|
Актуальність теми дослідження. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Означене конституційне положення визначає один із найважливіших напрямів діяльності держави в сучасних умовах.
У процесі становлення України як демократичної, соціальної, правової держави визначальним інструментом організуючого впливу на суспільні відносини виступає державне управління. Саме тому постійно розробляються та впроваджуються в життя заходи щодо вдосконалення системи органів виконавчої влади з метою забезпечення її відповідності об єктивним закономірностям суспільно-економічного буття.
Проблема вдосконалення державного управління об єктивно існувала й існує в усіх державах і може вирішуватись різними шляхами. Проте у будь-якому випадку вдосконалення управління в демократичних країнах має на меті створення соціально-ефективного державного апарату, наближеного до потреб і запитів людей і побудованого на наукових принципах.
Підвищення ефективності функціонування системи органів виконавчої влади має винятково практичне значення, оскільки фактично йдеться про удосконалення механізму реалізації конституційних прав і свобод громадян.
Розробка питань адміністративно-правових гарантій реалізації прав та свобод людини і громадянина є одним із перспективних напрямів комплексного дослідження правового статусу громадян в цілому. Їх визначення має відповідною мірою і міждисциплінарне значення, оскільки норми адміністративного права обслуговують норми інших галузей права – екологічного, земельного, трудового, підприємницького, цивільного та ін.
Актуальність дослідження проблеми адміністративно-правових гарантій реалізації прав та свобод людини і громадянина обумовлюється й необхідністю підвищення рівня правової культури населення, а також зміною правової свідомості, юридичного мислення працівників правовстановлюючих і правозастосовчих органів в Україні, формуванням у них позицій пріоритетності забезпечення прав та свобод людини і громадянина нормами адміністративного права.
Соціальні, політичні, правові зміни, що відбулися в Україні диктують необхідність нових поглядів на проблематику адміністративно-правових гарантій реалізації прав та свобод людини і громадянина відповідно до тих стандартів, принципів і норм, що відпрацьовані світовим співтовариством. Сьогодні зростає вплив норм, принципів і стандартів міжнародного права на становлення, удосконалення і розвиток національної системи права, адміністративного права у тому числі.
З урахуванням цих обставин необхідно вирішувати питання правового забезпечення прав громадянина, які перебувають у полі зору вчених-правознавців. Разом з тим, з часу проголошення незалежності України комплексні дослідження проблематики адміністративно-правових гарантій реалізації прав та свобод людини і громадянина на дисертаційному і монографічному рівнях не проводилися.
Вказане свідчить про актуальність і необхідність широких узагальнень, систематизації і аналізу зібраного адміністративною та іншими юридичними науками емпіричного і теоретичного матеріалу, оцінки напрямків і тенденцій, що мають місце, обґрунтування на цій підставі пропозицій щодо вирішення проблеми адміністративно-правових гарантій реалізації прав та свобод людини і громадянина. Зазначені обставини й обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Розгляд питань взаємовідносин громадян і державних органів, підприємств, установ, організацій, їх посадових осіб в адміністративно-правовій сфері так або інакше був предметом уваги теоретиків права, вчених-адміністративістів, представників інших сфер правової науки.
У Конституції України також встановлені гарантії реалізації прав і свобод громадян. Але їх наявність у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили не є показником реальності. Здійснювана в Україні адміністративно-правова реформа спрямована на формування демократичної, соціальної, правової держави, де гідність людини, її права, свободи і законні інтереси, справедливість є основними цінностями. Згідно з Концепцією адміністративної реформи її головною метою є “найповніше забезпечення конституційних засад організації державної влади, принципу верховенства права, гуманістичних вимог щодо діяльності держави”.
Окремі аспекти означеної проблеми досліджувались у дисертаціях та у фаховій літературі, зокрема у роботах таких вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців: В.Б. Авер янов, С.С. Алексєєв, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, А.І. Берлач, М.А. Василенко, В.К. Гіжевський, І.П. Голосніченко, В.М. Горшеньов, Є.В. Додін, Р.О. Калюжний, М.В. Коваль, В.К. Колпаков, Є.Б. Кубко, Є.А. Лукашова, А.В. Малько, М.А. Матузов, О.В. Негодченко, В.І. Олефір, В.Ф. Опришко, М.Ф. Орзіх, Д.М. Павлов, П.М. Рабінович, В.М. Селіванов, О.Ф. Скакун, В.В. Цвєтков, В.М. Шаповал, В.К. Шкарупа. Їхні праці значною мірою сприяли розвитку нормативно-правової бази в даному напрямку. Зусиллями цих науковців сформовано адміністративно-правовий режим громадянина України.
