|
Актуальність теми дослідження. Конституція України закріпила право кожного на підприємницьку діяльність, як найважливіше право людини і громадянина, право на діяль-ність, не заборонену законом. У свою чергу держава забезпечує захист конкуренції у цій сфері діяльності, виключно законами визначає гарантії та правові основи підприємницької діяльності в Україні [1, Ст. 42].
В умовах подальшого формування ринкової економіки держави відповідно продов-жує розвиватися і підприємницька діяльність. Але ефективність її здійснення досить часто залежить не тільки від здібностей та фінансових можливостей підприємців, а й від ефекти-вності діяльності органів законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів, від належного зако-нодавчого та нормативно-правового забезпечення діяльності посередницьких підприємств.
Сучасний стан ринкової трансформації економіки України передбачає, насамперед, подальшу розбудову таких елементів економічної системи, які, з одного боку, здатні забез-печувати рівні умови для здійснення господарської діяльності для усіх суб єктів господа-рювання, а з іншого – виступають інструментами державного впливу на загальну ситуацію в економіці держави.
Це повною мірою стосується посередницької діяльності щодо надання послуг по де-кларуванню товарів і транспортних засобів та перевезенню товарів, що переміщуються че-рез митний кордон України або перебувають під митним контролем.
Державне регулювання підприємницької діяльності в Україні забезпечується за до-помогою спеціального державно-правового механізму, зазначає В.К. Колпаков, складовими якого є: по-перше, організаційно-структурні формування в особі виконавчо-розпорядчих органів держави і місцевого самоврядування, що наділені управлінськими повноваженнями у сфері підприємництва. По-друге, адміністративно-правові засоби впливу на відносини, що складаються в даній сфері. Це, перш за все, акти управління, призначені врегулювати відносини в сфері підприємницької діяльності [142, с. 637].
Інститут посередницької діяльності щодо надання послуг з декларування та переве-зення товарів, що переміщуються через митний кордон України або перебувають під мит-ним контролем, формувався на основі тієї нормативно-правової бази, яка залишилася у спадок від радянських часів, коли питання про регулювання посередницької діяльності в митній сфері державою не ставилося і практично не вирішувалося. Це стало причиною де-що невпорядкованого, “хаотичного” прийняття нормативно-правових актів, що регулюють зазначену діяльність в митній сфері.
На сьогодні правове регулювання посередницької діяльності в митній сфері будується на принципах виключної юрисдикції України на її митній території; виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи; законності; системності; ефектив-ності; додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб; гласності та прозорості.
Чітка та системна регламентація посередницької діяльності дасть можливість уникну-ти суперечок та непорозумінь між посадовими особами митних органів, з одного боку, та суб єктами підприємницької діяльності й громадянами з іншого щодо правомірностей мит-них правовідносин.
Практика правового регулювання посередницької діяльності вказує на необхідність глибокого вивчення і всебічного врахування всього нового, що відбувається в сьогоденній діяльності як в нашій державі, так і за її межами. Це повною мірою стосується і організа-ційно-правових засад посередницької діяльності в митній сфері взагалі, так і діяльності ми-тного брокера та митного перевізника зокрема. Але при цьому не можна, як показує прак-тика, механічно переносити зарубіжний досвід такої роботи в діяльність державних органів України. Необхідно, як стверджують фахівці, не лише враховувати позитивні аспекти, а й негативні наслідки правового регулювання подібних процесів, що мають місце в діяльності зарубіжних країн.
Перебудова організаційно-правових засад діяльності державного апарату, органів ви-конавчої влади на місцях, як складова адміністративної реформи в Україні, обумовлює не-обхідність значною мірою підвищити ефективність діяльності митних органів у сфері кон-тролю за переміщенням товарів та транспортних засобів через митний кордон України, за-безпечити їх кваліфікованими кадрами, здатними працювати професійно, грамотно, чесно, прозоро.
Як зазначалося, будь-який суб єкт господарської діяльності функціонує у відповідно-му правовому середовищі, яке формується на основі законодавчої бази держави.
Економічні можливості посередницьких підприємств, що здійснюють свою діяльність у митній сфері, обмежені відповідними правами та обов язками, які встановлюються орга-нами державного управління. Це дає змогу в певній мірі упорядкувати складну систему взаємодії різних видів діяльності в митній сфері. При цьому, основне завдання полягає у створенні сприятливих умов для реалізації економічних та фінансових інтересів суб єктів господарської посередницької діяльності.
Посередницька діяльність у митній сфері здійснюється при наявності відповідної лі-цензії, виданої Державною митною службою України. Введення та нормативне закріплення ліцензування зазначеної діяльності зумовлено, на наш погляд, змінами в характері впливу держави на суспільні відносини, що складаються в сфері економіки і соціального розвитку суспільства. Проникаючи не лише у сферу виробничої діяльності, але також і в соціальну сферу, воно дає можливість дотримуватися балансів інтересів споживачів, підприємців і інших суб єктів – з одного боку, і держави, в особі митних органів у нашому випадку, – з іншого.
