|
Актуальність теми дослідження. У процесі задоволення своїх економічних інтересів у суб єктів господарських правовідносин виникає необхідність у кооперації, тобто у СД, змістом якої може бути об єднання майна, зусиль, організація співпраці для досягнення певної спільної господарської мети, що не суперечить чинному законодавству. Основною організаційно-правовою формою здійснення СГД є господарський договір. Аналіз чинного законодавства та господарської практики дає підстави стверджувати про наявність істотних недоліків у правовому регулюванні договорів про СГД. Цим зумовлюється необхідність розв язання проблем правового регулювання СГД в Україні. Ефективність ведення СГД серйозно ускладнюється недосконалістю її нормативно-правової регламентації. Незначним є практичне поширення цього виду господарських договорів. З метою подальшого вдосконалення правової регламентації СГД в Україні видається необхідним вироблення нових практичних завдань державної політики в господарській сфері на сучасному етапі. Такими завданнями можуть бути: реструктуризація економіки, стимулювання кооперації та СГД в пріоритетних галузях економіки, що особливо потребують капіталовкладень; мотивація суб єктів господарської діяльності до довгострокових коопераційних зв язків, до здійснення СГД саме у формі простого товариства, з довгостроковим об єднанням вкладів; забезпечення економічної безпеки учасників СГД; залучення зовнішнього капіталу до України при здійсненні СГД за участю іноземних інвесторів тощо. Призначенням державної політики за таких умов має бути наступне винайдення та реалізація оптимальних засобів правового регулювання господарських відносин з СД. Такими засобами можуть бути: вдосконалення господарського законодавства в напрямку його стабілізації; здійснення вичерпного господарсько-правового врегулювання СГД, подальше збалансування та взаємоузгодження господарсько-правового регулювання СГД з цивільним, податковим законодавством та законодавством про бухгалтерський облік; створення відсутнього на сьогодні в законодавстві системного підходу до стимулювання СГД, відпрацювання його ефективних механізмів та правових засобів; виділення приоритетних галузей економіки та заохочення СГД саме у цих галузях тощо. З огляду на зазначене особливої актуальності та науково-практичного значення набуває сьогодні розробка поняття та особливостей СД як господарського зобов язання. В Україні дослідження питань правового регламентування СГД тривалий період здійснювалося лише з позицій приватно – правового регулювання. Масштабні економічні реформи виявили неприйнятність існуючих підходів до СГД, заснованих на ізольованому одногалузевому дослідженні проблем, що не враховують їх комплексної, системної міжгалузевої природи правового регулювання. Потреба у проведенні взаємоузгодження чинного законодавства обумовлюється специфікою господарського права як комплексної галузі права. Актуальність даної теми зумовлюється також недостатнім рівнем науково-теоретичної розробки проблем, пов язаних із господарсько-правовим регулюванням СД в Україні. Так, науково – теоретична розробка даної проблематики з цивільно-правової точки зору здійснюється такими науковцями, як: О.В.Дзера, А.С.Довгерт, В.В.Луць, А.І.Масляєв, І.А.Масляєв, С.Ю.Погуляєв та ін. Однак, в Україні практично відсутня комплексна розробка даної проблематики з точки зору господарського права (як науково - теоретична, так і прикладна). На сьогодні немає системних теоретичних праць з проблем господарсько-правового регулювання та використання у практичній діяльності договорів про СГД. Єдиною теоретичною вітчизняною монографічною роботою з цієї тематики у господарсько-правовому аспекті є монографія Н.Є.