Наукові праці перерахованих вчених-правознавців без сумніву мають важливу практичну і наукову цінність, висновки та рекомендації, що містяться в них служать удосконаленню законодавства, правозастосовчої практики. Але на сьогодні на дисертаційному рівні відсутні роботи, присвячені комплексному аналізу адміністративно-правових гарантій реалізації прав та свобод людини і громадянина, вивченню їх загальних проблем як правового явища. Необхідно сказати, що окремі питання раніше вивчалися через призму законодавства Радянського Союзу і на даний час в більшості своїй запропоновані зауваження та висновки втратили актуальність. Тому існує об єктивна потреба наукового пошуку у цих напрямах. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до вимог Концепції адміністративної реформи в Україні, якою передбачено проведення науково-теоретичних і прикладних досліджень з проблематики державного управління, цільової комплексної прграми № 0186.0.070865 “Права людини і проблеми становлення, організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування”, приписів Указу Президента України “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18.02.02 (п. 1). Роботу виконано в рамках планів досліджень Національної академії ДПС України, кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності на 2004–2009 р.р., спеціальної науково-дослідної теми “Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування” (номер державної реєстрації 0105U000657).
Мета і завдання дослідження. Метою є комплексний аналіз актуальних наукових питань формування законодавчого забезпечення і організаційних умов діяльності органів управління у сфері реалізації прав і свобод людини і громадянина, обґрунтування рекомендацій по удосконаленню діючого адміністративного законодавства з урахуванням нових політичних та соціально-економічних відносин.
Завдання дисертаційного дослідження сформульовані відповідно до поставленої мети і полягають у наступному:
- проаналізувати поняття та систему конституційних прав та свобод людини і громадянина;
- дослідити місце органів державного управління в процесі реалізації прав і свобод громадян;
- визначити поняття, зміст та систему адміністративно-правових гарантій реалізації прав та свобод людини і громадянина, критерії їх відмінності від гарантій захисту;
- проаналізувати концептуальні засади законодавчого забезпечення діяльності органів управління по здійсненню прав громадян;
- розробити на основі аналізу чинного законодавства та практики його застосування рекомендацій щодо напрямів підвищення ефективності правотворчої та правозастосовчої діяльності органів управління;
- дослідити організаційні умови реалізації прав і свобод громадян органами управління та узагальнити існуючі пропозиції щодо їх удосконалення.
Об єктом дисертаційного дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації прав та свобод людини і громадянина органами державного управління.
Предметом дисертаційного дослідження є положення Конституції України, що мають безпосереднє відношення до питань адміністративно-правових гарантій реалізації прав та свобод людини і громадянина, нормативно-правові акти, які визначають їх адміністративно-правовой статус та процедуру реалізації конституційних прав і свобод, правотворча, правозастосовча, організаційна діяльність органів державного управління, їх посадових осіб у даній сфері.
Методи дослідження. У вирішенні зазначених завдань використовувалися загальнотеоретичні і спеціально-наукові методи пізнання правових явищ: діалектичний метод, формально-логічний, історичний, порівняльно-правовий, системно-структурний та ін. Їх застосування базується на системному підході, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3), історичного – здійснено аналіз основних етапів розвитку понять про права людини і громадянина, розглянуто нормативно-правову базу щодо повноважень органів державного управління від початку становлення даних установ і до сьогодення; (підрозділи 1.1, 1.2), порівняльно-правового – здійснено аналіз співвідношення понять “орган державного управління”, “орган виконавчої влади”; “забезпечення”, “охорона”, “захист”; “гарантії реалізації” та “гарантії захисту”, визначено критерії їх розмежування, аналізу точок зору вчених щодо ефективності правотворчої, правозастосовчої та організаційної діяльності органів державного управління (підрозділи 1.2, 1.3, 2.2-2.4), системно-структурного – досліджено адміністративно-правові гарантії реалізації прав і свобод людини і громадянина як систему; формально-логічного – сформульовано пропозиції щодо внесення змін до чинних нормативно-правових актів, які прямо або опосередковано регулюють діяльність органів державного управління щодо реалізації прав і свобод громадян (підрозділи 2.1-2.4).
Поряд із працями з адміністративного права нами використані наукові розробки з теорії держави і права, філософії, соціології, галузевих юридичних наук. Це дисертаційне дослідження пов язане із загальноправовими проблемами, а також з загальними юридичними науками. Значне місце у ньому займають питання, які стоять перед правознавцями у зв язку з реалізацією конституційних норм, важливістю приведення законодавства України у відповідність з принципам і стандартами міжнародного права.
