|
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Ефективність правової охорони інтелектуальної власності у будь-якій державі залежить від багатьох чинників. Україна після набуття незалежності у складних умовах створила законодавчу базу у сфері охорони прав на сорти рослин, але цього не достатньо для належної охорони об єктів права інтелектуальної власності. Важливим чинником є діяльності спеціальних державних органів, в тому числі Державної служби з охорони прав на сорти рослин. Наближення законодавчої бази у даній сфері до вимог, прийнятих у світовому товаристві, необхідна передумова вступу України до ЄС.
З моменту прийняття у 2002 році Закону України „Про охорону прав на сорти рослин” у новій редакції, розпочався процес розробки та удосконалення нормативно-правової бази у сфері охорони прав на сорти рослин. Визначальним моментом у здійсненні внутрішньої політики у галузі інтелектуальної власності на сорти рослин, створенні передумов до вступу України в СОТ, став процес утворення КМУ Держсортслужби як урядового органу державного управління у структурі Мінагрополітики України та затвердження Положення про неї. Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин", Україна є членом впливової міжнародної організації – УПОВ, конвенція якої вимагає у статті 30 наявності у Державах – членах Союзу, спеціального компетентного органу. І тому дослідження діяльності такого органу є актуальним на даний час, оскільки його створення передбачено міжнародними зобов язаннями України. В Україні сформована нормативно-правова база у сфері охорони прав на сорти рослин, на основі якої і здійснюється правове регулювання майнових та особистих немайнових відносин, що виникають у зв язку з набуттям, здійсненням та захистом прав на сорти рослин. Проте, з моменту прийняття ЦК та ГК, які вперше на законодавчому рівні врегулювали правовідносини у сфері права інтелектуальної власності на сорти рослин. Ними передбачено виділення сорту рослин як окремого об єкту права інтелектуальної власності. Насьогодні постала потреба у приведенні у відповідність до вказаних кодексів України існуючих нормативно-правових актів у сфері державного управління охороною прав на сорти рослин. Невідповідність норм законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин до норм ЦК викликає значні незручності як для суб єктів права інтелектуальної власності, так і в роботі державних органів, зокрема Держсортслужби, які покликані здійснювати державне управління правом інтелектуальної власності на сорти рослин. Теоретичні розробки в галузі права інтелектуальної власності на сорти рослин за час незалежності не торкнулися сфери діяльності Держсортслужби. В юридичній літературі мають місце погляди фахівців на окремі аспекти правового регулювання сортів рослин, але відсутнє теоретичне осмислення адміністративно-правових та організаційно-управлінських відносин, що виникають у процесі набуття, здійснення та захисті права інтелектуальної власності на сорти рослин, не проведено аналізу деяких проблем як з погляду суб єктів прав на сорти рослин, так і з погляду діяльності державних органів виконавчої влади. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності з Пріоритетними напрямами наукових досліджень Національного аграрного університету в межах державної науково-технічної програми „Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України” та в контексті проведення в нашій державі адміністративно-правової реформи. Тема дисертації безпосередньо пов язана з організаційно-управлінськими аспектами наукової теми „Формування ринкового механізму в аграрному секторі АПК” (номер державної реєстрації 0199U002510)
- Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науковій розробці і формуванні висновків щодо вдосконалення організаційно-правових засад охорони прав на сорти рослин, визначення місця, ролі та завдань держаних органів у сфері охорони прав на сорти рослин, проведення аналізу чинного законодавства з даного питання та розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо удосконалення нормативно-правової бази регулювання правовідносин державного управління у сфері інтелектуальної власності на сорти рослин. Для досягнення цієї мети були визначені наступні завдання: дослідження та аналіз теоретико-правових основ охорони прав на сорти рослин, визначення місця і ролі Держсортслужби в інституті права інтелектуальної власності;
- проведення аналізу адміністративно-юрисдикційних повноважень Держсортслужби та підпорядкованих їй закладів експертизи державної системи охорони прав на сорти рослин при здійсненні державної реєстрації права інтелектуальної власності як виду адміністративного провадження;
- дослідження та проведення аналізу юрисдикційних повноважень Держсортслужби при здійсненні державної реєстрації права інтелектуальної власності на сорти рослин, визначення шляхів їх удосконалення; аналіз чинного законодавства та практики правозастосування органами державної системи охорони прав на сорти рослин, розробка рекомендацій з удосконалення правового регулювання реєстрації та захисту права інтелектуальної власності на сорти рослин; проведення систематизації законодавства України відповідно до компетенції державних органів з охорони прав на сорти рослин;
проведення аналізу національного законодавства та законодавства ЄС з охорони прав на сорти рослин, надання відповідних пропозицій щодо приведення національного законодавства з охорони прав на сорти рослин до вимог законодавства ЄС. Об єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв язку з набуттям, здійсненням та захистом прав на сорти рослин, пов язані із застосуванням норм адміністративного, а також інших галузей права України.