Косач “Правове регулювання спільної господарської діяльності” (2003р.), де: досліджено еволюцію поняття “joint venture” (спільне підприємництво) у правових дослідженнях і законодавстві; проаналізоване законодавство про СГД в Україні, у Російській федерації, у деяких західноєвропейських країнах і Європейському Союзі; показано, яким шляхом доцільно проводити зближення законодавства України з законодавством Європейського Союзу в сфері СГД. Таким чином, у господарсько-правовій літературі дана тема є лише частково дослідженою та розкритою переважно в аспекті права зарубіжних країн та Європейського Союзу, а тому потребує подальшої наукової розробки. У науці господарського права не повною мірою досліджені такі поняття, як: “спільна господарська діяльність”, “договір про спільну господарську діяльність”, “просте товариство”, “припинення спільної господарської діяльності” та ін. На сучасному етапі чітко окреслюється потреба у науковому дослідженні проблемних прикладних аспектів правового регулювання процесу укладення, виконання та припинення договорів про СГД в Україні (форми господарського договору про СД, його державної реєстрації; укладення попереднього договору про СГД; створення “віртуального” (неправосуб єктного) об єднання; правової неврегульованості господарського обігу нематеріальних активів (в т.ч. ділової репутації, ділових зв язків та ін.) як внесків до СГД). Відсутність наукових розробок у даному напрямку перешкоджає ефективному веденню СГД та стримує її розвиток, що негативно відображається на розвиткові ринкових відносин у вітчизняній економіці. Реформа цивільного та господарського законодавства в Україні обумовлює необхідність дослідження окресленої проблематики на рівні вимог нових ЦКУ та ГКУ . Всі існуючі дослідження з даної проблематики, як цивільно-правові, так і господарсько-правові, проводились до вступу в силу нових кодексів, а тому не можуть повною мірою відповідати вимогам сьогодення. Глава 77 “Спільна діяльність” ЦКУ містить ряд новел, спірних формулювань та недосконалих за змістом норм, що потребують додаткового аналізу, тлумачення і засобом яких не може здійснюватися повноцінне правове регулювання СГД, оскільки ними не враховано специфіки здійснення та припинення СГД як особливого виду господарської діяльності та господарського договору. Відсутністю відповідного правового регулювання в межах ГКУ зумовлюється об єктивна потреба доповнення ГКУ окремою главою “Правове регулювання спільної господарської діяльності”, з наступним внесенням змін та доповнень до ЦКУ, приведенням податкового законодавства та законодавства про бухгалтерський облік у відповідність із ГКУ, розмежування в цьому аспекті предметів правового регулювання ЦКУ та ГКУ, розробки відповідних законопроектів про внесення змін і доповнень до ГКУ та ЦКУ. Мета та завдання дослідження. Головною метою роботи є комплексний аналіз правовідносин, що виникають при здійсненні СГД, умов, необхідних для здійснення цієї діяльності, вироблення теоретичних та практичних рекомендацій щодо вдосконалення регулювання СГД в Україні. У зв язку з цим у дослідженні вирішуються наступні завдання: 1) визначити економіко-правову сутність та правову природу відносин, що виникають при здійсненні СГД; 2) сформулювати визначення поняття “спільної господарської діяльності”, дослідити особливості СГД як особливого виду господарської діяльності та господарського договору; 3) дослідити форми здійснення СГД; 4) сформулювати визначення поняття “простого товариства”; 5) визначити види договорів про СГД; 6) дослідити проблемні аспекти укладення, виконання та припинення договорів про СГД; 7) визначити особливості правового регулювання договорів про СГД за участю іноземного інвестора; 8) розробити пропозиції щодо вдосконалення виявлених недоліків правового регулювання СГД за законодавством України.
Предмет і об єкт дослідження. Об єктом дослідження є правове регулювання СГД в Україні. Поза межами дослідження залишились питання правового регулювання СГД за кордоном. Предметом дослідження є поняття СГД за чинним законодавством України та організаційно-правові форми її здійснення суб єктами господарських відносин; поняття та види договору про СГД; проблемні аспекти правового регулювання договорів про СГД за чинним законодавством України. Теоретична і методологічна основа дослідження. Теоретичну основу дослідження склали положення, висновки, наукові результати, що містяться в працях вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як: Г.Є.Авілов, О.А.Беляневич, М.М.Богуславський, О.М.Вінник, Н.І.Гнатюк, Б.В.Деревянко, О.В.Дзера, А.С.Довгерт, Д.В.Дождєв, Г.Л.Знаменський, С.Н.Кацура, В.М.Косак, Н.Є.Косач, М.І.Кулагін, Н.І.Литвиненко, В.В.Луць, В.К.Мамутов, А.І.Масляєв, І.А.Масляєв, К.П.Побєдоносцев, С.Ю.Погуляєв, В.В.Поєдинок, Н.О.Рак, О.Н.Садіков, Н.О.Саніахметова, Є.О.Суханов, О.С.Удовиченко, О.В.Цират, Г.Ф.Шершеневич, І.С.Шишкіна, В.С.Щербина та ін.
