізнати предмет дослідження загалом, отримати достовірні відомості про зв язки його елементів та ознак. Історичний метод дав можливість не лише пояснити виникнення та еволюцію політико-правових поглядів Дж.Ст. Мілля в умовах певної історичної епохи, але й розкрити об єктивні закономірності їх подальшого втілення. Поєднання історичного і логічного в конкретно-історичному методі дозволяє не тільки пізнати хронологічні межі та стадії розвитку політико-правового вчення Дж.Ст. Мілля, але й простежити шляхи його формування на фоні конкретної соціально-політичної дійсності. Необхідною вимогою дослідження історії ідей в галузі теорії держави і права є коректне їх тлумачення. Тут існує певна методологічна проблема, пов язана з історичною залежністю їх змісту: неприпустимо беззастережно екстраполірувати категорії, які виникли у другій половині ХIХ ст. – на початку ХХI ст. або навпаки. Завдяки принципу історизму зрозумілими стають межі тієї чи іншої модифікації змісту категорій, особливо ключових, з тим, щоб уникнути механічного запозичення накопиченого колись досвіду у вирішенні сучасних проблем. Відкидаючи крайнощі архаїзації або модернізації ідей і концепцій минулого, історичний підхід дозволяє виявити в них як історично скороминуще, написане на злобу дня, таке, що втратило теоретичну цінність, так і вічне, актуальне завжди і всюди. Структурно-функціональний підхід надав можливість відтворити сукупність ідей мислителя з конкретних проблем права і держави, структурувати їх у взаємозв язку, з урахуванням властивостей системності і функціональних залежностей досліджуваного матеріалу. За допомогою такого метода як формально-юридичний, в дисертації проаналізовано думки видатних учених ХIХ ст. з приводу форми держави, функцій ліберальної держави, змісту понять «індивід», «суспільство» і «держава».
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше у вітчизняній політико-правовій літературі на монографічному рівні комплексно досліджено погляди Дж.Ст. Мілля стосовно права і держави в контексті сучасності.
Наукову новизну основних положень дисертації та особистий внесок автора у дослідження проблеми становлять наступні висновки, положення та рекомендації:
доведено, що формування світогляду Дж.Ст. Мілля відбувалося під впливом широкого спектру наукових шкіл, політичних та ідеологічних течій XIX ст., а саме утилітаризму, емпіризму, позитивізму, лібералізму та історичної школи. Особливістю наукових здобутків Дж.Ст. Мілля став «синкретизм» - сплав різних ідей та теорій. вперше доведено, що вчення Дж.Ст. Мілля належить до соціально-природничої течії у праві. Мислитель акцентував увагу на історико-причинному зв язку подій минулого з нинішнім і майбутнім, заперечував позитивну сутність форми держави і права, надавав пріоритет природним і психологічним факторам у функціонуванні держави і суспільства, поєднував принципи позитивного і природного права.
вперше розкрито сутність таких категорій в теорії Дж.Ст. Мілля як «індивід», «суспільство» і «держава»: де «індивід» – це автономна особистість, що має всі невід ємні права, але водночас це особистість і соціальна, яка за певних обставин приймає рішення з урахуванням інтересів суспільства (ставить інтереси суспільства вище за свої); «держава» – інструмент, який служить для самовдосконалення народу; «суспільство» – ціла цивілізація, побудована з урахуванням природних і психологічних факторів, пріоритету прав і свобод індивіда.
досліджено сутність поняття «демократія» у творчості англійського ученого крізь призму конструкції та призначення форми держави. Доведено, що демократію Дж.Ст. Мілль розглядав як принцип побудови органів державної влади, а не як одну із складових форми держави. Найвище втілення демократії для нього полягає в народному контролі за діяльністю законодавчих зборів.
визначено як позитивні, так і негативні сторони представницького правління, - кращої форми правління за Дж.Ст. Міллем. Прагнучи збалансувати діяльність нижньої і верхньої палат парламенту, вчений виходив з того, що представник (тобто звичайний індивід) не може мати достатні знання для управління державою, що державою повинні керувати люди спеціально для цього підготовлені. На цьому базувалась його ідея всеохоплюючого представництва.
обґрунтовано положення, що в ієрархічній послідовності основних загальнолюдських цінностей, а саме свободи і прогресу, Дж.Ст. Мілль, виходячи з необхідності збереження та розвитку цивілізації, ставив на перше місце прогрес, жертвуючи заради цього всіма благами, які дає свобода, як громадянська, так і політична.
розкрито характерні риси виборчої системи, запропонованої Дж.Ст. Міллем, головними ознаками якої є: повна загальна рівноправність, відкриті безцензурні вибори, пропорційне розподілення голосів.
доведено, що Дж.Ст. Мілль прагнув сформувати теорію соціальної держави, в якій утвердження природних прав індивіда на життя, честь і гідні умови існування є найголовнішим напрямом розвитку. Мислитель вперше надавав судовій гілці влади пріоритет у захисті прав і свобод індивіда, тим самим давав підстави називати демократію, в його розумінні, судовою.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і положення дисертації сприятимуть подальшому розвитку юридичної науки, перш за все теорії та історії держави і права, історії політичних і правових вчень. Дослідження проблем права і держави у творчій спадщині Дж.Ст. Мілля в їх теоретико-методологічній і концептуальній своєрідності заповнює прогалину у вивченні світової політико-правової думки, дає можливість використовувати актуальні і нині ідеї мислення у практиці побудови правової, соціальної держави. Виявлення особливостей поглядів Дж.Ст. Мілля та їх порівняння з концепціями сучасних вчених дозволяє використовувати зібраний і синтезований матеріал для рекомендацій, спрямованих на поєднання соціально-політичного і духовного розвитку особистості, охорони її прав і свобод; на підвищення ефективності виконання державою своїх функцій, що сприяють реалізації принципу демократичної побудови органів влади і закріпленню парламентаризму, як форми правління. Сформульовані в дисертації висновки можуть бути використані в процесі вдосконалення національного законодавства відповідно до норм високої моралі. Результати дослідження можуть також застосовуватись у процесі викладання курсів: «Історія вчень про державу і право», «Філософія права», «Загальна теорія права і держави», «Державне будівництво» у вищих закладах освіти, а також при підготовці відповідних підручників та навчальних посібників.
Всі отримані в ході дослідження даної теми висновки, положення і рекомендації є особистим досягненням автора дисертації. Всі публікації дисертанта виконано ним особисто, без співавторів. В процесі дослідження використовувались праці багатьох вітчизняних та закордонних учених, на які було зроблено посилання.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалось на засіданні відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Окремі положення, висновки і рекомендації дисертації доповідались і обговорювались на міжнародної і всеукраїнської наукових конференціях: «Нове карно-процесуальне законодавство і задача юридичної підготовки кадрів ОВС України» (30–31 травня 2002 р., м. Луганськ; тези опубліковано); «Ідея правової держави: історія і сучасність» (22–23 квітня 2003 р., м. Луганськ; тези опубліковано).
Крім того, основні теоретичні положення дисертації викладено у 4 статтях, опублікованих у фахових юридичних виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура роботи. Структура дисертації обумовлена предметом, завданнями та логікою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаних джерел (148 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 183 сторінки, з них 13 сторінок - список використаних джерел.
| 
