|
Актуальність теми дослідження. В умовах ринкової економіки джерелом підвищення добробуту громадян має стати ефективна праця та трудова активність.
Практика правового регулювання праці висуває необхідність глибокого і всебічного обґрунтування тих нових реалій, з якими стикаються окремі громадяни у сьогоднішньому житті. Це тим більше стосується і правового регулювання праці осіб, які вимагають особливого захисту. Вони зазнають значних труднощів при реалізації своїх можливостей у сфері праці, незважаючи навіть на те, що для деяких категорій таких осіб (молоді, осіб зі зниженою працездатністю, жінок тощо) передбачені спеціальні правові гарантії реалізації конституційного права на працю.
Вирішення цієї проблеми має важливе соціальне значення, продиктоване принципом рівності всіх громадян, потребує нових підходів до регулювання трудових відносин за участю осіб, які вимагають особливого правового захисту, ефективних засобів забезпечення їхньої зайнятості. Ринок праці, на жаль, ще не забезпечує гарантій здійснення права на працю, в тому числі і для осіб, які вимагають особливого правового захисту, а чинне законодавство, не дивлячись на широту та різноплановість нормативно-правових актів, що регулюють трудову діяльність окремих категорій осіб, які вимагають особливого правового захисту, не вирішує проблеми повної реалізації такими громадянами свого права на працю.
Вищевикладене свідчить про актуальність теоретичного осмислення та практичну значущість проблем правового регулювання праці осіб, які вимагають особливого захисту. Питанням правового регулювання праці окремих категорій працівників, які, на нашу думку, вимагають особливого захисту, приділялась увага. Йдеться, зокрема, про жінок, молодь, інвалідів та осіб похилого віку, але були охоплені не всі категорії, що вимагають особливого правового захисту.
Особливості правового регулювання праці жінок висвітлюються у працях Абрамової О.А., Вєтухової І.А., Мерцалової Г.В., Севастьянова Г.М., Полєніної С.В., Павшукової О.Г., Толкунової В.М., Шептуліної Н.М., Штифанова В.Й., Юшиної Л.М., Данченко М.І. та ін; молоді: Абрамової О.А., Варенцової В.Г., Глазиріна В., Єгорова А.М., Карпенка Д.О., Вихристенка Б.І., Лановенка І.П., Максимова Н.С., Монастирського Є.О., Орловського Ю.П., Сойфера В.Г., Реус О.С., Шебанової Г.І., Ярхо А.В. та ін; інвалідів: Кузнєцова А.М., Раєвського А.Н., Фляйстера М.Й. та ін. Проблемами праці осіб похилого віку займались Шапіто В.Д., Ачаркан В.А., Соловйов А.Г., Гафаров З.С., Красненко О.Л., Лойтер А.С. та інші. В основному це праці, що ґрунтувались на радянському законодавстві та відповідних суспільних відносинах.
Актуальність цього дисертаційного дослідження на сучасному етапі обумовлена декількома обставинами.
По-перше, відсутні наукові дослідження у сфері правового регулювання праці осіб, які вимагають особливого захисту, актуальність яких сьогодні безперечна, зокрема осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, біженців, осіб, звільнених з місць позбавлення волі після відбуття покарання, працівників із сімейним обов язками.
По-друге, норми трудового законодавства, що регулюють працю окремих категорій громадян, які відносяться до осіб, які вимагають особливого правового захисту, є складними, неоднозначними і розпорошеними, що ускладнює практичне їх застосування. Останнє певною мірою пов язано з тим, що основою трудового законодавства в Україні є чинний Кодекс законів про працю України, прийнятий за інших історичних умов. Природно, що він містить значну кількість положень, неадекватних ринковим реаліям.