Методологічну основу дослідження складає сукупність теоретико-методологічних засобів осягнення суспільних явищ і процесів, що зумовлена метою та особливостями досліджуваної проблематики. Історичний метод було використано при характеристиці історичних витоків правового регулювання СГД та при дослідженні історичного походження сучасних форм її здійснення. Системний підхід було використано у зв язку із тим, що СГД знаходиться у нерозривному зв язку з публічно – правовими відносинами, чим зумовлюється необхідність її комплексного, системного міжгалузевого характеру регулювання та, відповідно, дослідження в рамках господарського права як комплексної, з точки зору законодавства, галузі. Метод узагальнення було використано для формулювання визначень ключових понять на основі виділених та описаних характерних особливостей (ознак). Метод аналізу був використаний для дослідження окремих аспектів правового регулювання СГД в Україні, метод синтезу – для визначення загальних особливостей та тенденцій її правового регулювання, а також для формулювання висновків як синтезу накопиченої в основній частині наукової інформації. При виявленні, аналізі та синтезі правових явищ, відносин, що виникають при здійсненні СГД на основі об єднання (або без об єднання) вкладів та зусиль заради досягнення спільної господарської мети, на рівні причинно-наслідкових зв язків і взаємодій використовувався метод діалектичної логіки, а на рівні нормативних зв язків – метод формальної (елементарної) логіки. Вибір та використання зазначених методів у дисертації має подекуди комбінований характер залежно від вирішення конкретних завдань дослідження. Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна отриманих результатів визначається метою та предметом. В дисертації здійснено комплексний аналіз правовідносин, що виникають при здійсненні СД як виду господарської діяльності. На основі проведеного аналізу запропоновано визначення: “спільної господарської діяльності”, “договору про спільну господарську діяльність”, “договору простого товариства”, “припинення договору про СГД”. Виявлено основні проблеми правового регулювання СГД, чинники, які перешкоджають успішному і ефективному використанню договорів про СГД суб єктами господарювання у їх практичній господарській діяльності. Запропоновано можливі шляхи розв язання зазначених проблем, усунення негативних факторів правового регулювання СГД. Новизна дослідження конкретизується в науково-теоретичних та науково-практичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є наступні. Вперше:
1. З точки зору економіко-правової сутності під “спільною господарською діяльністю” запропоновано розуміти форму співпраці (кооперації), що передбачає об єднання та спільне використання матеріально-фінансових, трудових та/або інших ресурсів партнерів, функціонує як єдиний економічний організм з метою досягнення спільних цілей у різних сферах господарської діяльності, носить демократичний характер та спрямовується на задоволення економічних інтересів її учасників, що беруть активну участь у її здійсненні. До ознак СГД, як специфічного економіко-правового явища, запропоновано відносити наступні: 1) добровільне об єднання власності та зусиль суб єктів господарювання; 2) спільна для всіх учасників господарська мета; 3) демократичний характер об єднання господарюючих суб єктів; 4) спрямованість на задоволення економічних інтересів учасників; 5) активний характер участі, наявність тісної і глибокої взаємодії партнерів у всіх або окремих ланках господарського циклу у формі спільного володіння, використання і розпорядження виділеними ними спеціально для цих цілей ресурсами.
2. З позицій господарсько-правової доктрини дано загальне визначення “спільної господарської діяльності” як діяльності двох та більше суб єктів господарювання, а також негосподарюючих суб єктів – юридичних осіб (як вітчизняних, так і за участю іноземних інвесторів), що може здійснюватися як у формі господарського договору, так і у формі створення самостійного господарюючого або не господарюючого суб єкта – юридичної особи, передбачає наявність у її учасників спільної господарської мети, для досягнення якої вони об єднують свої зусилля та можливі вклади (грошові кошти, матеріальні та нематеріальні активи), спільно діють протягом певного періоду часу, здійснюють координацію своїх спільних дій, беруть участь у розподілі спільно досягнутого результату (як прибутків, так і збитків).
