|
Дотримання прав жінок є актуальною проблемою не тільки в Україні а й в усьому світі. Протягом ХХ століття на міжнародному рівні була прийнята низка документів, в яких наго-лошується на необхідності ліквідації нерівності між чоловіками та жінками у суспільстві. Насильство відносно жінок визначається як свавільний акт, скоєний на підставі статевої ознаки, який спричиняє або може спричинити фізичну, статеву чи психологічну шкоду або страждання жінкам, а також загрозу вчинення таких актів, примусове обмеження їх свободи або особистого життя [81, c. 164-168].
В Україні механізм провадження жіночої політики та контролю за дотриманням прав жінок знаходиться на стадії формування. Актуальними для України є проблеми сексуальних домагань на робочому місці, насильство над жінками та дітьми в сім ї, примушування жінок і неповнолітніх дівчат до участі у порнобізнесі і проституції, на тлі яких формується значна частина побутових злочинів. Зазначені проблеми обумовили прийняття Закону України “Про запобігання насильству в сім ї” від 15 листопада 2001 р., Указу Президента України від 19 лютого 2002 року “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, в яких одним з приоритетних напрямків діяльності правоохоронних орга-нів визначена боротьба зі злочинами проти особистості.
Актуальність теми. Аналіз матеріалів кримінальних справ про насильницькі злочини, вчинені щодо жінок, показує, що найчисельнішу групу потерпілих складають члени сім ї злочинців, зокрема, дружини та діти. Значна частина насильницьких злочинів вчиняються на підґрунті сексуальних відносин, що побудовані на статевих відмінностях “чоловік – жінка”. Результати соціологічного опитування, проведеного Українським НДІ проблем молоді та центром “Соціальний моніторинг”, доводять, що жертвами фізичного насильства у сімейно-му житті стають 12% молодих жінок, у тому числі 2% – дуже часто [107, c. 93-94]. Проте тільки 10-12% постраждалих звертаються до міліції, і тільки в одного з п ятьох приймають заяви [68]. Про це ж свідчать і дослідження російських соціологів – найчисельнішу групу по-терпілих від насильницьких злочинів складають дружини та діти [29, с. 85-90; 137, с. 80-90]. За статистичними даними МВС України кількість таких злочинів за останні п ять років по-стійно зростає. Насильство стосовно жінок породжує зворотну захисну реакцію. Окремими дослідженнями, наприклад, встановлено, що понад 40% жінок, звинувачених у побутовому вбивстві, у тій чи іншій мірі зазнавали насильства з боку партнера (“синдром доведеної жін-ки”) [30, с. 106].
Наведені дані свідчать про соціальну проблему, існування якої негативно проявляється і при розслідуванні злочинів зазначеної категорії. Зокрема, на досудовому і судовому слідст-ві не завжди враховується такий аспект, як стосунки між чоловіком-обвинуваченим і жін-кою-потерпілою, що призводить до неповного вирішення завдань кримінального судочинст-ва. Це стосується, перш за все, тактики проведення допитів, зокрема, допитів жінок-потерпілих, які знаходились у родинних, статевих чи подружніх відносинах зі злочинцем.
Проблемам тактики допиту потерпілих у криміналістичних дослідженнях приділялась значна увага в роботах О.Я. Баєва, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, О.М. Васил єва, В.К. Весельсь-кого, А.Ф. Волобуєва, А.В. Дулова, В.А. Журавля, О.О. Закатова, Г.А. Зоріна, Л.М. Карнеє-вої, И. Кертеса, В.О. Коновалової, В.Г. Лукашевича, М.І. Порубова, Є.Є. Центрова, В.Ю. Шепітька та інших науковців. У той же час проблема тактики допиту саме жінок, потерпілих від насильницьких злочинів, окремо не досліджувалася, що, на наш погляд, є прогалиною в криміналістичній теорії. Зокрема, питання врахування при допиті особистісних рис жінок, потерпілих від насильницьких злочинів у сім ї (у тому числі малолітніх та неповнолітніх), особливостей формування їх показань, залучення до участі у допиті жінок-потерпілих пси-холога, а також визначення засобів впливу на таких потерпілих з метою спонукання їх до да-чі правдивих і повних показань на досудовому слідстві та у суді мають суттєве значення для вирішення низки завдань кримінального судочинства. Саме названі обставини й обумовили вибір теми і визначення завдань даного дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження в остато-чній редакції затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрі-шніх справ МВС України 28 березня 2005 року (протокол №4). Обраний напрямок дослі-дження базується на положеннях Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 роки, затверджений 11 травня 2001 року Наказом МВС України №356, Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376, Національного плану дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001-2005 роки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року № 479, Указів Президента України від 25 квітня 2001 року № 283 “Про підвищення со-ціального статусу жінок в Україні, від 19 лютого 2002 року “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”. Обраний напрямок дослідження відповідає тематиці приоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних та науково-дослідних установ МВС України (наказ Міністра МВС Украї-ни №635 від 30.06.2000 р.) та тематиці рекомендованих Академією правових наук України приоритетних напрямків розвитку правової науки на 2005-2010 роки (постанова №2/04-2 від 18 червня 2004 року), передбачена планом науково-дослідної роботи Харківського націона-льного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні: особливостей тактики допиту потерпілих-жінок від насильницьких злочинів на підставі їх психологічних і соціологічних особливостей; прийомів отримання інформації про їх особис-тість на досудовому слідстві та формулюванні рекомендацій щодо її використання при про-веденні допиту в типових слідчих і судових ситуаціях. Для досягнення цієї мети були поста-влені та вирішувалися такі основні завдання:
- класифікувати потерпілих-жінок від насильницьких злочинів і дати їм характеристи-ку;
- визначити взаємозв язок особистісних рис потерпілої з іншими елементами криміна-лістичної характеристики насильницьких злочинів;
- сформулювати рекомендації щодо криміналістичного вивчення особистості потерпі-лої;
- визначити процесуальні основи допиту потерпілих на досудовому та судовому слідст-ві;
- визначити вплив особистісних рис потерпілої-жінки на підготовку її допиту;
- визначити психологічні основи формування показань потерпілих-жінок;
- визначити та розкрити прийоми активізації їх пам яті, подолання та нейтралізації про-тидії встановлення об єктивної істини у справі;
- визначити тактичні та психологічні особливості допиту малолітніх і неповнолітніх потерпілих від насильницьких злочинів;
- сформулювати рекомендації щодо тактичних правил підготовки і прийомів допиту потерпілих-жінок в типових ситуаціях досудового і судового слідства.
Об єктом дослідження є механізм вчинення насильницьких злочинів щодо жінок і дія-льність правоохоронних органів з їх розслідування і запобігання.
Предметом дослідження є тактика допиту потерпілих-жінок від насильницьких злочи-нів у типових слідчих і судових ситуаціях.
Методи дослідження обрані, виходячи з викладених в роботі мети та завдань, з ураху-ванням об єкту та предмету дослідження. Основу методологічної бази складає загальний діа-лектичний метод наукового пізнання реально-існуючих суспільно-правових явищ та їх зв яз-ку з практичною діяльністю правоохоронних органів.
В процесі дослідження застосовувались наступні методи:
- методи логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція) використані при дослідженні норма-тивних актів, матеріалів кримінальних справ, аналітичних матеріалів, концепцій, точок зору авторів з окремих питань, що входять у предмет дослідження;
- порівняльно-правовий метод використаний при дослідженні кримінально-процесуального законодавства України, Білорусії та Російської Федерації, норми якого пе-редбачають права і обов язки потерпілих і регулюють допит потерпілих на досудовому і су-довому слідстві;
- системно-структурний метод використаний при дослідженні механізму вчинення на-сильницьких злочинів стосовно жінок, систематизації тактичних правил підготовки і прийо-мів допиту потерпілих-жінок;
- соціологічні методи (опитування, анкетування, експертні оцінки) були застосовані для збору додаткової інформації про особливості потерпілих-жінок від насильницьких злочинів, взаємозв язок їх особистісних рис з іншими елементами криміналістичної характеристики насильницьких злочинів;
- статистичний метод використаний при узагальненні кримінальних справ про насиль-ницькі злочині, вчинені стосовно жінок, статистичних даних Верховного Суду України, МВС України, Генеральної Прокуратури України;, а також при проведенні анкетування та інтерв ювання потерпілих-жінок від насильницьких злочинів, слідчих МВС України, суддів Міністерства Юстиції України.
У процесі дослідження піддавалися аналізу положення Конституції України, криміна-льно-процесуальне законодавство України, Білорусії та Російської Федерації, Закони Украї-ни “Про міліцію”, “Про судоустрій України”, “Про запобігання насильству в сім ї”, а також інші нормативно-правові акти, що регулюють організацію та діяльність правоохоронних ор-ганів у боротьбі з насильницькими злочинами, вчиненими щодо жінок [128; 144-145; 212-222]. Окрім того були використані положення окремих міжнародних нормативних докумен-тів, які стосувалися предмету дослідження [80; 81].
Науково-теоретичним підґрунтям виконання дисертації послужили праці науковців, практичних працівників, які присвячені загальним проблемам криміналістики, методики роз-слідування окремих видів насильницьких злочинів, тактики проведення окремих слідчих дій за участю потерпілих, вивчення особистості, а також праці відомих учених, дослідників зага-льної теорії держави і права, кримінального права, кримінального процесу, кримінології, психології тощо.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані внаслідок власного практично-го досвіду розслідування насильницьких злочинів, вчинених щодо жінок, а також:
- вивчення й узагальнення 105 кримінальних справ, розглянутих судами Харківської, Луганської, Дніпропетровської і Сумської областей, про 233 насильницькі злочини, вчинені відносно 118 жінок та дівчат; 8 кримінальних справ про насильницькі злочини, вчинені від-носно жінок та дівчат, провадження по яких після судового розгляду закрито за ст.6 п.2 КПК України;
- анкетування та інтерв ювання 40 жінок, потерпілих від насильницьких злочинів, 110 співробітників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, 48 суддів;
- аналізу опублікованих матеріалів слідчої і судової практики, у тому числі дані статис-тичних звітів правоохоронних органів та судів України за 1999-2005 роки.
Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням тактики допиту потерпілих-жінок від насильницьких злочинів на підставі їх психологічних і соціологічних особливостей у типових ситуаціях досудового та судового слідства.
На основі положень загальної теорії криміналістики та узагальнення досвіду сучасної слідчої і судової практики у дисертації обґрунтовується низка важливих у теоретичному і практичному аспектах положень і рекомендацій, що одержані особисто:
- дістали подальшого розвитку положення криміналістичної класифікації потерпілих-жінок від насильницьких злочинів, зокрема, на підставі наявності та характеру взаємозв язків між потерпілою та злочинцем. Виділені й охарактеризовані відповідні класифікаційні групи потерпілих-жінок від насильницьких злочинів;
- дістали подальшого розвитку положення щодо взаємозв язку особистісних рис потер-пілих-жінок з іншими елементами криміналістичної характеристики насильницьких злочи-нів;
- вперше сформульовані окремі положення щодо сутності, функцій та методів криміна-лістичного вивчення особистості потерпілої. Вивчення особистості потерпілої від насильни-цьких злочинів розглядається як напрямок слідчої діяльності і передумова вирішення за-вдань кримінального судочинства у справах про насильницькі злочини;
- удосконалені положення процесуальних основ допиту потерпілих на досудовому та судовому слідстві. А саме, розроблені пропозиції щодо внесення змін та доповнень до окре-мих статей Проекту КПК України;
- дістали подальшого розвитку положення щодо використання особливостей потерпі-лих при підготовці їх допиту;
- удосконалені положення щодо психологічних основ формування показань потерпі-лих-жінок. Визначені фактори, що впливають на формування, та етапи формування їх пока-зань;
- удосконалені положення щодо систематизації тактичних прийомів активізації пам яті потерпілих-жінок, подолання та нейтралізації протидії встановлення об єктивної істини у справі;
- удосконалені положення щодо психологічних особливостей допиту малолітніх і непо-внолітніх потерпілих від насильницьких злочинів;
- вперше сформульовані окремі рекомендації щодо тактичних правил підготовки і при-йомів допиту потерпілих-жінок у типових ситуаціях досудового і судового слідства.
Практична значимість одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації визначені основні проблеми, з якими стикаються правоохоронні органи при проведенні допитів потер-пілих-жінок від насильницьких злочинів. Сформульовані в дисертації положення і рекомен-дації можуть бути використані:
- безпосередньо практичними працівниками органів дізнання і слідства, прокуратури і суду при розслідуванні конкретних насильницьких злочинів щодо жінок;
- при проведенні наукових досліджень, спрямованих на розробку і вдосконалення так-тики проведення окремих слідчих дій за участю потерпілих-жінок від насильницьких злочи-нів та методики розслідування окремих видів насильницьких злочинів, вчинених стосовно жінок;
- у законотворчій діяльності при вдосконаленні кримінально-процесуального законо-давства;
- у навчальному процесі при викладанні тактики проведення окремих слідчих дій за участю потерпілих-жінок та методики розслідування окремих видів злочинів, вчинених від-носно них, розробці спецкурсів, підготовці підручників, навчальних і методичних посібників з криміналістики.
Апробація результатів дисертації. Окремі положення дисертаційного дослідження не-одноразово обговорювалися на засіданнях кафедри криміналістики Харківського національ-ного університету внутрішніх справ МВС України, доповідались на науково-практичних конференціях та семінарах: “Актуальні проблеми сучасної криміналістики” (Сімферополь-Алушта, 19-21 вересня 2002 року); “Сучасні судово-експертні технології в кримінальному та цивільному судочинстві” (Харків, 13-14 березня 2003 року); „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідження молодих вчених” (Харків, 20 червня 2003 року); “Створення системи захисту потерпілих від домашнього насильства” (Харків, 29 серпня 2003 року).
За результатами дисертаційного дослідження були сформульовані і направлені до слід-чого управління МВС України в Харківській області рекомендації з тактики допиту малоліт-ніх та неповнолітніх потерпілих від насильницьких злочинів (Акт впровадження № 39/4388 від 25.06.05 р.). До Верховної Ради України були надіслані пропозиції щодо вдосконалення редакції окремих статей проекту Кримінально-процесуального кодексу України (Лист №3/3-95 від 28.02.05 р., повідомлення від 03.03.05 р.). Результати та матеріали дослідження вико-ристовуються в навчальному процесі під час викладення курсу криміналістики у Харківсь-кому національному університеті внутрішніх справ МВС України (Акт впровадження від 10.10.05 р.).
Публікації: Основні положення дисертації викладено у 8 наукових публікаціях, 5 з яких опубліковано у фахових виданнях.
| 