По-третє, Україна має докладати відповідних зусиль до того, щоб стати рівноправним членом Європейського Співтовариства. Одним із найважливіших напрямів у цьому аспекті є приведення національного законодавства, в тому числі і трудового, у відповідність з міжнародними нормами (стандартами). Це, в свою чергу, потребує вдосконалення правового регулювання праці, в тому числі й осіб, які вимагають особливого захисту.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження на тему: “Правове регулювання праці осіб, які вимагають особливого захисту” проводиться у відповідності з планами Київського університету права НАН України “Державно-правовий вплив на розвиток соціальної сфери України” та Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці “Правове забезпечення праці та соціального захисту населення України в сучасних умовах”.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі комплексного аналізу наукової юридичної літератури з питань правового регулювання праці осіб, які вимагають особливого захисту, а також відповідного національного законодавства, матеріалів судової практики з ясувати основні проблеми правового регулювання праці зазначених категорій осіб та виробити і внести пропозиції, наукові рекомендації щодо вдосконалення законодавства для подальшого поліпшення умов їх праці та посилення захисту трудових та соціальних прав.
Досягнення зазначеної мети можливе завдяки можливості вирішити такі основні завдання:
- визначити коло осіб, які вимагають особливого правового захисту в сфері трудових правовідносин;
- виявити критерії віднесення працівників до категорій осіб, які вимагають особливого регулювання праці та захисту;
- виявити характерні риси правового регулювання трудових правовідносин за участю осіб, які вимагають особливого захисту; дослідити динаміку і фактори, що впливають на їх розвиток;
- проаналізувати стан зайнятості осіб, які вимагають особливого правового захисту, звернувши увагу на причини їх неконкурентноспроможності на ринку праці, визначити необхідні заходи щодо вдосконалення організаційно-правових форм реалізації прав таких категорій працівників у сфері зайнятості;
- з ясувати зміст основних юридичних термінів, категорій, що використовуються в процесі дослідження та аналізу правових відносин у сфері праці;
- сформулювати науково-обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання праці осіб, які вимагають особливого захисту в Україні, з урахуванням висновків, одержаних в процесі дослідження.
Об єктом дослідження є суспільні відносини у сфері праці за участю осіб, які вимагають особливого правового захисту.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового регулювання праці осіб, які вимагають особливого захисту в сучасних соціально-економічних умовах, система нормативних актів, що регулюють працю вказаних категорій осіб.
Методи дослідження. При написанні дисертації використовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні юридичні методи дослідження. Методологічну основу складають основні положення матеріалістичної діалектики як загального методу пізнання закономірностей розвитку природи, суспільства, мислення. Системно-структурний метод використовувався при визначенні структури дисертаційної роботи, а також у процесі виявлення особливостей встановлення, зміни та припинення трудових правовідносин за участю осіб, які вимагають особливого правового захисту (розділ 2, підрозділи 3.1, 3.2).
У процесі аналізу проблемних питань використовувались і такі методи, як: історичний - під час аналізу сучасного стану нормативного регулювання відповідних правових відносин як результату історичного розвитку права, що дозволило визначити прийнятні для вітчизняної правової системи засоби впливу на ці відносини, дослідити перспективи розвитку правового регулювання праці осіб, які вимагають особливого захисту (підрозділ 3.2); логіко-систематичний – для дослідження та поглиблення понятійного апарату, що має відношення до теми дослідження (підрозділи 1.1, 1.2); формально-юридичний – для обґрунтування необхідності створення нових правових норм і приписів щодо регулювання праці осіб, які вимагають особливого захисту та подальшого їх удосконалення; порівняльний, соціологічний, інші методи пізнання соціальних процесів та явищ, а також юридичні методи аналізу й тлумачення правових норм (розділ 2, підрозділ 3.1).
Під час аналізу порівняльно-правових аспектів досліджуваної проблеми аналізується досвід правового регулювання праці окремих категорій працівників, які належать до осіб, котрі вимагають особливого захисту, зокрема, в інших країнах (розділ 2, підрозділи 3.1, 3.2). Крім того, з метою узгодження результатів дисертант використовував логіко-юридичний метод.