Предмет дослідження - адміністративно-правові й організаційно-управлінські засади державної реєстрації права інтелектуальної власності на сорти рослин в Україні та організація і здійснення Держсортслужбою, Держсортінспекцією контролю за набуттям прав на сорти рослин та реалізацією цих прав. Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання та наукові методи системного, історичного, нормативно-порівняльного, формально-логічного, структурно-функціонального аналізу досліджуваних правових явищ, які дозволили визначити організаційно-правові та організаційно-управлінські засади регулювання правовідносин у сфері охорони прав на сорти рослин, визначити роль та місце Держсортслужби та підпорядкованих їй закладів експертизи державної системи охорони прав на сорти рослин у державному контролі та нагляді за реалізацією норм законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин. Застосування зазначених методів у дисертаційній роботі дозволило авторові також дослідити адміністративно-правові аспекти інституту права інтелектуальної власності на сорти рослин, визначити можливі шляхи вдосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності Держсортслужби у реалізації нею окремих завдань та функцій, передбачених чинним законодавством України.
У дисертаційній роботі використаний особистий досвід роботи автора у відокремленому структурному підрозділі Держсортслужби при Мінагрополітики України в м. Києві, а саме: розробка та погодження проектів актів цивільного законодавства із зацікавленими міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, реєстрація в Міністерстві юстиції України проектів наказів Мінагрополітики України та Держсортслужби, направлених на удосконалення державного управління у сфері охорони прав на сорти рослин, юридичне супроводження розроблених законопроектів, проектів Уряду відповідно у секретаріаті ВРУ, КМУ. Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали наукові роботи вітчизняних та зарубіжних учених-юристів, зокрема, В.Б.Авер янова, С.С.Алєксєєва, О.Ф.Андрійко, Г.А.Андрощук, А.П.Алсхіна, О.М.Бандурки, О.В.Батанова, П.Г.Бондаренка, А.С. Васильєва, В.В.Волкодава, Л.Й.Глухівського, В.А.Греченка, В.А.Дозорцева, В.Жарова, О.В.Жмурко, Ю.М.Козлова, П.І.Крайнева, Л.Т.Кривенко, В.К.Колпакова, А.А.Коміссарова, В.І.Курила, Б.М.Лазерева, В.І.Левченка, Ю.А. Лебедєва, Р.А.Майданника, М.І.Паладія, О.В. Пічкура, Л.І.Работягової, Н.Г.Салищевої, О.А.Сливченка, В.Г. Третьякова, В.В. Цвєткова, К.В.Шелепової, А.П. Шергина, Р.Б Шишки та інш. Використовувалися також роботи авторів у інших галузях права, вчених-економістів.