3. Виділено наступні особливості господарського договору про СГД: 1) предмета та мети; 2) спеціального суб єктного складу; 3) застосування спеціальних джерел правового регулювання щодо СГД; 4) існування спеціальної адміністративної процедури набрання договором юридичної сили; 5) періоду (тривалості) часу, протягом якого діє договір про СГД; 6) наявності у змісті договору про СГД особливих, тільки йому властивих, умов. Дано визначення “договору про спільну господарську діяльність” як такого господарсько-правового договору, який укладається між суб єктами господарювання та негосподарюючими суб єктами – юридичними особами, з господарською (комерційною та/або некомерційною) метою, за для досягнення якої вони зобов язуються спільно діяти протягом певного періоду часу на умовах, визначених даним договором.
4. Здійснено поділ договорів про СГД на види: за правовою характеристикою суб єктного складу - на договори про СГД за участю резидентів та за участю іноземного(их) інвестора(ів); за ознакою об єднання вкладів - на договір про СГД у формі простого товариства (тобто з об єднанням вкладів) та договір про СГД без об єднання вкладів.
5. Запропоновано договір про СГД з об єднанням вкладів, тобто “договір простого товариства” визначати як такий господарський договір, який укладається між суб єктами господарювання та негосподарюючими суб єктами – юридичними особами, з господарською (комерційною та/або некомерційною) метою, за для досягнення якої вони зобов язуються об єднати свої вклади та спільно діяти протягом певного періоду часу на умовах, визначених даним договором. До особливостей договору простого товариства віднесено наступні : 1) наявність спільної господарської мети та погодженої учасниками цілі; 2) організаційний характер; 3) тривалий характер.
6. Запропоновано доповнення Розділу VІ. “Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання” ГКУ наступною главою: “Глава... Правове регулювання спільної господарської діяльності”. Розроблено законопроект про внесення змін та доповнень до ГКУ (Додаток №1 до дисертації). 7. З метою оптимізації процедури укладення договорів про СГД запропоновано:
- 1) до істотних умов договору про СГД з об єднанням вкладів (у формі простого товариства) відносити такі: предмет та мета договору, вклади до СГД, спільне майно учасників, права та обов язки сторін за договором, ведення спільних справ учасників, розподіл результатів СГД, термін дії договору, інші істотні умови визначені чинним законодавством для окремих видів договорів простого товариства, або на узгодженні яких наполягає одна зі сторін договору; 2) до істотних умов договору про СГД без об єднання вкладів відносити такі: предмет та мета договору, права та обов язки сторін за договором, ведення спільних справ учасників, розподіл результатів СГД, термін дії договору, інші істотні умови визначені чинним законодавством для окремих видів договорів про СД, або на узгодженні яких наполягає одна зі сторін договору;
- скасувати обов язок суб єктів господарювання реєструвати договір про СГД в органах ДПСУ шляхом внесення змін до чинного законодавства України;
- спростити процедуру державної реєстрації договорів про СГД за участю іноземного інвестора шляхом внесення змін до чинного законодавства України.
8. Запропоновано впровадити в науковий обіг термін “віртуальне” (неправосуб єктне) об єднання”. Сформульовано пов язану з ним проблему правового регулювання, що виникає в процесі здійснення СД суб єктами господарювання, а також визначено її вплив на ефективність практичного здійснення СД в Україні. Запропоновано вирішення даної проблеми господарсько-правовим методом владних приписів, згідно з яким діяльність (поведінка) суб єктів зазначених правовідносин повинна підпорядковуватися обов язковим правилам, визначеним господарським, а не податковим законодавством. 9. Проведено групування вкладів до СГД за наступними видами: 1) грошові кошти; 2) матеріальні активи (в т.ч. оборотні та необоротні матеріальні активи); 3) нематеріальні активи. 10. З метою розв язання ряду проблем правового регулювання, що стосуються ведення бухгалтерського обліку та оподаткування результатів СГД в Україні, запропоновано: 1) здійснити однозначне нормативно-правове закріплення положення про те, що учасники СГД при наявності відповідного волевиявлення мають право (т.б. не зобов язані), вести окремий бухгалтерський облік такої діяльності та складати окремий бухгалтерський баланс; 2) розробити та прийняття окреме Положення (стандарт) бухгалтерського обліку “Спільна діяльність”; 3) розробити та здійснити правову регламентацію методології ведення обліку (як бухгалтерського, так і податкового) операцій за договором про СД у формі простого товариства, учасниками якого є суб єкти підприємницької діяльності – фізичні особи; 4) вдосконалити процедуру оподаткування результатів СГД, в т.ч. шляхом усунення в законодавчому порядку подвійного оподаткування доходів учасників СД – нерезидентів (іноземних інвесторів).