Використання зазначеного методологічного і теоретичного інструментарію дозволило вирішити намічені завдання, одержати науковий результат, новизна якого відображена у положеннях, що виносяться на захист. Основні положення та висновки, викладені в роботі, ґрунтуються на аналізі чинного законодавства про працю, особливостей його застосування; досягнень у сфері загальної теорії права, трудового права, інших галузей юридичної науки України та інших країн, узагальнень судової практики.
Нормативну базу роботи складають: Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, акти зарубіжного і міжнародного трудового права.
Емпіричну основу дисертації становлять рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного суду України, а також судова практика.
Науково-теоретичною основою є наукові праці з теорії права, трудового та інших галузей права, зокрема, праці Абрамової О.А., Александрова М.Г., Андрєєва В.С., Андріїва В.М., Ачаркана В.А., Бабаскіна А.Ю., Барабаша О.Т, Бару М.Й., Безуглої Я.І., Болотіної Н.Б., Бугрова Л.Ю, Венедиктова В.С., Вєтухової І.А., Вихрестенка Б.І., Гафарова З.С. Гончарової Г.С., Гоца В.Я., Григор євої З.Д., Данченко М.І., Єрьоменка В.В., Жернакова В.В., Жигалкіна П.І., Зуба І.В., Іванова С.О., Іконнікової С.М., Єгорова А.М., Карпенка Д.А., Кисельова І.Я., Кондратьєва Р.І., Коннова Б.Ф., Кузнєцова А.М., Лазор Л.І., Лановенка І.П., Липовського І.М., Максимової Н.С., Мацюка А.Р., Мерцалової Г.В., Монастирського Є.О., Нікітинсьюго В.І., Орловського Ю.П., Павшукової О.Г., Пастухова В.П., Пашерстніка А.Ю., Пашкова О.С., Пилипенка П.Д., Поленіної С.В., Прилипка С.М., Прокопенка В.І, Процевського О.І., Раєвського А.Н., Реус О.С., Ротаня В.Г., Севостьянова Г.М., Симорота З.К., Сироватської Л.О., Скобелкіна В.М., Слюсаря А.М., Смирнова О.В., Сойфера В.Г., Соловйова А.Г., Стичинського Б.С., Суботіна Є.А., Толкунової В.М., Трошина А.Ф., Уржинського К.П., Флястера М.Й., Хуторян Н.М., Чанишевої Г.І., Шебанової Г.І., Шептуліної Н.М., Штифанова В.Й., Юшиної Л.М., Ярхо А.В. та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дисертації вперше комплексно і всебічно досліджуються теоретичні й практичні проблеми правового регулювання праці осіб, які вимагають особливого захисту, гарантії їх зайнятості та способи реалізації права на працю, захисту при припиненні трудових відносин.
Відповідно до поставленої автором мети і завдань дисертації на захист виносяться такі нові наукові положення:
1. На підставі існуючих у трудовому праві досліджень та регулювання праці окремих суб єктів цього права вперше запропоновано категорію працівників, які вимагають особливого регулювання праці та правового захисту і вперше визначені наступні критерії віднесення до таких осіб: стать, вік, стан здоров я, сімейне положення, соціально-правовий статус.
2. Вперше сформульовано поняття „особливий правовий захист” як комплекс правових, економічних, організаційних та інших заходів, які здійснюються щодо окремих категорій осіб з метою створення рівних з іншими членами суспільства можливостей реалізації цими категоріями осіб прав і свобод. 3. На основі дослідження правової регламентації працевлаштування громадян в Україні визначено шляхи соціально-економічних, матеріально-технічних і фінансових заходів, спрямованих на вдосконалення працевлаштування осіб, які вимагають особливого правового захисту. Новою є пропозиція про створення єдиної державної структури в системі державної служби зайнятості, яка б займалась працевлаштуванням цих осіб, та розширення і вдосконалення системи професійної орієнтації громадян, які належать до зазначеної категорії.