Нормативною та емпіричною базою дисертації стали закони та інші нормативно-правові акти України, зарубіжних країн, узагальнення практики застосування адміністративного законодавства, публікації в періодичних виданнях, довідкові матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим комплексним монографічним дослідженням проблем адміністративно-правових гарантій реалізації прав та свобод людини і громадянина. Наукова новизна дисертації визначається сучасною постановкою нової проблеми, дослідженням нових ідей, тенденцій розвитку суспільних відносин в адміністративно-правовій сфері та напрямків удосконалення законодавства щодо реалізації прав та свобод людини і громадянина органами державного управління.
Автором розроблені наступні концептуальні положення, які відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення:
- дістало подальшого розвитку положення, що норми Конституції України, які закріплюють правовий статус особи, мають базовий основоположний характер для реалізації всього комплексу конституційних прав і свобод;
- доведено, що за характером забезпечення можна відмежувати конституційні права, для здійснення яких держава повинна надати в розпорядження громадян відповідні матеріальні та інші блага, і права, для реалізації яких достатньо підтримки громадського порядку та дотримання законності;
- визначено місце та роль органів державного управління у процесі реалізації прав і свобод громадян в умовах визнання нової суспільно-політичної ролі держави в розбудові демократичного суспільства в Україні та проведенні адміністративної реформи;
- сформульовано авторське визначення адміністративно-правових гарантій реалізації прав і свобод громадян як урегульовану адміністративно-правовими нормами діяльність уповноважених органів (посадових осіб) у сфері державного управління, спрямовану на адекватне розуміння і застосування діючого законодавства, що визначає права та свободи громадян; вперше запропоновано до системи адміністративно-правових гарантій реалізації прав і свобод громадян віднести ефективну правотворчу, правозастосовчу, організаційну діяльність органів державного управління;
- вперше обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення законодавчого забезпечення діяльності органів державного управління по здійсненню прав громадян шляхом точного і деталізованого визначення повноважень зазначених органів, закріплення конкретних обов язків органів і посадових осіб публічної адміністрації, які б відповідали правам і свободам громадян, встановлення детальних адміністративних процедур, які б вичерпно визначали порядок виконання відповідними суб єктами управління своїх обов язків у відносинах з громадянами, посилення відповідальності органів і посадових осіб за невиконання ними своїх обов язків, що потягло за собою порушення прав громадян;
- на основі аналізу зарубіжного досвіду доведена виключна перевага судового контролю за відповідністю праву та закону актів органів державного управління та пропонується даний контроль покласти на суди загальної юрисдикції;
- сформульовано рекомендації щодо зведення до мінімуму прийняття рішень органами державного управління за власним розсудом у сфері безпосередньої реалізації прав і свобод громадян та законодавчого закріплення меж такого розсуду; систематизовано методичні рекомендації щодо удосконалення організаційної діяльності органів державного управління шляхом застосування відповідних правових та організаційних заходів.
Теоретичне і практичне значення результатів виражається :
- науково-дослідницькій сфері при подальшій розробці проблем реалізації прав та свобод людини і громадянина в сфері управління;
- законотворчій діяльності щодо вдосконалення чинного законодавства, регламентуючого процес здійснення прав і свобод громадян органами державного управління;
- правозастосовчій практиці органів державного управління при удосконаленні застосування адміністративного законодавства щодо захисту прав та свобод громадян;
- навчальному процесі (при підготовці підручників, навчальних посібників з курсів “Адміністративне право України”, “Адміністративний процес”, у викладанні відповідних навчальних дисциплін), науково-дослідницькій роботі викладачів, курсантів та студентів;
- правовиховній сфері щодо підвищення рівня правової культури громадян, посадових осіб, професійного рівня працівників органів виконавчої, законодавчої і судової влади, правоохоронних органів.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації і пропозиції, обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу відповідного законодавства та науково-правових джерел. Усі результати одержані безпосередньо автором і знайшли своє відображення в опублікованих ним роботах. У процесі одержання нових наукових результатів ідеї та розробки В.К. Шкарупи, у співавторстві з яким опубліковано одну статтю, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась по розділам і в цілому на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності Національної академії ДПС України; основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідались автором на науково-практичних конференціях “Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України” (м. Київ, лютий 2004 року); “Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества” (г. Чернигов, март 2004 года); міжнародних науково-практичних конференціях: “Розвиток і зміцнення громадянського суспільства, забезпечення основних прав людини і громадянських свобод” (м. Чернігів, березень 2004 року); “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, червень 2004 року); “Наукові дослідження: теорія та експеримент 2005” (м. Полтава, травень 2005 року).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в 7 публікаціях, з яких 4 – у фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які містять 7 підрозділів, висновків та списку використаних джерел (222 найменування). Повний обсяг дисертації становить 210 сторінок, з яких 194 – основний зміст.
Ключові слова: права і свободи громадян, адміністративно-правові гарантії реалізації, органи державного управління, правотворча діяльність, правозастосовча діяльність, організаційна діяльність.
| 