Нормативною основою дослідження є:
1) національне законодавство з інтелектуальної власності на сорти рослин: міжнародні договори, Конституція України, кодекси України, закони України, акти Президента України, акти Уряду України, нормативно-правові акти Мінагрополітики України, інших міністерств та центральних органів виконавчої влади, Держсортслужби;
2) законодавство у сфері охорони прав на сорти рослин інших держав, рішення, директиви Ради ЄС;
3) постанови та роз яснення Вищого господарського суду України, інших судів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на основі чинного законодавства України та інших країн ЄС, аналізу практики застосування правових норм здійснено наукове дослідження організаційно-правових засад охорони прав на сорти рослин, повноважень державних органів охорони прав на сорти рослин з реєстрації, реалізації та захисту прав на сорти рослин, де комплексно проаналізовані адміністративно-правові й організаційно-управлінські аспекти державних органів у реалізації державної політики в сфері охорони прав на сорти рослин. У даному дослідженні сконцентрована увага на контрольно-наглядовій діяльності посадових осіб Держсортінспекції за комерційним використанням сортів рослин в умовах становлення й розвитку зовнішнього та внутрішнього ринку сортів України. Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження знайшла конкретний прояв у таких основних положеннях, які виносяться на захист:
- вперше сформульовано визначення поняття юрисдикційних повноважень Держсортслужби у сфері охорони прав на сорти рослин, які за своїм суб єктним складом і змістом є адміністративно-процесуальною діяльністю уповноважених органів виконавчої влади і здійснюються на підставі законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері інтелектуальної власності на сорти рослин; - дістали подальшого розвитку визначення та обґрунтування питання щодо засвідчення державою особистих немайнових та майнових прав на сорти рослин, ведення державних реєстрів, елементами яких є якісні показники сортів, що безпосередньо впливає на конкурентоздатність сорту на ринку; - уточнено визначення методів адміністративної діяльності посадових осіб, якім надано повноваження державних інспекторів з охорони прав на сорти рослин і контролю за дотриманням законодавства юридичними та фізичними особами у сфері інтелектуальної власності на сорти рослин; - удосконалено класифікацію загального та спеціального законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин, згідно з якою до загального законодавства відноситься 12 актів цивільного законодавства, а до спеціального: 5 законів, 2 Укази Президента, 13 актів Уряду, 14 наказів Мінагрополітики України, 7 наказів Держсортслужби, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України; - обґрунтовується доцільність надання Держсортслужбі окремих адміністративних повноважень: видачі примусової ліцензії на використання сорту, видачі дозволів на ввезення насіння та садивного матеріалу для наукових цілей та цілей державного сортовипробування, реєстрацію уповноважених закладів експертизи сортів рослин з наданням їй права контролюючого органу з цього виду діяльності, з метою усунення негативних наслідків поєднання одних функцій декількома державними органами;
- у зв язку з прийняттям низки законів, зокрема ЦК та ГК після прийняття Закону, виникла крайня необхідність приведення законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин у відповідність до прийнятих нормативних актів. З цією метою сформульовані та запропоновані пропозиції щодо внесення змін у деякі законодавчі та інші нормативно-правові акти, зокрема: а) потребують приведенню у відповідність норми, що регулюють майнові та особисті немайнові правовідносини інтелектуальної власності на сорти рослин. Тому необхідно вносити зміни та доповнення до наступних нормативно-правових актів: - Правил складання та подання заявки;
- Правил проведення формальної експертизи документів заявки на сорт;
- Правил проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин;
- Порядку визначення уповноваженого закладу експертизи сортів рослин
- Інструкції з проведення кваліфікаційної експертизи родів і видів рослин, сорти яких не підлягають державному випробуванню в закладах експертизи державної системи охорони прав на сорти рослин;
б) обов язково потребують нормативного закріплення в Законі правовідносини щодо права інтелектуальної власності на сорт, створений у зв язку з виконанням трудового договору; в) необхідно законодавчо врегулювати правовий статус підтримувачів сортів рослин, порядок отримання статусу „підтримувач сорту” в разі якщо таке право вже належить іншій особі;
г) доцільно законодавчо закріпити повноваження Держсортслужби по достроковому припиненні чинності майнового права на сорт, оскільки Законом передбачено здійснення такого повноваження Мінагрополітики України, а актами Уряду зазначене повноваження відноситься до повноважень Держсортслужби, про що не вказано у Положенні про Держсортслужбу;
д) термінологія Закону потребує приведенню у відповідність до термінології Цивільного кодексу, який вказує на те, що особа, яка має майнове право інтелектуальної власності на сорт рослин, засвідчене патентом, зветься патентоволодільцем, а не власником сорту, як це закріплено Законом та інше. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вона становить як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідницькій сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальших розробок проблем правового регулювання права інтелектуальної власності на сорти рослин;
- у правотворчій діяльності держави – у результаті проведеного дослідження сформульовані пропозиції щодо удосконалення законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин; у правозастосовчій діяльності – використання отриманих результатів дозволить удосконалити нормативно-правову базу не лише у наданні особистих немайнових та майнових прав на сорти рослин, але й у охороні та захисті права інтелектуальної власності на сорти рослин;
- у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використаними в процесі викладання навчальних дисциплін “Законодавство у селекції і насінництві”, при підготовці фахівців на спецвідділеннях агрономічного факультету за спеціалізацією “Агрономія” та при підготовці відповідних підручників, навчальних посібників, курсів лекцій.