4. Вперше запропоновано визначення працівника із сімейними обов язками, як особи, яка є учасником трудових правовідносин та пов язана особистими немайновими та майновими правами і обов язками, що витікають із шлюбу, родинних відносин, усиновлення або іншої форми прийняття дітей на виховання до сім ї, та сімейного працівника, як особи, яка є членом сім ї за умови наявності факту трудової діяльності, та проведено розмежування цих категорій.
5. На підставі аналізу законодавчого регулювання трудового договору, робочого часу та часу відпочинку пропонується внесення до Трудового кодексу України низки доповнень з метою вдосконалення правового регулювання трудової діяльності осіб, які вимагають особливого захисту. Зокрема, вперше пропонується внесення положення про те, що на прохання особи, яка вимагає особливого правового захисту, власник або уповноважений ним орган зобов язаний встановити їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Крім того, пропонується, що у разі ліквідації підприємства, установи, організації забороняється звільнення без працевлаштування працівників, які належать до категорії осіб, які вимагають особливого правового захисту, а обов язок працевлаштування покладається на держану службу зайнятості і органи праці та соціального захисту.
6. Вперше обґрунтована потреба внесення до Трудового кодексу України спеціального розділу, який би був присвячений правовому регулюванню праці осіб, які вимагають особливого захисту, гарантував би їм охорону трудових прав, передбачав би відповідальність роботодавця за недотримання або порушення трудових прав таких громадян.
7. Запропоновано на підприємствах, в установах і організаціях з великою кількістю працюючих осіб, які вимагають особливого правового захисту, виділення одного представника служби охорони праці як відповідального за організацію праці таких категорій працівників. 8. Вперше вноситься пропозиція про доцільність погодження розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця з працівниками зі зниженою працездатністю з органами праці та соціального захисту населення. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні висновки та рекомендації дисертації спрямовані на поглиблення знань про правове регулювання праці за участю осіб, які вимагають особливого захисту. Окремі висновки та пропозиції, що містяться в роботі, можуть бути враховані при підготовці нового Трудового кодексу України, внесенні змін і доповнень до законів України „Про зайнятість населення”, “Про охорону праці”, “Про відпустки”, а також підзаконних нормативно-правових актів.
Матеріали дисертації можуть бути використані для підготовки нових підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій з курсу “Трудове право України”, коментарів до законодавства України про працю, а також в навчальному процесі в юридичних та інших навчальних закладах.
Апробація результатів дисертації. Робота виконана і обговорена на кафедрі цивільного і трудового права Київського університету права НАН України.
Результати наукових досліджень, висновки і пропозиції доповідалися на обласній науково-практичній конференції “Соціальне партнерство – як основа формування регіональної політики соціально-трудових відносин та зайнятості населення” (Чернігів, травень 2002), науково-практичній конференції “Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення” (Київ, січень 2003), 2-й науково-практичній конференції “Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України” (Київ, березень 2004), 3-й міжвузівській науково-практичній конференції українсько-російського інституту (філіалу) Московського державного відкритого університету в м. Чернігові “Історико-правові і соціально-економічні аспекти розвитку суспільства” (березень 2004), міжнародній науково-практичній конференції ”Наукові дослідження – теорія та експеримент 2005”(Полтава, травень 2005).
Результати дослідження апробовані автором у навчальному процесі в ході проведення лекційних, семінарських і практичних занять з курсів “Трудове право України” та “Охорона праці ”для студентів юридичного, соціально-економічного факультетів Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці.
Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження опубліковані у шести наукових статтях і в тезах п яти наукових конференцій.
Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації відображає мету, завдання та основні напрями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які об єднують чотири підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації - 197 сторінок, кількість використаних джерел - 214 найменування.
|