Проблеми організації та удосконалення посередницької господарської діяльності з точки зору адміністративно-правової науки, теорії управління досліджували такі науковці, як В.Б. Авер янов, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, В.М. Горшенєва, І.П. Голосніченко, Л.В. Ко-валь, В.В. Копейчиков. Окремі питання, що відносяться до посередницької підприємниць-кої діяльності в митній сфері (як у загально-теоретичному, так і галузевому аспектах) знайшли своє відображення в працях Б.М. Габричидзе, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, А.Н. Козиріна, Т.В. Корнєвої, С.І. Пахомова, К.К. Сандровського, С.С. Терещенка, Р.Б. Шишки та інших.
Окремим аспектам посередницької діяльності в митній сфері приділяли увагу в своїх дослідженнях І. Безкоровайна, Н. Білоусова, В. Богатов, І. Бондаренко, Н. Гончарова, А. Джабраілов, О. Ланко, О. Спіцин, О. Чигак та інші. Так, І. Безкоровайна досліджує догові-рну сторону взаємовідносин митних органів з митними посередниками, І. Бондаренко – аналізує чинне й перспективне законодавство, що регулює посередництво в галузі митних правовідносин, Н. Гончарова розглядає правові аспекти добровільного представництва в митній галузі, О. Ланко – загальні питання здійснення посередництва в митній сфері тощо.
Однак нині залишається ще багато дискусійних та практично невирішених питань, що стосуються окремих аспектів посередництва в митній сфері, його правового регулювання.
Не применшуючи ролі і значимості доробку зазначених науковців, необхідно визнати, що в Україні на цей час відсутні спеціальні монографічні дослідження організаційно-правових засад провадження посередницької діяльності митного брокера та митного пере-візника.
Таким чином, недостатня теоретична розробленість обраної теми, її теоретична, при-кладна і практична значимість та актуальність зумовлюють потребу в проведенні її поглиб-леного дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено згідно з планами наукових досліджень Державної митної служби України. Тема затвердже-на вченою радою Національної академії державної податкової служби України 17 березня 2004 року, протокол № 7.
Робота виконана в контексті заходів щодо реалізації Концепції з адміністративної ре-форми, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98 [45].
Крім того, цей напрямок дослідження відповідає основним засадам державної регуля-торної політики у сфері господарської діяльності, затверджений Законом України „Про за-сади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11 вересня 2003 року № 1160-ІV [15]. Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні організаційно-правових засад, юридичної природи, значення та змісту провадження посередницької діяльності митного брокера та митного перевізника в Україні.
Відповідно до поставленої мети, завданням дослідження є:
- аналіз юридичної природи посередницької діяльності;
- теоретико-правовий аналіз організаційно-правових засад діяльності митного брокера та митного перевізника;
- дослідження сутності посередницьких послуг, що надаються митним брокером та митним перевізником;
- визначення ролі та місця митного брокера та митного перевізника при здійсненні митних процедур;
- вироблення конкретних рекомендацій, спрямованих на подальше вдосконалення по-середницької діяльності по декларуванню та перевезенню відповідних товарів, що перемі-щуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем.
Об єктом дослідження є правовідносини, що виникають при провадженні посередни-цької діяльності митного брокера та митного перевізника.
Предметом дослідження є норми права, що регулюють посередницьку діяльність в митній сфері; практика діяльності митних брокерів та митних перевізників стосовно на-дання посередницьких послуг.
Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та з урахуванням специфіки і об єкта дослідження використовувалися наступні методи: діалектичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, формально-догматичний.
Діалектичний метод використовувався для аналізу стану та розвитку посередницької діяльності в митній сфері взагалі, та митних брокерів і митних перевізників зокрема.
Порівняльно-правовий метод дозволив проаналізувати вітчизняне законодавство в за-значеній сфері в порівнянні його з зарубіжним.
Застосування системно-структурного методу надало можливість визначити місце та роль правових приписів, що регулюють процедуру провадження посередницької діяльності митного брокера та митного перевізника.
За допомогою формально-догматичного методу з ясовувався зміст посередницьких послуг в митній сфері.
Зазначені методи застосовувалися не ізольовано, а, відповідно, в поєднанні з іншими.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизня-ній літературі комплексним, монографічним дослідженням організаційно-правових засад провадження посередницької діяльності митного брокера та митного перевізника в Україні.