Результати дисертаційного дослідження використані в нормотворчій та практичній діяльності Держсортслужби як урядового органу державного управління при Мінагрополітики України та закладів експертизи державної системи охорони прав на сорт рослин. Дисертаційна робота викладена з урахуванням захисту прав та інтересів суб єктів права інтелектуальної власності на сорти рослин, тому особливу увагу робота зацікавить як заявників на сорти рослин, авторів сортів рослин, осіб, яким надано майнове право інтелектуальної власності на сорти рослин, засвідчене державною реєстрацією, патентоволодільців і підтримувачів сортів рослин.
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження, що містяться в дисертаційній роботі та виносяться на захист, є самостійними розробками автора. Комплексне дослідження результатів дисертаційного дослідження використані при розробці проекту Закону України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення законодавства в галузі насінництва, розсадництва та з охорони прав на сорти рослин”, зареєстрованого у Апараті Верховної Ради України 1 червня 2003 року за № 3686, який згодом був прийнятий 17 червня 2004 року за № 1805 та проекту Закону України „Про внесення змін до деяких законів України”, що зареєстрований в Апараті Верховної Ради України 1 червня 2003 року за № 3687. Апробація результатів дисертаційного дослідження обговорювалася на засіданні кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного аграрного університету. Апробація результатів дисертації здійснювалася шляхом оприлюднення на міжнародній науково-практичній конференції „Стан та перспективи розвитку аграрного права” 26 травня 2005 р. (м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції “Перспективи міжнародної інтеграції агропромислового комплексу України – МІА України” 24 червня 2005 року (м. Київ), науково-практичній конференції “Правові, наукові, фінансово-економічні засади удосконалення діяльності державної системи охорони прав на сорти рослин”, яка відбувалася 14-16 лютого 2005 р. (м. Київ) на базі Держсортслужби; державній науково-практичній конференції: “Сучасні правові проблеми Українського державотворення” 29 квітня 2005 р. у Білоцерківському державному аграрному університеті.
Основні висновки дисертаційного дослідження також активно впроваджувалися дисертантом у своїй практичній діяльності по законодавчому забезпеченню діяльності Держсртслужби з 2002 р. по 2006 р. (додаток А, Б), та у навчальному процесі при викладанні навчальної дисципліни “Законодавство у селекції та насінництві” (Акт впровадження від 07.12.2005, додаток В). Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертаційного дослідження викладені дисертантом у п яти одноосібних наукових статтях, чотири з яких опубліковані у наукових фахових виданнях ВАК України та одній у співавторстві; а також 4 –х тезах доповідей на наукових конференціях. Структура роботи зумовлена темою дисертаційного дослідження та характером розглянутих проблем. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 202 сторінок комп ютерного тексту, із яких 2 сторінки – перелік скорочень, 24 сторінки – список використаної літератури із 236 найменувань, 23 сторінки додатки.
|