11. Під “припиненням договору про СГД” запропоновано розуміти припинення зусиль учасників (суб єктів господарських правовідносин), спрямованих на виконання визначених договором зобов язань, у зв язку з припиненням строку дії договору, досягненням спільної господарської (комерційної та/або некомерційної) мети, або у зв язку з настанням інших обставин, за яких досягнення спільної господарської мети стало неможливим. Запропоновано також розрізняти безумовне припинення договору про СГД та припинення договору про СГД “під умовою”. Щодо безумовного припинення договору про СГД запропоновано впровадити вичерпний перелік таких випадків шляхом його законодавчого закріплення.
В межах дисертаційного дослідження удосконалено концепцію “розширеного” та “вузького” розуміння сутності договорів про СГД. Сформульовано визначення та виділено ознаки СГД у “вузькому” і “широкому” розумінні. У дисертаційному дослідженні отримали подальший розвиток:
- концепція можливості створення та законодавчого врегулювання “таємних товариств”. Під “таємним” запропоновано розуміти товариство, учасники якого не розкривають його існування третім особам. Відзначено необхідність тлумачення, визначення поняття “третіх осіб”, щодо яких допускатиметься нерозкриття факту існування “таємного товариства”; - концепція розширеного тлумачення поняття “трудової участі” як вкладу до СД. Запропоновано в сучасних умовах у господарсько-правовому аспекті розуміти “трудову участь” не лише як працю персоналу одного з учасників, але і як роботи (послуги), що їх надають треті особи за його рахунок (бухгалтерські, юридичні, рекламні послуги, підготовка проектної документації тощо). Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблені та запропоновані авторкою пропозиції можуть бути використані при роботі над вдосконаленням господарського законодавства На підставі аналізу пропонується внесення змін і доповнень до ГКУ та ЦКУ з подальшим приведенням законодавства про бухгалтерський облік та податкового законодавства у відповідність із вимогами ГКУ. Матеріали дисертації можуть бути також використані при викладанні навчальної дисципліни “Господарське право” та ряду господарсько-правових спецкурсів у вищих навчальних закладах, які здійснюють підготовку спеціалістів господарсько-правової спеціалізації за спеціальністю “правознавство”. Вони можуть бути використані також при підготовці підручників та навчальних посібників.
Водночас окремі сформульовані в роботі положення мають, безумовно, дискусійний характер і можуть стати базою для подальших наукових досліджень в цій галузі. Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на: Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Треті осінні юридичні читання” (Хмельницький, 5-6 листопада 2004р.); Міжнародній науковій конференції (в рамках ІІ читань пам яті В.М.Корецького) “Формування правової системи в Україні на сучасному етапі” (Дніпропетровськ, 21-22 квітня 2005р.); Всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання” (Київ, 18 травня 2005р.).
Публікації. Основні висновки і теоретичні положення роботи знайшли відображення в 11-ти публікаціях (8-ми наукових статтях, опублікованих у спеціалізованих фахових виданнях, та 3-ох тезах виступів на науково-практичних конференціях).
Структура дисертації. Структура роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють 10 підрозділів, висновків та списку використаних джерел.
Повний обсяг дисертації становить 242 сторінки, в тому числі: список використаних джерел (275 назв) - 24 сторінки, додатки - 10 сторінок.
|