Дане дослідження обґрунтовує ряд наукових положень та висновків, нових у теорети-чному та практичному аспектах, які виносяться на захист. Результати проведеного дослі-дження сформульовані у таких положеннях:
вперше:
- проаналізовано сутність провадження посередницької діяльності митного брокера та митного перевізника по наданню послуг з декларування товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, або перебувають під митним контролем;
- досліджено та сформульовано особливості правового забезпечення діяльності мит-ного брокера і митного перевізника, детально розкрито його зміст та сформульовано ви-сновок про необхідність вдосконалення нормативно-правових актів, що регламентують процедуру надання посередницьких послуг з декларування та перевезення товарів;
- представлена історична періодизація формування підприємницької діяльності в державі з 1991 року і по теперішній час, визначені основні завдання та значення кожного періоду у становленні інституту посередництва;
- сформульовані напрямки подальшого удосконалення організаційно-правових засад провадження посередницької діяльності при наданні послуг з декларування товарів і транспортних засобів та їх перевезення;
- запропоновано та обґрунтовано необхідність прийняття Закону України „Про управлінські послуги”, який би чітко врегулював критерії віднесення конкретних видів по-середницької діяльності до таких, що потребують дозвільного характеру. Закон дозволить запобігти суб єктивізму при прийнятті рішень, уникнути суперечностей і неузгодженостей між органами виконавчої влади і суб єктами господарювання, що виникають при цьому, а також дозволить визначити вичерпний перелік видів послуг, що можуть надаватись при організації митної справи.
- запропоновано авторське розуміння понять „посередницька діяльність у сфері мит-них правовідносин”, „митні послуги”, „підприємницька діяльність в митній сфері” та „по-середницька діяльність при здійсненні митних процедур”. З нових позицій сформульована юридична оцінка посередницької діяльності при здійсненні митних процедур, її видів та особливостей кожної з них. - запропонована дефініція категорій „митне адміністрування” та „публічно-сервісна діяльність митних органів”. Запровадження вказаних дефініцій усуне неоднозначне тлумачення та змішування понять „митні послуги”, „управлінські послуги митних органів”, „послуги митних посередників”.
Обґрунтовано та запропоновано доповнення до ст. 322 Митного кодексу України „Види стягнень за порушення митних правил” такими видами стягнень як: „призупинення дії ліцензії” та „анулювання ліцензії”, оскільки зазначені заходи адміністративного впливу до порушників митних правил широко застосовуються в практичній діяльності митних ор-ганів та стимулюють підвищення якості надання посередницьких послуг митними броке-рами та митними перевізниками.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що розгля-нуті в ньому положення дозволяють визначити підходи до вирішення як науково-теоретичних, так і практичних організаційно-правових проблем:
– у науково-дослідній сфері – для подальших досліджень організаційно-правових за-сад провадження посередницької діяльності митного брокера та митного перевізника при здійсненні ними митних процедур;
– у правотворчій діяльності – для подальшого вдосконалення законодавчих актів та нормативно-правових документів, що регулюють посередницьку діяльність при здійсненні митної справи в Україні (про що свідчить акт впровадження у законодавчу діяльність про-позицій за результатами дисертаційного дослідження, виданий Комітетом з питань законо-давчого забезпечення правоохоронної діяльності при Верховній Раді України від 19 квітня 2005 року № 06-19/15-550);
– у сфері практичної діяльності митних органів – під час здійснення відповідних мит-них процедур;
– у навчальному процесі – матеріали дослідження можуть бути використані при ви-кладанні дисциплін “Міжнародне митне право”, “Митна справа” та “Митне право Украї-ни”, а також при підготовці відповідних посібників, науково-методичних розробок із за-значених дисциплін (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчаль-ний процес Вінницького соціально-економічного інституту Відкритого міжнародного уні-верситету розвитку людини „Україна” від 1 листопада 2005 року).
Основні положення проведеного дослідження використовуються особисто автором у навчальному процесі при проведенні лекційних та семінарських і практичних занять з кур-су “Митна справа” та “Митне право” у Вінницькому соціально-економічному інституті університету “Україна”, а також при підготовці відповідних навчально-методичних доку-ментів.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації і пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особи-стих досліджень у результаті опрацювання та аналізу відповідних правових актів та науко-вих джерел. Ідеї та розробки, що належать Шкарупі В.К., у співавторстві з яким було під-готовлено наукову статтю, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, на відповідних етапах, не-одноразово обговорювалися на засіданні кафедри адміністративного права та адміністрати-вної діяльності Національної академії Державної податкової служби України, де і виконана робота. Основні положення роботи, теоретичні та практичні висновки оприлюднено на на-укових і науково-практичних конференціях.
Емпіричною базою дисертаційного дослідження стало проведення опитування пра-цівників митної галузі та представників посередницьких структур, що надають відповідні послуги в митній сфері.
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертації знайшли своє відо-браження у п яти наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, та чоти-рьох доповідях, опублікованих за матеріалами конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які охоплю-ють одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 240 найменувань. Повний обсяг дисертації 190 сторінок. Обсяг основного тексту 168 сторінок.
| 
